Як мають говорити з дітьми представники органів правопорядку у випадку домашнього насилля

Як мають говорити з дітьми представники органів правопорядку у випадку домашнього насилля

Ранок. Судове засідання. Похмуро. Кафедра. Поважні судді. Мені не видно, у що вони одягнені. Я сиджу перед ними сам і не дістаю до підлоги. Дерев‘яна лавка, дуже незручна.

Я хочу сказати, але я не розумію, коли і чи можна. Я хочу встати і вибігти, але мені не можна. Я бачив, як тато б‘є маму. Я боюсь.

Боюсь, що мене вдарять, боюсь, що я залишусь один. Я завжди один. Мама працює і постійно свариться з татом. Тато п‘є і постійно свариться з мамою, а я боюсь.

Боюсь до того, що сідаю в коридорі в кутку і уявляю, що я невидимий. Але зараз я тут. В цій залі, де мене не чують і не розуміють. Я зараз знову маю розповісти, що я бачив, як тато бив маму.

Я вже двічі розповів поліцейському, один раз прокурору і ще адвокату, але там не було тата. А зараз він тут і він дивиться на мене. Як мені говорити? Я його люблю. Я не хочу щоб він думав, що я зрадив його. Мені страшно. "Ваша честь, почуйте мене!"

РЕКЛАМА:

Ця історія зібрана зі шматочків подій та реальних історій дітей.

Вона з тих почуттів, які виникають у дітей в судовому процесі.

Таких сюжетів безліч і вони знову і знову повторюються.

Проте, ці слова діти не можуть сказати. Опинившись в залі суду, вони бояться.

[BANNER1]

Щороку в Україні тисячі дітей стають свідками або жертвами домашнього насильства. Проте до поліції звертається не більше 10% з них. Одна з причин діти бояться та не довіряють правоохоронцям. Тому що не відчувають, що їх захистять.

Українська система правосуддя повторно травмує дітей, допитуючи їх кілька разів під час кримінального провадження. Для постраждалої від насильства дитини – це додатковий негативний досвід.

З позитивного – методику більш безпечного опитування дитини давно розроблено. Ще у 2012 році Україна ратифікувала Лансаротську конвенцію, що встановлює вимоги до опитування дитини, яка стала жертвою або свідком злочину.

Опитування дитини має відбуватись наступним чином:

  1. Без обґрунтованої затримки;
  2. Спеціально обладнаному та прилаштованому для цих цілей приміщенні;
  3. Особа, яка проводить опитування чи допит дитини, має пройти відповідну підготовку;
  4. Здійснено однією й тією ж особою;
  5. Мінімально можливу кількість разів;
  6. За присутності дорослого, якому дитина довіряє;
  7. З відеофіксацією опитувань чи допитів дитини та прийняття відеосвідчень дитини як доказ у справі.

З негативного – в Україні ці методики на практиці не використовуються.

Судді і правоохоронці недостатньо обізнані про особливі потреби дітей. Все, що не закріплено в Кримінально процесуальному кодексі, фахівцями вважається не обов’язковим до застосування.

Навіть більше – згідно опитування Фундації DEJURE, 56% фахівців з 281 опитаних не ознайомленні з положеннями цієї Конвенції.

Проте, всі міжнародні акти, які ратифікує Україна, мають таку ж юридичну силу, як і закон, що зобов’язує до їх виконання. Їх практичне застосування потребує зміни підходів до роботи, особливо щодо опитування дітей. Головне – потрібна зміна свідомості фахівців, які працюють з дітьми.

Згідно результатів згаданого вище опитування, виявилося, що половина фахівців вважає, що опитування дітей можна проводити без психолога. Хоча відповідно до чинного законодавства, участь психолога у кримінальних справах за участі дітей є обов’язковою.

Через вік дитини її слова в залі суду можуть ігноруватись як свідчення, не вважаючи їх достатньо вагомими.

Майже половина опитаних (44%) вважають, що свідчення стають вагомими лише із досягненням дітьми десятиліття.

Водночас, ратифікована Україною Лансаротська конвенція стверджує, що опитування дитини можуть проводитись з будь-якого віку. Голос трирічної дитини такий же важливий, як і сімнадцятирічної.

За підтримки проекту "Доступна та якісна правова допомога в Україні", спільно з правовим клубом PRAVOKATOR.Київ, Координаційним центром з надання правової допомоги та залученими експертами ми розробили, пам’ятки для правоохоронців про особливості опитування дітей.

В них описано, як опитувати дітей так, щоб не травмувати їх повторно, як облаштувати безпечний простір і підготуватись до опитування дитини, та чому потрібно залучити до опитування психолога.

[BANNER3]

Почути і побачити дитину не так складно, потрібно лише зустрітись із нею поглядом. Ми маємо розуміти, що діти відрізняються від нас. Про те, що відбувається навколо, потрібно говорити їхньою мовою.

Ми також розробили пам’ятку для дітей про те, як їм спілкуватись з правоохоронцями. Через сучасний дизайн та неформальний тон ми пояснюємо самим дітям їхні права, судовий процес та ролі всіх його учасників.

Щоб діти знали, що вони мають право вимагати психолога та просити про проведення опитування поза залою суду, якщо бояться приходити туди. Розробка обох пам’яток була профінансована Урядом Канади.

Наше завдання – зробити правосуддя в Україні дружнім до дітей, щоб діти відчували себе захищеними і знали свої права.

Каріна Манжай, менеджерка проектів Фундації DEJURE, спеціально для УП.Життя

Титульне фото EmiliaU/Depositphotos

Вас також може зацікавити:

5 причин, чому критично важливо говорити про насильство у сім’ї – пояснює психолог

Захист на місці. Відтепер поліція має право убезпечити жертву домашньго насильства

Вступили в силу норми закону про кримінальну відповідальність за домашнє насильство

Кожен другий вважає, що шльопнути дитину по попі – не насильство. Опитування

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на нашій сторінці у Facebook.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.

Реклама:

Головне сьогодні