Лише 10% з мільярда. Чому в Україні не використали гроші, виділені на біонічні протези для військових
У вересні 2024 року патронатна служба "Янголи" відкрили масштабний збір на протези рук та ніг бійців 3-ї окремої штурмової бригади ЗСУ та 12-ї бригади спеціального призначення "Азов" НГУ.
Водночас держава виділила на протезування у 2024 році понад 5 мільярдів гривень, з яких мільярд – на протези підвищеної функціональності. Однак станом на 30 липня Міністерство соціальної політики використало лише 39 мільйонів – 3% від суми, закладеної на біонічні протези.
До кінця листопада частка використаних коштів зросла, але незначно – до 10%, тобто 100 мільйонів. Тепер невикористані гроші повернуться до бюджету, і, ймовірно, частині бійців доведеться шукати спосіб отримати протез через благодійників.
"УП. Життя" дізналася, чому така велика сума на протези лишилася неосвоєною та чи можливо розв'язати цю проблему наступного року.
Що важливо розуміти про протезування?
Перед тим, як розбиратися у проблемі невитрачених коштів, варто дещо зрозуміти про нюанси процесу протезування.
Протези загалом поділяються на косметичні та функціональні.
"Косметичні протези відтворюють лише зовнішній вигляд кінцівки. Функціональні – це ті, які несуть певну функцію. Вони можуть бути механічними та біонічними (міоелектричними)", – пояснює керівник Центру протезування та ортезування UNBROKEN Владислав Сіховський.
За допомогою механічних протезів людина може виконувати повсякденні рухи, а керування відбувається завдяки м’язам вцілілої частини кінцівки.
Біонічні протези найбільш наближені своїми функціями до природної кінцівки, мають електронний процесор та реагують на нервові імпульси.
Протезування регулюють дві постанови Кабінету міністрів, на кожну з яких виділяються кошти з бюджету:
- №321 стосується всіх, хто цього потребує – військових і цивільних, які постраждали внаслідок війни, дорослих і дітей з інвалідністю тощо;
- №518 – виключно про забезпечення протезами підвищеної функціональності (біонічними) захисників України.
У випадку військових постанова №321 регулює первинне протезування – встановлення найпростішого протеза для адаптації. А вже 518-та визначає вторинне, так зване "допротезування".
Наразі у більшості випадків протезування військових здійснюється у два етапи. Однак є винятки. Якщо це верхня кінцівка, то з огляду на стан людини є можливість одразу встановити біонічний протез.
Щоб отримати протез підвищеної функціональності для нижньої кінцівки, треба рік вчитися жити з механічним.
"Первинне протезування – це коли людина вперше стає на протез після ампутації. На початку в неї активно змінюються антропометричні дані кукси (частини кінцівки, що залишається після ампутації – ред.). М'язи атрофуються, зменшуються в об'ємі, а тому часто з часом виникає потреба у заміні або корегуванні куксоприймальної гільзи. А вже при повторному протезуванні ми працюємо зі стабільною куксою", – пояснює Владислав Сіховський.
Який попит на протези?
У Національній службі здоров’я України "УП. Життя" повідомили, що протягом 2022-2024 років держава провела 93 566 ампутацій. З них:
- у 2022-му – 31 392 ампутації;
- у 2023-му – 32 600;
- у 2024-му (станом на 28 листопада) – 29 574.
Переважають ампутації саме нижніх кінцівок – 24 тисячі проти 3,9 тисячі верхніх (ще 1,5 тисячі – інші види ампутацій).
Водночас радниця міністерки соціальної політики Олена Кульчицька стверджує, кількість людей з ампутаціями в Україні сягає 35-40 тисяч. Чому в інших джерелах число може бути більшим? Посадовиця каже, що справа у різних підрахунках.
"Важливо розуміти, з якими даними ми маємо справу. Наприклад, НСЗУ рахує проведені операції – це ампутація і пальця, і ноги. Три реампутації в однієї людини – три випадки. Тому це нерелевантно, коли ми говоримо про кількість ампутацій", – зауважує вона.
Мінсоцполітики періодично бере статистику у Командуванні медичних сил, проте оприлюднювати її не можна. Однак Кульчицька запевняє, що це "не 100 і не 200 тисяч", про які говорять у ЗМІ та соцмережах.
