Пасаж Ружі у Лодзі

— 29 грудня 2020, 12:57

Стіни будинків у маленькому подвір’ї викладені тисячами, якщо не мільйонами, маленьких дзеркалець різних-прерізних форм. Це інсталяція авторства Йоанни Райковської з особливою історією.

До 15-річчя запуску віртуальних карт Гугл роздав нагороди – золоті позначки для туристичних місць із найвищим рейтингом за оцінками користувачів.
Польща отримала 16 золотих позначок, по одній у кожному воєводстві.
У Лодзькому воєводстві золоту відзнаку здобув Пасаж Ружі у Лодзі.

Усього лиш пасаж

Лодзьке воєводство і сама мультикультурна Лодзь мають чим похвалитися у туристичному плані. Недарма Лодзь називають польським Манчестером. Містом, де збуваються мрії.

З маленького сонного поселення Лодзь зуміла з дня на день стати головним текстильним центром у Європі, що показав Анджей Вайда у культовій "Землі обітованій".

Спільні мрії та запал об’єднали євреїв, німців, росіян та поляків. Створили буквально інший світ. Поряд із виробничими приміщеннями виросли елегантні фабричні палаци.

Сьогодні можна побачити кількадесят з них, наприклад, палац Ізраїля Познанського при його колишніх текстильних закладах – нинішній Мануфактурі.

Мануфактура, давнє фабричне приміщення, стало оригінальною торговою галереєю з Музеєм фабрики, що відтворює історію цього місця. Усі у Лодзі йдуть побачити Мануфактуру.

А чого варт скляний басейн у готелі Andel’s! Басейн завис на висоті 25 м над землею, на місці історичного чавунного протипожежного водозбірника в колишній прядильній фабриці Познанського.

Дивно почуваєшся, стоячи на його скляній підлозі, наче просто левітуєш.

А перший в Європі інтерактивний Музей текстилю! Де ще можна долучитись до мультимедійної вишивки на інтерактивному матеріалі.

Погратись гобеленовими пазлами на сучасних носіях із сенсорними панелями. І усе за мотивами історії міста.

То чому золоту позначку Гугла отримав якийсь малий пасаж? Непримітний прохід між вулицями Пйотрковською та Західною.

До речі, сама Пйотрковська – вже диво. Найдовший пішохідний бульвар у Польщі. Тут безліч бутиків, клубів, пабів та різних пам’ятників – найефектніший Артур Рубінштейн, який грає на фортепіано.

Пйотрковська вирує життям день і ніч протягом усього року. Це мекка гіпстерів. Тут розсипи подій.

А ми таки відійдемо від ходжених туристичних місць і завернемо у непримітну браму під номером 3, у те саме подвір’я – Пасаж Ружі.

Аж цілий пасаж

Викладений мільйонами, хоча ніхто їх не рахував, дзеркалець. Дивні форми – прямокутники, трикутники, квадрати, ромби…

Цілість створює особливу мозаїку, яка перетворює темне та сіре подвір’я у світле чарівливе місце.

Тут усе так миготить, що мимоволі зупинишся. Дивишся-вдивляєшся у раптом порізаний на малі фрагменти світ й не ймеш віри власним очам, як все довкола множиться.

А за уламками дзеркал є щемка історія.

Авторка проекту – мисткиня інсталяцій Йоанна Райковська. Її найвідоміший проект – "Привіт з Єрусалимських Алей", та сама пальма на ронді Шарля де Голля, що стала одним із символів Варшави.

Пасаж Ружі на тлі попередніх авторських проектів Йоанни Райковської має дуже особисту історію. Донька Йоанни, Ружа, захворіла на рак ока. Розбиті дзеркала символізують її уражену сітківку.

Ружа пройшла курс хіміотерапії, але після лікування бачить тільки частково. "Пасаж Ружі" – проект про диво зору.

Про те, наскільки образ, який ми бачимо, залежить від уміння наших очей поєднувати окреме. Та як просто, одним рухом, можна змінити перспективу.

Робота над Пасажем Ружі почалась 2013 року. Проект був масштабний – стіни великого внутрішнього двору на Пйотрковській, 3, щільно вкривали уламками дзеркал різних форм.
Дзеркала мали покрити усі архітектурні деталі: двері, одвірки та лутки, карнизи, сходинки, ніші. Це не просто оздоблення, рівно покладене на стіну.
Це, за словами авторки, органічно "вирощена" архітектурна шкіра, що моделює сітківку людського ока.

При різному освітлені пасаж виглядає інакше. З різної перспективи пасаж виглядає інакше.

Перехожі, потрапляючи у хаос нерівного світла, мимоволі докладають зусиль, щоб зібрати фрагменти хисткої реальності в цілість.

І тим самим у символічний спосіб повторюють спроби сітківки Ружі повернутися до зору після лікування.

Чому мисткиня обрала саме це подвір’я і ці будівлі? У будинку, який вкрили розбиті дзеркала, містився найдавніший у Лодзі готель – Hotel de Pologne.

З часів Другої світової війни і до наших часів об’єкт стояв просто важкою сірістю.

Пасаж Ружі має не тільки символічний, а й архітектонічний вимір. Дзеркальна мозаїка, за словами Райковської, є спробою візуально дематеріалізувати брилу будівлі – зменшити її масу, масштаби та важкість.

"Небо, велика кількість світла, частини іншого світу, які завдяки дзеркалам з’явилися на цих, досить темних, задвірках, мали на меті зробити це місце легким, світлим, мерехтливим, сюрреалістичним".

"Ідея проекту полягає в і тому, щоб створити тракт – перенаправити присутність людини і її уваги" – каже авторка проекту. – "Подвір’я колишнього готелю стало переходом між залюдненою вулицею Пйотрковською та Західною, яка веде до Мануфактури.

З іншого боку, Пасаж Ружі відображає дорогу, яку пройшла моя донечка від втрати зору до його відновлення".

Райковська дала пасажу нове дихання. Зараз на це подвір’я великі плани ревіталізації має міська влада. Жителі міста сподіваються, що тут з’явиться трохи більше зелені. І ружі.

Звісно, тут мають бути ружі!

Майстриня інсталяцій Йоанна Райковська має багато престижних нагород, але її творчість влучно характеризує відзнака від тижневика "Політика" – за "незвичайні проекти, реалізовані в публічному просторі, за простягнуту руку до людини, яка блукає містом".

Інсталяцію на Пйотрковській авторка створила в рамках проекту "Лодзькі діаманти", що реалізувався під час Фестивалю Чотирьох Культур у Лодзі.

Пасаж Ружі відкритий щодня з 8:00 - 22:00. Вхід безкоштовний.