Кінопрем'єра тижня: усе буде Пипець
Пипець - це звичайний американський підліток Дейв Лізевськи, який одного прекрасного дня вирішив стати супергероєм. Водночас нічого геройського, тим паче супергеройського, у зовнішності Дейва не було: дівчата його не помічали, друзі не поважали, місцеві гопи відбирали гроші, тому душу хлопець відводив, сидячи за комп'ютером та займаючись онанізмом.
Проте екзистенційні запитання про буденність зла у сучасному суспільстві так загризли нашого героя, що він, одягнувши зелений гідрокостюм, зрештою вийшов на вулиці міста, аби втілити ідеали справедливості, вичитані у коміксах.
Зустріч Пипця, одинадцятилітньої Мочилки та її Татуся відбудеться за досить критичних обставин. Їм трьом буде протистояти наркобарон Френк Д'Аміко, який вбачає у діяльності костюмованих героїв загрозу для свого бізнесу.
"Пипець" належить до тієї категорії фільмів, що швидко здобувають культовий статус у кіноманів та кінокритиків, залишаючись байдужими пересічному глядачеві. Показовим прикладом є Сполучені Штати, де, попри захоплені відгуки критиків, картина здобула дуже скромні касові збори.
Цілком можливо, що значну частину аудиторії налякали доволі жорстокі сцени. За минулі двадцять років насилля поступово зникло з такого роду фільмів. Екранізації коміксів, як правило, обходяться без натуралізму. Щоправда, останніми роками з'явилися винятки - "Темний лицар", який мав надзвичайний успіх в Америці, та "Хранителі", які провалилися в американському прокаті.
Крім того, у фільмі наявний звичний для американських комедій сюжет про єврейського підлітка-невдаху, до якого додаються новітні спроби переосмислення традиційного коміксу та графічного роману, які почалися з "Міста гріхів".
Більше того, "Пипець" є спільною продукцією Великої Британії та США. Зйомками керував британський режисер, а грали американські актори. Із такої химерної міжконтинентальної співпраці вийшов справді незвичайний та незвичний фільм. І річ не тільки в європейській відвертості, що проявляється у багатьох епізодах стрічки.
Підліткова мрія про створення нової родини, кращої за власну, по-різному втілювалася в кінематографі в різні часи. Ілюзорний світ невинного дитинства та Неверленду Пітера Пена змінився депресивними настроями "Володаря мух" (стрічка 1963 року).
У 1972-му підлітки з фільму "Ковбої" об'єднувалися, аби втілити в життя ідеали названого батька, якого грав Джон Вейн - носій традиційних патріархальних цінностей.
У стрічці "Діти кукурудзи", знятої у 1984 за однойменним оповіданням Стівена Кінґа, діти вбачали у батьках зло, якого необхідно позбутися. Тепер же діти можуть не лише обирати собі друзів, коханих, орієнтацію та ідентичність, але й батьків, згідно власних смаків та уподобань.
Схожу схему ми бачили і в нещодавньому хіті "Зомбіленд", де усі без винятку герої були змушені позбутися старих родинних зв'язків заради нового об'єднання.
Традиційна родина, як і традиційні цінності, переживають повсякчасну кризу. На їхнє місце приходять нові утворення, які виконують ті самі функції - заспокоювати, оберігати та захищати людину.
Так само трансформуються і старі кіножанри. Не випадково на початкових титрах "Хранителів" Боб Ділан співав свою знамениту пісню: "Часи змінюються".
Оцінка фільму 5 з 5