"УП. Життя" також звернулася до Міністерства охорони здоров’я із питанням про кількість людей з ампутаціями в Україні, однак наразі відповіді не отримала.
За словами радниці міністерки, протягом 2023 року вдалося протезувати 16 тисяч людей. 2024-го – вже 11 тисяч.
Але є ще і благодійні фонди. Кульчицька стверджує, що вони протезували близько 500 людей за весь час повномасштабної війни.
Проте лише в одному реабілітаційному центрі Superhumans, який працює за кошти благодійників, з квітня 2023 року виготовили 1042 протези для 767 людей.
А в центрі UNBROKEN, який використовує як благодійні, так і державні гроші, з 2022 року виготовили 461 протез:
- у 2022-му – 41;
- у 2023-му – 217;
- у 2024-му – 103.
Фінансова директорка центру UNBROKEN Наталія Демкович розповіла, що з 461 протеза, які виготовили з 2022 року, 178 фінансувалися за державний кошт та 283 – за благодійні гроші.
За її словами, благодійних коштів на протезування пішло більше – 81,5 мільйона гривень: 79 мільйонів – на комплектуючі та витратні матеріали, ще 2,5 мільйона – на виготовлення протезів.
Державних коштів UNBROKEN витратив лише 2,4 мільйона гривень.
"Чому так мало? Тому що ми не виставляли рахунки Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю саме на комплектуючі, оскільки отримали їх безоплатно. Так протези для держави вийшли дешевшими, ніж вони б купували все у приватних компаній", – пояснює Демкович.
За її словами, всі біонічні протези виготовили за гроші благодійників.
Реабілітаційний центр UNBROKEN є комунальним підприємством, тому, каже фінансова директорка, непросто працювати як з державними, так і благодійними коштами.
"Приватне підприємство укладає договір з виробником без проведення закупівель, вони мають прямі домовленості. Комунальному значно складніше. Ми довгий час проводили перемовини з виробниками комплектуючих, як-от Ottobock та Össur. Через українських дистриб’юторів вони коштують мінімум у два рази більше. А ми не можемо дозволити собі так переплачувати, оскільки є граничні ціни на протези від держави. І тільки нещодавно нам вдалося підписати договір з Ottobock", – розповіла Наталія Демкович.
Скільки грошей витратили на протезування у 2024 році?
На 2024 рік за постановою №321 держава виділила загалом 4,6 мільярда гривень на протезування. За словами радниці міністерки соціальної політики Олени Кульчицької, станом на листопад витратили понад 90% від суми – 4,1 мільярда.
Наприкінці грудня, повідомили у Мінсоцполітики, ці кошти витратили повністю.
Однак із постановою №518, у якій ідеться про протези підвищеної функціональності, ситуація значно відрізняється. Станом на кінець листопада, з виділеного мільярда гривень освоїли лише 100 мільйонів, тобто 10%.
Тоді ж Олена Кульчицька повідомляла, що до кінця року планувалося витратити ще 100 мільйонів за постановою №518, зробивши передоплату на майбутні протези.
Однак решта суми – близько 800 мільйонів – мала повернутися до бюджету, адже перерозподілити їх на інші програми не можна.
Чому так багато коштів залишилися неосвоєними?
Радниця міністерки пояснює такий великий залишок коштів тим, що за 518-ю постановою процес забезпечення пацієнтів протезами є значно тривалішим у часі, ніж за 321-ю.
"За постановою №321 протези не такі дорогі. Підприємство, яке їх виготовляє, своїм коштом закуповує всі складники, а держава вже оплачує по факту – після підписання акту прийому-передачі.
Якщо ми говоримо про протез, який коштує 3-3,5 мільйона гривень, то не всі підприємства мають в себе такі обігові кошти, щоб відразу оплатити такі коштовні компоненти. Тому держава робить передоплату, і лише потім починається процес виготовлення. Він може тривати 3 місяці", – розповідає посадовиця.
Кульчицька каже, що треба зважати й на логістику. Іноземним виробникам треба час, щоб виготовити й доставити до України свої вироби. А якщо це вітчизняна компанія, то кількість протезів може бути досить обмеженою.
"Наприклад, український виробник Esper Bionics виробляє 6-8 біонічних кистей на місяць. Тому подовжується термін очікування, що теж впливає на можливість втрачання коштів.
