Лікар "Швидкої": Це чиновникам потрібно провести шокову терапію, а не медикам

Максим Іонов – один з найбільш активних опонентів реформи служби екстреної допомоги. Столичний лікар швидкої і голова Вільної профспілки працівників швидкої медичної допомоги для змалювання шкоди від реформ не шкодує слів.

Він емоційно розповідає про злиденні зарплати колег і порівнює реформи своєї служби з закупками Хюндаїв.

Більше того, Іонов прямо каже, що ці реформи не можна проводити шоковими методами, бо наслідками можуть бути смерті людей з хронічними захворюваннями.

Інтерв’ю з одним з головних ідеологів реформи - начальником відділу екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Михайлом Стрельниковим читайте тут.

З ЦІЄЮ РЕФОРМОЮ БУДЕ, ЯК З ХЮНДАЄМ

- Противники реформи, до яких належите і ви, кажуть, що у чиновників МОЗ є "хитрий задум" знищити залишки старої системи екстреної допомоги. На чому ґрунтується така впевненість?

- Я за реформи, але їх треба проводити не так. Головне питання: на чому має базуватись старт реформи? У нас служба в руїнах, з руїн починати?

Боюсь, у нашому випадку буде, як з Хюндаєм, коли на старі рейки поставили нові поїзди, а потім післявоєнним паровозом витягували ситуацію.

Наприклад, влада каже, що треба змінити адміністративно-управлінську організацію системи, створити єдину диспетчерську, єдиний центр управління. Я не проти, будь ласка, створюйте. Але у нас є чинні станції "Швидкої допомоги". Навіщо створювати нові центри, ще й медицини катастроф? Ми ж не кожного дня в катастрофі живемо!

Хай ці станції "Швидкої допомоги" (чи екстреної) будуть обласними, хай у них буде підрозділ медицини катастроф, єдина диспетчерська служба.

- У МОЗі пояснюють, що реформу рано чи пізно треба впроваджувати, і якщо не почати зараз, це питання тягнутиметься роками. Ось, у Польщі пішли шляхом шокової терапії

- Яка шокова терапія? Від шокової терапії помирають. І ціна питання буде – тисячі життів наших громадян. Чому людям втлумачують те, що ми маємо перетерпіти? Я не можу перетерпіти, як помирають мої співвітчизники, я цього не визнаю! На моє переконання, це чиновникам МОЗ потрібно провести шокову терапію.

[L]Але я медик і маю бути аполітичною людиною. Просто прикро, що влада йде на поводу цих псевдорятівників, яким здається, що треба провести шокову терапію, блискавично впровадити євростандарти і чекати кращих результатів. Не буде такого. У нас буде величезна кількість людей, які просто залишаться без допомоги.

Польський досвід - грандіозний, але хай скажуть, скільки в Польщі, Голландії, Німеччині виділяється грошей на медицину, а потім порівняють з тим, що є в нас.

- Хто саме залишиться без допомоги?

- В першу чергу, постраждають незахищені верстви населення. "Швидка допомога" - це допомога від бомжа до президента, вона доступна для всіх.

Я не кажу, що екстрена допомога має бути на всі випадки життя, але зараз це та служба, яка доступна більшості населення. Якщо вони введуть цю систему, почнуть помирати люди, а чиновники будуть про це тихенько мовчати.

Постраждають і ті, хто відмовляється від госпіталізації після приїзду "Швидкої". Бо зараз дуже велику кількість пацієнтів не відвідує ні сімейний, ні дільничний лікар. Є маса людей похилого віку, до яких лікар просто не приходить. І вони нічого не можуть з цим зробити.

- Чому ви так стверджуєте? Люди викликають, а лікарі не приходять?

- Йдеться про проблему, яка виникла з сімейними лікарями. Вони не приходять не тому, що не хочуть. Їх просто поставили в такі умови, коли важко працювати. Попов кричить про зарплату 6-7 тисяч сімейному лікарю, але це не зовсім правда. Ця зарплата залежить від кількості населення, яке він обслуговує. І щоб лікарю більш-менш виходити на цифру 4,5-5 тисяч, йому треба обслуговувати від 1,5 до 2,5 тисяч одиниць населення. Розумієте, яка це кількість людей? Тому питання проблеми сімейної медицини теж залишається відкритим.

Крім того, через те, що хочуть на всьому зекономити, скорочують ліжковий фонд. Я вчора був у Лікарні швидкої допомоги, там 45 людей госпіталізовані понад норму ліжкового фонду, і це були екстрені хворі. Його скоротили, прикриваючись тим, що якийсь процент хворих, які надходять, не є екстреними.

