Бідний вчитель – це аморально та ДЕ взяти гроші

Даже в самых бедных странах Африки

учителям так не относятся.

Инна Завалишина

Відомо - бандитське вбивство однієї людини є злочином, а закатовані, репресовані, вбиті люди у наслідок урядових рішень - то є, мовляв, всього лише статистика. Щодо останнього, цивілізаційний дух може сподіватись хіба що на моральний осуд.

Багато чого аморального можна так прописати у парламенті, що формально з'являться підстави видавати чорне за біле. Наприклад, загальнонародні природні ресурси "законно" передати у приватні руки. Якщо раніше для цього треба було їх хоча б загарбати силою, то відтепер таке робиться "прийняттям рішення". У державах, з такою організацією суспільно-економічних відносин людям базового рівня живеться тяжко - як колись рабам.

Втім, освіченість людей дозволяє їм неформально розрізнити моральне від аморального. З такого розуміння виростають певні національні приклади морально-порядної суспільної самоорганізації.

Наприклад, уряду, який не тільки декларує свою народність, а й прагне реально досягти того, досить звернути увагу на досвід сучасної Норвегії: "Нащадки вікінгів вже віддавна на другому місці серед експортерів газу та на п'ятому як нафтові продавці. Прибутки з продажу розподіляються на кожного громадянина держави і частково ідуть у Глобальний урядовий пенсійний фонд (GPF Global) для майбутніх норвежців, яким доведеться жити тоді, коли скінчаться запаси газу та нафти. І ця модель визначена законами. Усі норвежці є християнами, капіталістами, соціалістами та монархістами водночас. І королівська сім'я, і уряд з парламентом, і кожен норвежець таку модель люблять і всіляко оберігають від змін та криз. Для майбутніх дітей нинішнє покоління з 5 мільйонів норвежців уже назбирало...460 мільярдів доларів", - Роман Чайка.

Тут є доречним згадати одну фразу робітника з нафтової вишки у Норвезькому морі щодо його зарплати: "Зарплата у мене гарна, майже як у вчителя". А ще одна наша землячка пише з Норвегії: "Це правда, що норвежці платять приблизно 12 крон (2 дол.) за літр бензину. Але хіба це для них гроші? Приміром, учитель без педагогічного стажу отримує 271 крону (43 дол.) за годину роботи. Для відвідувачів Осло - найдорожче місто планети, а для норвежців відпочинок у Європі коштує копійки.

До речі, я, ненорвежка, отримала роботу в Норвегії без будь-яких хабарів, а в Україні після закінчення університету з дипломом магістра "з відзнакою" і будучи аспіранткою, не знала куди податися. І ще якось, коли я ходила на курси норвезької мови, мені довелося пояснювати викладачеві значення слова "корупція" - ну, не знають тут, що це таке!" - Ірина Йохансен, вчителька у Bakke skole (Кльофта, Норвегія). До речі, важливо бачити проблему бідності українського вчителя у всій її повноті. Мова саме про ВЧИТЕЛЯ, бо у нас серед них досить багато зовсім не бідних ВЧИТЕЛЬОК.

УВАГА!!! Ось, у подібному використані природних ресурсів української землі й лежать власні, а не запозичені, кошти як для гідної зарплати своїм вчителям, так і для гідного пенсійного забезпечення усіх громадян.

Звісно, що зважитися на подібне здатні лише ті державні менеджери, котрі по своєму внутрішньому духу є по-справжньому державницько-народними. Маючи приклад Норвегії чи Арабських еміратів, Саудівської Аравії, вже не сказати: "Такого ніде немає!" Тут можна хіба що, як в Україні, - лише замовчувати.

Треба до влади залучати не ті "таланти", що спроможні "пояснити" непопулярні рішення, а людей, здатних взятися за впровадження по-справжньому моральних рішень. Якщо започаткувати соціально-моральні по-людяному порядні механізми, то й "пояснювати" нічого не треба.

Шкода, але у нас поки так, що:
- голова Верховного суду "читає" телеглядачам міні-лекцію, яким повинен бути суд;
- віце-прем'єр міністр "просвічує" населення про кількість працюючих та пенсіонерів;
- міністр освіти "відкриває" дивину про кількість "новітніх" псевдоуніверситетів;
- міністр ЖКХ "вражає" статистикою зношеності комунальних систем;
- міністр фінансів "шокує" структурою бюджетних надходжень, де надходження від продуктивного бізнесу - "кіт наплакав"
- тощо.