Дуже поширений запит – електронний колінний вузол Genium X3 від німецької компанії Ottobock. Україна у них стоїть на другому місці в порядку забезпечення після Російської Федерації. Їхній ринок для Ottobock первинний, бо там більший попит. Ми не можемо на це вплинути чи накласти санкції на підприємство ЄС. Ми можемо тільки закликати вийти з російського ринку", – зауважує радниця міністерки.
"УП. Життя" просила компанію Esper Bionics підтвердити чи спростувати цю інформацію, але відповіді наразі не отримала.
Зараз, каже Кульчицька, все частіше починають розглядати й інших виробників, які не поступаються характеристиками Ottobock – французький Proteor, британський Blatchford, ісландський Össur.
Ще однією проблемою, як стверджує посадовиця, є недостатня кількість фахівців із протезування, особливо тих, які мають сертифікацію для роботи з комплектуючими біонічних протезів.
"У нормальних життєвих умовах протезування рук складає менш ніж 10%. Бо при таких поширених хворобах, як діабет чи тромбоз, котрі можуть призвести до ампутації, частіше люди втрачають саме ноги.
Через повномасштабне вторгнення збільшилася кількість запитів на протезування рук – це понад 25%. А протезистів, які готові братися за ці випадки, на жаль, так швидко не прибавляється", – говорить радниця міністерки.
Освітню програму "Протезування-ортезування" (спеціальність 224 "Технології медичної діагностики та лікування") дійсно запровадили тільки на початку 2024 року і лише в чотирьох вишах – Харківський національний медичний університет, Тернопільський національний медичний університет, Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького і Національний університет охорони здоров'я України імені П. Л. Шупика. Перший випуск буде через півтора року.
"До нас ледь не щотижня приходять запити щодо створення протезних підприємств, реабілітаційних центрів. Але ніхто не готовий привозити в Україну протезистів, які працюватимуть на постійній основі. Фахівця з протезування неможливо навчити ні за три тижні, ні за місяць, ні за три місяці, щоб протезувати такі важкі випадки, з якими зараз у нас працюють", – каже Кульчицька.
Проте навчають протезистів і самі реабілітаційні центри, зокрема у співпраці з іноземними колегами. Наприклад, спеціалісти UNBROKEN мають змогу поєднувати роботу та навчання в одній з німецьких шкіл, від якої отримують сертифікацію.
За словами Владислава Сіховського, на базі центру проходять практичні модулі, а загалом навчання проходить в онлайн-форматі. Зокрема, так можна отримати спеціалізації:
- клінічного протезиста – це фахівець, який працює напряму з пацієнтом, займається зняттям мірок, створенням гіпсового позитиву – моделі кінцівки;
- протезиста-техніка – не взаємодіє з пацієнтом, а виконує багато процесів виготовлення протеза – термоформування, ламінування, обрізку, шліфування, збирання тощо.
На думку Олени Толкачової, ще однією проблемою стали занизькі граничні суми на протез. Йдеться про затверджену законодавством максимальну вартість, яку держава може сплатити за конкретний виріб.
Наразі граничну вартість високофункціональних протезів регулює наказ Мінсоцполітики №158. У жовтні відомство підвищило максимальну вартість протеза стегна модульного типу з колінним вузлом з електронним керуванням (з 1,2 мільйона до 1,7 мільйона гривень) та протеза після вичленення в тазостегновому суглобі модульного типу з колінним вузлом з електронним керуванням (з 1,4 мільйона до понад 2 мільйонів гривень).
Тобто якщо у людини було бажання встановити собі високофункціональний протез, вартість якого перевищує граничну, вона мала доплатити різницю.
Толкачова зазначала, що варто підвищити граничну вартість: до 2,5 мільйона гривень для нижніх кінцівок та до 3 мільйонів – для верхніх. Адже, за її словами, ринкові ціни на функціональні вироби значно вищі за прописані у документів. Наприклад, вартість мікропроцесорного коліна C-Leg 4 від Ottobock складає 40-90 тисяч доларів (1,6-3,7 мільйона гривень), а біонічної руки i-Limb від Össur – 30-100 тисяч доларів (1,2-4,1 мільйона гривень).
