Єдність сильніша за полум’я: "Фактор-Друк" буде відновлено
Знищення друкарні у Харкові 23 травня стало ударом для українського книговидавництва — 50 тисяч книг згоріли, індустрія втратила одну з найбільших типографій. Кожна третя книга в Україні друкувалася саме у "Фактор-Друк". Їхні виробничі потужності сягали 50 млн книг на рік.
І що найгірше, цей удар забрав найцінніше — життя працівників типографії. Це найбільша втрата, яку не можна ні пробачити, ні забути.
Росіяни намагаються стерти Харків з лиця землі. Намагаються стерти із лиця землі українців, щоденно винищуючи нашу культуру, мову та ідентичність.
Знищення української книжки — те, чим ворог послідовно займається не лише в останні два роки, а в останні століття. Та коли ми говоримо про ці два роки повномасштабної війни, трагічних прикладів дуже багато. Я пригадую знищену росіянами бібліотеку у моєму рідному Чернігові. Було важко бачити зруйнованим місце, із яким пов’язано стільки дитячих спогадів.
Лише на Чернігівщині росіяни повністю знищили три бібліотеки й 6 — частково зруйнували. В окупованих громадах російські військові брали літературу та документи на розпал, писали свої надписи в приміщеннях бібліотек. Свідомо винищували саме нашу книгу. Саме нашу історію.
І це відбувається на всіх територіях до яких дійшов окупант чи зміг дотягнутися обстрілами. По всій країні від початку вторгнення зруйновано та пошкоджено 708 бібліотек.
На Херсонщині вони викрали із бібліотеки ім. Гончара рідкісні примірники періодичних видань. Якусь частину викрадених книг вони знищують, якусь привласнюють і возять на виставки, роблять експозиції чи забирають у свої музеї, як своє культурне надбання.
На місце викрадених українських книжок завозять свої — російські. Яскраві приклади відбірної пропаганди, яка має переписати історію, і увіковічнити нових «героїв» імперського загарбника. Особливо активно вони це роблять у школах, аби формувати свідомість дітей навколо своїх наративів.
Це не просто злочини окремих військових російської армії. Це системна, послідовна імперська політика. За даними Центру національного спротиву, торік міністерство культури Росії виділило понад 1,5 млн$ на закупівлю та поширення російських книжок на окупованих територіях півдня та сходу.
Для росіян важливо знищувати не лише книги, але тих людей, які надихають інших шукати у собі глибинне відчуття українства. Вони вбили, закатували Володимира Вакуленка. Вони вбили Вікторію Амеліну.
Цього тижня росіяни вбили Ірину Цибух, парамедика, яка до вторгнення вчила дітей медіаграмотності, вчила розпізнавати російську пропаганду. А у час війни працювала над політикою пам’яті. Щоб у культурі, у побуті, на роботі ми щоденно пам’ятали хто ми, завдяки кому ми досі можемо вільно і гордо говорити, що ми є українцями.
Ірина казала: "Вони вбивали нас за цю мову, висилали нас в Магадан, знищували наші сім'ї і садили наших людей в тюрму. І дивно не бажати відстояти цю мову".
У нас немає шляху назад. Лише боротьба за право бути українцями на своїй землі.
Відновлення книговидавничої галузі — теж частина цього шляху. Бо без української книжки сьогодні, ми не матимемо українського завтра.
Тому ми звернулися до доброго друга України, американського філантропа Говарда Баффета. І він щедро зголосився відновити "Фактор-Друк". Допоможе друкарні оплатити необхідне обладнання, аби якнайшвидше відновити роботу, щоб українські діти мали доступ до підручників, а видавці могли продовжити відновити друк книг.
Крім того, для видавців, друкарень доступні гранти на виробництво. Це можливість безповоротно отримати до 8 мільйонів грн, наприклад, на закупівлю обладнання. Ці кошти не потрібно повертати, потрібно лише працевлаштувати людей. Податися можна дуже просто — через портал Дія.
Те, що кошти для відновлення друкарні вдалося знайти менше ніж за тиждень — ще один доказ того, що хоч книги і можуть згоріти та сенси, єдність не спалити нічим.
Ця єдність сильніша ніж ракети, полум’я і терор.
Юлія Свириденко, перший віцепрем’єр-міністр — міністр економіки України, спеціально для УП. Життя.
Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.
