На сімейних лікарях економити не вигідно. Чому в Южноукраїнську вони їздять до пацієнтів на таксі

В Южноукраїнську з нуля створили центр первинної допомоги, вводять електронний документообіг, приваблюють лікарів з інших регіонів і паралельно воюють за кошти з місцевою владою.

– Мммм… Мммммм…

За столом, спершись на м’яку підставку, сидить чоловік. Йому важко дихати.

Через хворобу він не виходить з квартири уже третій рік, тому дружина викликала додому сімейного лікаря.

Сергій Сідоров оглядає пацієнта

В Южноукраїнську на Миколаївщині вони до пацієнтів або приходять пішки, якщо близько і погода дозволяє, або приїжджають на таксі. Таку "розкіш" оплачують не пацієнти, а медзаклад.

Чоловік, до якого приїхав сімейний лікар Сергій Сідоров, навіть спить сидячи. Як вийшов на пенсію три роки тому, почав хворіти бронхітом і задихатись.

– Важко вдихнути чи видихнути? – питання лікаря спокійні й чіткі.

– Видихнути.

– Робота була шкідлива?

– Механізатор все життя. І соляри були. І фарбою дихав. І зварником працював. І куріння. Все потихенько дало. Працював до 60 років, думав, на пенсії трохи відпочину… Ага! Краще не стало…

– Прогресує… – майже шепче його дружина, гладячи чоловіка по спині.

***

Сергій Сідоров – популярний сімейний лікар. До нього записалось майже дві тисячі мешканців Южноукраїнська.

Він багато років працював терапевтом у поліклініці, тож коли перейшов в новостворений Центр первинної допомоги, пацієнти пішли за ним. 70% з них – пенсіонери, хронічно хворі та лежачі.

– Коли нам розказували, що буде, ми боялись. Щось нове – воно ж невідоме, – сміючись, розповідає про початок медреформи лікар, поки вертаємось разом до медзакладу.

У новостворений центр він та ще чотири його колеги перейшли із терапії міської лікарні.

Пригадує, коли їх перевели в нове приміщення, подумали: "Нормально". Згодом і зарплата підвищилась. Зараз він отримує в межах 15 тисяч гривень.

Южноукраїнський центр первинної допомоги

– Спочатку було дуже тяжко, зашивалися, підписували декларації, сиділи три оператора в дві зміни.

Поки інтернет освоюємо, то важко, але думаю, коли все наладиться, можна буде видихнути.

У нас в два раза зросла зарплата порівняно з тим, що було, – розповідає медсестра, що з ним працює.

***

– Коли мені кажуть, що кругом лікарі ідуть з роботи, нема кому працювати… А вони до мене ідуть, – сміється головний лікар Центру первинної меддопомоги Анатолій Нікітін. – Просто треба роботу організувати.

Кажуть: "Реформа в стрес вганяє". У чому стрес? Що коштів вдвічі більше стало?

Так, є вимоги, треба зробити електронний документообіг. Але треба рухатися, застосовувати сучасні методи, і все.

Анатолій Нікітін

Коли центр почав роботу в липні 2018 року, з 19 потрібних лікарів було тільки 5.

– Тоді одного лікаря у нас забрали на військоммат, другий пішов у відпустку, третій захворів. Лишилось двоє на ціле місто. А ми працюємо з 8 до 19. Люди по 5 годин в черзі сиділи, не могли дочекатися, – пригадує Нікітін.

Але я вів сторінку Facebook, спілкувався у медичних групах з лікарями, розповідав про наше підприємство…

Обстеження маленької пацієнтки, Южноукраїнський центр первинної допомоги, червень 2019 року

Так соцмережа допомогла центру знайти собі медиків. Тільки за перші три місяці 2019 року прийшло троє лікарів: з Івано-Франківська, Миколаєва і Первомайська.

– Я працювала в смт, і вирішила, що настав час, коли мені нарешті повезло і я можу десь в медицині своїми силами рухатися. Побачила оголошення, приїхала, мене місто вразило, бо було дуже чисте, акуратне.

Тут мені сподобалась можливість кар’єрного росту. Вернулася додому, поговорили з чоловіком і вирішили: "Коли, як не тепер?" – усміхається лікарка Марта Більчак, яка переїхала з Івано-Франківська.

Каже, зарплата тут суттєво вища, ніж була вдома. Вона уже набрала максимум, понад 1800 пацієнтів. Наразі з чоловіком шукають можливості, аби й він зміг переїхати. Поки працюють в різних містах.

Зарплата медика тут залежить не тільки від стажу і категорії, але й від популярності, професійності лікаря.

– У нас є лікарі з більшим стажем, але які мають менше декларацій, менше до них люди йдуть. І вони можуть отримувати і на 3, і на 4 тисячі менше, ніж молодші, які підписали більше декларацій, – пояснює головна бухгалтерка Центру Наталя Шестірніна .