Водночас Олена Кульчицька зауважувала, що міністерство не планує підвищувати ціни на прописані у документі позиції, але має на меті "деталізувати й доповнювати" його.
"До чинних граничних норм входять, наприклад, електронні колінні вузли. Однак Genium X3, який є дуже популярним і найдорожчим з усіх, – ні. Немає сенсу підіймати ціну на всю позицію протезування стегна з електронним колінним вузлом, адже тоді всі завищуватимуть вартість складників.
Ми пішли шляхом деталізації тих компонентів, які можуть бути використані у певних комплектаціях, і вже на них підвищуватиметься гранична вартість. Тобто на протез із Genium X3 ціна сягатиме 3,5 мільйона гривень, але на інші електронні коліна гранична вартість буде меншою", – пояснювала посадовиця.
18 грудня Мінсоцполітики все ж змінило граничну вартість. Наразі найдорожчий протез верхньої кінцівки сягає понад 4,2 мільйона гривень, а нижньої – до 3,8 мільйона гривень. Загалом, граничні ціни підвищилися на 23%.
"УП. Життя" також надіслала запит до Міністерства у справах ветеранів щодо того, як вони оцінюють утворення великого залишку коштів, виділених на біонічні протези, та які шляхи розв’язання цієї проблеми вбачають. Наразі відповіді ми не отримали.
Що можна змінити для ефективнішого використання грошей?
За словами керівниці патронатної служби "Янголи" Олени Толкачової, у постановах, які регулюють процес протезування, бракує акценту на забезпеченні військових та ветеранів новітніми біонічними протезами, які б дозволяли їм повернутися до активної служби або повноцінного життя.
Вона каже, доцільніше було б об'єднати постанови та адаптувати їх до сучасних потреб і стандартів протезування.
"Об’єднання документів дозволить оптимізувати процес забезпечення протезами та зробить його більш прозорим і зрозумілим. Злиття бюджетів і фінансових потоків, передбачених двома постановами, дасть змогу раціональніше використовувати державні кошти та спрямувати їх на закупівлю сучасних біонічних протезів для військових", – наголошує керівниця патронатної служби.
Олена Кульчицька вважає, що об’єднання постанов "цілком можливо є правильним шляхом". Проте, каже вона, не все так просто.
"Важливий момент полягає в тому, що сьогодні ми закладаємо гроші на фінансування високофункціональних протезів, які коштують 2-4 мільйонів гривень, саме для військових. На жаль, не для всіх громадян.
Щороку держава фінансує 30-40 тисяч протезних виробів. Очевидно, ми не зможемо покрити запит, коли всім буде ставитися протез за кілька мільйонів. Інша річ, що і для інших категорій також треба переглядати підходи до протезування", – зазначає радниця міністерки соцполітики.
Олена Кульчицька запевняє, що двоетапне протезування – це нормальна світова практика.
"Протезист може виготовити хороший протез, але якщо людина фізично не підготовлена, то вона не зможе ним користуватися. Це просто буде безсенсовно. Ми й зараз багато таких прикладів бачимо, на жаль. Виготовляють протези, держава їх оплачує, але людина ними не користується", – стверджує вона.
За словами посадовиці, до високофункціонального протеза пацієнт має готуватися протягом місяців – навчатися користуватися механічним, готувати себе фізично, щодня робити тренувальні вправи й компресійну терапію.
"На виготовлення біонічної руки треба три місяці. Протезист має знайти відповідні м'язи, які подаватимуть імпульси для керування рукою. Треба навчити людину управляти протезом, підігнати його під її потреби.
Оскільки пацієнт одразу не зможе користуватися виробом підвищеної функціональності, спершу виготовляється простіший протез", – пояснює Кульчицька.
Керівник центру протезування UNBROKEN погоджується із твердженням про необхідність двоетапного протезування.
"Людина на механіці може простіше опанувати протез. Сам процес керування є легшим, що дозволяє їй швидше адаптуватися до виробу. І після того, як людина стає впевненим користувачем протеза, його можна удосконалити біонічним колінним вузлом чи біонічною кистю", – зазначає Владислав Сіховський.
Однак у деяких випадках, за його словами, варто застосовувати інший підхід – наприклад, коли є дуже коротка кукса і мінімальна кількість збережених м’язів. Тоді одразу рекомендується встановлювати протез підвищеної функціональності.
