Познань – краса з характером

2 лютого 2021

Одне з найдавніших польських міст. Осередок державності та релігії часів П’ястів. Нині – міцний горішок економіки. Офіс офісів чи не усіх найбільших у Польщі фірм.

Місто з високою якістю життя, дуже доброю освітою та медициною. Упізнаваний бренд. Познань настільки багатогранна, що тут комфортно кожному.

До 15-річчя запуску віртуальних карт Гугл роздав нагороди – золоті позначки для туристичних місць із найвищим рейтингом за оцінками користувачів.

Польща отримала 16 золотих позначок, по одній у кожному воєводстві.

У Великопольському воєводстві золоту відзнаку здобув найбільший познанський парк "Цитадель".

Якби Познань мала б представити себе сама, можливо, парк "Цитадель" був би не найпершим місцем, куди вас запросила б.

Гості міста здебільшого чули про прекрасну познанську ренесансну Ратушу з козликами. Знають, що у Познані зберігається єдина в Польщі картина Клода Моне. Та що варто спробувати рогалі святого Мартина – тутешню особливу випічку.

Навіть якщо прагнете побачити усе найцікавіше зразу – не поспішайте. Познань – компактне місто. Звідки не приїдете, який напрямок не оберете – скрізь близько.

Foto Tomasz Szuster

У Імператорському кварталі

Я рушила вулицею Святий Мартин, уздовж найпопулярніших туристичних місць, з надією, що де Мартин – там рогалі.

За легендою, перші познанські рогалі з’явилися під час храмового свята у парафії св. Мартина.

На заклик пробоща зробити щось добре для бідних, місцевий цукерник приніс під костел три дека тістечок у формі підкови,  щедро наповнених білим маком і мигдалем.

Рогалі смакували і бідним, і багатим. Відтоді щороку 11 листопада, на іменини святого, жителі Познані з’їдають кількасот тон святомартинських рогалів.

Перше, що впадає в око на маршруті – Імператорський замок. Він вважається наймолодшим замком у Європі (поч. XX ст.), зведеним для коронованого правителя.

Досить понурий, справді нагадує середньовічну твердиню. Похмурість підсилює сіра будівля німецького банку, що навпроти.

Яскраві плакати при замку, утім, видають його іншу функцію – зараз тут міститься Центр культури, який підтримує авторів мистецьких експериментів з різних галузей, та Театр Анімації.

Замок відкритий для відвідувачів – варто оглянути вестибюлі, коридори та дворики, які доступні безкоштовно.

Foto Radosław Maciejewski

У Замку міститься також Музей познанського повстання - червень 1956 року.  Цієї теми не оминути, бо два примітні хрести, пам’ятник на площі Адама Міцкевича поруч, нав’язують до тих подій – перших великих робітничих протестів часів ПНР.

Мешканці Познані пишаються своєю вільнолюбністю. І це у місті не раз  відчувається через інші об’єкти та символи різних часів.

Зустрінемось біля ката

Далі у напрямку центра міста тільки й лишається, що крутити головою навсебіч: відомий модерновий "вішак реклами" – Окронґляк, Театр Польський, Площа Незалежності, Театр восьмого дня, фонтан Свободи, бібліотека Рачинських, історична кам’яниця Базар, Національний Музей, пам’ятна таблиця на честь Іполіта Цегельського.

Ще повернемо у вулицю Людґарди – тут Королівський замок і залишки найдавніших мурів міста.  Голова обертом, безліч історій, а ми ще навіть до Старого Ринку не дійшли!

У збудованому на ново Королівському замку є оглядова вежа, на яку варто піднятися задля прекрасної панорами  міста, та міститься Музей прикладного мистецтва – це тут зберігається  "Пляж у Пурвіллі" імпресіоніста Клода Моне.

І обов’язково поцікавтесь у гідів чи місцевих легендою про Людґарду – нівроку містика!

На площі Старий Ринок пахне рогалями й не можна пройти повз музей на їх честь. Купую свого: "не рогалика, рогаля", – ввічливо поправляє мене пані.

Foto Jakub Pindych

З вікон 500-річної кам’яниці Музею Рогаля видно Ратушу, на фасаді якої почет королів з династії Ягайлів.

