Як інновації поєднують покоління

Одне чи не з найактуальніших питань усіх часів – це конфлікт поколінь, який з часом породжує все нові й нові питання. Як поводити себе батькам, як комунікувати з дітьми, як не втратити зв'язок між поколіннями, як спілкуватись в еру розвитку технологій, як сприймати інновації, якими користується молодь?

Особливо загострюються ці конфлікти в період великих змін. Адже, як неодноразово демонструвала історія, старшому поколінню набагато важче до них пристосовуватися.

Нині, з розвитком технологій, світ змінюється настільки швидко, що кожне наступне покоління суттєво відрізняється у своїй свідомості та поглядах на життя від попереднього. Однак не варто, як то кажуть, "скидати з рахунків" старше покоління – краще залучити його представників у світ технологій і допомогти зрозуміти, що це принесе лише користь у спілкуванні.

Прогресивні VS консервативні

Зазвичай заведено вважати, що молоді люди більш прогресивні та не дуже дотримуються традицій, а дорослі навпаки ­– більш консервативні та сконцентровані на традиційних цінностях. Якщо думку про прогрес і консерватизм ще можна в більшості випадків підтвердити, то щодо цінностей є вагомий момент.

Як показує опитування Київського міжнародного інституту досліджень, в Україні ситуація дещо інакша. Незалежно від віку, наші люди вважають своєю цінністю саме українські традиції (78% з опитаних). Відсоток поваги до традицій серед молоді навіть трохи вищий. Скажімо, у віці 18-29 аж 80% людей вважають, що треба заохочувати традиційні українські цінності, а серед людей 50-59 років таких – 74%.

Причому повага до традицій з'являється не просто так – її потрібно виховувати змалку.

Діджиталізація поколінь

Варто визнати, що розвиток технологій завжди ускладнює сприйняття світу людиною старшого віку. Наш мозок влаштований так, що з часом він відкидає спроби впустити щось нове, адже йому все складніше вчитися. Технології здаються чимось незрозумілим, а часом і шкідливим.

Проте є багато досліджень, які підтверджують, що зрілі люди здатні навчатись, – хоча і не так само, як молоді. До прикладу, у 2015 році вчені з Університету Айови провели експеримент, аби з’ясувати, чи дійсно пенсіонерам складніше вчитись. Автори розробили завдання і попросили дві групи людей виконати його.

Середній вік учасників першої становив 24 роки, другої – 66,5 років. Старша група показала меншу швидкість і точність реакції, проте загальний рівень здатності до навчання був подібним до показників молодшої групи. Ба більше, старша група почала демонструвати кращі результати на другий день експерименту.

Цим дослідженням можна знайти підтвердження з нашої новітньої історії: зокрема, третій етап наукової кар'єри відомого вченого Бориса Патона почався тоді, коли йому було вже за 70 років.

Саме в цьому поважному віці під його керівництвом Інститут електрозварювання у співпраці з Інститутом хірургії й трансплантології імені Олександра Шалімова НАМН України та Центральним госпіталем СБУ створили обладнання для електрозварювання живих тканин. Цю прогресивну технологію, що дозволяє проводити малотравматичні хірургічні втручання, наразі запатентовано в більш ніж 40 країнах світу.

Другий український винахідник, про якого варто згадати – Петро Бобонич. Він є автором понад 150 наукових робіт та підручників. Свій перший винахід, неінвазійний глюкометр, вчений запатентував у 62 роки. Наступні 18 років Петро Бобонич створював різні моделі пристрою, на які зараз має 10 патентів.

Представники творчих професій також не відстають у тому, щоб зберігати гострий розум та продуктивність у поважному віці – згадаємо про нашу національну гордість, поетесу Ліну Костенко! Цього року Ліні Василівні виповнилося 93, проте ні вік, ні важкі часи не стали на заваді написанню чудових віршів.

Тож, повертаючись до інновацій, варто зазначити, що сучасні засоби масової комунікації дозволили представникам різних поколінь бути набагато ближче одне до одного. Якщо 2015 року 58% українців віком 55+ взагалі не користувались інтернетом, то вже у 2022 році їх відсоток знизився до 22% (за даними опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології).

Соціологи прогнозують, що найближчим часом ще більше літніх людей будуть використовувати гаджети. Якщо говорити про Україну, то в першу чергу до цього спонукають нинішні події. Коли в країні почалась повномасштабна війна, безліч родин опинилися по різні сторони лінії фронту. Ті, хто перебуває на непідконтрольних територіях, почали частіше використовувати інтернет – не тільки як спосіб отримання інформації, але й для комунікації.