- В основу реформи лягла концепція про госпіталізацію, що хворих треба максимально швидко везти в лікарню. Скорочення ліжкового фонду не мало б бути з цим пов’язане

- Фельдшер, за стандартами, не буде лікувати напад миготливої аритмії (відновлювати ритм), боротися зі стенокардією, зі складними гіпертонічними кризами. Він приїде, завантажить хворого в машину і повезе у відділення екстреної медичної допомоги.

До речі, в цій системі при багатопрофільних лікарнях мають ще бути створені відділення екстреної медичної допомоги, але їх нема. І я вже знаю, як вони будуть створюватися. Беручи до уваги те, що грошей нема навіть на машини і обладнання, їх вистачить лише на нову вивіску, приймальні відділення перероблять на відділення екстреної медичної допомоги.

А у сільській місцевості взагалі немає приймальних відділень, є амбулаторні відділення, де вся надія – на "Швидку допомогу".

- У сільській місцевості планують зробити пункти при кожному ФАПі

- Але ж ФАПи скорочують! Поки що ми маємо величезні дорікання з міст і областей, про нестачу лікарів, жахливий стан машин, зменшення доступності медичної допомоги взагалі.

- Автори реформи кажуть, що заплановані закупки машин "Швидкої", а зарплати лікарям будуть поступово піднімати

- У них дуже амбітні плани. Але чомусь вони не написали в законі, за рахунок чого відбуватимуться всі ці перетворення. Подивіться бюджет на 2013 рік. Звідки вони будуть брати гроші? З чого вони будуть піднімати зарплату, створювати ці центри?

Якщо говорити про зарплати, то і тут влада каже неправду. Головний лікар станції київської "Швидкої" Анатолій Вершигора заявив на нараді в КМДА, що "брудними" лікарі отримують 4-4,5 тисячі. Але у мене ставка 1800 гривень. Плюс 50% - це столична надбавка за інтенсивність, і плюс мої "колісні", які я з роками заробив.

Виходить десь 3,5-4. Але я відпрацював у "Швидкій" майже 10 років! А ті, хто тільки приходить на цю службу, отримують 2-2,5 тисячі. Це просто знущання над медичними працівниками.

- А як бути з великою кількістюнеобґрунтованих викликів, коли, скажімо, старенькі бабусі викликають "Швидку", щоб їй поміряли тиск, або просто поговорити? Це перевантажує службу, яка має приймати екстрені виклики

- Так, на цьому іноді спекулюють. Але це суспільна, державна проблема, це не проблема "Швидкої допомоги"! Дуже велика кількість необґрунтованих викликів поступає через те, що не вирішуються глобальні питання. Чому не працюють поліклініки, як потрібно, чому там величезні черги до лікаря? Чому дуже мало амбулаторій? Чому залишились одиниці нормальних сімейних або дільничних лікарів?

Ми не можемо просто так відкидати виклики, які вважаємо необґрунтованими або неекстреними. Тому що все одно наприкінці доведеться за щось відповідати.

- Хто може бути зацікавленим у такому швидкому проведенні реформи?

- Мені здається, є момент зацікавленості приватних фірм. Основний тягар нашої роботи перепаде на них. Наприклад, у Дніпропетровську вже працює кілька фірм, які беруть навантаження на себе. Також не можу виключити зацікавленість деяких чиновників саме профільного міністерства.

НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГА САМА НА НАС КИДАЄ СВОЇ ВИКЛИКИ, ГРАЄТЬСЯ НИМИ У ФУТБОЛ

- Згідно з новим законом, "Швидкої допомоги" розділили на "екстрену" і "невідкладну". Що відбувається насправді?

- Ідея розділити "Швидку" на "екстрену" і "невідкладну" – не нова, принаймні, в Києві. Раніше була станція "Швидкої допомоги". В її структурі була саме "Швидка допомога" і невідкладна допомога, і ще сектор медицини катастроф. Все було під одним дахом. Але десь у 90-х невідкладну допомогу було відділено.

В інших містах – "невідкладна" досі входить до складу "швидкої", тобто вже екстреної допомоги. І це раціонально, бо вони між собою знають, який виклик екстрений, який неекстрений, тобто виклик можна передати бригаді невідкладної допомоги. А зараз вийшла плутанина.

- Чому? Невідкладна може забрати на себе частину викликів і розгрузити "Швидку"

- Чиновники кажуть, 30% навантаження перепаде на невідкладну допомогу. Але невідкладна допомога сама на нас кидає свої виклики, грається ними в футбол. І це не через те, що не можуть визначити, екстрений виклик чи ні, а в першу чергу тому, що сама служба невідкладної допомоги – це одна або дві добові бригади при кожній поліклініці.

Наразі в Києві таких бригад 45 чи 49. І вони на цей мізер хочуть кинути всю невідкладність викликів, які у нас будуть відсіювати. Або знов будуть приймати на 103 не профільні виклики.

