Еволюція ялинкових прикрас, або Якою є типово українська іграшка? Фото

— 16 грудня 2009, 11:12

Ялинки та гірлянди заполонили супермаркети та офіс-центри ще місяці півтора тому. Якщо ви вже придбали свою власну "зелену королеву" і прагнете оригінальності для її оформлення - цікаві рішення може підказати київський Державний музей іграшки, де днями відкрилась виставка, присвячена різдвяним та новорічним ялинковим прикрасам.

Серед колоритних авторських та учнівських робіт є історична експозиція, за якою можна простежити еволюцію новорічних іграшок за останні майже півтора століття.

"Іграшка - це ідеологічна зброя, - каже Юлія Ковас, методист музею. - Вона відображає ідеологію і психологію держави, мету виховання дітей - все, що відбувається в країні".

Тому серед радянських ялинкових прикрас так багато червоних зірок (вони прийшли на зміну різдвяній вифлиємській зірці), були і ляльки-символи усіх соціалістичних республік, а в часи Хрущова "уродило" дуже багато новорічних кульок у вигляді овочів.

У СРСР до 1935 року Новий рік був заборонений за релігійний і буржуазний характер свята. Тут і далі усі фото Максима Короденка, "Освіта України"

Виявляється, у СРСР не було не тільки сексу - спочатку не було ще і Нового року. До 1935 року це було заборонене через свій релігійний зміст буржуазне свято. Але у складні часи потрібна була емоційна розрядка для відведення очей - і в газеті "Правда" перший секретар київського обкому партії Павло Постишев постановив, що дітям потрібно повернути Новий рік.

Тоді Миколая замінили Дід Мороз та Снігуронька, а замість херувимів з'явились діти на санчатах.

На зміну Святому миколаю у час СРСР прийшли Дід Мороз та Снігуронька, а хлопчики-спортсмени замінили херувимів

Прикраси виготовляли із доступних підручних матеріалів, та й самі ялинки спочатку були в основному колективні - встановлені в дитсадках та різного роду палацах. Перші штучні ялинки з'явились у 50-60-х роках і були зовсім невеликого розміру - адже тоді майже більшість людей жили у комуналках.

Є на виставці і унікальна ялинка, зроблена у 60-х роках із фарбованого пір'я курки. Єдина подібна річ є в Празі - але не з курячого, а з гусячого пір'я, тому цей екземпляр претендує на занесення в іграшкову "Червону книгу".

Вплинув на святкування Нового року і технічний прогрес: на початку 60-х років відбулось "освоєння" ялинок космонавтами та ракетами, а після виходу фільму "Карнавальна ніч" стали популярними кульки-годинники.

Іграшки годинники з'вились після виходу фільму "Карнавальна ніч, а ракети і космонавти - після польоту Юрія Гагаріна

На зміну картону, вкритому алюмінієвою фольгою, прийшли іграшки із полістиролу, пластмаси, поліетилену і кульки, розписані на той час новими, блискучими матеріалами.

З'явились об'ємні іграшки, хлопавки із подарунками, прикраси із пенопласту та інших штучних матеріалів. Плюс такої синтетичності крився у витривалості: багато таких іграшок пережили СРСР.

У 1936 році вийшло 16 ляльок-символів соціалістичних республік

Довговічними виявились і найдавніші різдвяні прикраси: з кінця 19 століття збереглися іграшки із пресованого картону, вати, різдвяне намисто, свічки, і плющенка - це розчавлений мідний дріт, з якого виготовляли гірлянди, які своєю блискучістю не поступалися сучасним.

Найдавніші ялинкові прикраси - кінець ХІХ-початок ХХ століття

"Героями" ялинок у ті часи були зірочки, янголи, тварини, балерини.

Українське - з кукурудзи, соломи, тіста...

Кожна типово українська іграшка несе якийсь символ: коні - це символ щастя селянина, дзвоники - добрі вісті, ангели - охоронці сім'ї, серце - любов, намисто - символ безкінечності світу.

Дуже характерні для України іграшки із кукурудзи, соломи, є їстівні іграшки із тіста - на штучні прикраси у селян не було коштів. Гуцули навіть роблять іграшки із сиру - спеціально обробленої бринзи, щоправда їсти такі іграшки можна тільки непофарбованими - щоб не отруїтися. На ялинки вішали яблучка, у благополучні часи - цукерки.

Спокуса для ласунів - смачні ялинкові прикраси

Вікна, піч і двері хати прикрашали витинанками із дерева, каменя чи паперу - тоді ці прикраси, як і різдвяні янголи-херувими, мали і оберегове значення.

Зараз витинанки в основному виготовляють із паперу - іграшки у такій техніці представили Ольга Шинкаренко і Людмила Проценко.

Паперова скульптура - карнавальні маски від Асі Гонци

Майстер паперової пластики Ася Гонца на виставку привезла навіть карнавальні маски, які за рівнем "вирізьбленої" деталізації заслужено називаються "паперовою скульптурою", а Людмила Проценко створила із паперових витинанок мінівертеп.

