Ґвалтував, бив кілька годин, підпалював ноги, проломив череп: 5 моторошних історій домашнього насильства

22638
25 лютого 2021

У сучасному світі про проблеми домашнього насильства не прийнято мовчати – все більше та більше потерпілих починають розповідати свої трагічні історії.

Ті випадки, що отримали розголос, зможуть запобігти появі нових і звести нанівець існуючі. 

Пандемія посилила проблему домашнього насилля. Статистичні дані свідчать про загрозливі масштаби, як в загальносвітовому, так і в масштабі окремих країн.

У 2020 році в Україні за статтею "домашнє насильство" (ст. 126-1 КК) зареєстровано понад 2,7 тис. правопорушень у порівнянні з 2019 роком 1,5 тис.

Нещодавно "Фонд Маша" Маші Єфросініної, Інститут когнітивного моделювання та Товариство Червоного Хреста України запустили онлайн-платформу "Мені здається".

Кожна потерпіла чи потерпілий можуть зайти на сайт та анонімно розповісти свою історію, почитати про те, що пережили інші, та зрозуміти, що вони не одинокі у своїй трагедії.

Ми перечитали понад 150 історій – від деяких стає зовсім моторошно. Ось 5 із них. 

Вдало-невдалий шлюб

Мені 29 років, у мене двоє прекрасних дітей – 4 роки і 2 роки.

А ще за плечима – півроку життя в притулку для жінок і дітей та сльози нишком – щоб діти не почули, і ненависть до самої себе, що я допустила все це.

Коли ми зустрілися, все було чудово. Він був чуйний, милий, надійний. Ми мріяли про двох дітей, сім'ю, яка буде щасливою.

Перший дзвіночок був, коли я дізналася, що завагітніла – він казав робити аборт. Я не зробила, і довго ми були в сварці – він писав мені гидоти, і я на якийсь час навіть викреслила його зі свого життя – писала диплом і влаштувалася на роботу. 

А потім він став писати про любов, і я знайшла йому виправдання – "він просто злякався відповідальності, і тому так себе вів". Начебто все було гладко, я завагітніла донькою, але і він, і його батьки хотіли знову мене відправити на аборт, я відмовилася!

Під час вагітності він весь час десь пропадав, гуляв з друзями і іноді навіть не ночував вдома.

Коли ми з дітьми поїхали в Україну, ми дуже посварилися – він звинувачував мене в зрадах. Коли я повернулася до ОАЕ, він домагався визнання тортурами: гвалтував, бив по кілька годин, підпалював ноги, змушував піти повіситись.

Вночі, якщо донька прокидалася, він говорив її брати на руки і бив мене, поки я її тримаю.

"Перший дзвіночок був, коли я дізналася, що завагітніла – він казав робити аборт".
Фото dragana.stock@gmail.com/Depositphotos

Одного разу він мене бив 5 годин, з перервами на покурити, збрив мені волосся, ґвалтував мене і записував це на відео, брав мене за волосся і бив головою об стіни і підлогу, зламав зуб. 

Якось він вранці розбудив мене і змусив прийняти наркотик – тоді я зрозуміла, що пора діяти! Я писала записки і кидала з вікна – просила викликати поліцію. Її викликав охоронець з дому. Його забрали, судили і визнали винним, але він всього лише заплатив штраф.

Поки він був у в'язниці, я намагалася виїхати, але він забрав паспорти дітей. Потім він прийшов з батьками в квартиру і побив мене, забрав сина, змінив замок і не дав мені ключів.

Я знову пішла в поліцію, мені віддали сина, але не було куди йти – так ми потрапили у притулок. Ми тут до сих пір.

Я намагалася розлучитися, але, за мусульманськими законами, це дуже довго. Поки я не можу з дітьми виїхати в Україну. Він поставив бан на виїзд, і навіть без бана, без його згоди, я не можу покинути країну.

"Тобі ніхто не повірить"

Це жахіття триває близько 5 років.

В 2016 році взято шлюб, хоча в ніч перед цим днем в майбутньої дружини були істерики до четвертої години ранку. І на ранок я вже вагався, чи приходити до РАГСу. Це був один із знаків, на який я не звернув увагу. 

Мені 40 років, поліцейський, алкоголь не вживаю (бувають дуже поодинокі випадки).

До шлюбу зналися теж років п'ять, і все її влаштовувало. А потім почалося: все не так щодня, всі погані навколо, втручання в особисте життя всіх оточуючих та родичів, щоденні скандали, які закінчувалися о четвертій ранку і починалися моїм походом на роботу. 

Привів на все готове, в чисту хату в новобудові з ремонтом, відпочивали кожний рік закордоном, де не треба їсти готувати щодня.

До речі, жодний відпочинок не пройшов нормально, я його просто відбував, бо "бал сатани" міг тривати 2-3 дні. І кожного разу жінка обіцяла, що не зіпсує наступну відпустку... 

"Ви коли небудь чули як людина проклинає 6 годин підряд?"
Фото vchalup2/Depositphotos

Завагітніла. Це був жах. Істерії тривали тижнями. Були бійки, нігті в очі, тікала ночами. 

Народився син, жах посилився. Тікала з хати з дитиною, яку стягувала вночі сплячу з мене (малий любив спати на грудях в мене, а її це бісило).

