7 кращих українських фільмів 2020 року

Попри пандемію коронавірусу, карантин і смерті багатьох людей, саме 2020-го року вийшли три (якщо не чотири!) фільми, які можуть опинитися в десятці кращих фільмів за всі роки незалежності України.

За два з цих чотирьох треба подякувати продюсерові Юрію Мінзянову, який так несподівано і трагічно помер наприкінці року.

5 з поданих 7 фільмів стосуються теми війни, що не дивно, зважаючи не те, що вже 7-й рік продовжується російська агресія проти України, а Другу світову годі забути.

І те, що до сімки кращий фільмів року потрапило три документальні фільми, теж не дивно, адже наші документалісти тримали марку тоді, коли постановники художнього кіно – аж до останніх років – лежали обличчям в багнюці.

Загалом, долаючи жахіття обставин в середині країни і у світі, українське кіно мало плідний рік, відзначилося на значних фестивалях Європи й Америки, і сказало про себе своїм же глядачам, які, як показують журналістські дослідження, не дуже то й знають про нього.

Додаємо і свою пайку до просвітництва!

"Атлантида"

Де подивитися: sweet.tv

Беззаперечний лідер кінематографічних перегонів року і неупереджена слава українського кіно, і не тільки через те, що фільм минулого року виборов нагороду на іменитому Венеційському кінофестивалі, одному з трьох найбільших у світі.

Дивне кіно – і в значенні "дива" і в значенні "незвичне", бо в більшості статичних кадрах, як це вже було у Валентина Васяновича у фільмі "Рівень чорного", все відбувається перед камерою, але те, що відбувається, воно надзвичайне, бере глядача за душу і не відпускає.

І в кожному кадрі-сцені є конфлікт: чи це стрільба по мішенях двох солдат, яка закінчується тим, що один стріляє в іншого, благо, що той в бронежилеті; чи це прасування задубілих від холоду штанів, прикладання праски до ноги і розбивання всього в кімнаті від люті; чи рятування жінки з машини, яка підірвалася на міні.

Все це відбувається 2025 року, в зоні АТО, яка вже не АТО, бо війна скінчилася, Україна виграла, але треба щось робити з тою занапащеною землею, отруєними річками і закопаними трупами.

Шокуюче і прекрасне кіно.

"Погані дороги"

Де подивитися: очікується в прокаті 2021 року

Все погане починається з поганих доріг, і кожний з 5 епізодів фільму – про дороги, які й погані, і повертають не туди.

А на війні чи загалом на Донбасі гарних доріг в принципі існувати на може.

На одній жінка випадково задавали машиною курку, так хазяї ледь не посадили її до підвалу, бо ж "здається, проста курка, але ж на вес золота".

На іншій п’яний директор школи забув документи, і проїжджаючи блокпост, в стані білої гарячки, почав ще й звинувачувати українській військових в кіднеппінгу.

Третьою дорогою сепаратист завозить журналістку в розгромлену лікарню, щоб бити її, знущатися з неї і намагатися зґвалтувати...

Це все страшно, драматично і дуже болюче, але всесвітньо відомий драматург, українка Наталя Ворожбит, прописала все так, щоб була зрозуміла психологія людини, яка живе в постійній напрузі постійно драматичної ситуації.

Живі, аж бринять реалістичними обертонами діалоги – чи це розмова трьох дівчаток, чи розмова волонтерки з військовим, чи сепара з його жертвою – показують як і в чому живуть люди, обтяжені війною.

"Земля блакитна ніби апельсин"

Де подивитися: в прокаті з 26 листопада

Документальний фільм Ірини Цілик вже нічого не придумує – перед глядачем справжня родина з містечка Красногорівка, матір та її четверо дітей, які намагаються вижити в умовах російсько-української війни: ховаються в погребі під час обстрілів; після – обстежують сусідів, хто постраждав, а хто – ні; діти роблять уроки і мріють, дорослі знімають фільм про те, що є...

Талант документаліста в цьому фільмі навпіл ділиться з удачею – тут є потреба не просто відмітити деталь буденності, а відчути, де ця деталь буде проявлена.

І "Земля..." ці необхідні, красномовні та живі деталі проявляє на кожному метрі, через що фільм перетворюється для глядача на захопливу, хоч і нелегку подорож від перебування в лещатах обставин теперішнього до омріяного світлого майбуття, коли війна скінчиться, а діти поступлять в інститути.

Цікаво те, що герої фільму, сім’я Трофименків разом з Гладкими, справді зняли свій короткометражний фільм, "2014", який показали на київському фестивалі "Відкрита ніч". А старша дочка Трофименків поступила.

"Пофарбоване пташеня"

Де подивитися: в прокаті з 10 грудня

Це епічне втілення есхатології робилося на гроші Чехії, Словаччини та України, коштувало 8 мільйонів доларів, але це того вартує – хіба що Данте міг таке описати, а хто подібне поставив раніше в кіно взагалі важко пригадати.

