Без насильства: що потрібно зробити, щоб школа стала безпечною?

527
1 липня 2021

Учителька стерла ганчіркою для дошки макіяж з обличчя школярки в її день народження та змусила дівчат роздягтися до білизни, бо шукала айкоси.

Вчителька змусила учня з'їсти паперового літачка, а потім ножем погрожувала відрізати палець, щоб він писав кров'ю замість забутої вдома ручки.

Учитель зґвалтував школярку під час випускного вечора.

Я мама, і в мене холоне кров, коли я думаю про всіх цих дітей, яких у школі принижують, ображають, можуть вдарити чи штовхнути, не надати медичну допомогу, травмувати чи зґвалтувати. А найстрашніше – зробити це можуть люди, які мають дитину навчати, підтримувати та захищати – вчителі.

Хочу одразу наголосити – у жодному разі я не маю на увазі, що всі вчителі – жорстокі монстри, які травмують дітей.

Однак такі випадки непоодинокі, і лише останнім часом завдяки соцмережам вони стали масово потрапляти у національні ЗМІ. І страшно те, що система не реагує на них адекватно і не може гарантувати безпеку дітей.

Я дуже втішена, що свого часу вдалося додати в закон про освіту статтю про освітнього омбудсмена. Офіс омбудсмена працює ефективно, однак в Україні 16 тис. шкіл, і з Києва фізично неможливо розв'язати проблеми у кожній з них.

Фото: ArturVerkhovetskiy/Depositphotos

Єдино можливе рішення – добитися негайного та дієвого реагування на психологічну та фізичну жорстокість щодо дітей на рівні закладу освіти.

Новий професійний стандарт вимагає від учителя партнерської взаємодії з дітьми, вміння керувати власними емоціями та здатності конструктивно та безпечно взаємодіяти з учасниками освітнього процесу.

Вчитель має застосовувати методи ненасильницької та безконфліктної комунікації, він чи вона несуть відповідальність за застосування методів виховання, пов’язаних із фізичним чи психологічним насильством над особистістю дитини.

Так, це мало б бути зрозумілим за замовчуванням, але на жаль, очевидні речі доводиться прописувати в законодавстві.

Нормативно образи, знущання та приниження дітей, не кажучи вже про фізичне насильство, прямо заборонені, і якщо вчитель вдається до таких дій, йому чи їй за порушення посадової інструкції можуть оголосити догану або звільнити.

На практиці ж розвиток подій у випадку жорстокості щодо учнів прямо залежить від доброї волі керівництва школи. І часто це не працює.

Що ж треба робити, щоб школа стала безпечною?

📍 По-перше, необхідна просвіта. Дуже часто освітяни скаржаться, що дітей неможливо вгамувати інакше, ніж вдаючись до крику, образ та погроз, і виправдовують свої агресивні дії тим, що учні почали так поводитися першими.

Однак вчителі – це дорослі люди, у яких вміння контролювати свої емоції та конструктивно розв'язувати конфлікти прямо записано у професійному стандарті!

Тож ці навички, вміння працювати в умовах стресу та давати раду з дітьми, які випробовують кордони, – це професійний обов’язок вчителів.

Необхідно, щоб суттєво більше уваги під час підготовки до роботи в Новій українській школі та у системі професійного розвитку вчителів приділялося навичкам ненасильницької взаємодії з дітьми.

Втім, просвіта потрібна також учням та їхнім батькам. Вони повинні добре знати, де проходить межа, вихід за яку є насильством щодо дитини.

На жаль, з насильством діти стикаються і вдома. Тож активна кампанія щодо ненасильницького виховання та дії держави на захист права дітей на психологічну та фізичну безпеку має бути у фокусі.

Батьки, які самі принижують чи б’ють дитину і називають це виховними заходами, навряд чи стануть на захист малечі, якщо подібні дії повторить учитель.

📍 По-друге, варто збільшити спроможність офісу освітнього омбудсмена.

Більше фахівців, які даватимуть раду скаргам та допомагатимуть школам захищати права учнів та вчителів можуть допомогти, допоки самі заклади розвивають внутрішні процедури, які б дозволяли обходитися без стороннього втручання.

📍 По-третє, важливо встановити відповідальність за бездіяльність керівництва школи у випадку, якщо психологічне або фізичне насильство щодо дитини було доведене, а адміністрація не вживала заходів, хоча й знала про нього.

Саме тому важливо лишати паперовий слід – навіть якщо батькам або учням здається, що писати скаргу директору на неетичні або незаконні дії вчителя немає сенсу, це важливо зробити, щоб у випадку подальшого розслідування адміністрація не лишилася безкарною.

Діти, яких били, принижували та ображали, зазнають травм на все життя, вони продовжують боятися світу або спілкуватися мовою насильства.

Не забезпечивши їм дитинство, вільне від образ, принижень та болю, ми ризикуємо так ніколи і не стати "дорослим" суспільством, члени якого розуміють та поважають власні і чужі особисті кордони, вміють знаходити спільну мову та розв'язувати конфлікти.

Інна Совсун, народна депутатка України, ексзаступниця міністра освіти та науки України, спеціально для УП.Життя

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.

Титульна світлина nfo@crashmedia.fi/Depositphotos

Вас також може зацікавити:

Що мають знати батьки, щоб захистити дитину від сексуальних домагань. Пояснює психолог

Директорка ліцею, яка ображала учнів за одяг та целюліт, вибачилася за булінг

Штрафи за булінг. Мінюст розповів, скільки і як призначатимуть

Хочете дізнатися більше здоров'я та здоровий спосіб життя? Долучайтеся до групи Мамо, я у шапці! у Telegram та Facebook.



powered by lun.ua