Звісно, що за такого у повітрі зависають питання:
- За ЩО платять гроші держслужбовцям, за ведення формальних процедур як таких чи за організацію суспільно-економічних відносин так, щоб зростав рівень життя працюючих, а не лише тіньові доходи чиновників?
- Якщо колись було так, що "Перш, ніж він (Сталін) знайшов свій шлях, бюрократія знайшла його самого" (Лев Троцький), то невже й розвиток ХХІ століття визначатиметься інтересами бюрократії?

Ось, прості приклади продуктивності національних громад: данський фермер годує 150 осіб (третина світового експорту свинини, бекону і шинки), американський - 60, французький та німецький - по 40 осіб. А скількох - наш, український? Краще не питайте! Зате, будьте певні, наш міністр АПК в рази красномовніший за всіх своїх закордонних колег, разом взятих.

Не пасе задніх й освітянське керівництво: "Вчитель - це людина, яка здійснює навчання та виховання, бере на себе відповідальність за розвиток і формування людини. Призначення педагога в суспільстві - духовне відтворення нації, виховання громадянина, патріота своєї держави. І відповідальність держави перед вчителем вкрай важлива".

Дійсно, у держслужбовців - процедури, а у руках ВЧИТЕЛІВ майбутнє всієї країни, котре так залежить від рівня моральності офіційно-формальної еліти, кожен представник якої не міг не бути школярем. То ж працюймо так, щоб кожен випускник школи, починаючи з президента, завжди згадував про свою школу, коли перед ним постають турботи про ВЧИТЕЛЯ!

Слава Богу, сучасна українська молодь усвідомлює: "Необходимо перестать питать иллюзии и надеяться на разного рода добрых правителей и мессий. От того, что мы в своем воображении наделяем кого-то волшебной силой и эпическим стремлением помогать нам, эти люди не делаются таковыми в действительности. Тем горше будет наше разочарование".

Шкода, але на рівні державної еліти організаційна бездіяльність часто буває злочином - як мінімум моральним. Ось приклади аморальних "інновацій" на кшталт пострадянського антинародного спадку:
- відношення між найвищою та найнижчою державною оплатою праці;
- різниця між оплатою праці спеціалістів вищої кваліфікації та їх обслуговуючого персоналу;
- кількість бюрократичних штатних одиниць по відношенню до спеціалістів продуктивної сфери;
- відношення між розмірами пенсій трудового люду та "слуг" народу;
- робота управлінських органів без автоматизованих систем контролю за їх діяльністю, які були б незалежними від самих працівників органів;
- прийняття державних рішень на мільярди грн. у формі колегіальних, без персоніфікації відповідального (не треба одразу дивитись на проблему через призму кримінальної відповідальності, досить ефективним є персоніфікація політично-управлінської відповідальності);
- ігнорування сучасних практик щодо впровадження технічних систем незалежної атестаційної селекції кандидатів на державні посади, у тому числі і педагогічні, медичні, юридичні тощо (народ набуває справжнього стану гідності лише в умовах такої суспільної мотивація, котра б максимально виключала вплив кумівства, блату та підкупу);
- мова про всі ті "інновації" правил суспільно-економічних відносин, котрі самою своєю присутністю ставлять людину у стан вибору між моральним та аморальним. Проблема у тім, що моральне вимагає значних зусиль, високого рівня компетентності тощо, а аморальне дихає красивою звабою, хоча й тримає у страху. З одного боку, все так просто, а з іншого - нас так і тягне на якісь додаткові "подвиги".

Проблеми здешевленої школи продовжуються у дорослому житті: з одного боку, суспільство пожинає звичку молоді до пасивного плину за течією, до неробства, а з іншого - прояви викиду у соціум накопиченої агресивності. Якщо маємо сумніви щодо останнього, то варто почитати зміст коментарів молодих людей на суспільно значимі події.

Від усього цього й пролягають стежини до ланцюгової реакції злочинів вже кримінального характеру, а там, дивись, і недовго до тих подій, що звуться кривавим некерованим бунтом чи так званими RE-волюціями, від яких гинуть та страждають вже мільйони.

УВАГА!!! Якою неосвіченою треба бути державній еліті, щоб тримати у "чорному тілі" власне учительство? Якою жадібною треба бути державній еліті, щоб у загальнонаціональних ПРИРОДНИХ ресурсах багатої української землі не знайти активів для гідної оплати праці та пенсії власним вчителям? Маленька Норвегія все це знаходить у морі, а ми що - бідніші з двома морями?

