Оскарівські номінанти склали "пазл війни": у прокат вийшла стрічка "Життя на межі"

З 16 березня в прокат виходить документальна стрічка "Життя на межі" – історія про українську війну, що почалася в 2014-му на Майдані. Її зняли українські ветерани Павло Пелешок та Юрко Іванишин. Вони були продюсерами першої стрічки про Україну, що була номінована на Оскар – "Зима у вогні".

Ми побували на прем'єрному показі "Життя на межі" та розповідаємо, чому варто не пропустити цю стрічку в прокаті.

14 березня. День українського добровольця. Після вже четвертої за цей день повітряної тривоги в Києві перші глядачі фільму Павла Пелешка та Юрія Іванишина збираються в кінотеатрі в одному з ТЦ у центрі столиці.

Це не яскрава прем'єра довгоочікуваного мультика, не голівудський блокбастер, щедро приправлений попкорном, тож сьогодні немає галасу, знаменитості не вигулюють тут свої нові наряди і не роздають коментарі на камери.

"Я нічого не буду розказувати про історію [цього фільму]", – каже перед показом Юрій Іванишин. Очевидно, що більшість українців добре її пам'ятає.

Читайте УП.Культура у Telegram

Серед гостей прем'єрного показу документалки багато військових, капелани, які прийшли підтримати фільм побратимів. Бачимо у формі режисера та актора Ахтема Сеітаблаєва, з ним фотографуються колеги по кіно та армії.

Ахтем Сеїтаблаєв та Юрко Іванишин. Фото: Настя Телікова

Також прийшов представник Командування Об'єднаних сил ЗСУ Олександр Михайлов, приніс авторам подяку від Командувача Об'єднаних сил ЗСУ генерал-лейтенанта Сергія Наєва: "Хочу привітати хлопців, з ними у нас дуже давня дружба".

Іванишин, який цього вечора представляє стрічку без свого співавтора і за сумісництвом найближчого друга Павла Пелешка, розповідає, що робота над фільмом тривала три роки. Працювати почали у 2020-му, коли звільнилися з війська, і це, зізнається, було дуже важко. "Оцей формат, який ми вибрали, ми самі собі рвали волосся на голові, бо воно все не клеїлось, не йшло, як треба, як ми це бачили. Вічний перемонтаж, вічне переосмислення", - каже продюсер.

Прямо переді мною на показі сидить асистент режисера монтажу, постпродакшн-менеджер Костя Вознюк. Коли гасне світло, сусід ліворуч жартома перепитує в нього, чи це буде його вже трьохсотий перегляд.

Олександр Михайлов приніс авторам подяку від генерал-лейтенанта Сергія Наєва. Фото: Настя Телікова

На екрані з'являються перші кадри: Юрій, Павло та його кохана у США, куди їх відпустили з фронту, бо їхній фільм "Зима у вогні" номіновано на Оскар. З Лос-Анджелесу та червоних доріжок у 2016-му ми переносимося на Майдан 2013-го, де, власне, й починається війна України за незалежність. Тут автори фільму, які тоді створили проєкт ukrstream, щоб транслювати Революцію у режимі реального часу, показують, як у автівці зазнають нападу "Беркуту" та як один із них на Майдані прямо на камеру зізнається: "За нами Москва".

Далі кадри з Майдану змінюються особистими відео Пелешка та Іванишина з Монако, потім зафільмованим захопленням Криму російськими військовими без жодних розпізнавальних знаків, відпочинок в Аліканте – захопленням адміністрацій у Луганську та Донецьку. Оповідь стрибає в часі та між подіями, фіксуючи свідчення про ключові події нашої війни з російським агресором та передаючи розгубленість українця, який раптово на короткий час опиняється поза цією боротьбою. Приміром, на червоній доріжці Канн.

"Для мене час перестав бути послідовною величиною", – пояснює з екрану закадровий голос Пелешка. Це стосується його власного сприйняття на передовій, і вдало передається нам через монтаж.

Павло Пелешок на фронті. Кадр з фільму "Життя на межі"

Як кажуть самі автори стрічки, хотіли зібрати мозаїку причин та наслідків, з яких складається сьогоднішня російсько-українська війна, з уламків спогадів та свого кіноархіву. Спочатку фільм думали назвати "Пазл", щоб передати цю мозаїчність.

Тут бачимо і відео з телефонів, новинні сюжети, фрагменти стрімів, ролики з YouTube. "У фільмі немає жодного кадру документального, який би було спеціально знято, тобто це все матеріал з відкритих джерел, або з телефонів побратимів, журналістів, які були на передку", – розповідає Іванишин.

Відповідаючи на питання, що було найважчим у роботі, він каже – впоратися з усім цим матеріалом і морально, і фізично: "Насправді коли ти передивляєшся 600 годин жахливого відео, мізки трохи "їдуть". Це було непросто. Потім Паша переслухав дуже багато радіоперехоплень, і в нього теж плавився мозок".

Прем'єрний показ "Життя на межі". Фото: Настя Телікова

Зрештою після усіх флешбеків та флешфорвардів історія на екрані приходить до подій після 24 лютого 2022 року. Для цієї частини автори залишають всього чотири хвилини хронометражу. Показують, що останній рік – це лише мала частина великої війни, яка триває з весни 2014-го.

"Ми знайшли зрозумілу форму для світового глядача, аби пояснити йому, що наш світ вже давно розділився на до і після. І сталося це не 24 лютого", – наголошує режисер. Тож тримаймо кулаки, аби цей фільм Пелешка та Іванишина щонайменше повторив оскарівську долю їхньої стрічки "Зима у вогні" і мав змогу "промовляти" на світових фестивалях.

Після перегляду стрічки продюсер Олексій Гладушевський зазначає, що такі фільми як "Життя на межі" необхідні. "Важливо дивитись, щоб не забувати, як все починалось", - підкреслює він.

"Це дуже людяний фільм, зроблений для масового глядача. Це розповідь про нашу історію як суспільства за останні вісім років", - погоджується продюсер, кінодистриб'ютор Денис Іванов.

Глядачка Ірина ділиться: "Я часто задаюся питанням, чому іноземці вірять в наратив "Не все так однозначно"? Бо вони поза контекстом. Бо для багатьох з них війна почалася 24 лютого 2022 року. Але ж це не так. І "Життя на межі" допомагає вибудувати причинно-наслідкові зв’язки".

І зізнається: теж засів у голові кадр, в якому беркутівець під час Революції Гідності кричить у камеру про підтримку Росії.

Сподіваюся, що цей шматок пазла міг би стати ще одним доказом для Гааги.

Читайте також: Мультик, який чекали вісім років. В український прокат вийшла "Мавка. Лісова пісня"