Донос і цькування як універсальний засіб проти науки і культури

Відповідь на колонку доктора філософських наук, професора, завідувача кафедри культурології факультету магістерської підготовки КНУКіМ Тетяни Пархоменко"Докторська дисертація Катерини Кириленко і відвертий плагіат". Текст публікується без змін.

Серед частини співробітників Київського національного університету культури і мистецтв (КНУКІМ), а також на сторінках відомих та не дуже інтернет видань України протягом останнього року поширюється інформація про те, що нібито я, Катерина Кириленко, маю намір очолити КНУКІМ, в якому, до речі, працюю з 1996 року. Після прочитання статті пані Пархоменко нарешті стало відомо про автора і натхненника цих безглуздих чуток.

До речі, це і є те, що насправді інспірує її уважність до моєї дисертаційної роботи. То ж хочу повідомити, що не маю і ніколи не мала наміру претендувати на цю посаду. Зрештою, мій 20-ти річний досвід роботи в університеті не є свідченням карколомної кар’єри. Завідувачем кафедри я стала після 17-ти років роботи штатним викладачем.

Весь цей час пріоритетом у роботі вважала створення творчої та мотиваційної складової навчального процесу для студентів у творчому вузі, що й стало предметом мого науково-педагогічного дослідження на тему: "Теоретичні і методичні основи формування інноваційної культури майбутніх культурологів у вищому навчальному закладі".

Саме над цим продовжую працювати і надалі. Зокрема, розробила курс лекцій з філософії та релігієзнавства у формі презентацій, надрукувала декілька інноваційних навчальних посібників з цих дисциплін, організовую інтелектуальні перформанси на різних факультетах університету та творчі зустрічі для студентів. І не збираюся припиняти цього робити, бо це приносить радість і студентам, і мені як науковцю та викладачу ☺.

Тепер щодо конкретних звинувачень п. Пархоменко.

1. Обґрунтування наявності (чи відсутності) плагіату у науковому, а особливо, педагогічному дослідженні можливе лише на основі нормативних документів (Закону України "Про авторське право і суміжні права" (від 23.12.1993 № 3792-XII).

Підкреслюю, що більшість викладених в статті Пархоменко фактів стосуються змісту "навчальних матеріалів", створених мною для обігу в "реальній діяльності навчання вищого навчального закладу", який готує фахівців культурологічних спеціальностей. Відповідно до Закону України "Про авторське право і суміжні права", залучення предметних (наукових) знань до формування навчальних матеріалів у визначених випадках не передбачає обов’язкових посилань на їх авторів та відповідного цитування їх наукових праць:

Стаття 23. Вільне відтворення примірників твору для навчання

Допускається без згоди автора чи іншої особи, яка має авторське право: 1) відтворення уривків з опублікованих письмових творів, аудіовізуальних творів як ілюстрацій для навчання за умови, що обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті; 2) репрографічне відтворення навчальними закладами для аудиторних занять опублікованих статей та інших невеликих за обсягом творів, а також уривків з письмових творів з ілюстраціями або без них за умови, коли: а) обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті; б) відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру. (ЗаконУкраїни "Про авторське право і суміжні права")

У моєму випадку – це залучення різних науково-предметних (філософських, природничо-наукових, соціально-економічних тощо) знань до побудови (на рівні навчальних матеріалів) системного інноваційного культурологічного навчального знання для подальшого пошуку методів та технологій його залучення до обігу в реальній освітній практиці.

Підручник є книжною формою навчального матеріалу, який призначений спеціально для впровадження навчального знання в реальну освітню практику. Прикрість у тому, що згадувана Пархоменко зосереджувала свою роботу головним чином на написанні наукових праць (про підручники за її авторством, як і про навчальні дисципліни, нею розроблені, інформація відсутня),тому вона не відрізняє наукової та навчально-методичної роботи, як, власне, і не розуміє (чи не хоче бачити) відмінностей між педагогічним та філософським чи культурологічним дослідженням.

2. Приміром, серед наведених нею прикладів так званого "плагіату" – використання предметного (культурфілософського) знання про природничо-наукову концепцію інтелектуальної та моральної атрибутики Бога (у потрактуванні О. Є. Щербини-Яковлевої). Матеріали цього дослідження, до речі, згідно з однією із провідних тенденцій щодо "соціалізації науки", тобто засвоєння її положень певним соціумом, використані мною в дисертаційній роботі у контексті демонстрації цілісного змісту навчального матеріалу про сучасну наукову картину світу, – означеного (і обґрунтованого) мною як "інноваційне навчальне знання", що залучається до обігу в реальному освітньому середовищі ВНЗ.

При цьому я називаю автора відповідного культурфілософського знання (с. 153 дисертаційного дослідження), в процесі викладу даного матеріалу, а також по його завершенні посилаюся на власний досвід його апробації (відповідно до вимог щодо дисертаційних робіт), опублікований мною в чеському науково-методичному виданні (Kirilenko K. Kulturologicheskie apřírodně-vědecké atributy "vyšší inteligence (PanaBoha)" veformování světonázorumoderního člověka / Kateřina Kirilenko // Modern Science – Moderní věda. – Praha, 2015. – № 3. Дана стаття зазначена у списку літератури).

