Яким буде вплив мобілізації науковців та викладачів на розвиток країни
У липні 2022 року ВР ухвалила закон № 7352 щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації науковим, науково-педагогічним та педагогічним працівникам.
Закон передбачав відстрочку від призову на військову службу для всіх науковців та викладачів, які за основним місцем роботи є науковцями та викладачами. Закон не був підписаний Президентом, але і не був повернутий на доопрацювання всупереч Конституції України.
У новій версії законопроєкту щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку № 10449, яка ухвалена в першому читанні 7 лютого цього року, обмежено право на відстрочку наукових та науково-педагогічних працівників без наукового ступеня та педагогічних працівників закладів вищої освіти, які працюють не менш як на 0,75 ставки.
Чи є рішення про мобілізацію наукових, науково-педагогічних без наукового ступеня та педагогічних працівників закладів вищої освіти терміновим та далекоглядним? І чи можливо підрахувати та передбачити вже зараз, які економічні, наукові та освітні втрати понесе Україна у найближчому майбутньому?
Послання президента до Верховної Ради про внутрішнє та зовнішнє становище України в жовтні 2020 року почалося зі слів про розуміння ролі освіти на науки в сучасному світі:
"Ми приділяємо особливу увагу вищій освіті. Вона має готувати конкурентоспроможних у сучасному світі професіоналів, що відповідають тенденціям нашої та світової економіки. І, звичайно, наука, яка завжди є драйвером для інновацій та економіки. Розвиток науково-дослідної інфраструктури та підтримка талановитих українських науковців – має стати пріоритетом для держави. Освіта і наука – це галузь, де результат не помітний швидко, але зрештою є визначальним".
Вплив війни на освіту і науку України в дослідженнях європейських науковців
Дискусії навколо відновлення української економіки переважно зосереджені на заміні знищених запасів фізичного капіталу, але втрати людського капіталу також будуть вирішальними для визначення постконфліктної тенденції економіки.
Автори дослідження The impact of the war on human capital and productivity in Ukraine (Вплив війни на людський капітал і продуктивність в Україні) розробили модель для кількісного визначення цих втрат.
Нижчі освітні результати (вимірювані результатами тестів учнів) спричинені головним чином перервами в навчанні та викладанні, закриттям шкіл, руйнуванням шкільних будівель, переселенням учнів та перебоями в електриці та інтернеті.
Додатковим фактором, через який збройні конфлікти руйнують людський капітал, є втрата кваліфікації робітників. Порівняно з освітніми втратами, руйнування навичок дорослих має більш безпосередній вплив на людський капітал.
Отримані результати свідчать про те, що нижчі освітні результати, втрата кваліфікації та зниження працездатності населення працездатного віку призведе до зниження загальної продуктивності виробництва приблизно на 7% до 2035 року.
Ефект триватиме близько 35 років і зменшуватиметься до тих пір, поки остання постраждала когорта не піде на пенсію у віці 65 років у 2085 році. Це моделювання базується на припущенні, що війна триватиме 2 роки.
Вплив війни на освітні результати українських підлітків відображають результати чи не найважливішого міжнародного освітнього дослідження – PISA-2022, яке проводиться кожні три роки.
Кожне дослідження PISA має провідну компетентність, яка досліджується глибше за інші. Для PISA-2018 це була читацька грамотність, а у 2022-му провідною стала математична. Україна вперше брала участь у цьому дослідженні у 2018-му – до пандемії та повномасштабної війни.
В українських 15-річних підлітків за чотири роки значно погіршилися навички читання та знання з природничо-наукових дисциплін. Велика кількість українських учнів не досягла базового рівня грамотності з математики, читання та природничо-наукових дисциплін.
58% українських учнів досягли базового рівня математичної грамотності, 59% – базового рівня читацької грамотності та 66% – базового рівня природничо-наукової грамотності.
Вчені зі Стенфорду теж вивчали економічних вплив освітніх втрат, але завдяки пандемії. Згідно з їхньою працею The Economic Impacts of Learning Losses (Економічний вплив освітніх втрат) втрата країною третини навчального року призведе до втрат ВВП країни на 1,5% кожного року до кінця XXI століття, а втрата одного року у навчанні своїх громадян призведе до втрат ВВП країни вже на 4,3% кожного року.
