Чому українці мають усвідомити важливість національної ідентичності

866
22 лютого 2021

Перш, ніж говорити про національну ідею, яка об’єднує українців – варто відповісти на питання, що визначає нашу національну ідентичність.

Впродовж десятиліть нам нав’язували певне бачення самих себе. Це нав’язування нерідко зводилося до шароварщини. Широку та багатогранну палітру культури України знебарвлювала імперська машина.

З наслідками цього ми маємо справу і сьогодні. Варто було нам заявити про подання борщу до списку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО, як у північних сусідів підняли ґвалт про те, що це бренд усіх "братніх народів".

Проте, коли Хрущов "віддав Крим" – він одразу ж – "хохол", а "КРЫМ – НАШ".

Дискусії щодо національної ідентичності українців розгорнулися з новою силою протягом останніх 30 років.

СРСР припинив існування, але пропагандистські директиви про "один народ", що здебільшого спілкується російською, дивиться ті ж самі фільми, читає однакові книги і має "одну культуру" – не зникли.

Від 1991 року ситуація поступово змінюється на краще, але, на жаль, у питанні національної ідентичності досі немає єдності.

Саме тому наша нація й у зоні ризику стороннього впливу та маніпуляцій, мета яких – підрив суверенітету України.

Під час Національних круглих столів ми разом з науковцями розглядали теми культури діалогу та історичних постатей, які мають безумовний зв’язок із усвідомленням національної ідентичності.

Лише у діалозі легко відчути нашу єдність у різноманітті. А саме така природа української ідентичності.

Для діалогу, насамперед, потрібне бажання навчитися чути іншого. Хоча всі ми різні, та у цьому і є наша сила. Українці зі сходу, заходу, півночі, півдня – різні. І це нормально.

Тому важливо сконцентруватися не на тому, що нас відрізняє, а на тому, що об’єднує. Нас згуртовує постійне прагнення свободи і незалежності, минуле, спільна історія, культурна спадщина, а також майбутнє, що залежить від наших сьогоднішніх рішень та дій. Усі ми маємо різні погляди, але Україна – єдина.

Чому українці мають усвідомити важливість національної ідентичності?

Відсутність одностайності у питанні ідентичності створює підґрунтя для інформаційних атак з боку Російської Федерації.

Вислови про "колиску трьох братніх народів", державу, яка не відбулась, радянського громадянина і "руський мир" спрямовані на розмиття кордонів нашого, українського. А теорії про "побратимство" на практиці стають відкритою військовою агресією.

Тому вкрай важливо розмову про самоідентичність починати з вивчення, осмислення історії та культури нашої країни. Саме вони є свідченням, що ми – одна нація, зі своєю територією та героями.

Давайте усвідомимо усе багатство нашої різноманітності: від галицької кави та бессарабської бринзи до легенд про Данила Галицького, творів Франка, Шептицького, Чехова та Леонтовича. Століттями українці консолідувалися, крокуючи до Незалежності та протистояли імперії.

Свідоме спотворення нашої історії, загарбання територій та історичної пам’яті – інструменти країни-агресора.

Маніпуляційні наративи, як у випадку з Малевичем, Гоголем чи Корольовим, яких фактично "приватизували", замовчування історії національно-визвольних рухів, сотні тисяч вивезених до Росії або проданих радянською владою за кордон творів мистецтва, серед яких і безцінні археологічні знахідки, і мозаїки зруйнованого Михайлівського Золотоверхого, і шедеври європейського та азійського мистецтва з Музею Ханенків.

Завдання держави – протидія впливу російської пропаганди.

Це, з одного боку, протидія дезінформації, робота з медіаграмотністю, прозорі правила для всіх медіа.

А з іншого – нове життя нашої культурної спадщини повернення культурних цінностей, відродження святинь, відкриття туристичних маршрутів, промоція історії та культури України, пам’ятних дат та імен видатних українців, промоція історії, культури та мови проти нав’язування російських наративів. Усе це інструменти супротиву, які ми маємо використовувати проти нав’язування російської ідеології.

І якщо хтось північніше забув про те, що саме належить українцям, – варто нагадати і повернути.

Олександр Ткаченко, міністр культури України, спеціально для УП.Життя

Титульне фото ckybe/Depositphotos

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.

Вас також може зацікавити:

Чого чекати від Ткаченка на посаді міністра: культура, мова, російські серіали та інформаційна політика

"Ми сильні тим, що у нас є люди, які розмовляють російською. Сильні, тим, що різні". Інтерв'ю з міністром Олександром Ткаченком

З "ковідного" фонду дали 100 млн на патріотичні серіали. Це заплановано ще з літа – Ткаченко

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.

Також ми ведемо корисний Telegram-канал "Мамо, я у шапці!".



powered by lun.ua