Яких ще прав їм не вистачає? 7 ключових напрямків "феміністичного феншую"

5464
8 березня 2021

Сьогодні в багатьох українських містах проходять феміністичні марші, присвячені дню прав жінок.

Ймовірно, вам не зрозуміло, за що ж вони борються?

Або, як сказав слухач мого ефіру про фемінізм і стосунки: "Фемінізм вже досяг своїх цілей як рух, все що є зараз радикальні вибрики психічно хворих". 

Це ще не найгірший коментар. Цей слухач принаймні знав, що 150 років тому в жінок не було базових людських прав, і їх довелось собі виборювати.

Про історію руху за гендерну рівність в Україні вже знають більше, але сучасні цілі фемінізму для багатьох загадка.

ТАКОЖ НИНІ АКТУАЛЬНО ПРОЧИТАТИ: Як відсвяткувати 8 березня і нікого не образити

То за що ж борються сучасні феміністки і феміністи? Чи їм просто "бракує уваги"?

Давайте уявимо, що наше суспільство це дім, в якому ми всі живемо. 

Старий дім був незручний і не пристосований для жінок. Жінкам у ньому була відведена лише невелика кімнатка. В решту кімнат можна було заходити лише в супроводі чоловіків, а в деякі і взагалі заборонено. 

Чоловікам також було не особливо безпечно та затишно в їхньому просторі. Лише деякі, найбільш привілейовані, насолоджувались розкішними хоромами. 

"Чому феміністкам не йметься? В жінок вже є усі права!" – частий коментар
на феміністичні марші, які стають новою традицією 8 березня 
 

В якийсь момент жінки вирішили побудувати новий дім зручний і безпечний для всіх.

Феміністки першої хвилі суфражистки, як їх називали в Західній Європі, і рівноправки на наших теренах заклали фундамент нового дому.

Вони вибороли жінкам базові права право здобувати освіту, вести професійну діяльність, розпоряджатися своєю власністю, мати свободу руху і подорожувати без дозволу та супроводу чоловіків, виходити заміж і мати дітей за власним вибором, а також основні політичні права.

Право обирати та бути обраною було дуже важливим, адже дало можливість жінкам брати участь у прийнятті рішень, які впливають на їхнє життя.

Феміністки 1960-1970х років ХХ століття так звана друга хвиля фемінізму побудували стіни для нового дому.

Вони почали говорити, що окрім прав, мають ще бути можливості для їхньої реалізації. 

Помітили і назвали таке явище, як сексизм упередження на основі статі.

Почали боротись проти домашнього і сексуального насилля, дискримінації на ринку праці, репресивних стандартів краси.

Чи справді українським жінкам більше "нічого не заважає"? 
 

У 1990х і 2000х жінки продовжували будувати новий дім перекрили його дахом, вставили вікна і двері.

Вони озвучили проблему сексуальних домагань, несправедливого розподілу домашньої роботи, гендерного розриву в зарплатні, почали активніше досліджувати, що заважає жінкам на ринку праці та в політиці, і що може їм допомогти?

Висунули ідею про гендерні квоти на представництво на керівних позиціях як тимчасовий захід, з метою компенсувати наслідки тисячоліть утисків і упереджень щодо жінок.

Почали активно критикувати наукову та культурну сферу викриваючи сексизм, все ще присутній у ній.

Завдяки наполегливості і сміливості поколінь жінок та їхніх союзників, сьогодні ми вже маємо новий дім для всіх нас.

У нього є фундамент, стіни, дах, вікна і двері.

 Сучасний жіночий рух спирається на досягнення попередниць і оптимізує життя суспільства
 

Але чи можемо ми жити у домі без ремонту?

Феміністки сьогодні наводять феншуй у нашому спільному домі. Роблять його красивим, затишним і зручним.

Адже будівельне сміття (залишки упереджень і утисків) потрібно викинути, стіни пофарбувати, розумно розставити меблі.

І жити комфортно. Усім.

То який у сьогоднішніх феміністок і феміністів дизайн-проект? 

Назву основне, а решту можна прочитати на плакатах з 8-березневих маршів.

   1. Домашня злагода, а не домашнє насильство

Насилля над жінками і дітьми залишається проблемою, яку неохоче вирішують.

Доходить до абсурду якщо вам зламають ребро на вулиці, винного покарають, а якщо дома, то це буде "сімейна справа" в якій "краще хай між собою розберуться".

Зміни законодавства, мережа притулків для постраждалих, нульова толерантність до домашнього насилля як суспільна норма роблять наш дім безпечнішим.

   2. Культура згоди замість звинувачення жертви

"У що вона була одягнена", "ну якби вона туди не пішла" типові звинувачення жертви. Насправді гвалтують у будь-якому одязі та будь де, і винен завжди гвалтівник. 

Питання до жертви захисний механізм психіки, спроба переконати себе, що "якщо поводити себе правильно, нічого поганого не станеться". Механізм абсолютно хибний.

