Пандеміали: як зарадити розчаруванню молоді в освіті та майбутньому
Ви помітили, як пандемія змінила наш щоденний словник?
"Соціальна дистанція", "обсервація", "пандемійні цуценята"…
Мова про домашніх улюбленців, які масово з’являлися в наших домівках в 2020 для боротьби з "пандемічною втомою".
Але більше мене зацікавив неологізм "пандеміали". Так назвали молодь 15-24 років, покоління, яке в Global Risks Report називають "розчарованим", "втраченим" та "розгубленим". Тими, хто не хоче навчатися.
Я щодня зустрічаю "пандеміалів" на освітніх програмах ЕРАМ University і на заняттях в українських вишах. І ось що я думаю про них: не все так однозначно.
Далі про це детільніше.
ПО ТЕМІ ОСВІТИ У НАС СВІЖЕ ТАКОЖ БУЛО ТАКЕ: Soft skills в hardовий час: як змінилася ІТ-освіта через пандемію
Публікація Global Risk Report дозволила подивитися по-іншому на деякі соціальні та освітні аспекти карантинного року, що минув. В розгубленості пандеміалів є причини.
Минулий рік – рік нових можливостей. Тепер освітні заклади, ініціативи можуть масштабувати свої програми настільки, наскільки вдалою будуть їх маркетингові кампанії, підкріплені якісним контентом. Користувачам достатньо мати гаджет та якісний інтернет.
Але існує цифрова нерівність. Хороша новина – Україна знаходиться на гідному місці з точки зору доступу до інтернету, поширення 4G зв’язку. Водночас, безперебійний інтернет, сучасні гаджети, щоб опановувати навчальний матеріал, як слід – є не у всіх.
Ми забуваємо, що в країні є соціально-незахищені родини, діти, які приходили в навчальні заклади не тільки за знаннями, але і за безпечним середовищем. А часто і за збалансованим обідом.
Фактично, зараз відбувається нове діджитальне розшарування суспільства. Онлайн дозволяє формувати індивідуальний підхід до навчання, водночас декого позбавляє шансу витягти себе із соціальної ями. Шансу через навчання в школі, технікумі, виші змінити життя.
Але навіть для тих, кого не турбує попереднє питання, 2020 рік став випробуванням. Ми принесли роботу додому і виявилося, що ми заважаємо родині жити у звичному форматі.
Працюючі батьки, діти, які навчаються, дошкільнята, для яких закрилися садочки – умови не для слабких. Рівень напруження зростає, рівень "домашньої" продуктивності – падає. Жити і навчатися в одному просторі для декого стало синонімом кошмару.
 |
| В якийсь момент ми всі, навіть дорослі, стали "розгубленим поколінням". Фото IgorVetushko/Depositphotos |
Стреси, втома від Zoom, зовнішня невизначеність, наш власний стан – в якийсь момент ми всі, навіть дорослі, стали "розгубленим поколінням". Ми спостерігали, як збільшилося число розлучень, запитів на психологічну консультацію і появу корпоративних програм з добробуту та підтримки ментального здоров’я в міжнародних компаніях.
Дослідження це підтверджують. Так, 80% молоді за даними Risk Report відчувають погіршення ментального здоров’я.
Ми могли відслідкувати такі процеси під час офлайн занять – ви розмовляєте, п’єте чай і бачите зміни, можете запропонувати допомогу. В онлайн цієї хімії стосунків немає. Щойно відключається камера, ми більше ні на що не здатні впливати.
Ми пробуємо робити кроки на зустріч. Моніторити очікування, працювати над покращенням внутрішнього сервісу. Але ні в мене, ні в моїх колег в індустрії немає чітких відповідей.
А те, що є – загальні фрази, які часом не працюють. За 8 місяців минулого року ми побачили, що половина цих рекомендацій не діють.
Все ще гадаєте, що пандеміали даремно почуваються розгубленими?
Водночас у світі з’явилося ціле покоління дітей, які закінчили школу онлайн, влітку вступили до вишу онлайн. А згодом продовжили навчання в цьому ж режимі.
Для цих студентів фактично нічого не змінилося. Вони не змогли відчути атмосферу університетського середовища, соціалізацію, спільну робота над рішеннями і пошук нових ідей. З ними не сталося нової самостійності, для них змінилися тільки обличчя в екранах. І формат подачі інформації – від простого до складнішого. І це також привід для них бути розчарованими.
Ми багато говорили про це з колегами з ІТ-індустрії на конференції Synergy-2020.
Питали один в одного, як будувати освітні процеси далі, як ми можемо допомогти собі, бізнесу, молоді. Для нас тут багато невідомого. Якою буде навчальна стратегія, а якою вона має бути в ідеалі?