Щось середнє за формою і змістом між "Івановим дитинством" Андрія Тарковського і "Туринським конем" Бела Тарра, "... пташеня" йде ще далі у показі того зла, на яке натикається 12-річний хлопчик, чиї батьки у вирі Другої світової, відіслали його до тітки, а та взяла й померла.

Тепер будь-хто наступний, до кого хлопчик не приб’ється, буде збиткуватися з нього, а будь-що добре, випадково віднайдене на цьому шляху, буде вмирати...

Ймовірно, що книга Єжи Косинського, покладена в основу фільму, була автобіографічною, що він не заперечував. Тому особливо правильне НЕвикористання кольору в цьому чорно-білому ходінні по пеклу.

Але колір, як символ життя, може з’явитися вже після фіналу, бо головний герой здолав до цього небачені в кіно жахіття і ще й рідного батька зустрів.

Найвища майстерність у втіленні непідробних образів!

"Безславні кріпаки"

Де подивитися: в прокаті з 30 грудня

Ще з дитинства захват від класу та вигадливості американського кіно переходив у бажання аби так робили і в українському кіно.

Але тільки зараз з’явилася певна стилізація під нього: "Безславні кріпаки" мають не лише суголосну голлівудському фільму назву, не лише приблизно тарантіновський жанр в основі, а професіоналізм постановки боїв на шаблях, до цього не знаний у нас на такому рівні.

Певна іронічність в сюжеті теж дотична до справи, хоча й комедією "... кріпаки" не є.

За сюжетом молодий Тарас Шевченко зустрічає самурая, чоловіка, народженого в Японії від українки, проданої в кріпачки японцю, що полюбляв екзотичних жінок.

Події відбуваються десь посеред ХІХ сторіччя в Україні, куди чоловік приїздить, вихований за звичаями самураїв. Його ціль – забрати втраченого меча і помститися пану, торговцю людьми.

Помста є й в планах Шевченка, кохану якого пан зробив служкою.

Як ці двоє героїв повертають своє – треба бачити: режисер Роман Перфільєв зняв прекрасний бойовик і, несумнівно, один з кращих фільмів року.

"War Note"

Де подивитися: очікується в прокаті 2021 року

Якщо й можливе ідеально достовірне документальне кіно, то це саме "Військовий нотатник", знятий, чи-то пак занотований, самими військовими, а вже режисером Романом Любим змонтований в одне ціле з сотень маленьких телефонних відео боїв і відпочинків в окопах, розмов і мовчання, пострілів та порятунків, сміху та плачу, життя і смерті.

Не пригадати чогось подібного в документалістиці, хоча й оригінальність важко намацати.

Але показовість фільму максимальна, це документ конкретного часу і конкретного місця в ньому – шматка російсько-української війни з 2015-го по 2019-й роки, де війна в кадрі перемежовується побутом поза нею, де зняті смерті ідуть в стик з кадрами життя, що видно на узі в утробі майбутньої матері.

Цікаво, що в цій мозаїці різних обличь та емоцій з’являється якась спільна картина одного буття, повноцінного і дуже напруженого буття, не ідеального в силу насильства, але наповненого, не байдужого, цілеспрямованого і життєствердного.

Купка воїнів борються за всіх, і на екрані це виглядає як перша і остання сповідь.

"Сіль з Бонневілю"

Де подивитися: очікується в прокаті 2021 року

В далекому штаті Юта на відстані в 9 тисячах кілометрів від України є ідеально гладке соляне плато, довжиною у 500 кілометрів. Там щороку проводяться змагання на швидкість.

І от двоє українців на модернізованому мотоциклі ІЖ-49 1951 року випуску вирішили встановити черговий рекорд.

Красива і божевільна ідея для документаліста Семена Мозгового, знімати "намагання", могла вилитися в провал. Але і вдача могла бути славетною.

Так чи так фільм вже виходив запаморочливо красивим, з плавною, гіпнотичною і щемкою музикою грузинських композиторів Луки Лебанідзе та Звяда Мгебрішвілі.

А коли українці таки спромоглися досягти швидкості майже в 90 миль на годину в своєму класі і таким чином здобули перемогу, "Сіль..." стала золотом.

Без закадрового голосу, без пояснень історії та специфікацій, без коментування рекорду – лише події, які виявляються в кадрі, трохи хроніки і кілька виходів в ефір на телебаченні і радіо, – вправна і переможна документалістика, знакова в поєднанні зі здобутком мотоциклістів.

Ярослав Підгора-Гвяздовський, журналіст, кінокритик, редактор, спеціально для УП.Життя

Титульна світлина thenatchdl/Depositphotos

Більше про кіно:

Український фільм "Атлантида" змагатиметься за Оскара

"Грецька дружина": чому і навіщо українка знімає фільм про шлюб з іноземцем

Українські кінокритики вручили свою премію 2020 року

Комедія Зеленського – найприбутковіша. Топ успішних українських фільмів, які знімали держкоштом

Хто і навіщо знімає фільм про Грицька Чубая, й до чого тут Сергій Жадан

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.