При цьому поточна вартість сукупних втрат протягом XXI століття складе від 69% до 202% поточного ВВП країни. Вплив війни на освітній процес є не меншим, якщо не більшим.
Автори дослідження The effects of war on Ukrainian research (Вплив війни на стан української дослідницької сфери) стверджують, що станом на кінець 2022 року 18,5% наукових працівників вищих навчальних закладів та наукових організацій України залишили країну.
З науковців, які в Україні, близько 15% припинили дослідження, а решта відчувають помітне скорочення часу на дослідження. Велика кількість тих, хто залишився, втратили доступ до критично важливих даних для своїх досліджень (23,5%) або не можуть фізично отримати доступ до свого закладу (20,8%).
До того ж вчені Інституту досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки переконані, що чисельність дослідників у країні зменшилась до 2021 року у 6 разів порівняно з 1991 р.
Аби до 2035 року наблизитися до співставних з нинішніми європейськими стандартами показників кадрового потенціалу науки, Україні необхідно щонайменше подвоювати кожні 5 років прихід молоді у науку, не допускаючи при цьому щорічних втрат більше 1% вікової групи від 30 до 59 років, і більше 5% – понад 60 років.
Нові візійні документи в сфері науки та освіти України
Різними ланками державної влади за останні два роки напрацьована вражаюча кількість стратегічних документів в сфері освіти та науки. У сфері вищої освіти існує чинна стратегія – “Стратегія розвитку вищої освіти в Україні на 2022–2032 роки”, яку затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року.
У липні 2022-го Національна Рада з відновлення України від наслідків війни оприлюднила “Проєкт Плану відновлення України. Матеріали робочої групи "Освіта і наука".
МОН намагається допрацювати нову "Національну стратегію освіти і науки – 2030". А громадські експертні кола самі ініціюють розробку візійних документів - Коаліція Реанімаційний Пакет Реформ в червні 2023 року презентувала документ "Бачення України: реформування та відновлення соціально-гуманітарної сфери у перспективі 2030 року".
Як між собою корелюються ці документи, чи розроблені вони згідно з процедурами підготовки, розгляду та затвердження нормативно-правових актів, а також стратегій, які містить Регламент Кабміну, а також які етапи погодження із зацікавленими органами влади та експертними громадськими колами вони пройшли, потребує окремого аналізу.
Проєкт закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" в коментарях депутатів ВРУ
Згідно з пояснювальною запискою до ЗУ №7352 від народних депутатів України, "станом на 01 січня 2020 року у закладах вищої освіти працювали близько 4500 педагогічних працівників, на яких право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації не поширюється – без вченого звання чи наукового ступеня. При цьому наразі для України є актуальним питання збереження її педагогічного (викладацького) та наукового кадрового потенціалу.
Вбачається, що одним з важливих напрямів у відбудові України є розвиток інновацій та наукоємних галузей економіки, що потребує відповідного кадрового забезпечення. За таких умов виникає необхідність в усуненні в законодавстві України прогалин, які дискримінують окремі категорії наукових, науково-педагогічних і педагогічних працівників в частині права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації".
Але цей закон, нагадаємо, так і не був підписаний президентом.
Згідно зі статтею 23 законопроєкту № 10449, призову на військову службу під час мобілізації не підлягають лише ті наукові і науково-педагогічні працівники, які мають науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів фахової передвищої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, якщо працюють не менш як на 0,75 ставки.
Згідно зі Звітом про діяльність НАН, у 2022 році в академії працює 4794 наукових працівника без наукового ступеня (загалом чоловіків та жінок). Педагогічних працівників без наукового ступеня станом на 01 січня 2020 року, які працюють у закладах вищої освіти, близько 4500 людей. Тож група, про яку йдеться – близько 6-7 тисяч науковців та викладачів ЗВО.
