Великі квіти з харківської майстерні. Нові роботи Павла Макова показують у "Дукаті"
Одна з перших асоціацій, що спадає на думку при згадці Павла Макова, – це Харків. Попри світову славу, членство в Королівському товаристві живописців і графіків Великої Британії, пропозиції переїзду до Києва чи за кордон, митець продовжує працювати тут, у власній майстерні, незважаючи на постійні обстріли міста.
17 травня галерея "Дукат" відкрила персональну виставку Павла – "Вирвані сторінки", у якій художник досліджує нову нормальність в умовах війни. Панорами й плани міста, які Маков так часто зображує, тепер наповнюються протитанковими їжаками й слідами від літаків. А ще – великими яскравими квітами, що виростають прямо з будинків і доріг.
«Я дедалі частіше малюю великі квіти. Тому що війна, врешті-решт, заради життя, а не задля війни», – пояснює Павло. УП. Культура розповідає про нові роботи, які Маков привіз із харківської майстерні до київського "Дукату" і які можна подивитися до 16 червня.
Співпраця Павла Макова й "Дукату" триває вже понад 10 років. На відкритті один із кураторів галереї Михайло Кулівник згадує про персональну виставку митця у 2016 році, що відбувалася на Рейтарській, 8Б, за старою адресою "Дукату". Тоді Маков зображував різні архітектурні споруди, що формували ландшафти й давали відчуття присутності в матеріальному світі.
Про вагомість присутності Павло згадує і на теперішньому відкритті. "Я здебільшого особливих концепцій не закладаю у свої роботи, окрім, скажімо, візуальних. Я люблю явище продукування присутності, про яке говорить філософ Гумбрехт. Себто роботи спочатку мають захоплювати не сенсами. Сенси цікаві вже потім".
Незважаючи на яскраву візуальність образів, які Павло презентує на новій виставці, сенсів у них також багато. Вони особливо відгукуються людям, які живуть у воєнний час і помітять у роботах чимало з того, що тепер належить до їхнього повсякдення: фіолетові, багряні, чорні й помаранчеві відбитки квітів нагадують вибухи, а бетонні блоки будинків стають укриттями чи барикадами.
Спільно з Павлом Маковим над виставкою працювала кураторська група галереї. Це Леонід Комський, Олена Грозовська, Михайло Кулівник, Катерина Лісова та Анастасія Яцковська. Олена розповідає, що саму виставку задумали ще пів року тому.
Більша частина експозиції – це роботи з графічної серії "Вирвані сторінки", над якою Павло працював останні два роки. Нумерація сторінок – порядок, у якому художник працював із роботами. Маков говорить, що серія присвячена тому, що стається зараз із нами всіма.
"Назва "Вирвані сторінки" певною мірою пояснює, що зараз дуже важко сконцентруватися на якійсь тяглості в нашому житті. Ми живемо від одного дня до іншого, і наступний може початися не зовсім так, як ти собі запланував. Життя складається з цих вирваних сторінок: у кожного вони свої, у мене – свої", – так Маков презентує серію.
На "Вирваній сторінці 17" рослина стає артеріями та венами міста, зʼєднуючи всі важливі локації в один організм, будучи кровотоками для навколишніх домівок. На "Вирваній сторінці 16" жовті прогалини в листях нагадують сліди від куль. Повсякденний режим міста функціонує в такт із війною, її вибухами й руйнуваннями. Майже на кожній роботі Павло малює типові для своєї творчості лійки – здається, зовсім скоро вони стануть горщиками для рослин, що невдовзі проростуть.
Квіти – те, що дає життя монохромним пейзажам позаду. "У філософії майстра важливе місце посідає образ Саду як універсальної метафори присутності людини на землі, а з ним і теми рослинного царства, вегетації та культивації. Сам же Павло є дбайливим садівником, чия кропітка праця приносить плоди надзвичайної краси й сили", – говорить кураторка Олена Грозовська. Поруч із тим Олена згадує попередні роботи Павла, що також рефлексують на тему рослинності: артбук "Донроза" з відтвореними планами Донецького розарію та серію "Сад", яку Маков продовжує і до сьогодні.
Усі роботи підводять до центральної картини – "Чорнобривці, або На схід та захід від Дніпра". Маков говорить, що вона випадає з ряду інших. Виконана кольоровими олівцями, робота стає метафоричною мапою України, де кожна квітка чорнобривцю відповідає окремій області. На місці Криму й Луганщини – контрастні кольорові плями, що символізують окупацію територій.
"Ця робота, як і виставка загалом, про те, як локальні ідентичності, сплітаючись, утворюють живе, цілісне тіло країни, про травми й стигмати на цьому тілі й водночас – про жагу до життя, витривалість і стійкість України", – говорить Олена Грозовська. Михайло Кулівник додає, що ми "втрачаємо території, але втримуємо їх українську ідентичність".
У цьому контексті Олена пригадує "Фонтан виснаження" – скульптуру, яку Павло представляв на Венеційській бієнале 2022 року. "Це кінетична скульптура, в якій потік води, проходячи через каскад мідних лійок, поступово слабшає, символізуючи виснаження ресурсів і людства. Здається, ця іригаційна система наситила ґрунт, з якого проросли "Чорнобривці"". Сам Павло відмічає, що в процесі роботи щиро здивувався від того, скільки різновидів чорнобривців існує.
Унікальність виставки не лише в нових роботах Макова, які вперше експонують у Дукаті, але й у харківській ідентичності митця, котру він не полишає, навіть будучи в Києві та роздумуючи про всю територію України. "Павло повністю намалював цю серію в Харкові. Це окрема історія про те, як він не залишає міста, хоча йому й пропонували майстерню і в Італії, і в Києві. Павло завжди дуже наполегливо розповідає про те, що працює в Харкові, не може без Харкова. Це його майстерня, його дім", – говорить Михайло Кулівник.
На відкритті Павло дякує всім, хто прийшов на виставку, тішиться, що відвідувачів багато, і називає подію персональним "святом". Попри маркери воєнного часу, серед численних будинків і протитанкових їжаків проростають квіти. Виставка наповнюється усмішками, розмовами й світлом.
