Кожен сам за себе: підхід до управління культурою на прикладі Чернігівського історичного музею

Чернігівський історичний музей імені Василя Тарновського може остаточно втратити свого уже і так колишнього директора. Сергій Лаєвський разом з колегами фактично рятував музей під час окупації Чернігівщини у березні 2022 року. Він залишився жити в своєму музеї в обложеному окупантами Чернігові, щоб зберегти колекцію (понад 60 тис. предметів) та підтримати колектив. Підвал музею став також прихистком і для мешканців з сусідніх будинків. Для них музейники організовували підтримуючі історичні лекції. Одразу після деокупації Чернігівщини музей повернувся до своєї роботи, зокрема продовжив реставрацію історичних предметів.

В жовтні 2023 Департамент культури Чернігова звільнив Лаєвського формально через закінчення контракту. Йому не запропонували залишитись керувати закладом на посаді виконувача обов'язків. Формально – через звинувачення в корупції. Хоча офіційно суд ці звинувачення з Лаєвського зняв.

Сергій Лаєвський очолює Чернігівський історичний музей з 1999 року. УП.Життя оприлюднює його історію.

1 жовтня 2023 року я був звільнений із посади директора музею. Офіційно через закінчення терміну дії контракту. Але ж при цьому, декілька колег-директорів з Чернігова, у яких також сплив термін контракту, залишилися й надалі виконувати обов’язки керівників. Тоді чому?

29 вересня 2023 року у Facebook я виклав допис, в якому повідомив про звільнення і висловив слова вдячності колективу музею, колегам, з якими довелося співпрацювати, своїй родині, яка весь цей час була і залишається поруч зі мною. Я вдячний всім, хто відгукнувся на цей допис адже для мене велика честь знати Вашу оцінку моєї праці. І сьогодні я відчуваю себе зобов’язаним не тільки дякувати Вам, але й пояснити, що трапилося. Хоча, чи знаю я про все? Навряд.

У своїх коментарях Суспільному 2 жовтня 2023 року, представляючи виконуючого обов’язки директора колективу музею, директорка Департаменту культури і туризму, національностей та релігій облдержадміністрації пані Людмила Замай зазначила:

"До Лаєвського жодних питань немає ні в органах управління, ні в обласної державної адміністрації. Він фахова людина, беззаперечно, і з досвідом, і гідного рівня. Але так склалися обставини, що у нього закінчується контракт, і ми його продовжити просто юридично не можемо, тому що є стаття 21 "Закону про культуру". І там вказано, що не можна призначати директором закладу людину, яка за певний проміжок часу притягнулася до відповідальності пов’язаної з корупцією. Є рішення першої інстанції відповідного спрямування, і ми просто змушені були так вчинити".

Таким чином, з її вуст прямо пролунало звинувачення мене у корупції. Скидається на те, що пані директорка Департаменту попри обов’язкове знання Конституції України та Законів не усвідомлює, що таке презумція невинуватості.

Читайте також: Скандал в ТЮГ. Або чому столичним театрам потрібні відкриті конкурси

А тепер по порядку

Із 2001 року в музеї працює моя дружина. Я про це неодноразово згадував і пишаюся тим, що вона як фахівець вносить свою дещицю у нормальне функціонування нашого закладу. Більш того, мені завжди було приємно, коли я чув як вона допомагає іншим бухгалтерам у вирішенні проблем із тим напрямком, за який відповідає. Як і всі працівники музею вона отримувала премії та надбавки (коли була така можливість), а я як керівник, наділений повноваженнями, підписував відповідні накази на підставі клопотань.

Після ухвалення Закону України "Про запобігання корупції" як законослухняний громадянин я офіційно повідомив Департамент про наявність потенційного конфлікту інтересів. А потім знов повідомив, знов, знов… У Департаменті є традиція губити документи. Там все губиться і втрачається. Позатим.

У відносинах із Департаментом у цьому питанні, я самостійно визначив порядок, оскільки його не спромігся визначити Департамент. Я надсилав їм звернення із копіями клопотань та проектами наказів та отримував довідки, які виконавці із департаменту складали на свій розсуд. Або усно повідомляв.

Проте, у вересні 2022 року Департамент замість довідки повідомив мені, що конфлікт інтересів я маю вирішувати самостійно. На звичайній мові це означає – звільнитися (бо конфлікт у мене, а не у моєї дружини). На мою готовність написати заяву та скласти повноваження, я отримав відмову і вислухав безліч завірянь у підтримці. Ненадання довідки пояснювалося усними рекомендаціями облдержадміністрації, начебто подібні довідки незаконні. Тобто, Департамент немає жодних претензій до моїх дій та рішень, але усна рекомендація – важливіша ніж Закон.

Після перевірки, проведеної слідчим Управлінням стратегічних розслідувань в Чернігівській області, на мене були складені протоколи про адміністративне правопорушення за те, що виплачував заробітну плату "своїй дружині", навіть без згадки, що її отримували й інші співробітники. А що ж Департамент? Департамент заявив: "кожен сам за себе".

Матеріали були скеровані до суду, в якому мені, чомусь треба було доводити свою невинуватість. Навіть суддя, опитуючи директорку Департаменту, заявив, що "ви підставили свого директора музею". Цю справу я програв 14 липня 2023 року. Але на відміну від Бастилії, я не впав.

У відведений законом час моїм адвокатом була подана апеляційна скарга. Тобто, на момент "розгляду питання продовження контракту" я не був "притягнутий до відповідальності, пов’язаної із корупцією" і звернення до статті 21, яку директорка Департаменту явно не знає, недоречне. Стаття 21 Закону України "Про культуру" визначає, що "Керівники державних та комунальних закладів культури призначаються на посаду шляхом укладення з ними контракту строком на п’ять років за результатами конкурсу". Але ж ніякий конкурс не оголошувався.

А ось стаття 211 говорить, що "Не може бути призначена на посаду керівника державного чи комунального закладу культури особа, … на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією". Але ж на момент прийняття директоркою Департаменту цього рішення, на мене не було накладене жодне адміністративне стягнення.

10 жовтня 2023 року Чернігівський апеляційний суд скасував постанову Деснянського районного суду Чернігова та закрив справу проти мене за відсутністю в моїх діях складу правопорушень.

Післямова

Я продовжую працювати в рідному музеї як заступник директора.

Я вважаю, що заслуговую на елементарне вибачення від директорки Департаменту культури і туризму, національностей та релігій облдержадміністрації за цей наклеп. Хоча давно сумніваюся, що в цьому Департаменті уявляють що таке культура. Я усвідомлюю, що після цього тексту посаду, яку я обіймаю, можуть скоротити.

Сергій Лаєвський, заступник директора Чернігівського історичного музею, спеціально для УП. Життя.

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.