"Моє тіло – моє діло": лишіть у спокої тих, хто обрав проституцію

Ви не подумайте, я не притримуюсь антифеміністичних поглядів.

І я усвідомлюю заслугу світового феміністичного руху перед усіма жінками. І переді мною, звісно ж. Без них я би не змогла ото писати про все, що мені заманеться, голосувати і відчувати себе ні ким і ні де не пригніченою.

Але… будь-яка ідея, яка доводиться до абсурду і зводиться у ранг культу – рано чи пізно стає злом.

Кілька останніх років я спостерігаю за розщепленням феміністичного руху на кілька течій.

Є течії помірковані, які займаються захистом прав жінок у країнах, де ті права історично і культурно обмежуються, виступають за рівність чоловіків і жінок у різних сферах та аспектах життя, протидіють домашньому чи гендерноорієнтованому насиллю, намагаються розширити для жінок горизонти діяльності.

Вони говорять про те, що жінка може все і має право бути такою, як їй хочеться, такою, якою вона себе відчуває.

Таким рухам не можна не симпатизувати, адже їх ціль і мета абсолютно логічна і правильна.

А є інші. Я їх називаю радикальні феміністки, хоча за своєю суттю вони скорше є просто чоловіконенависницькими рухами, а інколи і жінконенависницькими також.

ТАКОЖ ПО ТЕМІ: Післясмак 8 березня: гендерної рівності немає ніде у світі. Рейтинг країн

Бажання написати цей блог у мене виникло 8 березня, але дозріла я лише зараз.

Так от… На традиційному вже Марші за права жінок було дуже багато різних гасел. І на рівні з дуже правильним і важливим "моє тіло – моє діло", було ще одне, яке у мене, м’яко кажучи, викликало когнітивний дисонанс: "Краса – не цінність, тіло – не товар".

Сперечатись можна було б почати прямо з першого твердження. Бо чого це раптом краса не цінність? Як на мене дуже навіть. Краса, розум, сила, витривалість, харизма, талант – це все цінність і відкидати щось одне з якихось надуманих і позбавлених логіки причин – неправильно.

Але зараз не про це.

У соцмережах дуже активно обговорювались і сам марш, і його заклики. І от, читаючи коментарі під черговим постом я зрозуміла, що прекрасний лозунг про "моє тіло – моє діло" стосується далеко не всіх.

От, наприклад, працівників секс-індустрії це не стосується, їх тіло – не їх діло, а всієї прогресивної громадськості. Тільки от чому так?

Чому у вільному світі людина, обираючи собі заняття згідно власних бажань і вмінь, має стикнутись з неприйняттям, засудженням і намаганнями виправити і розказати, що не так з тобою і твоїм вибором?

Лозунг "моє тіло – моє діло" стосується далеко не всіх. Фото Kuzmafoto/Depositphotos

Якщо жінка чи чоловік добровільно обирають для себе роботу у сфері надання сексуальних послуг, то чому хтось вирішив, що їх треба від чогось захищати? Хоча ні. Таки треба. В наших реаліях їх треба захищати від держави.

І коли частина громадян, усвідомлюючи той факт, що надання сексуальних послуг таки найдревніша професія, яку нікому не вдалось знищити, виступає за декриміналізацію з подальшою легалізацією.

Інша частина кричить про те, що це ніяка не професія, що це ницо, брудно і взагалі не достойно справжніх громадян України. Тут в хід йдуть аргументи про торгівлю людьми, розбиті щасливі шлюби і про те, що проституція – це те ж саме насилля, де клієнт обов’язково ґвалтівник.

І тут варто звернути увагу на кілька речей. Нам вже давно потрібно навчитись відділяти холодне від кислого.

Проституція не дорівнює торгівлі людьми. Значний відсоток працівників і працівниць сфери інтимних послуг прийшли в неї добровільно.

Так, прийшли з різних причин (хтось просто любить секс і йому не треба для того процесу глибоких почуттів, хтось вирішив, що займатись проституцією легше ніж чимось іншим, когось на це штовхнуло не дуже солодке життя), проте це їх власний вибір і відповідати за нього також виключно їм.

Секс за згодою сторін це не злочин. І такий секс за гроші також не має бути злочином.

Навіть більше, він має стати ще одним джерелом наповнення бюджету. Бо за великим рахунком, коли мова йде про проституцію, секс перетворюється на звичайну послугу, як то манікюр, масаж чи татуювання.

ТУТ ПРО ЦЕ ГАРНО ГОВОРИТЬ САМА СЕКС-ПРАЦІВНИЦЯ: Я готова платити податки. Історія секс-працівниці з Маріуполя

Часто, як аргумент я чую, щось типу "а чого ж ти сама цим не займаєшся, якщо так їх захищаєш?" чи "а якби твоя дитина обрала такий шлях?".

Якщо говорити про перше питання, то тут все просто, в моїй парадигмі світу секс – це не просто механічний процес, в мене все зав’язано на почуттях.

Але це ж якісь мої внутрішні таракани, у інших людей вони інші. Всі не мають бути однаковими. Хтось ніколи б не пішов вчитись на історичний, бо історія найбрехливіша з наук. А я пішла. Хтось кричить, що політика брудна справа і гірша за проституцію, а я тому майже пів життя присвятила. Світ різноманітний і кожен вільний обирати як і чим йому займатись.

А щодо дитини і її шляху… Не буду лукавити, я б не була в захваті, якби мій син обрав собі таке заняття. Але є ще десятки занять від яких я так само не була би в захваті. Зрештою, я би мусила змиритись з його вибором і він точно не перестав би бути моєю дитиною.

ТАКОЖ ВАС МОЖЕ ЗАЦІКАВИТИ: "Старі клієнти допомагають, чим можуть… потім відпрацюю". 10 запитань до секс-працівниць під час карантину

Знаєте, доволі абсурдно виглядають всі ці моралізаторські розмови з вуст людей, які з радістю підставлять свого товариша, продадуть свій голос на виборах, розповідатимуть про "какая разница" і "ця війна мене не стосується". Торгувати совістю – воно значно гірше, ніж проституція, це я вам точно кажу.

А якщо ви справді дуже проти проституції, то для вас є лише два шляхи: не йти самому в цей бізнес і не користуватись послугами тих, хто пішов. От і все, простий і дуже дієвий рецепт.

Якщо хтось стверджує, що моє тіло – моє діло, то певно ж, що робити з цим тілом вирішувати також власнику цього самого тіла.

Олена Сінченко, керівник Секретаріату Кропивницької коаліції громадських організацій "Рада Експертів", керівник інформаційного відділу у КОО "Асоціація Політичних Наук", спеціально для УП.Життя

Титульна світлина AndrewLozovyi/Depositphotos

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.

Вас також може зацікавити:

Навіщо в Києві марширували секс-працівники. ФОТО

Профессия "Жена", или Несколько слов о семейной проституции

"Я – повія". Про це прийнято мовчати

"Старі клієнти допомагають, чим можуть… потім відпрацюю". 10 запитань до секс-працівниць під час карантину

6 дивних секс-фантазій клієнтів, які вразили секс-працівниць

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

Також ми ведемо корисний Telegram-канал "Мамо, я у шапці!".