У центральній вежі, з віконця над годинником, опівдні під звуки гейналу з’являються фігурки двох козликів, які буцаються. За легендою, спритні козенята втекли з-під ножа кухаря.

І стали не стравою для знаті, що святкувала встановлення першого годинника на ратуші, а одним із символів міста.

Foto Jakub Pindych

Ринок оточують кам’яниці в стилі бароко і прикрашають чотири фонтани: Прозерпіни (XVIII ст. ) та більш сучасні – Аполлона, Марса та Нептуна. Перед ратушею – ганебний стовп з фігурою ката вгорі; нині улюблене місце зустрічей у місті.

Неподалік – Криниця Бамберки зі скульптурою жінки у народному вбранні, яка несе воду на коромислі. Бамберка нагадує про часи, коли у XVIII ст. у Познань прибули переселенці з-за річки Одри – бамбри.

Усе довкола таке гарне, як у найкращих моїх уявленнях про це місто!

Foto POT

Найдавніша частина Познані

Острів Тумський омиває річка Варта та її притока Цибіна. Сюди йду, бо тут – найсокровенніше.

Саме тут у IX столітті з’явилось перше захищене поселення. Тут формувались початки польської держави, височіє перший християнський храм, поховані перші правителі. Острів невеликий, але кожен об’єкт вартий уваги. Найбільше, звісно, Базиліка святих Петра і Павла – покровителів Познані.

 

З Кафедрального острова варто зазирнути у райончик Шьрудка (зменшувально-пестлива назва від Середи - Середка).

Тут наче на краківському  Казімєжі – подібна історія та атмосфера. І чудовий 3D будиночок, біля якого хочеться сфотографуватися.

Ще треба побачити озеро Мальта. Назва справді пов’язана з хрестоносцями-мальтійцями, що підтверджує костел святого Яна Єрусалимського поруч.

Зараз над Мальтою збираються любителі традиційної у цих краях греблі.

В околицях є цілорічна гірськолижна траса, аквапарк-мальтійські лазні та вузькоколійка "Мальтанка", яка довезе до Нового зоопарку.

Інший вигин хребта

До парку "Цитадель" довелось під’їхати. Після насиченої прогулянки містом приємно опинитися поміж природи. Уявляю, як красиво тут улітку!

Foto Jakub Pindych

 "Цитадель" – не єдиний парк у Познані, але інакший, заснований на місці колишнього форту Виняри. Дуже великий і різнорідний.

Пам’ятками минулих часів тут є амфітеатр, розаріум, Музей озброєння, Музей Армії "Познань", кілька військових цвинтарів і з пів сотні інших пам’ятників, пам’яток і скульптур.

Сюди часто приходять, щоб побачити скульптури Магдалени Абаканович. У парку "Цитадель" є її найбільший проєкт просто неба – композиція "Невпізнані".

Це 112 чавунних антропоморфних фігур заввишки понад два метри, які утворюють хаотичну, на перший погляд, групу на одній з галявин парку.

Задум влучно інтерпретував познанський фотограф Мацей Кулеша:

"Персонажі, представлені авторкою, говорять про феномен життя,  порушують питання гідності, мужності, виживання, описують драматичну присутність людини у всеосяжному політичному та технічному просторі сьогодення.

Вони – натовп із міфу, виринають з природи: із дерев, землі та хмар.  У кожного з них інший вигин хребта, інший шлях і напрямок".

Якби мені прийшлось поставити позначку гугла у Познані, не впевнена, чи віддала б її "Цитаделі". Думаю, мені хотілося б відзначити місто як цілість.

Познань – вражаюча концентрація якості. І дуже приємно відчувати, що одне з найдавніших міст Польщі є сучасним, відкритим і безкінечно цікавим. Справді з інакшим вигином хребта.

Автор: Олена Бондаренко

Фото Познанської локальної туристичної організації, ПОТ та авторки

Читайте також:

Музей у Козлувці – розкіш і соцреалізм

У Вроцлав, у Африку!

Кшижтопур – містичні руїни

Копальня Гвідо – на пиво і у лазню!

Торунь – місто пряників

Королівський замок на Вавелі

Пасаж Ружі у Лодзі

Версаль Підляшшя

Королівські Лазенки у Варшаві

Замок хрестоносців у Мальборку

Укріпрайон у Міжріччі: вісім годин екстриму

Головне на сайті