А вже у цій статті я чітко посилаюся на наукові праці О. Є. Щербини-Яковлевої як автора цього науково-предметного знання: (Щербина-Яковлева Е.Е. Коэволюция материального и духовного в развитии Вселенной: попытка отказа от традиционного взгляда // Філософськи науки. Проблема коеволюції. – Суми: Вид. СДПУ ім. А.С.Макаренка, 2000. – С.12 – 20.; Щербина-Яковлева Е.Е. Актуализация синергетической методологии в построении картины мира и феномен "религозных психозов" // Наука и религия в современном образовании. Материалы ІІІ научно-образоват ельных Знаменских чтений. Т. ІІ. – Курск: ГОУ ВПО Курский гос. Университет, 2007.– С. 327 – 333.).

Отже, про плагіат тут не йдеться ні в юридичному, ні в моральному вимірах.

3. Наступна група "фактів", виокремлених п. Пархоменко, стосуються матеріалів аналізу стану розроблення проблем про сутність досліджуваного феномену в науковій літературі. Такий аналіз я здійснила в контексті уточнення змісту поняття "інноваційна культура майбутнього культуролога як особистісна характеристика фахівця" та в плані з’ясування "соціально-педагогічних чинників" формування цієї професійно-орієнтованої якості у студентів ВНЗ.

Те, що при цьому я цитую найбільш авторитетних фахівців в даній галузі знань з використанням тих же першоджерел, за усталеними преамбулами та у схожій послідовності, що й усі інші численні дослідники моєї проблематики, ніде і ніким не кваліфікується як плагіат, бо йдеться про цілісну форму представлення результатів теоретичного аналізу згідно з його цілями та отриманими результатами (в контексті нового, сповна актуального і раніше не дослідженого аспекту проблеми інноваційної культури як професійно-орієнтованої якості майбутнього фахівця у процесі вивчення ним загальнопрофесійних дисциплін у ВНЗ).

4. Статті, які, на думку Пархоменко, лишилися не згаданими у списку використаної в дисертації літератури, мають спільні зі мною використані джерела (зокрема, Кузьміна Ж. Ю., і я в дисертації посилаємось на праці: Пригожин А. И. Нововведения: стимулы и препятствия / А. И. Пригожин. – Москва : Политиздат, 1989. – 238 с. (в статті вона зазначена під номером 4, в дисертації – під номером 336); Лисин Б. К. Инновационная культура / Б. К. Лисин // Инновации. – 2008. – № 10. –C. 49–53. ( в статті №2, в дисертації - №264).

Це обумовлює схожість потрактувань наукових джерел, але ніяк не засвідчує наявність плагіату.

5. Щодо окремих, начебто "не цитувань", наприклад, ідей доктора педагогічних наук С. Г. Григорьєвої. У списку літератури в моєму дисертаційному дослідженні згадуються її праці відповідно під номерами 113 та 114:

Григорьева С. Г. К проблеме инновационной деятельности педагогов в современных условиях / С. Г. Григорьева // Среднее профессиональное образование. – 2010. – № 11. – С. 9–12.

Григорьева С. Г. Подготовка будущих учителей начальных классов к инновационной деятельности : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.08 "Теория и методика профессионального образования" / Григорьева Стелла Георгиевна. – Чебоксары, 2003. – 211 с.

Однак, авторка звинувачень цього побачити не захотіла, або її увага чомусь в даному випадку виявилася замовно розфокусованою.

6. Щодо "суперечливих" термінів виконання дисертаційної роботи. Про терміни потрібно судити не по даті остаточного затвердження теми дисертаційної роботи, а, зокрема, по календарним датам виходу наукових праць, в яких викладені матеріали та результати дослідження. Проведена мною робота та її результати, викладені в дисертаційному дослідженні, охоплюють період з 2004 по 2015 рр., - тобто, десять років системної і тривалої праці.

А збільшення числа публікацій в останні півтора роки є свідченням ефективної апробації результатів дослідження і відображає його характер як дослідження справді педагогічного, яким би прикрим це не було для критиків.

7. На жаль, стаття Пархоменко має наскрізь замовний характер та не містить навіть натяку на справжню наукову дискусію.

Безумовно, ця стаття також є частиною брудної політичної кампанії, яка понад рік ведеться проти мого чоловіка – В’ячеслава Кириленка.

Разом з тим, дякувати Богові, на вулиці не 1937 рік, а на чолі країни – не Йосип Сталін.

А цькування, бруд та інсинуації ніколи не були знаряддям пошуку наукової істини.

Разом з тим заявляю: я готова до будь-якої публічної дискусії із будь-якими науковими опонентами.

Втім, якщо вони дійсно науковці, а не засліплені ненавистю знаряддя політичної розправи.