"Тут потрібно розуміти запит пацієнта. Якщо це протезування верхньої кінцівки й людина планує виконувати важку механічну роботу, то питання доречності біоніки в цьому випадку є дуже спірним. Сама кисть не витримає великих навантажень. Тому треба розглядати варіанти механічних функціональних протезів", – каже протезист.
За його словами, протезування верхніх і нижніх кінцівок дуже відрізняється, адже йдеться про зовсім різні функції.
"Нижні кінцівки – це опорна функція, тобто перенесення всієї маси тіла саме на протез. Тому їхнє виготовлення є дуже делікатною справою. Треба думати про міцність протеза, його витривалість, про комфорт пересування тощо. І це також мобільність пацієнта.
Задача протеза верхньої кінцівки – це максимально можлива заміна мілкої моторики. Але звичайно, про повне відтворення не йдеться. Якщо ампутація на рівні передпліччя, то функціональність протеза буде досить високою. На рівні плеча – вже меншою. Дуже короткі – ще меншою, навіть з тими самими компонентами", – розповідає Сіховський.
Олена Толкачова наголошує на перевагах саме функціональних протезів – як і для пацієнта, так і для держави. Зокрема, йдеться про:
- підвищення боєздатності та соціальної активності військових – сучасні протези дозволять ветеранам повернутися до активної служби або роботи;
- зменшення витрат на довгострокову реабілітацію та повторне протезування – біонічні протези мають довший термін експлуатації та вимагають менше медичного догляду;
- розвиток українських виробників – залучення приватних українських компаній до виробництва біонічних протезів може стимулювати розвиток технологій всередині країни.
Водночас протезист зауважує, що біонічні протези не є панацеєю. Вони бояться пилу, вологи, потребують постійної зарядки, що особливо складно в умовах відключень світла та на фронті. Також він наголошує, що не варто забувати про обслуговування – якщо протез іноземного виробництва, це займає чимало часу.
Які ще зміни можуть піти на користь?
На думку Олени Толкачової, держава має передбачити пріоритетне протезування функціональними виробами для військових, які прагнуть повернутися на службу.
Також вона говорить про необхідність спрощення процедури подачі документів на протезування та прискорення процесу забезпечення протезами. Адже оперативне забезпечення протезами може вплинути на здатність військових до повернення на фронт.
Найближчим часом, стверджувала Олена Кульчицька, планувалося корегування первинного і вторинного протезування. Йшлося про можливість індивідуальної оцінки стану людини, який дозволив би одразу встановлювати функціональні протези не тільки верхніх, а й нижніх кінцівок.
"Реабілітація може тривати місяцями. У межах цього періоду реабілітаційна команда, яка щодня проводить з пацієнтом фізичні тренування й інші ерготерапевтичні вправи, може оцінити, до якого протезування він готовий. Ми плануємо, що ця команда зможе вирішувати, який протез встановлювати людині – одразу підвищеної функціональності чи починати з механічного", – розповідала радниця міністерки.
На початку грудня Кабінет Міністрів підтримав зміни до процедури протезування, які запропонувало Мінсоцполітики. Тепер військові зможуть отримати високофункціональний протез без первинного протезування, якщо це рекомендувала зробити мультидисциплінарна реабілітаційна команда. Те ж саме стосується високої та подвійної ампутації.
Про проблему з невикористаними коштами на протезування почали говорити щонайменше у вересні, однак ситуація до кінця року не змінилася. Цьогоріч ми вже втратили щонайменше 800 мільйонів гривень, які мали б бути використані на протезування, але повертаються до бюджету.
На протезування у 2025 році виділили 5,7 мільярда гривень:
- 4,6 мільярда гривень – на забезпечення допоміжними засобами реабілітації дорослих та дітей, а також інших окремих категорій населення;
- 1,1 мільярда гривень – на протезування та ортезування виробами підвищеної функціональності.
Міністерство соціальної політики змінило підходи до етапів протезування, дозволивши встановлювати високофункціональні протези за висновком мультидисциплінарної реабілітаційної команди, та підвищило граничну вартість виробів. Але чи розв'яже це проблему залишку коштів – поки невідомо.
Альона Павлюк, "Українська правда. Життя"
