Не мати нічого спільного з окупантом. Історії українців, які зрікаються російської

Після повномасштабного вторгнення РФ в Україну для багатьох громадян питання мовної самоідентифікації постало "ребром". Українці почали масово відмовлятися від російської мови ще до 24 лютого. А вже березневе опитування показало, що лише 18% громадян розмовляють у побуті виключно російською.

За три місяці війни тенденція до переходу на українську не лише зберіглася, але й пожвавилася, ставши своєрідним мейнстримом. Лише в рамках проєкту "Єдині" ініціативи "Навчай українською" вже перейшли або у процесі переходу на державну мову понад 11 тисяч громадян.

Випускники проєкту розповіли "Українській правді. Життя", як і чому вони вирішили перейти на українську мову, з якими викликами зіштовхнулися, що їх мотивує та заохочує.

"Не хотів бути частиною російської псевдокультури"

Михайло Маркін, 33 роки, підприємець у сфері рекламного бізнесу

Михайло родом із Хмельницького, та останні кілька років проживає у Києві. Ріс у двомовному середовищі, адже родина батька – російськомовна, а матері – українськомовна.

"Міркував я здебільшого російською, як і мої тогочасні міські друзі.

У 90-х Хмельницька область була досить українськомовним регіоном, але переважно в сільській місцевості. У місті – був популярний суржик чи російська, а українська мала досить формальний, урочистий, неорганічний флер. Та ще й асоціювалася із уроками та домашкою", – згадує Михайло.

Приєднатися до проєкту "Єдині" може кожен охочий

За його словами, ще у школі пояснював використання "суржику" так: українська здавалася надто формальною, а російська – надто зверхньою.

"І вуаля – отримуємо суржик. А те, що від деяких словосполучень вуха звертало, то вже другорядне. Зараз, до речі, я своє ставлення до нього змінив на краще", – зізнається чоловік.

Каже, спроби повноцінного переходу на українську мову почалися ще у 2014 році, але були "кволі та короткотривалі". А вже у лютому цього року, коли розпочалася повномасштабна війна, бажання закріпити розмовною мовою українську "розгорілося знову".

"Вже в квітні завдяки марафону мені вдалося остаточно закріпити це.

В голові до того часу остаточно сформувався пазл: розмовляєш російською – значить є частиною російської псевдокультури, тому нехай йдуть подалі", – наголошує Михайло.

Складнощі, з якими йому довелося зіштовхнутися – це:

• подекуди неможливість уникнення російськомовного контенту,
• недостатній словниковий запас і "ще трохи суржику",
• необхідність самоконтролю.

"У моменти сильного стресу чи агресії так і лізе російська, що характерно", – зізнається Михайло.

Вважає, що найкращий спосіб покращення розмовної української мови – практика, освітні ресурси та перебування у середовищі українськомовного контенту.

"Можна виділити два напрями – це робота із практичними навичками (вимова, словники, правила) та ідеологічна складова – ознайомлення з історією, спадком, українськомовною інтелігенцією, щоб позбавитися "меншовартості" мови і себе як мовника", – зауважує чоловік.

Також Михайло переконаний, що бажання людини розмовляти українською завжди має йти "зсередини" і лише потім можна створити зовнішні чинники та сприятливе для цього середовище.

"Якщо позиціонуєш себе Українцем чи Українкою – володіти мовою маєш 100%, хоча б на базовому рівні.

Звісно, бути чесною людиною можна будь-якою мовою, як і прикривати хабарі українською, тому і допускати зворотної ситуації не потрібно", – наголошує Михайло.

Понад 11 тисяч українців в рамках проєкту "єдині" виявили бажання перейти на українську мову

Читайте також: Освітній омбудсмен назвав умову, за якої російську мову можуть викладати у школах

"Мотивація говорити українською – велике бажання не мати нічого спільного з окупантами"

Марина Зубова, 45 років, майстриня у сфері краси, викладачка хатха-йоги

Марина все життя живе у Запоріжжі. Українську мову вивчала у школі, та розмовляла виключно російською.

