Першоквітневі прем'єри: три комедії та одна мелодрама

Класова боротьба без кінця та краю

Головні герої картини - Луїза та Мішель - ексцентрична парочка з Пікардії (регіон на півночі Франції), яка шокує своїми поглядами на мораль та етику, а також дивує власною розмитою ґендерною ідентичністю. Імена героїв обрано на честь Луїзи Мішель - відомої французької революціонерки, яка виступала за права робітників на барикадах Паризької комуни. Стрічка "Луїза-Мішель" представляє глядачам справжнісіньке фрік-шоу, розігране за правилами класової боротьби.

Луїза (Іоланда Моро) - огидна товста баба, яка не вміє читати, ні з ким не дружить, ніколи не вживає алкоголю та працює на місцевій швейній фабриці. Коли фабрику несподівано закривають, вона пропонує співробітницям найняти кіллера, аби той поквитався з нечесним босом. Дівчата радо погоджуються і навіть жертвують на це благе діло всі гроші, що їм видала профспілка як компенсацію за звільнення.

Пошуки вбивці бере на себе Луїза. Згодом вона знайомиться з Мішелем (Булі Ланнер) - неприємним типом, який живе у трейлерному парку. Мішель обожнює зброю і запевняє, що вбивство Кеннеді - справа його рук.

Проте помститися світовому капіталу не так вже й легко. Після кожного замаху парочка дізнається, що над вбитим босом є ще один начальник, який відповідає за закриття фабрики. Справа ускладнюється ще й тим, що Мішель - насправді колишня штовхачка ядра Каті, яка в своєму житті і мухи не образила, а Луїза - грубий мужлан-фермер із задатками серійного вбивці.

Довгий шлях Луїзи та Мішеля до справедливості всіяний трупами та знехтуваними правилами політкоректності. Здається, сценаристи та режисери стрічки Густав де Кеверен та Бенуа Делепін порушили усі табу сучасного західного суспільства. Вони знущаються над хворими на рак, терактами 11 вересня 2001 року, всиновленими африканськими дітьми, коматозниками, священиками, захисниками природи та нелегальними еміґрантами. Автори стрічки творять химерну пародію на сучасний світ, де вже немає нічого певного, і де ніхто нічому не дивується: ні пологам гермафродита, ні пісням про Ісуса у стрип-барі для гомосексуалістів.

Та й капіталізм втратив свій конкретний образ. Це вже не товстий дядько у циліндрі, а величезна безіменна мережа з філіалами по всьому світові. По суті, з часів Луїзи Мішель з трьох гасел Французької революції ("свобода, рівність та братерство") робітникам дотепер залишається тільки останнє. Проте герої картини не збираються здаватися, тим паче, що вони дочекалися народження нового месії класової боротьби.

Оцінка фільму 5 з 5

Кохайтеся, чорнобриві, та не зі слабаками

Працівник служби охорони аеропорту Кірк - типовий невдаха. Його робота нудна та малооплачувана, друзі - такі ж лузери, а кохана дівчина - справжнісіньке стерво. Сам Кірк давно змирився зі своєю долею, адже його зовнішність геть не відповідає ідеалам чоловічої краси, крім того, хлопець не може похвалитися ні благородним походженням, ні інтелектом. І ось у цього жевжика несподівано закохується довгонога красуня-білявка, яка втомилася від сильних та накачаних шанувальників. Виявляється, вона вже давно шукала собі партнера, з яким могла б почуватися легко та безпечно. Кірк не вірить своєму щастю, так само як і його друзі та родичі... Втім, кажуть, що справжнє кохання здатне подолати усі перешкоди.