Система зреагувала на те, що відбувається у світі, і дала можливість продовжувати навчання. Та на мою думку, тотальний перехід в онлайн не виправдав себе.
Ми не знаємо напевно, що запропонувати пандеміалам. Гадаю, буде правильним говорити про змішані підходи та вільний вибір, коли людина зможе обирати траекторію навчання залежно від часу, бажання, форми, соціальних можливостей чи обраної майбутньої професії.
Система освіти повинна модернізуватися. І вона це робить поступово, втім результати ми відчуємо тільки через роки.
Але сьогодні ми можемо дещо зробити. Пандемія показала нам, як ми відстаємо від цифрових навичок. І це стосується як вчителів, так і учнів.
Минулого року в нашому проєкті EPAM Teachers Internship навчалося понад 300 викладачів та вчителів. В частини спостерігали проблеми з цифровою грамотністю. Викладаючи інформаційні технології молоді, вони не могли зайти в Microsoft Teams, організувати подію чи створити робоче середовище.
Хоча і щодо самих школярів ми живемо в стереотипах. Вважаємо їх прогресивними, які інтуїтивно на "ти" з технологіями. Але їх розуміння і знання діджитальних процесів часто обмежуються споживацьким підходом: знайти додаток, гру – початиться, погеймиться.
ПРО ТРУДОВЕ МАЙБУТНЄ: Як підготуватись до роботи 2030?
Водночас поріг входу в професії росте. Метафорично – неможливо зліпити сніговика без основи, основної кульки.
Ядро цієї кульки – базові вимоги до молодого спеціаліста 10 років тому. Але кожен рік він "обростає" новими навичками, вміннями. Це нормально для ІТ-сфери, конкурентного середовища, де відбуваються постійні швидкі зміни. Але чи встигає молодь за змінами, чи готові до них – питання відкрите, не вивчене.
З іншого боку, сучасне покоління стає більш вимогливе до того, як навчатися. Це змушує і нас змінювати підходи: більше роботи в групах, більше автоматизації, більше інтерактивних онлайн інструментів для навчання, більше індивідуального менторинга, більше залучення HR-фахівців для створення комфортного навчального середовища.
Погана новина, щоб ми зараз не вирішили робити, система зміниться тільки через роки. Але ми все ще можемо давати гарні приклади.
Хороші приклади на рівні родини, де звертають увагу на освітні моменти, де культивується допитливість і бажання опановувати нове. Де пропонуються правильні акценти – якісне читання, музика, творчість.
На рівні держави – має бути приклад розуміння потреб навчального закладу. І ще більш важливо – приклад підтримки освітянина, – як фінансова, так і моральна.
Не секрет, що в Україні ідуть на конкретного вчителя. І круто, що є проєкти на зразок Teachers Prize Awards, які піднімають інтерес та повагу до професії.
Але не круто, що подібних ініціатив мало і 8-річний блогер отримує більше визнання, ніж вчитель фізики Павло Віктор з Одеси.
Будь-який університет тримається на педагогах і для них жодна система не завадить. Втім, хотілося б, що б в українських освітян була можливість розвитку.
Що ж стосується пандеміалів. Не можна всіх стригти під одну гребінку. Є ті, хто думає про майбутнє, і є ті, хто намагається уникнути серйозних розмов і планування. І можливо, це і є їх спосіб у наш турбулентний пандеміальний період зберегти ілюзію спокою.
Думаю, пандеміали бояться майбутнього більше, ніж ми. Бо погодьтеся, в нашій історії було більше передбачуваності.
Тому ми продовжимо робити для них те, що вміємо – давати якісне навчання, розповідати про можливості, підтримувати на шляху становлення. Зважати на індивідуальність і не заганяти у вир вимог і очікувань.
Може, так у нас вийде захиститися від розчарувань.
Максим Почебут, керівник освітніх програм ЕРАМ у Східній та Центральній Європі, спеціально для УП.Життя
Титульна світлина Lenets_Tatsiana/Depositphotos
Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.
Вас також може зацікавити:
Чи потрібно у школі заучувати дати, назви, імена, орфографічні та інші правила? Думки 5 експертів
Річниця карантину в освіті: як країна вчилася вчитись на дистанційці
Онлайн-освіта вже даність: як покращити якість дистанційного навчання
Шкарлет похвалився, що при ньому забезпечили якісний перехід на дистанційне та змішане навчання
Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на нашій сторінці у Facebook.
А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу або Telegram про здоров'я та здоровий спосіб життя.
Також ми ведемо корисний Telegram-канал "Мамо, я у шапці!".