Версаль Підляшшя

5 січня 2021

Резиденція великого коронного гетьмана Яна Клемента Браницького не поступалася за розкішшю королівському палацу у Вілянові.

Палац досі називають "Версалем Півночі", і він є окрасою Білостоку. Столиця Підляського воєводства ідеально поєднує в собі поезію творіння рук людських та природи.

І заради цього варто їхати на далекий північний схід Польщі...

До 15-річчя запуску віртуальних карт Гугл роздав нагороди – золоті позначки для туристичних місць із найвищим рейтингом за оцінками користувачів.

Польща отримала 16 золотих позначок, по одній у кожному воєводстві.

У Підляському воєводстві золоту відзнаку здобув Палац Браницьких у Білостоці.

"Ліси, пущі, болота і Версаль"

Якщо ви ще не були на Підляшші, не полінуйтеся знайти його на карті Польщі. Це чимала зелена площа у верхньому правому куті, біля Білорусі та Литви.

Зелена, бо ліси, пущі, болота, чотири національні та три ландшафтні парки – натуральна барва цієї частини краю.

Підляшшя – один з найменш заселених регіон Польщі, сюди не часто доїжджають і  туристи. Але ті, хто приїдуть, у захоплені від екологічної свіжості регіону.

Тут лежить мальовниче, утворене льодовиком,  Сувальське поозер'я з найглибшим у Європі озером Ганьча, дика Августовська пуща з озером Віґри.

Річка Бєбжа тече-меандрує, мов заплітає косичку. Тут величезні підмоклі терени, червоні болота, найбільш дика і таємнича місцевість.

У цих місцях можете надовго випасти з інтернету, загубитися, зустріти зубра, рідкісних птахів, відчути кайф від миті, що зупинилася. 

З більших міст Підляшшя, можливо, ви чули про Сувалки, бо тут  народився Анджей Вайда, а ще місто часто згадують у прогнозах погоди – у Сувалках увесь рік найнижчі у Польщі температури.

Білосток, центр регіону, такий спокійний і затишний, що й слово "столиця" йому не дуже пасує. Запевняємо, тутешня атмосфера не має нічого спільного з атмосферою великого міста.

Понад третина території

Білостока – зелені  насадження: парки, сквери, міські ліси, які доповнюють дику натуру та створюють особливий  мікроклімат.

Лани соняшників, поля червоних маків, матіолу та звіробій побачите просто  в місті.

А за планами муніципалітету, площа квіткових клумб, які оточують головні вулиці та пам'ятки, ще збільшуватиметься. Транспортні зупинки у Білостоці теж зелені, оточені кущами й обвиті в’юнкими  рослинами.

Так місто прикрашає й полегшує життя своїм жителям і туристам у жаркі  дні.

Тож не варто лякатися далекої дороги до цього регіону. Це інша Польща і ще інша історія, варта пізнання.

Історія Підляшшя, як кожного прикордонного регіону, дуже непроста.

Білосток належав Пруссії, Російській імперії, був окупований Німеччиною, перебував у складі Білоруської РСР, знову був під німецькою окупацією, у 1945-му Радянський Союз передав місто комуністичній Польщі; а зараз Білосток – адміністративний центр Підляського воєводства.

Один палац – багато історії

Палац Браницьких лежить у самому центрі міста. Велична світла будівля,  оточена садами, примітна здалека. Варто переступити пороги маєтку з боку вулиці Палацової через Велику браму.

Вхід, як і належить палацовим стандартам, вражає.

Ворота дещо нагадують тріумфальну арку, на яку через 200 років повернули  герб Браницьких – Гриф.

На початку свого існування, у XVI ​​столітті, палац був оборонним мурованим замком родини Веселовських – тодішніх власників Білостока.

Що цікаво, будувався за проєктом Йова Претвича, того самого військового інженера, який доклався до модернізації Старого Замку у Кам’янці-Подільському.

Але саме за часів Браницьких – великого гетьмана коронного Яна Клемента  та його дружини Ізабелли – маєток у Білостоці прибрав пишних барокових форм, розквіт французькими садами, став окрасою міста, власне тим славним "Версалем Півночі".

До творення палацу Браницьких долучилося кілька кращих архітекторів Європи, серед яких – Тильман ван Ґамерен.