А є лікарі, які набрали максимум і черга до них стоїть.

Тут, залежно від кількості набраних пацієнтів, у лікарів може бути 9 чи 13 тисяч зарплата. А якщо максимум пацієнтів, то і 17–18, кажуть у центрі.

Зараз тут 11 лікарів, і це не межа:

– Багато хто про це каже, але не розуміє: лікарів треба цінувати. Інакше вони підуть, – зазначає головний лікар Анатолій Нікітін.

Я хотів би лікарям ще підвищити зарплату, сподіваюсь, зможу. Планую ще 2-3 лікарів до нас запросити, ремонти закінчимо, і я ці гроші кину на зарплати.

Дехто мені дорікає, нащо. А для чого ці гроші? На зарплату! Інакше як мені людей втримати?

***

Новацій у центрі й справді вдосталь. Електронні рецепти по програмі "Доступні ліки" працюють тут вже без проблем, чекають на запуск електронних лікарняних.

Уже працює амбулаторна електронна картка пацієнта, щоб вся інформація була в системі, а не лише на папері.

Тут замовили собі програму для обліку вакцинації. Вона працюватиме як навігатор. Пропустила дитина вакцинацію – програма має прокласти їй новий маршрут прививок. А також зможе одразу показати, хто ще не привитий.

Так проходить вакцинація у центрі

– У майбутньому пацієнти отримають картку, як у банку. Ви підходите до терміналу, проводите і бачите свої дані, історію хвороби, і все це відображається на моніторі лікаря, – пояснює відповідальний за програмне забезпечення в медзакладі Володимир Калинка.

Тут є окремий кабінет для профілактичних оглядів. Купили новий кардіограф, ним результати обстеження можна й по інтернету надсилати, і як переносний його використовувати.

Навіть окрема серверна з сигналізацією є, щоб персональні дані були надійно захищені.

Своєї лабораторії медзаклад не має, тому аналізи робить на аутсорсі. Мають договір з лікарнею і оплачують витрати на дослідження.

Є також договір з службою таксі, тому на виклик додому до пацієнта можуть одночасно виїхати й троє лікарів.

– Фіксується час виїзду/приїзду, лікар може не відпускати машину, якщо має 3–4 виклика поспіль.

По коштах це небагато, 5-7 тисяч на місяць. Це набагато менше, ніж утримання власного транспорту з водієм, – додає Шестірніна.

Під навісом біля центрального входу – дитячі візочки.

Хворі діти тут майже не перетинаються зі здоровими.

Зайшли у центральний вхід – здорові діти в один коридор, хворі – в інший.

– Стало трошки легше працювати по деклараціям, бо батьки менше нас додому визивають, більше сюди приходять, і зв’язок у нас кращий, по телефону спілкуємося, по запису дуже добре йдуть, – розповідає педіатр Тетяна Фесик.

Лишаємо вікно для тих, кому терміново треба прийти не по запису, понад 30 дітей в день.

У нас багато профілактичних оглядів, даємо рекомендації по здоровому способу життя.

У центрі працює електронний запис до лікаря, втім, пацієнти ще до кінця не розуміють, що можна записатись онлайн і прийти на свою годину і зайти без черги.

Лікарі розповідають, що дехто може записатись на пів12, а сидіти і чекати на лікаря в коридорі уже з 8:30.

Зараз тут майже 27 тисяч пацієнтів. Третина мешканців ще поза новою системою. Проте тут нікому у допомозі не відмовляють, пояснює Анатолій Нікітін.

Тут працює пріоритетність прийому.

Спершу оглядають пацієнтів, які записалися до свого лікаря онлайн. Вони приходять на свій час.

Другий пріоритет – пацієнти, які мають декларацію, але приходять не по запису. На такі випадки у лікарів передбачені "вікна".

Останніми приймають людей без декларації, так їх стимулюють таки обрати свого лікаря.

Втім, пацієнти все одно скаржаться. Захворіли, а запис наперед вільний лише через два тижні. Не всім подобається, що інколи, якщо щось важливе, треба посидіти в черзі і дочекатись "вікна".

Вулиці міста, червень 2019 року

Місцеві також обурюються, що треба ще одного ЛОРа, що талончиків бракує до вузького фахівця, дочекатись дуже важко, і звинувачують у цьому лікаря центру "первинки". Хоча це два різні заклади і їхні претензії зазвичай стосуються саме міської лікарні.

Питаєш за сімейних лікарів на вулиці, люди обурюються, що не можуть вибрати і записатись, бо спеціалістів бракує. Але електронна система чітко показує, що у трьох сімейних лікарів, які відносно нещодавно прийшли у заклад, є сумарно кілька тисяч місць.

Зустріли ми на вулицях міста і колишню медсестру, яка вже на пенсії. Розповідає, що між сімейними лікарями і вузькими фахівцями в місті "війна".

