Дитину забрали від бабусі та поселили в монастир: як за кордоном розлучають дітей з ріднею та що робити українцям у схожих ситуаціях

З початку повномасштабного вторгнення РФ були не поодинокими випадки, коли діти з України виїжджали за кордон без батьків – у супроводі далеких родичів чи чужих людей, або й взагалі самі. Тоді це було можливістю врятуватися від війни для дитини. Ніхто не ставив під сумнів доцільність такого підходу.

Але не завжди українці думали про те, як потім діти будуть повертатися до України та батьків, адже часто у країнах ЄС законодавство вимагає призначати опікуна таким дітям, вважаючи їх "дітьми без супроводу". А що робити, якщо цей опікун – законний представник за кордоном – буде проти повернення свого підопічного до України?

Чому виникають такі ситуації? Як їх уникнути та виправити? Що потрібно змінити в законодавстві України та Європейського Союзу? Про це "Українській правді. Життя" розповіли:

• Тетяна Лузан, адвокаційна координаторка Благодійного фонду "Право на захист",
• Карина Воронова, українка та мама, яка виборювала в італійському суді право забрати доньку з Сицилії, куди відправили її разом з бабусею на початку війни.

Як українські діти стають "дітьми без супроводу"

13-річна Ксенія Воронова виїхала через війну до Сицилії з рідною бабусею, маючи на руках офіційний дозвіл (генеральне доручення) від батьків, проте державні органи Сицилії визначили неповнолітню дівчинку "дитиною без супроводу", не визнавши українські документи.

Бабусю признали фактично сторонньою людиною. Дівчинці призначили законного представника в Сицилії та поселили в монастирі, вийти з якого вона не могла без супроводу черниць, що мали про неї піклуватися. До того ж офіційний представник звернувся до суду, де вимагав визнати документи, що надала сім’я, такими, що потребують перевірки та не викликають довіри, хоча це були довідки від Генерального Консульства України та завірені нотаріусом доручення.

Коли забирати доньку приїхала збентежена мати, їй довелося оскаржувати подібне рішення та вимагати возз'єднання родини в суді.

"Ми намагалися весь цей час довести, що бабуся є бабусею! Збирали усі можливі документи для соціальних служб, але нічого не допомагало. Суд визнав мене мамою, але за рішенням суду я могла знаходитись з Ксенією тільки в цій церковній установі й разом нам виходити звідти не можна було, про від’їзд з країни також не було й мови. Все це робилося, так би мовити, на благо дитини, щоб захистити Ксенію. Але від кого? Від рідної мами?" – розповідає матір Ксенії.

13-річна Ксенія з мамою Кариною

Карина витратила останні гроші на платного адвоката, який вже представляв її інтереси на наступному слуханні суду. За словами жінки, морально їй дуже допомогла підтримка як з української сторони, так і від італійців, що їм допомагали.

Карина писала листи всюди, де тільки могла: у консульство, до офісу Президента України, Ірині Верещук у Міністерство з питань реінтеграції, відомим українським блогерам із проханням поширити інформацію про її біду.

"Я також у Сицилії змогла зробити розголос про те, що сталося, дійшла мало не до мера міста. Якби не цей розголос, думаю, Ксенію не відпустили б", – розповідає мама дівчинки.

Це лише один випадок, який привернув увагу спільноти. Проте він не єдиний. Принаймні є ще декілька згадок про такі випадки у ЗМІ. Про подібні ситуації розповідала також і Карина:

"За ці три тижні, що я відвойовувала свою доньку, я чула багато історій про те, як відсторонювали українських опікунів, директорів маленьких сиротинців, сімейних будинків, які виїхали в перші тижні війни з Бучі, Ірпеня, наприклад, де були бойові дії. Цих дітей не можуть повернути до України, їх не випускають з Італії. Діти, яких привезли на лікування, які постраждали й були привезені до Італії без батьків, також опинилися в такій ситуації, роз’єднані з родинами".

Ситуація, коли дитину забирають у родича або законного представника, визначеного Україною чи батьками, та вважають "дитиною без супроводу", призначаючи опікуна в країні, що надає прихисток, є травмуючою як для дитини, так і для всієї родини.