При цьому каже, що завжди відчувала внутрішній потяг до української мови, любила пісні й книжки українською.

"Доросле життя було зручним для всього мого оточення у Запоріжжі тільки російською мовою. Так було до початку війни. На щастя, мій чоловік завжди цікавився політикою та історією рідної країни.

Не можу сказати, що я підтримувала його, але завдяки цьому аналізувала різні джерела інформації. Ми родиною намагалися щовечора розмовляти українською мовою. Але зараз я розумію, що прикладала замало зусиль для переходу", – зізнається жінка.

Зараз, в умовах війни, найвагомішою мотивацією для Марини говорити українською є прагнення "не мати нічого спільного з окупантами".

"Хочу, щоб наша країна заговорила рідною мовою не через війну, а з любові. Я зрозуміла, що багато людей не має бажання щось змінювати в своєму житті та вважає перехід на українську насиллям...Тому тільки з любов'ю і своїм прикладом найсвідоміші люди нашої країни вже зараз здійснюють перехід на українську, плекають мову в своїх родинах, мотивують інших.

Наше завдання виховати нове покоління, що відновить нашу мову, її славу і значення у житті нашої держави", – переконана Марина.

Розмовний клуб в рамках проєкту "Єдині" покликаний допомогти людям подолати мовний бар'єр під час переходу на українську

При цьому наголошує, що починати завжди потрібно із себе. Аби покращити знання з мови, жінка придбала енциклопедії українською, читала вголос, а також оточила себе українськомовним контентом. Також Марина приєдналася до проєкту "Єдині", аби подолати мовний бар'єр.

При цьому визнає, що труднощі при спілкуванні все ж виникають. Зокрема тому, що її оточення – здебільшого російськомовне.

"Коли до мене звертаються російською мовою – я відповідаю українською. На російську не переходжу. Якщо людина має бажання спілкуватися зі мною російською, я відповідаю, що я живу в Україні. Це моя рідна мова, якою я спілкуюся", – розповідає жінка.

Жінка не відчуває дискомфорту, розмовляючи українською. При цьому помітила, що її голос і вимова змінилися.

"Я ніколи не відчувала себе так комфортно, як зараз. Бачу велику різницю між собою "російською" і "українською". Є різниця навіть в тому, як звучить мій голос. Вже місяць як я викладаю йогу українською та два місяці, як я повністю перейшла на українську мову у побуті", – підкреслює Марина.

Читайте також: Лозниця у Каннах засудив бойкот російської культури під час війни: як відреагували українці

"Дискомфорт під час спілкування українською – у минулому. Російська теж у минулому"

Артем Ярошенко, 35 років, проєктний менеджер в IT-компанії

Артем – уродженець Луганщини, виріс у двомовній сім'ї: тато розмовляє російською, мама – українською. Садочок також був російськомовним, а от у школі навчався українською, хоча і пропонували перейти до "російського" класу.

Потім Артем переїхав до Харкова, де навчався у "формально українськомовному інституті, але з російськомовними викладачами"; робота – російськомовна.

Однак його думка кардинально змінилася з початком повномасштабної війни.

"Це довгий процес. Війна стала мабуть каталізатором (переходу на українську – ред.) в сукупності з відчуттям відсутності цілісності мене як особистості.

Як виявилося, російська заважала мені, а не допомагала відчувати гармонію. Навіть користуватися англійською стало легше", – зізнається чоловік.

Мета Артема зараз – не просто спілкуватися українською, але й закріпити її у вжитку на все життя в усіх сферах спілкування.

За його словами, основна складність, яку довелося подолати – це відповідати українською, коли до тебе звертаються російською.

"Щодня спілкуюся з багатьма людьми, здебільшого російськомовними. Ввідповідати українською було основною складністю під час переходу. Раніше я думав, що це толерантність, що це правильно", – розповідає Артем.