Всі фото з березневого маршу 2021 року
 

Набагато краще плекати культуру згоди. Засуджувати будь-яке насилля, від згвалтування до сексуальних домагань, і співчувати жертвам. 

Розробляти корпоративні та університетські методи боротьби з насиллям, комісії, куди можна звернутись по допомогу анонімно. 

Популяризувати принцип активної згоди запитувати, чого хоче жінка, на що вона згодна? 

І розуміти, що ні значить ні. 

   3. Рівна оплата за рівноцінну роботу

Гендерний розрив між прибутками жінок і чоловіків в Україні складає близько 25%. 

Справа не лише в тому, що жінки і чоловіки займають різні посади. І не лише в тому, що на однакових посадах жінкам часто платять менше.

Жінки втрачають кваліфікацію через відпустки по народженню і догляду за дітьми, їм складніше відновити кар’єрні позиції.

Впливає і те, що робота рівної цінності може оплачуватись по різному. 

Чия праця важливіша медсестри чи пожежника, вчительки чи поліцейського? Неможливо сказати, правда? 

Отже, і оплату праці слід вирівнювати.

   4. Баланс особистого та робочого життя

Чоловік, як гібрид банкомата і вібратора сумний анекдот, який часто є дійсністю.

Необхідність "заробити на сім’ю" обертається перевантаженнями та відсутністю якісного особистого часу.

Не у всіх компаніях корпоративна культура засуджує роботу понаднормово а в деяких кілька додаткових годин узагалі вважається "нормою".

Це обертається тим, що чоловіки не мають можливості спілкуватися з дітьми, а жінки вимушені звільнятись та шукати часткову зайнятість.

Етика праці, повага до балансу робота/особисте, гнучкі графіки для батьків зроблять нас усіх здоровішими, спокійнішими і щасливішими.

   5. Справедливий поділ домашнього навантаження

"Мама миє раму, а тато читає газету" реальна цитата з давніших букварів. "Друга зміна" жінок це більше 4 годин домашньої праці щодня.

Якщо перевести усю домашню працю (прибирання, догляд за дітьми, приготування їжі, розвіз у школи-гуртки тощо) у послуги за ринковою вартістю, вийде більше 1000 доларів на місяць.

В Україні все ще жінки "основні відповідальні" за дім і дітей. Ціною часу на відпочинок, здоров’я, особистий і професійний ріст.

Феміністки сьогодні наводять феншуй у нашому спільному домі
 

Активна участь обох в домогосподарстві це "щастя в чотири руки" і хороші ліки від жіночих неврозів. 

Чоловіча відпустка по догляду за дитиною, яка стає все популярніша можливість налагодити зв’язок з дітьми та сформувати стійку психіку і дітям, і собі. 

   6. Унікальна краса замість шаблонів

"Коли схудну, стану красивою і щасливою" типова ілюзія, спровокована хибними ідеалами краси. 

Моделі, чиї обличчя і тіла змінені в фотошопі, не мають нічого спільного з реальністю. Однак використовуються недоброчесними рекламодавцями, щоб нав’язати жінкам комплекси і продати рішення вигаданих "проблем".

Краса унікальна, її варто помічати у тисячі різних форм. Радіти, і любити себе.

Та пам’ятати, що "моє тіло моє діло", і коментувати зовнішність інших не варто.

   7. Жінкам-змінотворицям дорогу!

Жінки сьогодні активні і діяльні. З часів Революції Гідності жінки основа волонтерського руху, потужний громадський актив. Вони засновують бізнеси, ініціюють соціальні проекти, рятують закинуті палаци чи бездомних тварин, реформують державні сервіси і політичні інститути.

Це змінило наше законодавство 40% квота на присутність однієї статі у виборчих списках допомагає жінкам, які прагнуть розбудовувати країну.

Жінки сьогодні активні і діяльні
 

Достойних жінок багато навколо нас, але мало у медіа. Кінопродукція чи відеокліпи наповнені все тими ж шаблонами, про ляльку-красуню чи господиню-берегиню.

Стереотипи уже добряче набридли українським жінкам (та і чоловікам теж). Вони хочуть бачити у публічній сфері себе, такими які є, живими і сучасними, з проблемами і роздумами сьогоднішнього дня.

І публічна сфера поволі підтягується під запит аудиторії.

Тамара Злобіна, кандидатка філософських наук, головна редакторка "Гендер в деталях", спеціально для УП.Життя

У статті використані фото Олени Ангелової з Маршу жінок 2021 року для Гендер в деталях

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.

Вас також може зацікавити:

Секрет успіху серіалу "Ферзевий гамбіт" – гендерна втома

"Я тобі не дорогенька": Порошенку нагадали, що сексизм – неприпустимий

"Ви ж не жінка, ви людина серйозна": Зеленського знову підловили на сексизмі. ВІДЕО

Автошкола: як обрати її та інструктора, й до чого тут сексизм

Сексизм, гендер, відповідальність: Як конфлікт у Могилянці зрушив проблему насилля у вишах

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.

Також ми ведемо корисний Telegram-канал "Мамо, я у шапці!".



powered by lun.ua