Народна депутатка, членкиня Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Соломія Бобровська говорить про необхідність внесення правок до законопроєкту № 10449:
"Доцільність мобілізації наукових, науково-педагогічних та педагогічних працівників виглядає досить сумнівною. Зокрема, найбільш гостро стоїть питання з аспірантами-контрактниками, які, згідно з новим законопроєктом, втрачають відстрочку лише по причині форми оплати навчання. Я отримала велику кількість звернень від цієї категорії науковців, і вважаю, що всі аспіранти денної і дуальної форми навчання мають зберегти право на відстрочку на весь період навчання".
Народний депутат України Олексій Гончаренко каже:
"Після оприлюднення урядового законопроєкту про мобілізацію я отримав декілька тисяч пропозицій від людей – що саме треба змінити. І один з найбільших запитів був щодо недоцільності призову наукових працівників, аспірантів, магістрантів".
А доктор економічних наук, головний науковий співробітник ІДНТПІН ім. Г.М. Доброва НАН, Олександр Попович впевнений, що нинішня вікова структура наукових кадрів України запрограмована на вимирання:
"Подолати цю вкрай негативну тенденцію можна тільки значним зростанням притоку молоді. Норми ж нового законопроєкту про мобілізацію спрямовані на протилежне, тобто на прискорення вимирання науки".
Нова редакція урядового законопроєкту про мобілізацію передбачає також позбавлення всіх отримувачів другої вищої освіти та аспірантів (крім тих, хто навчається бюджетним коштом) права та можливості завершити здобуття освіти.
Відсутність аспірантів призведе до того, що за три-чотири роки зникнуть і докторанти, бо готувати майбутніх докторів наук потрібно з докторів філософії.
Щодо цієї норми законопроєкту перший заступник голови Ради молодих вчених НАН, науковий керівник чотирьох аспірантів, заступник директора з науково-організаційної роботи Інституту проблем моделювання в енергетиці ім. Г.Є. Пухова НАН Володимир Артемчук каже:
"За останніми даними Держстату України, кількість аспірантів станом на 1 січня 2023-го становила 33826 осіб: 11740 жінок та 22086 чоловіків. За рахунок бюджету навчаються 16410 осіб, інші – за кошти фізичних та юридичних осіб.
Для всіх вікових груп кількість аспірантів-чоловіків є вдвічі більшою за кількість аспірантів-жінок. Таким чином аспірантура як спосіб запобігання від мобілізації не має масового характеру. До 21 лютого можна вносити правки в законопроєкт, тому сподіваємось, що до другого читання законопроєкт буде суттєво доопрацьовано".
Науковці в один голос стверджують, що скорочення кількості науковців фактично можна буде вважати остаточним завершенням ліквідації української науки.
У той же час МОН ініціює кардинальні реформи в освіті та науці, які не підкріплені ані аналізом, ані планом розпорядження майном “скорочених” університетів, не кажучи вже про відсутність розуміння та підтримки цих реформ спільнотою.
Уряд анонсує реформування Національної Академії Наук в 2024 році, і наразі триває інституційний аудит НАН. Фінансування науки знижується, з прогнозованою наукомісткістю ВВП на рівні 0,17 % у 2024 році, що становить десяту частину від законодавчо встановленого показника.
Комітет з питань освіти, науки та інновацій одностайно погодив правку щодо права на відстрочку для аспірантів контрактників.
У той же час саме наукові працівники без наукового ступеня та педагогічні працівники закладів вищої освіти, навіть ті, які працюють не менш як на 0,75 ставки, позбавлені права на відстрочку від мобілізації згідно із законопроєктом № 10449.
Якщо такі норми законодавства будуть затверджені, і влада продовжить планомірне реформування науки та освіти в заявленому ключі, маємо позбутись сподівань на інноваційний розвиток нашої економіки, а стратегічні прорахунки щодо відтермінування проблем науки, інноваційного розвитку та освіти, позбавляють нас шансів будь-коли стати врівень з країнами Європи.
Зміни можливі лише теоретично, і наразі існують лише в промовах президента.
Елла Штика, голова громадської організації "Інді Медіа Поліс", менеджерка культури, продюсерка документального кіно, кураторка лабораторії документального кіно для молодих митців Indie Lab, спеціально для УП. Життя
Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.