Лікарі на експорт: як Куба допомагає протистояти коронавірусу та заробляє на цьому

Коли у розпал епідемії італійські лікарні знемагали під напливом важкохворих, на заклик допомогти однією із перших відгукнулася Куба.

22 березня в аеропорт Мілана прибули 52 кубинські фахівці, щоб невдовзі розпочати роботу в польовому госпіталі містечка Крема.

Це стало суттєвим іміджевим досягненням для Куби. Вперше допомогу соціалістичного "Острова свободи" прийняла держава Великої сімки, капіталістична Італія.

Крім Італії, Куба надіслала своїх лікарів для боротьби з епідемією вже у десятки інших держав.

Понад тисяча медиків бригади "Генрі Рівза", що спеціалізуються на протиепідеміологічній боротьбі та допомозі при невідкладних ситуаціях, вирушили до Андорри, Катару, Анголи, Південної Африки та численних острівних держав і заморських територій Франції у Карибському морі.

Проте за медичними місіями Куби стоїть складніша історія. В ній переплетені економічні та дипломатичні інтереси Куби та інших країн – а також непрості долі самих медиків, що за останні десятиліття стали найбільш успішними послами Куби у світі.

Що отримує Куба взамін за медичні місії

Безкоштовна для населення медична система Куби – чи не найбільша її гордість.

Офіційно на тисячу кубинців припадає 9 лікарів, що є найвищим показником у світі.

Це дозволяє щороку перевіряти стан здоров’я кожного кубинця і робити ставку на запобігання захворювань.

За такими показниками, як тривалість життя та смертність серед новонароджених – ця загалом бідна країна не поступається передовим країнам світу.

Ще за часів правління Фіделя Кастро медичні місії кубинців вирушали у різноманітні країни Африки та Латинської Америки, щоб допомогти союзникам та показати наочно "дієвість соціалістичних ідей".

Кубинські лікарі прибули до Італії, щоб допомогти боротися з COVID-19. Фото Маттео Баззі/ЕРА

За 57 років у місіях встигло попрацювати декілька сотень тисяч кубинських медиків. Крім того, десятки тисяч іноземців вивчали медицину на Кубі.

Побували на Кубі і тисячі українських дітей в рамках реабілітації від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Кубинська преса досі цитує слова Кастро: "Куба надсилає лікарів, а не бомби".

Останніми роками "експорт лікарів" став основним способом заручитись підтримкою на міжнародній арені, та – дедалі важливіше – заробити гроші в обхід все жорсткішої блокади з боку США.

З 2005 року оплата медичної допомоги приносить Кубі навіть більше валюти, ніж туризм.

У 2018 році Гавана заробила понад 6 млрд доларів завдяки лікарям, що склало майже половину всіх доходів у іноземній валюті.

Міжнародний престиж принесли місії з подолання епідемії холери у Гаїті та протидії епідемії Еболи у Західній Африці у 2014-2016 роках.

Всесвітня організації охорони здоров’я високо оцінила те, що кубинські лікарі надають свої послуги бідним, віддаленим регіонам, де місцеве населення не отримує іншої допомоги.

Роль Куби у подоланні епідемії Еболи призвела до пом’якшення стосунків зі США під час президентства Барака Обами.

Проте "експорт" кубинських медиків має і темну сторону.

[BANNER1]

Невільники, заробітчани чи альтруїсти?

США та правозахисні організації звинувачують владу Куби в новітньому виді рабства.

Згідно з дослідженням організації "Захисники кубинських в’язнів", більше половини медиків відчували, що держава тисне на них при відправці за кордон.

Від 75 до 90% їхніх зарплат забирає держава, що робить оплату праці лікарів меншою від мінімальної зарплати у країнах їхнього перебування.

Зарплата кубинських лікарів за кордоном справді невисока – але все ще в рази вища від того, що вони отримують у себе вдома.

За свідченнями учасників медичних місій, ця праця перш за все дає можливість купити та відправити додому дефіцитні товари, поліпшити фінансове становище та познайомитися з іншим способом життя – тому є чимало охочих виїхати за кордон.

Водночас лікарі не вибирають, де саме їм працювати.

Часто їх посилають туди, куди не хочуть їхати місцеві лікарі – тобто найбільш небезпечні, бідні та віддалені місця, як-от у контрольовані бандитами райони Каракасу чи нетрі Сьерра-Леоне.

Там їхнє життя нерідко опиняється під загрозою. Двох кубинських лікарів вже рік утримує джихадистська група у Кенії, а 22-річна лікарка Дейлі Куоро розповіла BBC про операції під дулами пістолетів у Венесуелі.

Кубинські лікарі перед відправкою до Італії. Фото tim anderson/Twitter

У медиків відбирають паспорти, їхнє спілкування із місцевими обмежують і заохочують доносити один на одного.

