Ідеологічна вакханалія Golden Globe 2021, як реакція на "занадто білий Голлівуд" і "гендерне" питання

6169
1 березня 2021

28 лютого з 78-ї церемонії нагородження "Золотих глобусів" в Сполучених Штатах розпочався етап преміювання фільмів, що були випущені 2020 року.

Надалі в Америці пройдуть "Оскар" у квітні та "Еммі" в червні, а в Україні в червні "Золота дзиґа" і у жовтні "Кіноколо".

За що ж вручили цьогорічні "Золоті глобуси"?

Цьогоріч, як ніколи, політика та ідеологія царювала ледь не серед усіх претендентів у 25 представлених номінаціях – як в буквальному сенсі, в якості сюжету чи деталях фільмів та серіалів-номінантах, так і образно кажучи, в підтекстах, особливо згадуючи весь минулий рік з його виборами і тим становищем, в якому була і тепер перебуває Америка.

Ледь на в кожній номінації був претендент з яскраво вираженими агітаційними гаслами і пропагандистськими закликами, а часом і по декілька.

Соціальний, расовий чи статевий моменти йшли плече-до-плеча з політикою, що, власне, проявляється загалом в американському кіно, і премії, на кшталт "Золотого глобуса", "Еммі" та "Оскара", останніми роками це відкрито виявляють. Щастя, коли тепер у новітніх стрічках є ще щось, а не тільки пропаганда.

Ледь на в кожній номінації "Золотого глобусу" був претендент з яскраво вираженими
агітаційними гаслами і пропагандистськими закликами

Після минулорічних заявок про "занадто білий Голлівуд" і "гендерне" питання, щодо чого Американська кіноакадемія внесла правки і заявила про наміри, Голлівудська асоціація іноземної преси, яка вручає "Золоті глобуси", вирішила "вже сьогодні" розіграти "кольорову" карту.

Під час церемонії на сцену вийшла Хелен Хон, віце-президент Асоціації, і сказала: "Сьогодні ввечері, коли ми відзначаємо творчість артистів з усього світу, ми усвідомлюємо, що маємо виконати нашу внутрішню роботу.

Як в кіно, так і на телебаченні, представництво чорних є життєво важливим. У нашій організації повинні бути чорношкірі журналісти".

Певно, це стосувалося не тільки і не стільки критиків, як членів організації, а самих акторів і актрис, зважаючи на подальше вручення.

В такій грі, на жаль, не мав ніяких шансів на премію фільм "Батько" з винятковою головною роллю Ентоні Хопкінса, бо актор був білим і мова йшла тільки про хворобу людини і про його родину, без акцентуації кольору шкіри, без всяких маніфестацій, де все трималося на акторській грі та жанровій майстерності сполучення психологічної драми і трилеру.

Нонсенсом було віддати премію за "найкращого актора – в драмі" Чедвіку Боузмену ("Ма Рейні. Мати блюзу"), – і це коли кожен з інших номінантів був діамантом – Гері Олдмен в "Манку", Тахар Рахім в "Мавританці", Різ Ахмед в "Звуках металу", не кажучи про Хопкінса.

Але сказати щось проти – закидають шапками, адже премія вручалася посмертно, афроамериканському акторові, який помер від раку ще й у розпал пандемії COVID-19.

Так само, скандально, преміювали Джона Боєгу за серіал "Голос змін" (також перекладають як "Маленька сокира").

Ще минулого року в "акторських батлах" Hollywood Reporter актор стверджував, що "ми живемо в страшні часи", коли "чорні – безправні", попри те, що говорив він це відкрито і ніхто йому не заважав.

"Голос змін" тематично повторював події фільму "Детройт", тільки в цей раз мова йшла про Лондон. Боєга фактично скалькував свої емоції, своє ставлення і свою гру, осучаснюючи минуле для створення образу ненависті. Це вже було зовсім сумно.

І важливий нюанс в цьому, про який варто нагадати, що "Золотий глобус" дається кінокритиками. І коли поруч в номінантах є Брендан Гліссон за роль в серіалі "Правило Комі" і Дональд Сазерленд з серіалу "Знищення", а виграє Боєга, виникає питання в щирості такого рішення.

З політичних міркувань дали призи в номінації "найкращий фільм – мюзикл або комедія" "Борату-2" і виконавцю головної ролі, Саші Барону Коєну як "найкращому актору".

І навіть головний призер в номінації "найкращий фільм – драма", "Земля кочівників", мав розсип соціально-політичних аспектів.

Так, це красиве, печальне кіно, зняте в документальній манері, оповідає про поневіряння жінки безмежними американськими преріями, між однією роботою й іншою, в намаганні вижити і втекти від болючого минулого. Але навіть в такій, здавалося б, драматичній історії однієї людини, був епізод з мітингом, де сивобородий чоловік казав про "ярмо тиранії долара", про людей, як "робочих конячок" і що "Титанік" теж тоне і економіка міняється".

І коли премію за "найкращу режисуру" взяла режисерка фільму, Хлої Чжао, всі заговорили не про її роботу, а про те, що в цій номінації жінка не перемагала з 1984-го року. І що номінація цього року особлива – вперше в історії "Золотого глобусу" серед п’яти претендентів троє були жінками.

