Торунь – місто пряників

15 грудня 2020

Пікантний аромат і смак пряного печива – це про Різдво.

У Польщі вже сяють вогнями святкові ярмарки. І обов’язково на кожному – розсипи мальованих пряників.  

А хочете найсмачніші? – Такі, щоб і ялинку прикрасити, і поласувати. Їдьте у Торунь!

Це місто з пряничною традицією, у якому пікантні нотки тримаються віками.

До 15-річчя запуску віртуальних карт Гугл роздав нагороди – золоті позначки для туристичних місць із найвищим рейтингом за оцінками користувачів. Польща отримала 16 золотих позначок, по одній у кожному воєводстві.  У Куявсько-Поморському воєводстві золоту відзнаку здобув Живий музей пряників у Торуні.

Смакує і лікує

Гданська горілочка,

Краківська дівочка,

Черевичок з Варшави

Й торунський пряник пряний

Так писав Фридерик Гофман, талановитий лікар Королівського університету.

Торунський пряник оспіваний і шанований у Польщі, майже як  українцями сало. Визнаємо щиро – пряник не народився у Торуні. Але уміло тут роблений і поданий.

До речі,  перший рецепт торунського пряника знайдено якраз у лікарському пораднику ХVIII ст. "Compendium medicum auctum".

 

Пряники робили з давніх-давен. Додавали у тісто мед, патоку, рослинні соки, цукровий сироп, називали солодким хлібом – пряників по всьому світі було багато і різних.

У рецептах Марка Апіція, гурмана часів Римської імперії, згадується медовик з перцем. І це вже ближче до пряників торунських, про які мова. Бо у прянику, як каже сама назва, мають бути прянощі.

Пікантний пряник був не зовсім солодощами. Був закускою до горілки, його використовували як сухарі під час військових походів, як ліки на шлунок.

 

Палким шанувальником торунських пряників був Фридерик Шопен, який відвідав Торунь і писав своєму другові: "... найбільшу імпресію, неймовірне враження, справили на мене пряники.

Бачив я також міські мури з кожного боку міста (...) знамениту машину для перевезення піску (...), костели готичної будови (...) Бачив Вежу Кривую, ратушу славную (...) та ніщо  не зрівняється з пряниками; ох, пряники – один я вислав у Варшаву…".

Чому пряник так прижився і прославився саме у Торуні? Ймовірно, завдяки доброму розташуванню міста. Через Торунь проходили торгові шляхи до Гданська.

Тут завжди було добре борошно, мед і заморські спеції.

 

Сам король ковтає слинку, як побачить "катеринку"

Легенд про торунські пряники є дві. Одна розповідає про Катерину, дочку мельника, яку бджоли навчили пекти незвичайне тісто з медом і приправами.

Інша – про пекаря Миколая Чана, який, утомлений, помилково переплутав інгредієнти.

Тверді "катеринки", политі шоколадом, печуть у Польщі з 21 листопада – від Катерини. А інші види пряників –  від Миколая і до Свят.

Пряники традиційно бувають м’які та фігурні. М’які пряники просто їли. Фігурні пряники, зроблені за допомогою складних дерев'яних форм, були предметом розкоші, ексклюзивності.

Деякі пряники навіть вкривали позолотою. Вони ставали настільки твердими, що, як запевняють перекази, могли успішно замінити колесо до возу.

 

Пряник був найкращим подарунком і підкупом, сприяв дипломатії. Кожен король, які відвідував Торунь, отримував у подарунок від міста пряники. З пряниками швидше вирішувалися питання державної ваги.

Пряник і пляшка горілки з цинамоном передавалися у дарунок Ватиканові.

А Сигізмунд Старий, дізнавшись під час перебування в Торуні про народження свого первістка, влаштував "вечірку радості" по-багатому – з пивом та пряниками.

 

Серед пряничних форм, що збереглися, побачимо королів і королев, модних дам і кавалерів, відомих військових та релігійних діячів. Є також святий Георгій та Миколай. Прижилися образи тварин: півник, олень, риба, лелека.