Колеги звично кажуть: "Ну й толку, від того, що Ви про все це пишете? Хто ще, окрім вчителів, те читає, а тим більше - дослуховується?" Так-то воно так, а втім є надія: "Ми повинні започаткувати нову схему роботи - це предметне реагування на критичні публікації в ЗМІ і звернення громадськості. Ми не повинні дозволяти керівникам ховатися від громадянського суспільства, ігнорувати публікації в пресі" - заявив Прем'єр-міністр Микола Азаров. Він доручив секретаріату Кабінету міністрів розробити проект відповідного рішення.

Зрозуміло, у чиновників постане питання: "Як реагувати? Чи дійсно дослухатись з вдячністю, чи намагатись стерилізувати саму пресу?" Зрозуміло, в уряді не всі люди розумні лиши розумом-хитрістю. Є серед них і талановиті експерти з розумом-мудрістю.

Саме такі здатні усвідомлювати, що "У гонитві за прямою ТАКТИЧНОЮ вигодою чисто ТЕХНІЧНОГО плану перехід на замкнуті, і тому "легко осяжні", структури ПЛАНОВОГО господарства, виробництва, освіти і навіть національної політики неминуче приводить до підміни дієвих ГЛИБИННИХ процедур тим чи іншим різновидом ПОВЕРХНЕВИХ, що створюють видимість справи. При цьому випускається з уваги небезпечний ефект накопичення створюваної патології, яка часто виявляється найнесподіванішим чином" - Милослав Балабан.

Глибинна правда життя ще й у тім, що людський загал даремно боїться розумного, доброго, вічного. Воно хоча й лякає своєю вимогливістю, не виглядає звабливим, та все ж стоїть значно ближче до сутності ЛЮДИНИ справжньої. Тому-то світова потреба в освіті тільки зростає. А в українців як?

Актуальною є потреба в освіті чи у дипломах про освіту? Це не стільки вчителя, як саму національну громаду, що не дбає про гідну зарплату для власних вчителів, очікує гірка історична розплата. Доля Радянського Союзу тому приклад. Може постати питання: "А чому, приміром, нічого не мовиться про лікарів?"

Тому, що лікарі у нас не на "Ладах" їздять, та й живуть не в орендованих кімнатах як молоді вчителі. Звернімо увагу - "сучасна" українська школа практично не знає, ЩО це таке - вчитель-чоловік.

У школі працюють зазвичай вчительки - дружини чи доньки тих чоловіків, що заробляють поза інтелектуальним простором держави, а то й взагалі поза її межами. Ніде у світі не знайдете країн, де б школярі навчалися та виховувалися у такому гендерно спотвореному середовищі.

Втім, якби не було, а ми, вчителі, не маємо морального права забувати про свої місце та роль у житті власної громади, а тому робити нам свою справу по-справжньому гідно. Головне, щоб хоча б вчителі не віддавалися душею тим проце-ДУРАМ, котрі лише створюють видимість справи.

Автор вбачає надії українського народу у тім, що наша державна еліта стане спроможною до творення "суспільної структури та концепції ДЕРЖАВИ БЛАГОПОЛУЧЧЯ" як те започаткувала у 60-ті роки минулого століття та успішно впроваджує маленька північна Фінляндія.

Такий системний підхід і вирішує проблеми формування новоякісної школи на всіх рівнях, починаючи зі статусу вчительства і завершуючи рівнем суспільної ефективності їх діяльності. Що ж нам зважає ТАК чи навіть КРАЩЕ?

Володимир Бєлий - заступник директора фізико-технічного ліцею при Херсонському національному технічному університеті та Дніпропетровському національному університеті Херсонської міської ради.

P.S. Вселяє надію, що й відомі економічні аналітики вбачають перспективи у проектах загальнонародної партнерької природи: "Інша важлива проблема - здешевлення палива за рахунок видобутку нафти і газу в Україні. Для цього слід створити публічне акціонерне товариство громадян. На такий прибутковий проект вже зараз можна зібрати 10 мільярдів доларів. Одночасно вирішилася би проблема зростання заощаджень людей" - Марко Олівенський (Економічна правда).

Володимир Бєлий, фізико-технічний ліцей при Херсонському НТУ та Дніпропетровському НУ, вчитель фізики з 1974 року, спеціально для УП