Будь-який особистий конфлікт з керівником місій може призвести до своєрідного вигнання – направлення працювати в місце з найгіршими умовами.

Лікарі з місій у Венесуелі розповідають, що їх змушували вигадувати пацієнтів – щоб завищити статистику і домогтись вищої плати кубинському уряду від Каракаса.

Карлос Авіла згадує: щоб виконати план з кількості пацієнтів, доводилося підключати до крапельниць вже здорових пацієнтів чи навпаки, затримувати у лікарні тих, хто потребував швидкої відправки у спеціалізовані лікарні.

При цьому нібито використані кубинські медикаменти просто знищували.

У Венесуелі лікарі також роздавали подарунки від імені Чавеса, а згодом Мадуро, і, за деякими свідченнями, відмовлялися надавати допомогу противникам режиму.

Десятками налічуються історії лікарів, що в силу різних причин вирішують не повертатися на Кубу після закінчень місій.

Від цього потерпають їхні родини, а їм самим забороняють в’їзд на острів впродовж 8 років – навіть щоб попрощатися із смертельно хворими батьками.

Є питання і до якості підготовки у медичних школах Куби – ставка на експорт могла призвести до зниження вимогливості до майбутніх фахівців.

Менше половини навчених у Кубі лікарів не змогло пройти стандартний екзамен у Чилі навіть з четвертої спроби.

Крім того, зараз кубинські чиновники поширюють непідтверджену інформацію про антивірусну дію кубинського препарату "Інтерферон Альфа 2B" та гомеопатичних засобів.

[BANNER2]

Попит на лікарів під час пандемії як порятунок для економіки

Втім, кубинські лікарі є чи не єдиним виходом для тих країн, які мають кошти, але не мають достатньо власних фахівців.

Для острівної держави Антигуа і Барбуда кубинські медики обходяться навіть вдвічі дешевше, ніж їхні місцеві колеги.

Прем’єр країни Гастон Браун говорить виданню Miami Herald: "Ми дружимо зі всіма і не маємо ворогів. Ми надзвичайно вразлива мікрокраїна і не маємо іншого вибору, як приймати допомогу від всіх країн. Ті, хто хоче, щоб ми цього не робили, повинні самі заповнити цю прогалину".

Останнє речення стосується США, які закликають відмовитись від допомоги Куби через порушення прав членів медичних місій.

В той же час США вже декілька разів конфіскувала медичне обладнання, що прямувало у мікродержави Карибського моря.

Для самої Куби зростання попиту на її лікарів стало своєрідним рятівним колом.

З одного боку, з епідемією Куба наразі справляється не найгірше. На кожного кубинця припадає у півтори рази більше тестів, ніж в Україні.

Лікарі провели опитування більшості із 11,3 мільйонів населення на наявність симптомів та контактів із іноземцями. Наразі виявлено близько 1600 хворих, 67 з яких померли.

Проте населення острову одне із найстаріших в регіоні, а лікарням бракує реанімаційного обладнання, доставку якого блокують санкції США.

Відлига у стосунках зі США закінчилася з приходом до влади Дональда Трампа, який потребує голосів консервативної кубинської діаспори у Флориді.

США не згадали Кубу в повідомленні про те, що не заважатимуть гуманітарним поставкам у Іран, Венесуелу, Сирію та Північну Корею.

До того ж, частину доходів від медичних місій Куба втратила після погіршення стосунків із Бразилією, Еквадором та Болівією.

Якщо додати до цього нерегулярне постачання пального з Венесуели, найпосушливіший за історію спостережень березень та втрату доходів від туризму через закриття кордонів – на кубинців, що імпортують 60% всіх продуктів харчування, чекають особливо складні часи.

Щоб отримати дефіцитні продукти, люди вже нехтують правилами соціального дистанціювання і вишиковуються у довжелезні черги.

[BANNER3]

Таким чином, нинішній попит на медичні місії Куби не лише дозволяє їй "демонструвати велике серце малої країни".

Вдячність приймаючих сторін дозволяє їй сподіватися на вкрай необхідні кошти та на міжнародну дипломатичну допомогу.

Все частіше лунають заклики послабити санкції проти Куби на час епідемії. Для багатьох вдячність за допомогу у скрутні часи бере гору над свідченнями несправедливості кубинського режиму.

Ростислав Аверчук, запрошений редактор VoxUkraine, журналіст, спеціально для УП.Життя

Титульна світлина fabiolanter/flickr.com

Вас також може зацікавити:

Від 290 тисяч до 34 мільйонів: як українці хворітимуть на СOVID-19 протягом року. Прогнози вчених

40 мільйонів життів міг забрати СOVID-19. Вчені оцінили стратегії протидії

Лікарі вважають, що виявили новий симптом COVID-19: коронавірусні ноги

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.