Інновації у сфері мобільних додатків також не стоять на місці – події останніх років спонукають розробників створювати все більше програм, що хоч трохи полегшують життя у воєнних умовах. Наприклад, TacticMedAid – це довідник, у якому зібрано міжнародні медичні протоколи, завдяки яким можна дізнатися, як зупинити кровотечу або як правильно діяти, якщо людина втратила свідомість.

"Повітряна тривога" – додаток, що сповіщає українців про загрозу обстрілів. Dobre.app своєю чергою допомагає українцям із прифронтових територій оперативно сповіщати близьких у випадку небезпеки. Всі ці програми зроблені достатньо просто, щоб бути доступними представникам різних вікових груп, і в буквальному сенсі об'єднують покоління – адже вони здатні врятувати життя у критичний момент.

Інновації та нове життя культурної спадщини

Повномасштабна війна химерним чином посприяла розвитку ще однієї критично важливої для нашого суспільства технології, що об'єднує покоління. Зокрема йдеться про діджиталізацію, завдяки якій ми створюємо електронний архів національної спадщини.

Сумний факт, але саме після лютого 2022 року процеси в цій сфері значно активізувалися як на рівні держави, так і волонтерських організацій – адже лише зараз ми вповні усвідомили тендітність матеріальних пам'яток, які будь-якої миті можуть бути стерті з лиця землі російською ракетою чи снарядом.

Зокрема Міністерство культури та цифрової політики у партнерстві з ЮНЕСКО розробило цифрову платформу управління національною спадщиною.

А деякі низові ініціативи йдуть у застосуванні інноваційних технологій ще далі – наприклад, львівський активіст Юліан Чаплінський спільно з українськими компаніями сканує архітектурні пам'ятки та робить їх 3D-портрети, щоб у випадку реалізації найгіршого сценарію за цими моделями можна було здійснити максимально наближену реконструкцію. Таким чином культурна спадщина, що є потужною зв'язкою та спільним маркером різних поколінь, завдяки сучасним девайсам отримує шанс на нове життя.

У цьому випадку суттєвим є те, що технології допомагають не лише зберігати, а й поширювати інформацію. Певним чином саме вони повертають нам культуру та історію, які століттями намагалися відібрати вороги. Зараз же, через легкий доступ до інформації, ми не просто маємо можливість дізнатися як жили наші предки, а й зрозуміти мотиви їх вчинків у складних обставинах.

Тому розповсюдження якісних досліджень у доступних для різних вікових категорій форматах, як-от освітніх відео на YouTube, згуртовує людей із відмінним історичним бекграундом та дозволяє досягти суспільного консенсусу щодо суперечливих питань.

Якісне життя – якісна комунікація

Медицина – сфера, в якій інновації відіграють надзвичайно важливу роль. Традиційно літні люди мають найбільше проблем зі здоров'ям, і часто саме ці негаразди стають бар'єром для функціонування в суспільстві та комунікації з представниками інших поколінь. Тим важливіші нові технології, що дають можливість жити повноцінно.

Наприклад, одеський стартап запустив проєкт, в рамках якого друкує людські кістки й органи на 3D-принтері для потреб медицини. Також співробітники розробляють платформу з віртуальними атласами тіл пацієнтів, завдяки яким можна буде прямо в лікарні роздрукувати необхідну анатомічну деталь.

Цей футуристичний сюжет, який насправді вже став нашою реальністю, має безпосередній вплив на якість та тривалість життя українців. А чим довше житимуть наші бабусі та дідусі – тим більше часу матимуть на спілкування з онуками та правнуками.

Тому сьогодні нам варто говорити не про конфлікт поколінь, а про те, як інновації єднають людей різного віку, карбують наш культурний код і українську ідентифікацію. Традиції та технології можуть і повинні працювати разом. IP офіс, своєю чергою, працює над розвитком вітчизняної культури інтелектуальної власності, на ґрунті якої будуть з'являтися нові й нові винаходи, що не просто змінюють наше життя на краще, а й стають сполучним елементом між поколіннями.

Олена Орлюк, очільниця Українського національного офісу інтелектуальної власності та інновацій, докторка юридичних наук, професорка кафедри Інтелектуальної власності та інформаційного права КНУ імені Тараса Шевченка, спеціально для УП. Життя

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.