Щоб звести до мінімуму використання мови країни-агресора, він навіть видалив російську розкладку на клавіатурах ноутбука та смартфона.

"Тобто позбавив себе можливості писати російською.

Стало навіть набагато легше працювати, адже раніше я спілкувався трьома мовами, а тепер – двома: українською та англійською", – каже Артем.

Також чоловік припинив дивитися і слухати випуски російськомовних блогерів. Навіть спеціально блокує "настирливі рекомендації" на YouTube.

Крім того, Артем говорить, що через місяць після того як він перейшов на українську, під час формування думок більше немає "проміжного етапу перекладання".

"Тобто коли я хочу сказати, то просто добираю швиденько слова і вони одразу йдуть українською.

Я можу точно сказати, що відчуття дискомфорту в минулому. Російська мова також у минулому", – наголошує Артем.

"Мова – наша зброя"

Павло Вишебаба, воїн Збройних сил України

Амбасадорами проєкту "Єдині" серед інших стають і воїни Збройних сил України.

Зокрема, військовий Павло Вишебаба із Краматорська, який зараз захищає Донеччину, також долучився до курсів із покращення розмовної української.

"Я перейшов на українську у 2014. Вирішив встановити свої особисті кордони. У нас немає нічого спільного з Росією, лише російська, якою ми звикли говорити, бо багато років тому наших батьків русифікували у союзі.

Та українська – мова нашого роду! Я почав спілкуватися українською, мене підтримала моя сім’я. Першим словом нашої донечки було слово "тато"! Українська мова – це наша зброя у війні та наша безпека!" – наголошує воїн ЗСУ.

Захисник вирішив назавжди "відрубати канат, який поєднував з ворогом".

Також Вишебаба надав поради, які допоможуть спростити перехід на українську мову у побуті та на роботі:

• переведіть на українську усі гаджети, якими ви користуєтеся;
• переведіть Google-акаунт на українську, аби російськомовні сайти не підтягувалися під час пошуку.

За словами Павла, його побратими, з якими він захищає адміністративні кордони країни на сході, усвідомили, що українська мова = безпека.

"Коли заходить сонце і настає темрява, російської мови у війську не чутно, всі починають говорити українською. Тому що це безпечно. Якщо говориш українською, то ти свій, якщо говориш російською – до тебе є питання", – зауважує він.

Також Павло Вишебаба зізнався, що на третій місяць активного застосування державної мови у побуті він почав думати українською, а на 8-й – навіть бачити сни.

Читайте також: Чому російська культура – це отрута? Три аргументи від Мінкульту

Хто такі "Єдині"?

"Єдині" – це масштабний проєкт ініціативи "Навчай українською", мета якого покращити навички розмовної мови та допомогти охочим подолати мовний бар'єр при переході на українську у побуті та роботі.

Наразі проєкт доступний для жителів 12 міст та ОТГ. Завдяки 232 волонтерам та 32 вчителям уже понад 11 тисяч українців почали говорити державною мовою.

Курс тривалістю у 28 днів може пройти будь-хто абсолютно безкоштовно.

"Єдині" мотивують учасників так: "Одна година на день упродовж 28 днів курсу – надзавдання – подолання мовного бар’єру".

Співзасновниця ініціативи "Навчай українською" Наталя Федечко говорить, що багато людей під час війни відчувають потребу "повертатися до свого коріння" і починають робити це з мови.

"Саме від нас залежить, чи говоритимуть наші діти українською, чи відчуватиме нація власний генетичний код. Нині, під час повномасштабної російсько-української війни, багато людей повертаються до свого коріння і мають потребу вивчати українську мову. Ми хочемо їм у цьому допомогти", – наголошує Федечко.

За її словами, живі зустрічі курсу проходять у різних областях і доступні як для переселенців, так і для жителів регіону.