Варто лише уявити, що переживають батьки, які у відчаї відправляли дитину за кордон заради порятунку з волонтерами, а самі не могли виїхати з різних причин, і тепер не мають змоги повернути її. Ще жахливіша ситуація для самої дитини.

За кордоном вона опиняється під тимчасовим захистом країни, але може бути залишеною без права вибору законного представника. Наприклад, таким можуть призначити зовсім сторонню людину, а не родича чи друга родини у приймаючій країні, до якого або з яким ця дитина, власне, і виїжджала, як це сталося й у випадку з Ксенією.

Чому закон грає проти

На круглому столі Європейської ради у справах біженців та вигнанців (European Council on Refugees and Exiles (ECRE)) і Агенції ООН у справах біженців (UNHCR), що пройшов у Брюсселі, правозахисники та представники органів державної влади ЄС обговорювали питання вимушеного переміщення українців, зокрема і проблеми захисту дітей, що вимушено перетинали кордон без супроводу дорослих, відповідальних за неї, чи в супроводі сторонньої людини.

Під час свого виступу українська правозахисниця Тетяна Лузан, адвокаційна координаторка Благодійного фонду "Право на захист", відзначила, що коріння проблеми криється саме у відсутності чіткого визначення поняття "діти без супроводу" як в Україні, так і в ЄС. Як наслідок, немає і єдиного підходу для всіх держав-учасниць ЄС, який би міг перейняти й український законодавець.

Наприклад, є визначення в Директиві тимчасового захисту ЄС, хто такі "unaccompanied minors". Ми перекладаємо цей термін як "діти без супроводу". Але нещодавно Комісія ЄС випустила документ (Q&A), який містить лише рекомендації для держав-учасниць ЄС, де вводиться поняття "separated child" (дитина, розлучена з батьками або законними представниками) та об'єднують ці дві категорії. Але чи правильно це?

Тетяна Лузан зазначає, що друге поняття взяте з Коментаря Комітету у справах дитини ООН, який також має лише рекомендаційний характер, але трохи з іншим визначенням.

"Комісія ЄС трансформує це визначення, об’єднуючи дві категорії в одну, і тепер фактично під неї підпадають як діти, що перетнули кордон самостійно (тобто, власне діти без супроводу), так і ті, що робили це з людьми, уповноваженими їхніми батьками! Через це і з’являються випадки, коли, попри те, що дитина перетнула кордон з уповноваженою на те особою, їй призначають законного представника в приймаючій країні", – зазначає правозахисниця.

13-річна Ксенія Воронова виїхала через війну до Сицилії з рідною бабусею, маючи на руках офіційний дозвіл

Різні підходи у визначення поняття "діти без супроводу"

Хоча визначення поняття "діти без супроводу" міститься в Директиві про тимчасовий захист у країнах ЄС, воно, як виявилося, може по-різному тлумачитися в державах-учасницях. Так само і в Україні. Ба більше, розбіжність у підходах до перетину кордону в країнах ЄС та в Україні спричиняє незручності у воєнний час і викликає непорозуміння та конфлікти сторін, від яких страждає насамперед сама дитина.

Цивільний кодекс України визначає, що "особа, яка досягла 16 років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України" (ст. 313). Тобто після досягнення відповідного віку дитина може перетнути кордон самостійно.

Проте, наприклад, у законодавстві країн ЄС право на самостійний перетин кордону мають лише особи, що досягли 18-річного віку! Таким чином 16-літні українці, які на законній підставі виїхали самі з України, потрапляють у таку собі "буферну зону", адже перетнути кордон іншої держави без батьків вони не можуть або ж допускаються до перетину і визнаються дітьми без супроводу з відповідними наслідками.

16-літнім українцям, що перетинають кордон без батьків, відмовляють у тимчасовому захисті

Фахівці Благодійного фонду "Право на захист" здійснюють щоденний моніторинг на пунктах перетину кордону України з Польщею, Молдовою, Румунією. І реєструють випадки, коли неповнолітніх українців, які законно перетинають кордон України, тепер взагалі не приймають та розгортають назад до України. Раніше ситуація була дещо іншою.

З початку війни дітей без супроводу, якими вважали у Польщі і 16-літніх українців, що самостійно перетинали кордон, польська сторона забирала до Центру тимчасового перебування у Стальовій Волі. Там їм шукали родичів у Польщі, які могли б цих дітей забрати, або призначали їм законного представника.

