Фестиваль "Ту Стань!": як це – бити людей, їсти собак і штурмувати фортецю

Боєць з позивним "Веселий" витирає піт з чола і, падаючи, сідає на землю. Важко дихає і розповідає, що зовсім не засмучується, що програв бій на мечах з рахунком 24:6.

"Нічого особистого, ми просто любимо бити людей", – говорить.

На Сергієві 30 кг обладунків, надворі – 22 °C. Під обладунками бійців – близько 60 °C. І це – середньовічний фестиваль "Ту Стань!", організаторами якого є ЛОГО "Тустань", Державний історико-культурний заповідник "Тустань" за фінансової підтримки УКФ.

Боєць з позивним "Веселий"

У двобоях важливою є тактика, яку обирає боєць, шукаючи слабкі місця супротивника. Втім, битись можна тільки рубаними ударами – не колючими. А ще не можна бити в пах і стопу. Натомість, меч мусить бути достатньо затупленим, обладунки – міцними.

Цьогоріч тут 300 реконструкторів, які відтворюють добу Середньовіччя, і 25 локацій. Наприклад, на майстер-класах можна навчитись ораторському мистецтву, грі на музичних інструментах, співам, танцям, бою.

На лекціях – послухати, зокрема, про боротьбу за Русь, весілля в українській традиції, загадки медицини пізнього Середньовіччя та про собаку як слугу, друга і харч європейця.

Цьогоріч тут 300 реконструкторів, які відтворюють добу Середньовіччя, і 25 локацій.

Нині "Ту Стань!" задає тренди для подібних фестивалів в Україні. Тут – жорсткі умови відбору учасників (важливо, щоб вони відтворити саме добу Середньовіччя за допомогою одягу та поведінки).

Також цього року до фестивалю побудували стилізовані альтанки, аби прибрати стихійну торгівлю, проклали дорогу, провели електрику та побудували стоянку для автівок.

Як по-середньовічному ліпити горщики з глини і малювати

Біля наметів ремісників, що працюють цілий день, – черга. Пані біля однієї з наметів роздає глину усім, хто проходить повз. Її треба жмакати.

"Заспокоює?", – запитую.

"А ви спробуйте, – дає мені кавалок ремісниця і наказує дівчинці біля гончарного круга, – ти однією ногою притримуй, а другою крути, інакше – впадеш".

В результаті, глина формується в чашку у формі серця. Про таку мріяла дівчинка.

"А ви що ліпити будете?", – запитую в решти черги.

"Та що вийде", – сміються гончарі-аматори.

Просушити свій виріб можна в палатці поряд – у реконструкторів з Литви. У них збереглися власні традиції: посудину треба поставити між діжками з дровами та вогнем.

Біля наметів ремісників, що працюють цілий день, – черга

В сусідній палатці художниця вчить охочих розмальовувати на дерев’яній дошці. У скляних пляшечках на столі – кольори. На іншій локації можна розмальовувати літеру.

Колись їх робили із матеріалів натурального походження: землі (чорний колір), крейди (білий), різних рослин. Однак найкоштовнішим кольором був і є блакитний. Його створюють із лазуриту.

До такого порошку додають "зв’язну рідину", що робить фарбу рідкою і допомагає триматись. Разом із присутніми художниця розбиває яйце, з якого майже хірургічним методом дістає жовток. А потім із плівки жовтка – саму рідину.

До яйця додає пиво. Пропорцію вираховує за розміром розбитого яйця: половину його шкарлупи. Далі – 2-3 краплі емульсії треба додати до пігменту на палітрі. І можна малювати.

В сусідній палатці художниця вчить охочих розмальовувати на дерев’яній дошці

Про кінну кавалькаду і дитячу територію

Тимчасом на головній галявині розпочинається кінна кавалькада у виконанні "Каретного двору" зі Львова. Чотири дівчини на конях показують складні фігури та маневри.

Найменшій, Наталії, верхом на Хоругві – тільки 9 років.

"Найважче навчити коней ходити стремено в стремено, бо треба добре відчувати ритм. Один кінь має йти трохи швидше від іншого. А ще коні бояться бігти одне на одного – спрацьовує інстинкт самозахисту", – пояснює ведучий, який стоїть на возі, що тут є середньовічною сценою.

Кінна кавалькада у виконанні "Каретного двору" зі Львова

Ці коні м’язисті і більші. Це ж бо спортивні коні. До слова, після видовища охочі теж можуть на них покататись.

А от на турнірі вершників учасники повинні закинути кола на списи і розрубати капусту. Усе це – на швидкості. Глядачі голосують оплесками. Переможниця Віталіна отримує право провезти королеву, яка спостерігає за дійством.

"Тепер треба шукати наших дітей", – каже згодом жінка до компанії, з якою приїхала.

На турнірі вершників учасники повинні закинути кола на списи і розрубати капусту

Рухаємось за ними. З майстерні казок долинають дитячі вигуки і сміх. Тут цілий день відбуваються ігри та квести для дітей. За забавою слідкують дорослі.

"Давайте стіною вибивати ворота до фортеці", – кричить до інших дітей хлопчик ззовні.

Тут діти захоплюють фортецю.

Про штурм фортеці і середньовічних псів

Увечері другого дня відбувається штурм фортеці, який відтворюють реконструктори. Аби захопити Тустань, використовують факели, списи, таран і метевку (метальну машину, - авт.). Вогняні списи летять в дерев’яну конструкцію.

Аби захопити Тустань, використовують факели, списи, таран і метевку

"Тато, а це все реально?", – запитує хлопчик років 5.

"Це дуже схоже на правду", – відповідає той.

Тарас каже, що вже 7 разів був на фестивалі. А синові показує, бо це – національна культура, історія та традиції, які треба знати. Мовляв, якщо не передаватимемо культурну спадщину з уст в уста, то як про це знатимуть молодші покоління?

"Тустань, не здавайся, вигравай", – кричить дівчинка поруч.

Опісля штурму всі вирушають подивитись на лазерний мультик, який проектується на скелі. Люди намагаються доторкнутися до "лазерних стін" фортеці і обговорюють сюжет.

Останнього фестивального дня вирішуємо піти на лекцію Івана Паршина "Собака – слуга, друг і харч середньовічного європейця".

Дізнаємось, що пес – це перша приручена тварина на світі. Близько 100 тисяч років тому собака еволюційно відділилася від вовка.

Пес – це перша приручена тварина на світі.

В цілому, собаки у Середньовіччі були пастушими, домашніми і мисливськими. У Законі, сформованому після падіння Римської імперії йдеться: якщо хтось вб’є або вкраде мисливську собаку, той заплатить 600 динаріїв або 15 солідів, пастушу – 3.

Соліди – це римська монетка вагою 4,5 г срібла. Для порівняння – за крадіжку молодого поросяти або барана треба було заплатити 3 соліди.

Мистецтва доглядати за мисливськими собаками навчалися майбутні лицарі.

Натомість, кельти вирізнялися тим, що їли собак. Дослідники знаходять кістки псів, які були приблизно одного віку. Тому цілком можливо, що їх вирощували як свиней – до певного віку.

*****

Йдемо до намету і розуміємо, що двох днів не вистачило, аби відвідати все. Вирішуємо приїхати наступного року на усі фестивальні дні (31 липня – 2 серпня), вже одягненими у середньовічні костюми.

Марія Марковська, спеціально для УП.Життя

Усі фото: Валентин Булейко