Цілий вертеп, зроблений Людмилою Проценко за допомогою техніки витинанки

Окремий стенд - традиційні радянські витинанки - це вкладки із журналів "Радянська жінка", "Юний технік", "Барвінок". Поруч стоять саморобний Дід Мороз із своєю внучкою - їм обом вже понад півстоліття.

Майстер вишивання Тетяна Протчева підтримує український традиційний орнамент на ялинкових прикрасах. Майстриня вважає, що вишита іграшка автоматично стає оберегом для захисту дому. Своїми роботами Тетяна популяризує українські традиції в Японії, Європі, та Америці, де проводить виставки.

Щоправда, каже, що наша діаспора чомусь її творами поки що мало цікавиться. Зате іноземцям вишиті роботи подобаються своєю енергетикою - мабуть, силу українського оберегу вони відчувають більше за самих українців.

Паперовий вертеп

Окрім іграшок майстриня вишиває краватки та метелики для зірок шоу-бізнесу, різні аксесуари для дому, а нещодавно з майже 2 кілометрів муліне створила вишиту карту України - точну копію оригіналу.

Сучасні іграшки на виставці зроблені із серветок, буклетів, штучних волокна і хутра, вив'язані гачком або створені технікою сухого чи мокрого валяння, шиття, декупажу. Є старовинні вінтажні іграшкі, лоскутні кульки, або кульки, обтягнуті мішковиною чи батіком, обклеєні сучасними ґудзиками.

Ласунів будуть спокушати сніжинки із макаронів та в'язані сніжинки, вимочені у цукровому розчині - так нитки кристалізуються і тримають форму. Багато сучасних майстрів видувають кульки власноруч - роблять верхівки для ялинок і розписують їх вручну модними фарбами типу металік і навіть позолотою.

Зелена сніжинка з фарбованих макаронів (ліворуч) та квітка, виконана у техніці валяння

"Старій облізлій кульці можна дати друге життя за допомогою техніки декупажу, зістарювання, модної техніки скраб-лукінгу", - запевняє керівник арт-майстерні "Саморобки" Юлія Дмух.

Майстриня стверджує, що в такій творчості головне - бажання створити щось красиве, байдуже чи ви художник, чи бухгалтер. В майстерні займаються люди віком від 4 до 70 років, яких приваблює можливість відчути себе творцем.

"Бути майстром-викладачем означає обов'язково бути психологом", - запевняє Валентина Петровська, яка веде гурток м'якої іграшки у Палаці дитячої творчості Солом'янського району міста Києва.

До неї приходять діти 7- 9 років, які ще не вміють тримати голку і вдягати в неї нитку, а вже за 1,5-2 години правильного підходу керівника діти шиють за лекалом вовчика або лева із м'яких тканин. "Тільки через іграшки дитину можна залучити до серйозних речей. Головне - це заохочення", - ділиться досвідом пані Валентина.

В радянські часи ялинкові прикраси мали відповідати всім вимогам якості звичайних іграшок. 7 років тому все змінилось - чи безпечні тепер прикраси для дітей?

Виставка у Державному музеї іграшки піднімає і актуальні проблеми . Адже ялинкові прикраси до останніх 7 років сертифікувались як іграшки і мали відповідати усім ГОСТ-ам та вимогам. Зараз же на ринку - одноманітний китайський асортимент, який не має такого екологічного рівня, щоби діти безпечно випробовували його на дотик та смак.

"Такі іграшки екологічно брудні, тому потрібно цінувати наші природні матеріали - лозу, солому, дерево", - вважає майстриня Зінаїда Лугова, член спілки майстрів і викладач Київського палацу дітей та юнацтва.

"Скрізь є свої складнощі: солому потрібно почистити, порізати, посортувати, лозу потрібно проварити, щоб вона стала полірованою - це великі підготовчі роботи. Але солома гнучка, іграшки з неї легкі і блищать - їх не потрібно лакувати. Лоза взагалі унікальний матеріал, який дає можливість конкуренції із дорогими європейськими та східними товарами. Але, на жаль, його мало використовують", - пояснює Лугова.

Солом'яний янгол Зінаїди Лугової

Протягом усієї "Майстерні Діда Мороза" - таку назву має виставка - біля входу до залу стоятиме велика штучна ялинка, яка чекає принесених саморобок - подарунків музею від юних відвідувачів, які потім стануть самодостатніми екземплярами виставки.

Не дивно, якщо ця ялинка буде перевантажена - адже щодня виставку має відвідати близько 150 дітей, екскурсії з різних областей України розплановані на весь час виставки - аж до березня.

Прикраси з соломи та лози -привабливі, прості, екологічні

За 5 років роботи у фонді музею накопичилось 12 тисяч іграшок.

Тут і "іграшкова ідеологічна зброя" - екземпляри 1930-40 років: колгоспники, юні пасічники, ляльки в костюмах різних професій.

Ностальгія - радянські хлопавки та паперові витинанки

Окремий стелаж - маленькі Володі Ульянови - символ дитячої краси того часу. Є навіть іграшки, які спасали українців від Голодомору: 1930-ті роки народна кмітливість створила ляльку-зернуху, в якій переховували і навіть перевозили в інші місцевості зерно.

На жаль, для масштабної експозиції катастрофічно бракує приміщення: під виставки музею відведено тільки три зали загальною площею близько 150 кв.м.