Та що говорити, коли батька паралізувало і я після роботи йшов до матері, щоб допомогти (помити, нагодувати), дзвінки і істерики не припинялися, навіть коли мати брала трубку і підтверджувала, що я коло тата.

Я подав на розлучення, але… під час чергової істерії, близько другої ночі, повідомила, що вагітна… забрав позов, бо не розведуть, поки дитині не буде року. 

Що б не сталося, "тобі, здоровому лбу, ніхто не повірить". 

Ви коли небудь чули як людина проклинає 6 годин підряд? Бажає мені та моїм родичам паралічу, онкохвороб, СНІДу?

Право калічити життя

Я вийшла заміж за громадянина РФ. Після того, як завагітніла, він став піднімати на мене руку. Все йшло по наростаючій: якщо спочатку він хапав мене за плечі притискаючи до стіни, то в кінці нашого спільного життя я вже була з переломом грудної клітки і руки.

Після народження дитини він виганяв нас на вулицю вночі, взимку, тому що я погана мати, не можу вкласти спати дитину. Поїв дитину пивом з пляшки (намагаючись відібрати сина, я і отримала переломи).

Я намагалася ховатися з сином у залі, але він виламував двері. 

Я мовчки терпіла, поки терпіння не закінчилося у сусідів: вони викликали поліцію, на колишнього чоловіка порушили кримінальну справу, яку згодом закрили.

Мені пояснили, як дістатися з сином додому, і через посольство, через монастир для матерів, що потрапили в складну ситуацію, продавши обручку я приїхала з сином додому до мами. 

Збираю себе по шматочках!

Моя історія почалася 23 роки тому, коли мене у 5 років зґвалтував батько.

Нікому нічого я не розповіла.

Чому? Не пам'ятаю, напевно, спрацював захисний механізм психіки.

Потім було ще кілька невдалих спроб. А потім він став безпробудно пити, бити матір і нас з сестрою. Я лягала спати з закритими вухами, щоб не чути, що відбувається. 

Коли мені було 12 років, я почала захищатися і просити маму вигнати його. На моє прохання мама відповідала як всі: у нас же сім'я, він же ваш батько, куди він піде, він пропаде без нас.

"Моя історія почалася 23 роки тому, коли мене у 5 років зґвалтував батько".
Фото IgorVetushko/Depositphotos

Коли я була в 7 класі, сестра вийшла заміж, щоб втекти з дому. Я залишилася одна, і мені страшно було повертатися зі школи додому. 

Одного разу він мало не вбив мене сокирою, добре, що сусіди врятували.

Через рік він помер, і я зітхнула з полегшенням, хай мене Бог простить. Свій психологічний стан, сяк-так відновила до років 23. 

Потім вийшла заміж, народила дитину і тільки через 3 роки шлюбу і 2 роки самоаналізу зрозуміла, що мій чоловік – точна копія мого батька. Хоч і не б'ється, і п'є рідко, зате психологічно і морально задавить за хвилину. 

Я терпіла побиття 7 років

Мій чоловік не був нелюдом, він – прекрасний батько, хороший син, гарний керівник і добрий друг.

А мене бив. І кожного разу вибачався. Сам плакав, клявся, що більше ніколи й пальцем мене зачепить. І я вірила кожного разу.

А якщо і не вірила, то питала себе: куди я піду, де буду жити з дітьми, де буду працювати, брати гроші, як буду допомагати старим батькам.

Останнього разу він проломив мені череп. Тоді я зрозуміла, що це має закінчитись.

В лікарні я нічого нікому не сказала, бо навіть не знаю, як це вимовити – мені ніхто не повірить, він же ідеальний, і родина у нас ідеальна.

Після виписки я зібрала речі, взяла дітей і переїхала до подружки. Він приїздив, благав, обіцяв золоті гори, потім став погрожувати, що забере дітей, і що врешті-решт вб’є мене.

Зараз у моєї історії немає фіналу – він подав до суду на позбавлення мене батьківських прав, у нього є гроші і зв’язки. А я живу у подруги, маю стареньку маму (батько помер місяць тому), двох дітей і не знаю, як жити далі.

Якщо ви страждали або страждаєте від домашнього насильства та боїтеся розповісти свою історію поліції чи хоча б близьким – поділіться нею на платформі "Мені здається".

Зізнання собі у проблемі – перший крок до зцілення.

Також на сайті в розділі "Твоя допомога" ви зможете знайти контакти структур, до яких можна звернутися за допомогою.

Елена Шестакова, спеціально для УП.Життя

Титульна світлина stevanovicigor/Depositphotos

Вас також може зацікавити:

В Києві з'явилось місце, де жертви домашнього насилля зможуть сховатися на 10 діб

15% користувачів платформи емоційної підтримки КМДА скаржаться на домашнє насилля

7 мільйонів незапланованих вагітностей за час карантину. Прогноз ООН

Як допомагають постраждалим від домашнього насильства в Україні і скільки це коштує

Як мають говорити з дітьми представники органів правопорядку у випадку домашнього насилля

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.

Також ми ведемо корисний Telegram-канал "Мамо, я у шапці!".



powered by lun.ua