В цьому сенсі невідомо як реагувати на те, що в більшості серіальних номінацій перемогла британська "Корона".

Епохальний серіал досі, на 5 сезоні, демонструє кінематографічну значущість на всіх рівнях творення, і це правда.

Але, схоже, це не мало значення для виборців – головне, непевно, що йшлося про зверхність правлячого класу, про жінку, як жертву, і кошмар консервативного правління.

Можливо, саме тому в номінації "найкраща актриса (серіал)" виграла Емма Корін за роль (жертви) Діани, хоча поруч була Олівія Колман в ролі королеви Елезавети II.

Виграв Джош О’Коннор як "найкращий актор" за роль принца Чарльза – мовляв, дивіться, який він покидьок, цей королівський мазунчик – хоча поруч був незрівнянний Боб Оденкірк з "Краще дзвоніть Солу".

І тут можна тільки трохи втішитися преміюванню (випадковому?) Джилліан Андерсон як "найкращій актрисі другого плану" за роль Маргарет Тетчер, і загалом серіалу, визнаному кращим.

Інші точні потрапляння в ціль цілком можна вважати поодинокими успіхами кіномистецтва. І, власне, про них, нарешті, можна і треба сказати з апломбом і голосно.

Наприклад, про Марка Руффало, лауреата номінації "найкращий актор (міні-серіал)". Його роль в 6-серійній драмі "Я знаю, що це правда" – це колос в акторстві.

Граючи одночасно двох братів – молодшого, гладкого і аутичного, та старшого, худого і зарослого – він перевтілювався повністю, тобто і фізично, і психічно, і драматично, і виконував це, мов бог.

Варто сказати і про Джейсона Судейкіса, який став "найкращим актором (серіал-комедія)" за головну роль в "Теді Лассо" (і це була єдина номінація, де не виграв афроамериканець, а претендентом був не мало не багато Дон Чідл за роль в "Чорному понеділку").

Судейкіс, граючи ніби то в прохідній спортивній комедії, зміг зробити з ролі "підставного пішака" роль короля кадру, де блазень притягує увагу ще й своїм внутрішнім потенціалом психолога і творця гарного настрою.

Аня Тейлор-Джой не даремно підкорила світ роллю в "Ферзевому гамбіті" (серіал отримав нагороду і як "найкращий міні-серіал"), і визнання її "найкращою актрисою" у своїй категорії – це серйозна і достойна перемога, особливо, коли зважити з ким вона вела артистичне протистояння – з божевільно прекрасною Ніколь Кідман ("Знищення"), з дивовижно експресивною Широю Хаас ("Неортодоксальна"), з "королевою" Кейт Бланшетт ("Місіс Америка") і просто гарною Дейзі Едгар-Джонс ("Нормальні люди").

Тут цікаво, що Тейлор-Джой мала на цьогорічному "Злотому глобусі" дві номінації – ще й за повнометражний фільм "Емма". Але ще й там перемогти їй вже не дали.

А ще треба згадати про протистояння Голлівуду і стрімінгів, бо минулого року боротьба між ними досягла свого історичного максимуму, коли кінотеатри закривалися і студії втрачали мільярди доларів, а vod-платформи, навпаки, ставали хазяями глядацької та фінансової гори.

От і серед номінантів на "Золотий глобус", 42-є мали стосунок до фільмів і серіалів, фінансованих Netflix’ом.

Дивним стало інше: попри те, що більшість претендентів так і не стали лауреатами, Сара Райтен, коментаторка каналу NBC, на якому відбувалася церемонія, сказала лише про дві перемоги Netflix з 17 можливих, хоча переможців було 8 – рахуючи 4-х за "Корону", 2-х за "Ферзевий гамбіт", 1-го Чедвіку Боузмену ("Ма Рейні. Мати блюзу") і 1-го Аарону Соркіну як сценаристу "Суду над Чиказькою сімкою".

Анімаційна "Душа", як найкращий мультфільм, був несумнівним лауреатом, але став приємним подарунком в такій ідеологічній вакханалії, яку цього року влаштувала Голлівудська Асоціація іноземної преси.

Страшно навіть подумати, що і це лауреатство було продиктоване не колосальною роботою і генієм студії-виробника Pixar, а лише тим, що головним герой в ньому був "правильного кольору шкіри" і тільки це кинулося в очі членам Асоціації.

Якщо надалі ситуація буде продовжуватися таким чином, кіно перестане бути мистецтвом, і навіть розвагами перестане бути, бо повністю перетвориться на ідеологічну зброю.

Ярослав Підгора-Гвяздовський, журналіст, кінокритик, редактор, спеціально для УП.Життя

Вас може також зацікавити:

ТОП-10 фільмів 2020 року, які варто переглянути всім

Серіали лютого-2021: "Вбивства в Пембрукширі", "Люпен", "Постоялець з космосу" та ще 4 новинки

Серіали січня-2021: "Ваша честь", "Невидиме", "Протистояння" та ще 4 новинки

Третє "Скажене весілля", байопіки про Девіда Боуї та Марі Склодовську-Кюрі + ще три фільми лютого

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.



powered by lun.ua