Коли секс не про секс: проміскуїтет та інші підміни

Відчуття себе, своїх істинних потреб та їхнє адекватне задоволення – важлива умова психічного здоров’я.

Саме тому так шкідливо, коли незадоволена потреба одна, а задовольняється вона іншим. Зокрема, шляхом статевого акту.

У даному випадку мова не про маніпуляції для отримання шуби, а про викривлене задоволення неусвідомлених потреб.

Невпорядковані статеві акти із багатьма партнерами – це проміскуїтет, на відміну від німфоманії та сатиріазусу (захворювань, які проявляються гіперсексуальністю), він піддається контролю та волі людини.

Причини у нього можуть бути різні.

Фізіологічні: сексуальна розгальмованість при маніакальній стадії біполярного афективного розладу, олігофренії, при ураженнях глибинних структур мозку тощо.

Психологічні:

• непорозуміння і емоційна пустота з боку батьків штовхає підлітків до таких ризикованих дії;
• занижена самооцінка із невмінням відмовити, відстояти власні межі,
• тяга до ризику та спосіб розбурхати кров адреналіном,
• втеча від самотності,
• через бажання помсти невірному партнеру,
• прагнення до самоствердження,
• єдиний доступний спосіб відчути власну привабливість,
• спосіб ідентифікувати статеву приналежність,
• можливість скинути внутрішню напругу тощо.

Всі психологічні причини притаманні людям залежним. За аналогією як хтось перекриває внутрішній біль їжею, алкоголем, наркотиками, роботою, так дехто статевими партнерами.

Наприклад, до проміскуїтету часто схильні особистості істероїдного психотипу, так як у них відсутня внутрішня ідентичність із своєю статтю, через емоційно холодне, недостатнє спілкування із батьком у чоловіків та матір’ю у жінок.

Цю внутрішню нестачу вони компенсують гендерно підкресленою зовнішністю, манерною, звабливою поведінкою та частою зміною статевих партнерів.

Також жертви сексуального насилля та інцесту будуть несвідомо повторювати травмівний сюжет з метою змінити його.

Здавалося б ну і що?

Справа в тому, що задоволення від такого способу не приходить, або ж воно швидко минає, а відчуття внутрішньої порожнечі збільшується.

Проміскуїтет фактично унеможливлює побудову любовних, довірливих стосунків із емоційним теплом, потреба в близькості фрустрована, часто з’являється огида до себе.

Існують і чисто медичні ризики (захворювання, що передаються статевим шляхом, небажана вагітність), ймовірність потрапити до рук психопата чи самим ним стати.

Як і будь-яка інша залежність проміскуїтет лікується під супроводом сексолога, психіатра медикаментозно та психотерапевтино із акцентами на:

• побудові стійкої високої самооцінки,
• вмінні відстоювати власні межі,
• формувані та інтеграції статевої ідентичності,
• чутливості до тілесних, емоційних потреб,
• довірі собі, своїм переживанням, а згодом і довірі партнеру,
• побудові надійних тривалих стосунків,
• роботі з травмуючими причами, відпускання минулого досвіду, зосередженні на теперішньому часі та психологічних ресурсах, які він дає.

Соціумом часто засуджується така поведінка, її називають розпусною.

Не дивно, що людина, яка має такий досвід буде переживати сором, вину.

Важливо дати їй прийняття, а також розуміння, що вона – це не лише її вчинки, і що її минуле може не визначати хто вона і яке у неї майбутнє.

Підміна сексом зустрічається не лише в частих змінах статевих партнерів, і у пар, що зберігають вірність одне одному можливий статевий акт як спосіб задоволення іншої потреби.

Наприклад, коли хтось змушує себе займатись сексом без достатнього збудження, щоб задобрити чи спокутувати якусь провину. В таких випадках швидко настає сексуальна дисгармонія в парі, яка супроводжуватиметься сечо-статевими розладами.

Іншим яскравим прикладом є садо-мазо. Гарно це показано у серіалі "Велика маленька брехня" – чоловік регулярно б’є дружину, а сексуального збудження між ними, як і самого сексу – хоч відбавляй.

Людям у співзалежних стосунках, а точніше їхньому інтимному життю, на перший погляд, можна позаздрити: і чисельно, і пристрасно, і ненаситно.

Проте насправді секс тут є спробою поповнити дефіцит любові, близькості, ніжності та розуміння, спосіб буквально вчепитися у ненадійного партнера, який от-от "вислизне" із контакту, а ще як варіант – єдиний можливий спосіб тілесного контакту (а насправді обіймів хотілось); у особливо важких випадках – сублімація агресії.

Співзалежні стосунки – як ходьба по лезу ножа, всі відчуття загостренні, є ризик втрати партнера (точніше себе у парнері), що теж піливає масло у вогонь. Емоційне виснаження, психологічні, а подекуди, на жаль, фізичні рани, нещасливі сім’ї, травмовані діти – результат таких взаємин.

Що ж робити, щоб не допустити підмін, які згодом лише додають болю, у сексуальне життя пари?

Секс не можна розглядати поза контекстом фізіологічного здоров’я та поведінково-емоційної взаємодії у парі.

Про соматичний стан вашого організму вам повідомлять лікарі, для цього варто регулярно обстежуватись.

А стосовно психоемоційної атмосфери, то ознаками гармонійних стосунків є танець зближення-віддалення, певна свобода, наявність особистого простору, часу для кожного із партнерів, можливість відмовити і не відчувати при цьому обвинувачень, розуміння, що ви із партнером – взаємозалежні.

Ваші вчинки та дії вашого партнера мають впливати на одне на одного, можуть як тішити так і засмучувати, але не руйнувати чи бути життєво необхідними, як у співзалежних – "Ти не прийдеш – я помру".

Також важливим є вміння розмовляючи чути про потреби одне одного, в міру бажання та можливостей задовольняти їх.

[L]Потрібно вчитися будувати діалог не з обвинувачень та вимог ("Ти не такий, стань таким!"), а з власних переживань: "Я відчуваю…"; цікавитись партнером "А як тобі те, що я говорю? Що ти відчуваєш при цьому?".

Звісно, на допомогу можна звернутись до сімейного психолога, але його роботи, – без бажання, залучення та відповідальності кожного із пари, – буде мало.

Бути щирим, довіряти, відкриватись – це ризик, але він того вартий, адже чимало пар знає про смачний секс, де є збудження та емоційна прив’язаність, який є продовженням близькості із оголеними почуттями та відкритим серцем, творчістю, присутністю, драйвом, коли можна йти на експерименти та куштувати невідоме, довіряючи коханій людині.

Динаміка сексуального життя у щасливих пар схожа: спершу дуже яскраві та гострі переживання, що обумовлено певною таємницею, невизначеністю, згодом ці переживання дещо втрачають барви, адже у людей виникають ілюзії, що вони все знають про себе та своє кохання, що вони належать одне одному і так буде довго (чи не назавжди).

Відкидання цих думок вже додає чимало свіжості в стосунки, а вміння бачити нове в звичному житті, в собі та партнері зберігає життєвість.

Як бачите, секс буває різним і про різне. Бажаю вам сексу, який є тілесним проявом кохання, пристрасті, довіри, ніжності, який вас наповнить силами, гарним настроєм, бажанням створювати щось прекрасне.

В нас час багато говорять про сексуальну революцію, а так би хотілося розмов про еволюцію, коли секс є продовженням близькості та способом сказати тілом "Я тебе люблю".

Галина Лисяна, лікар-психолог, спеціально для УП.Життя

Титульна світлина sbego/Depositphotos