– Бо ті (вузькі фахівці – УП) ображаються, що така велика різниця в зарплаті, що вони далі 3-4 тисячі получають, а сімейним лікарям багато підняли. Буває, приймати не хочуть, як від сімейного в поліклініку прийшла, – розповіла мешканка.

– Конфронтація є не між лікарями, а на рівні керівництва лікарні. У них лікар отримує 7 тисяч, медсестра – 3, а в нас медсестра має 9. Є різниця? – каже заступник головного лікаря Юрій Куришко.

– Один лікар жалівся, що відправив людину на вторинний рівень, а пацієнту відмовили. Сказали лікуватися або в сімейного лікаря, або їхати в Миколаїв, в обласний центр.

За що вони (міська лікарня – УП) отримують медичну субвенцію? Це немалі кошти. Це не постійно, але деякі випадки бувають, – каже Нікітін.

В Центрі первинної допомоги

Головного лікаря в міській лікарні наразі немає, посада вакантна. Тому стосунки з сімейними лікарями "Українській правді. Життя" прокоментувала заступниця головного лікаря з медичної частини Віра Шикерська.

За її словами, напруга між сімейними лікарями і вузькими фахівцями є:

– Ця тенденція є по всій країні. Первинну ланку реформували, підвищили зарплату сімейним лікарям, а ті, хто в стаціонарі, лишились на тому ж рівні.

Просто зарплата і все. Чому? Це не зовсім правильно. Визначеної ціни за медпослугу немає: за УЗД, за ендоскопію і так далі. Хто це має робити? Держава не зробила, тому виник дисонанс.

Шикерська переконана, що його не було б, якби усі ланки медицини реформували одночасно.

На питання про те, що вузькі фахівці іноді відмовляють в меддопомозі за направленням сімейного лікаря, вона зреагувала так:

– Якщо такі факти є, то це неправильно. Але сімейний лікар в силу своїх обов’язків мусить сповна забезпечити пацієнту обстеження і тільки тоді, коли він не справляється, тоді скеровує пацієнта.

Сімейні лікарі ще теж сповна не орієнтовані в цьому плані. Зараз лікарю легко. Трохи важко – відправив на другий рівень. Там є лікар, хірурги… Коли будуть взаємні розрахунки, тоді все налагодиться.

***

З місцевою владою теж не все гладко.

– З жовтня минулого року нам навідріз відмовляються оплачувати комунальні послуги, хоча мають, відповідно до Бюджетного кодексу, статті 89.

За 2018 рік це більше 120 тисяч, і до 1 травня ми біля 90 тисяч заплатили, бо нам уже прийшли листи, що з такого-то числа ми будемо вас відключати.

Наша влада очі закриває. Ми йдемо на сесію і депутатські комісії, говоримо, виступаємо. Рубають: ви отримуєте кошти там, платіть по рахунках, – обурюється заступник головного лікаря з адміністративно–господарської роботи Юрій Куришко.

Обласне управління охорони здоров’я області прислало листа, що Южноукраїнськ – єдиний центр в області, якому місцева влада не оплачує комунальні послуги.

Вулиці міста

– Причина такого конфлікту банальна: вони хотіли впливати на нас, на реформу. У нас же всі знають, як лікувати, – каже Куришко.

– Від мене відкритим текстом вимагали понизити усім зарплату: "А чого це у вас зарплата більша, ніж в міської лікарні? Понижайте! І платіть комуналку самі".

Вони ж не розуміють, що через хорошу зарплату я приваблюю лікарів, а за ними і кошти у заклад, – продовжує Анатолій Нікітін.

А якщо у лікаря буде зарплата 7 тисяч, то він буде отримувати її "з інших джерел", додає його заступник.

Через такі тертя не закінчуються проблеми. Наприклад, треба відремонтувати ліфт.

– Звертаємося за допомогою до місцевої громади, яка є власником приміщення, а нам знову: зменшіть зарплату і відремонтуйте ліфт. Так ліфт не потрібен лікарям, він для пацієнтів! – каже Куришко.

Ми намагалися отримати коментар мера міста з цього приводу. У його приймальній сказали, що передадуть наше прохання прокоментувати медреформу в місті, однак на момент публікації відповіді не було.

– Ця конфронтація була з першого дня, відколи я сюди приїхав, – розповідає Анатолій Нікітін, який потрапив сюди, вигравши конкурс, на який його запросили податись.

Я не хотів сюди їхати. Працював раніше терапевтом, але перестав, бо на ті гроші прожити було неможливо, а наступати на горло пацієнтам не хотів.

Бо працюєш лікарем, заробляєш копійки і думаєш: "Що за система така? Я ж вмію людей лікувати, то чого так мало заробляю?".

А потім бачу, що реформа, що можу змінити ситуацію, і я це зробив. І команда сформувалася уже.

Просто красти не треба та й усе і нормально організувати сучасні підходи до організації роботи. Ото й весь рецепт успіху.

Ірина Андрейців, УП

Усі фото Євгена Малолєтки