Стрічка "Занадто гарна для тебе", вочевидь, задумувалася як комедія у стилі Джада Апатова, бо тут присутня і група сексуально стурбованих фріків, і розмаїті ризиковані та двозначні ситуації, і грубі жарти про секс. Але як усілякий вторинний продукт, картина "Занадто гарна для тебе" цілком позбавлена вітальності і справжнього кіношного драйву, за який ми і любимо "непристойні" комедії. Епізоди стрічки ніяк не складуться в єдине ціле: тут жарт про секс чергується з жартом про яйця, якого змінює жарт про сперму, аби знову повернутися до яєць - і так до самих фінальних титрів. Фільм є тільки набором ґеґів, довільно пов'язаних тематикою нерівних стосунків. Зрештою, сцена з голінням яєць і справді найсмішніша у фільмі.

Загалом історія кохання багатої та пещеної дівчини та бідного й некрасивого тюхтія виглядає занадто непереконливою, і жодні пояснення, у стилі "вона шукає справжнє кохання", тут не спрацьовують. Автори фільму так і не знайшли переконливого способу розповісти історію нерівного кохання. Сенс подібних картин у тому, аби показати здатність головного героя змінюватися, уміння вчитися втілювати свої мрії та потреби в життя.

Але як досягти цього у фільмі, де створена завідомо нереалістична ситуація, а героям неможливо повірити і співчувати? Історія про чоловіка-попелюшку навіть зараз, в епоху всезагальної фемінізації мистецтва, виглядає дивно та непривабливо.

Оцінка фільму 2 з 5

"Хлоя"

Нова стрічка вірменьско-канадського режисера Атома Аґояна розповідає про незвичайний любовний трикутний, який виник між зрілою жінкою-гінекологом (Джуліанна Мур), її чоловіком-професором (Лаям Нісон) та юною повією Хлоєю (Аманда Сейфрід).

"Хлоя" - це рімейк французької стрічки 2002 року "Наталі" режисерки Анн Фонтейн. Тоді любовні пристасті середнього класу втілювали Жерар Депардьє, Фанні Ардан та Еммануель Беар.

Стрічка Фонтейн розповідала про жінку, в якої новина про зраду власного чоловіка викликає бажання дізнатися "а як це у них там відбувається". Вона знаходить повію, яка за пристойну винагороду готова звабити невірного чоловіка, а потім старанно переказати усі інтимні подробиці своїй замовниці. Дуже скоро обдурена дружина починає відчувати симпатію до відвертої та розкутої повії і між жінками виникає ніжна дружба.

Атом Еґоян вирішив піти далі за Фонтейн, яка відтіняла стосунки своїх героїнь легкими натяками на одностатеве кохання, і наповнив свою картину справжніми лесбійськими пристрастями. Сама ж фігура невірного чоловіка відійшла убік. Частково цей хід був продиктований трагічними обставинами: у Лаяма Нісона під час зйомок "Хлої" загинула дружина і він не зміг продовжувати роботу.

Втім, ця стрічка, безперечно, варта перегляду, і не лише через ім'я дворазового номінанта на "Оскар" Атома Еґояна. Найцікавішою у "Хлої" є спроба перенести типову французьку мелодраму про чоловіка, дружину та коханку на американську землю з її кардинально іншими уявленнями про шлюб, родину та подужню зраду.

"Чоловік моєї вдови"

Це російська музична романтично-кримінальна комедія з життя мільярдерів. Ексцентричний багатій Альберт інсценує власну смерть, аби не платити борги мафії. Його дружина Анна опинилася сам на сам з чоловіковими кредиторами, які звикли вирішувати свої проблеми силовими методами. Крім того, довкола новоспеченої "вдови" зібрався цілий натовп надокучливих претендентів на її руку. Проте серце Анни належить тільки красеню іноземцю Джону Сміту. Але як сприйме цю новину її "покійний" чоловік?

Стрічка україно-російсько-литовського виробництва. У головних ролях: Дмітрій Наґієв, співачка Камалія та Марчин Мрочек. Українська продакшн-компанія TanArm зазначила, що участь вітчизняної фірми у виробництві стрічки, а також гра акторки з України повинні спонукати глядачів пишатися своєю країною.