Є й символи: серця, фрукти, будиночки, рукавички. Частим мотивом був герб Торуня. В Окружному музеї міста Торуня зібрано 246 різних давніх форм.

 

"Гордістю Торуня є три речі – Крива вежа, пряники та Миколай Коперник"

– писав  Болеслав Прус.

Традиція на таці

Пряники були у дитинстві чи не кожного з нас. Мені мої "праники" приносила із сільського магазину бабця. Багато хто уміє робити їх власноруч. Та Живий музей пряника у Торуні пропонує щось унікальне.

Ритуал у декораціях історичної кам’яниці за стародавніми рецептами.

Музей має Пряну Відьму та Пряничного Майстра, які проводять майстер-класи. Звісно – ніяких консервантів і підсилювачів смаку! Старі дерев’яні форми – і чиста магія.

 

Рецепти добрих пряників віками тримали у таємниці. До наших часів дійшли описи, що тісто перед випічкою довгі роки (!) дозрівало у бочках у погребах. Техніки декорування також знали лише втаємничені. Перший рецепт, який став відомим, датується 1725 роком.

Пряники у Торуні – це не шмат черствої історії, а вишукано глазурована традиція на таці сьогодення.  Щоб нагнати смаку, згадаю лише деякі торунські присмаки:

класичні торунські пряники з трояндами та шоколадом – ідеальне поєднання традиційного смаку пряників та солодкості шоколаду, з начинкою із трояндового варення;

"джентльменські"  – хрусткі шоколадні пряники з подвійною кількістю чорного перцю; ідеальна закуска до алкоголю;

кавові – у формі серця, з краплею спирту, яка надає їм незвичайної текстури і ніжності. Половина пряника покрита кавовою глазур’ю і посипана мигдалем, друга – шоколадом.

Пряники можна зробити або купити теплими у Музеї на вул. Рабянська 9 за 199 кроків від пам’ятника Копернику.

Як зробити пряники

Рецепт 1885 року:

Кварту чистого меду розігріти із чайною ложкою висушеної апельсинової шкірки, чайною ложкою гвоздики і двома столовими ложками анісу.

Запарити цим медом дві кварти підігрітого та просіяного житнього борошна. Все це добре вимісити, щоб не було грудочок. У гаряче тісто розбити чотири яйця, добре перемішати і відставити у холодне місце.

Потім додати столову ложку поташу зі склянкою спирту і одним жовтком – знову вимісити тісто. Вимісити старанно, що непросто, бо тісто важке, пружне.

Додати грубо нарізаний мигдаль, скільки хочеться, знову промісити і викласти у  дюйм товщиною на вощене деко.

Яєчком змастити, цілим мигдалем прикрасити, додати цукатів, пекти в гарячій печі, як хліб, хвилин 45.

Такі пряники можна довго зберігати – вони м’які, крихкі, справжні – як колись.

Цей рецепт непросто відтворити, але варто.

 

Живий музей пряників у Торуні:

- 2008 р. – сертифікат "Туристичний продукт-2008" у конкурсі Польської туристичної організації

- 2012 р. – визнано одним із Нових Семи чудес Польщі у конкурсі National Geographic Traveler

- 2015 р. – сертифікат якості TripAdvisor

- 2015 р. – одне з найцікавіших місць у світі за The Huffington Post  

- 2016 р. – серед 10 найцікавіших музеїв Польщі за рейтингом Паскаля

- 2017 р. – Золотий сертифікат ПОТ "Туристичний продукт -2017"

- 2019 р. - Символ польських туристичних об’єктів-2019

- 2020 р. – Золота позначка Google

Автор: Олена Бондаренко

фото надані Живим Музеєм пряника в Торуні

Читайте також:

Музей у Козлувці – розкіш і соцреалізм

У Вроцлав, у Африку!

Кшижтопур – містичні руїни

Копальня Гвідо – на пиво і у лазню!

Королівський замок на Вавелі

Пасаж Ружі у Лодзі

Версаль Підляшшя

Королівські Лазенки у Варшаві

Замок хрестоносців у Мальборку

Укріпрайон у Міжріччі: вісім годин екстриму