При палаці діяла Військова інженерна школа, був театр, балет, звіринець, стайня, каретний двір, арсенал, оранжерея, чимало криниць і літніх будиночків.

Росли лимони, лаври, фініки, імбир, алое, гранати, персики та розмаїті квітучі кущі, завезені із самої Франції. Тут любили перебувати артисти, митці, люди науки та королі.

На Підляшші намішані різні культури, традиції та мови. Тут досі є чимало білорусів і православних поляків, діє Союз українців Підляшшя.

Кількасот років на Підляшші компактно живуть і зберігають свої традиції польські татари. 

Цікаво, що саме у Білостоці народився Людвік Заменгоф, який вигадав спільну мову – есперанто.

Ступивши за Велику браму, потрапите на перший з дитинців, дуже просторий Вхідний двір. Пройшовши два Геракли, один з яких бореться з драконом, а другий – з гідрою, увійдете на  Парадний дитинець.

І опинитесь наче у маленькій підкові.

Тут маєте вибір стежок, мов у казці. Наліво підете – потрапите у Велику залу, прямо шлях триматимете  – увійдете до Палацу, праворуч звернете – матимете несподіванку: Музей історії медицини та фармації.

Так, це досить неочікувано – зараз у Палаці Браницьких міститься Медичний університет. Університет і міська влада Білостока дбають про палац і докладаються до його відновлення.

Попри красу і часи слави, палац мав складну долю. Після смерті Яна Клемента Браницького палац перейшов до прусського короля. А потім став власністю російського царя Александра І. Тоді маєток було безжально  пограбовано.

Скульптури із саду, навіть дерева та кущі вивезли до Петербургу. Знищили орнаменти фасаду будівлі, скинули барокові шоломи з даху.

Палац втратив житловий характер – тут розмістили школу шляхетних панянок для російських дівиць. І щоб панянки не поринали у гріховні думки, у французькому саду знесли понад сто фігур оголеної натури.

Тоді ж засипали садові ставки і до решти знищили палацовий театр.

Після Другої світової війни палац намагалися перебудувати і повернути до життя, на жаль, не дуже історично достовірно.

З 1995 року до ревіталізації палацу докладається міська влада Білостоку. І палац оживає. Газон із самшиту у верхньому саду замінили карликовим самшитом, висотою близько 25 см, як це було тут 200 років тому.

На місці квіткових клумб знову створили газони. Усі скульптури, які були відремонтовані у другій половині 1990-х років, повернулися до саду.

Зараз частину інтер’єрів палацу можна побачити безкоштовно.

Безкоштовний вхід до 17-ї години. Але щоб усе ґрунтовно обдивитися, варто купити квиток і пройтися туристичними маршрутами. Їх тут два.

Один, під назвою "Прогулянка в минуле", веде з дитинця, через представницькі зали палацу до його підземель, а також  включає екскурсію Музеєм історії медицини та фармації.

Час такого огляду – приблизно півтори години. Другий маршрут трохи коротший, без підземель.

У  самому палаці гарно відновлені Велика зала із сходами, апартаменти Ізабелли Браницької, Золоті кімнати, їдальня, Велика зала та каплиця.

У правому куті палацового комплексу є прохід між колонами. Звідти стежка провадить до прекрасного саду. Сад має два рівні – Верхній та Нижній.

На Нижньому побачите романтичний невеликий ставок, затишні алеї, альтанки  та павільйони. На Верхньому є власне Палац та французький сад у формі правильного чотирикутника.

Це виглядає надзвичайно! Обіцяє милу прогулянку. Не відмовте собі у цій приємності! 

Палацово-садовий комплекс Браницьких є найцікавішою визначною пам'яткою Білостока. Навесні тут дуже ніжно, улітку – розквіт краси.

Автор: Олена Бондаренко

Фото надані Музеєм історії медицини та фармації Медичного університету в Білостоці

Читайте також:

Музей у Козлувці – розкіш і соцреалізм

У Вроцлав, у Африку!

Кшижтопур – містичні руїни

Копальня Гвідо – на пиво і у лазню!

Торунь – місто пряників

Королівський замок на Вавелі

Пасаж Ружі у Лодзі

Королівські Лазенки у Варшаві

Замок хрестоносців у Мальборку

Укріпрайон у Міжріччі: вісім годин екстриму

Познань – краса з характером