Учасники розмовного клубу проєкту "Єдині"

Читайте також: Де вчити українську? Перелік курсів та ресурсів

"Говорити українською – модно". Як проходять очні зустрічі "Єдиних"

Педагогиня, яка організувала розмовні курси у Вінниці в рамках проєкту "Єдині", Олена Фінманюк розповіла, чому так зване "мовне питання" в умовах війни в Україні – на часі.

Коли до Вінниці почали прибувати вимушені переселенці з регіонів, де у вжитку переважала російська, вона стала свідком випадків, коли людей "хейтили" через те, що вони розмовляють не українською.

"Бачила у знайомих у соцмережах картинки із надписом "якщо у вас не болить язик від російської мови, йдіть за напрямком руського корабля". Мене ці картинки почали дуже виводити із себе, адже це не норма.

Люди не можуть так ставитися до інших і посилати їх кудись через те, що вони розмовляють російською", – наголошує Фінманюк.

За її словами, це і стало поштовхом долучитися до проєкту "Єдині", адже один із його принципів – створення комфортної і дружньої атмосфери, що заохочуватиме людей переходити на українську. Не тому, що "так треба", а тому що "розмовляти українською – це модно і сучасно".

"Я зрозуміла, що це те місце, де я зможу бути корисною. І нам у Вінниці це вдалося. Люди до нас приходять дуже позитивні і вмотивовані. Коли починала спілкуватися з переселенцями в рамках проєкту, то зрозуміла, що мовне питання таки на часі.

Навіть військові, що нас захищають на сході і говорять російською, також переходять на українську і прагнуть жити у країні, яка говорить рідною українською мовою", – підкреслює вчителька-волонтерка.

Мовний марафон передбачає чотири очні зустрічі, кожна з яких – тематична.

Учасники проєкту "Єдині" під час очних занять зазвичай знайомляться, обговорюють теми побуту, культури, історії українського народу, а також розігрують сценки із реального життя.

У розмовного клубу є одна вимога – говорити лише українською. Декому з учасників складно швидко формулювати речення українською, тож подекуди доводиться підказувати слова, розповідає Фінманюк.

Однак вона радить не боятися робити помилок і не соромитися своєї вимови, адже "не обов'язково знати мову на 100%, аби нею спокійно розмовляти".

"Люди часто бояться говорити українською, бо розуміють, що роблять це не ідеально, використовують суржик. Тому вони і переходять на російську – щоб не здаватися смішними.

Ми їм розповідаємо про один факт: кожна людина володіє мовою до 20%. В учасників зазвичай спадає гора з плечей, коли вони дізнаються, що не обов'язково знати мову на 100%, аби нею розмовляти. Не помиляється лише той, хто нічого не робить", – підкреслює Фінманюк.

Часто людям важко перейти на українську мову у спілкуванні з рідними, які звикли чути і сприймати їхній голос і вимову російською. У такому разі вчителька радить принаймні почати знайомитися і спілкуватися з новими людьми українською.

"Українська – це модно і сучасно", – наголошує куратор розмовного клубу у Вінниці Олена Фінманюк. Усі фото: проєкт "Єдині"

Також вона розповіла, як варто тренувати розмовні навички:

• читати вголос книжки, казки або вірші;
• переглядати фільми українською (не російською із субтитрами);
• оточувати себе україномовним контентом;
• слухати українську музику;
• знайти підтримку у своєму оточенні – спілкуватися з кимось із друзів українською.

"Без практики не вийде. Якщо людина просто буде слухати музику, читати книги, але не буде практикувати вимову, то перейти на українську буде складно", – підкреслює педагогиня.

Наразі відкрито набір на ще один розмовний курс проєкту "Єдині", що стартує 1 червня. Охочі приєднатися мають заповнити форму за посиланням та вступити до групи у Facebook.

Діана Кречетова, "Українська правда. Життя"

Читайте також: "А Пушкін що зробив?": запрацював чат-бот про російських митців-українофобів