"У серпні центр закрився. Такі випадки передали поліції. Уявляєте, який стрес переживає дитина, хай навіть 16-літня, яку забирає поліція та не випускає, поки її не заберуть родичі в Польщі? Згодом, можливо навіть через скарги, польська сторона взагалі стала відмовлятися приймати таких дітей та загортати їх назад, тобто фактично відмовляти в тимчасовому захисті", – розказує Наталія Зигула, монітор Благодійного фонду "Право на захист".

За її словами, з серпня офіційно зареєстровано 7 таких випадків. Правозахисники звернулися до УВКБ ООН з цією проблемою, адже в такій ситуації ймовірним є порушення прав дитини.

Що робити з тими дітьми, що вже вважаються "дітьми без супроводу"?

Знову згадаємо випадок дівчинки Ксенії та її мами. Сама ситуація, з якою вони стикнулися, здається абсурдною: дитину юридично забрали в батьків та не віддавали назад, перешкоджаючи возз'єднанню сім’ї. Ця справа завдяки широкому розголосу перебувала на контролі уповноважених осіб в Україні та Італії.

Мамі все ж таки дали дозвіл забрати доньку та покинути країну. Вона виїхала до Німеччини, а потім повернулася до Києва, де вони зараз перебувають усі разом. Проте чи всі подібні випадки закінчуються так щасливо? Чи можна було якось запобігти виникненню подібних ситуацій? Правозахисники вважають, що так.

"Ми наголошуємо на тому, що, по-перше, українські діти – це не біженці, поки вони не отримають такий офіційний статус. Відповідно, вони є отримувачами тимчасового захисту. Цей захист фактично до певної міри надається автоматично. По-друге, це означає, що в них є право на повернення до України. Крім того, за будь-яких обставин возз'єднання з сім'єю має бути в пріоритеті", – зазначає Тетяна Лузан.

На її думку, невідповідності між підходами держав-членів ЄС мають бути подолані лише шляхом ухвалення законодавства на рівні ЄС та внесення змін, зокрема до Директиви про тимчасовий захист у країнах ЄС. Невідповідності між Україною та ЄС мають бути подолані шляхом об'єднання зусиль ЄС та органів державної влади України.

Тільки чітко прописаний на законодавчому рівні документ, що регламентував би поняття та підходи до проблеми на рівні ЄС зміг би вирішити низку питань, пов’язаних з дітьми, що перетинають кордон за певних причин самостійно чи з законними представниками, призначеними в Україні.

Проблеми з поверненням маленьких українців до батьків та до України загалом вже виникають. І їх буде тільки більше, коли війна в Україні закінчиться. Сім'ї мають право на возз'єднання. І стосується це не лише примусово вивезених українських дітей до рф та окупованих територій, а й актуально також і для всього світу.

Що ж робити, якщо ви опинились у схожій ситуації?

По-перше, звертатись до консульства України в тій країні, де перебуваєте, та до правозахисних організацій. Самотужки вирішити подібні розбіжності у законодавстві ви швидше за все не зможете.

По-друге, звертатись до суду та намагатись оскаржити його рішення. Серед порад, які також надає Карина, – зберігати спокій та не намагатися тиснути на владні органи іншої країни. Це може тільки нашкодити як вам, так і вашій дитині.

Також при плануванні подорожі за кордон варто заздалегідь ознайомитись із законодавством тієї країни, в яку ви плануєте відправити дитину з родичем, подбати про те, щоб усі документи були складені чітко за вимогами законодавства та не містили помилок.

Не завадить також дізнатися, де знаходиться представництво України, знайти його контакти. І, звісно, якщо є така можливість, то краще все ж таки, коли дитину відправляє за кордон один з батьків. Це дозволить уникнути призначення законного представника та будь-яких проблем, пов’язаних з цим.

Для українців за кордоном, а також в межах України діє безкоштовна Лінія юридичної допомоги Благодійного фонду "Право на захист":

• Telegram-канал: (щодня з 7:00 до 22:00 за Київським часом);
• за номерами (безплатно в межах України, за кордоном – за тарифами вашого мобільного оператора):

VODAFONE: +380995075090

KYIVSTAR: +380685075090

LIFECELL: +380935075090

Марина Орехова, спеціально для УП. Життя