На 2,5 мільйони жителів Києва у нас всього 145 бригад "Швидких", а за нормативами має бути одна на 10 тисяч населення

Крім того, будь-який випадок ми можемо вважати екстреним чи неекстреним лише після того, як опинились на ньому. Дійсно, якщо людина каже, що у неї висока температура, це не невідкладний випадок, а виклик для сімейного лікаря.

Але головне питання не у визначенні, а в тому, як ця норма буде реалізовуватись: чи то з метою перекинути цей виклик на іншу службу, або взагалі його відхилити.

- Яка ситуація з пунктами тимчасового базування "Швидких"? Їх принаймні почали створювати?

- Пункт тимчасового базування повинен бути обладнаний за всіма стандартами, там має бути мінімальна кількість медикаментів, щоб надати допомогу. Якщо це буде просто оснащення машини, то це важко назвати пунктом. Це просто бригада. Тобто теж йде спекуляція поняттями.

За місяць до Євро-2012 у нас вийшов наказ про створення у Києві 19 пунктів тимчасового базування при поліклініках, приймальних відділеннях, закладах охорони здоров’я. Але жодного пункту досі не обладнано.

- Ви казали, що в селах цих пунктів невідкладної допомоги нема. Але якщо йде виклик, і він класифікується, як невідкладний. Що відбувається, машина не приїжджає?

- В селі одразу декілька проблем. Перш, ніж вирішити, екстрений виклик чи неекстрений, вам одразу скажуть, що нема бензину, або нема лікаря, або поламана машина, або вона їздить в сусідньому селі. Взагалі, на селі ситуація більш жахлива, ніж в містах.

- Що зараз відбувається зі спеціалізованими бригадами? У МОЗ стверджують, що вони зберігаються

- Звичайно, бо хто буде відповідати за хворих, які помруть від інфаркту? Вони візьмуть на себе цю відповідальність?

Спеціалізовані бригади – це найбільше надбання радянської Швидкої. Я розумію, що фінансово це затратно, тому їх вдруге вже намагаються знищити, і вдруге піднімаються люди і просять цього не робити.

У постанові Кабміну є такий пункт: на вирішення головного лікаря, або директора Центру, або місцевої влади можна залишити спеціалізовані бригади.

Більше того, ці бригади потрібно не тільки утримувати, але й розвивати їх, забезпечувати сучасною технікою і новітніми технологіями, бо саме з цих бригад має переходити досвід рятування хворих на всі інші лінійні бригади.

- Що змінилось конкретно у вашій роботі після початку реформи?

- Нічого не змінилось. Лише те, що намагаються ввести ці пункти базування, наполовину оновили автопарк. Але це в Києві. Загалом, тут проблеми загального характеру: надзвичайно низька заробітна платня, нестача медичних працівників, висока інтенсивність праці та складні умови роботи.

ТРЕБА СПУСТИТИСЯ З НЕБЕС НА ЗЕМЛЮ – ЗАЛИШИТИ ЛІКАРІВ І ЗОСЕРЕДИТИСЬ НА РЕСУРСАХ

- У МОЗ кажуть, що їхні опоненти лише критикують реформу і не пропонують свій варіант. У вас є свої напрацювання, як має виглядати реформа Швидкої?

- Дійсно, ситуацію потрібно змінювати. У медичних працівників саме станції швидкої медичної допомоги ще раніше була ідея створення обласних станцій швидкої допомоги, приєднання до них невідкладної допомоги. У такому разі в цьому обласному центрі була б єдина диспечерська, єдиний головний лікар, який відповідав би за всю область.

Мала бути єдина людина, відповідальна за оснащення, авторесурс і транспорт всієї області. І вони мали функціонувати системно. І, може, ще бути один чи два підрозділи медицини катастроф.

Чиновники МОЗу "запозичили" цю ідею, спотворили її і запропонували, таке собі українське "ноу-хау", - Центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф. Вони навіть назву таку взяли – "екстреної", щоб звернути увагу населення, на рівні підсвідомісті, що дзвонити туди можна лише у екстрених ситуаціях. Що цікаво, ніде в світі подібних центрів немає, всюди нормальна служба – швидка медична допомога.

- У МОЗ розраховують, що реформа запрацює не одразу, а за 5 років. Це реальний план?

- Ні! З чого вона запрацює? З Івано-Франківських УАЗиків, в яких днище випадає? Чи з розвалених підстанцій, які в занепаді по всій Україні?

Реформатори зіштовхнулись з труднощами, про які ми попереджали. Я більш ніж впевнений, що радник міністра пан Володимир Юрченко і голова департаменту екстреної медичної допомоги і медицини катастроф МОЗ пан Стрельников розповідали міністру Богатирьовій та можновладцям із комітету економічних реформ, що це європейська реформа.

А щоб не відповідати за провал реформи, вони встановили відповідальних – губернаторів областей.

- Якими будуть ваші наступні кроки у боротьбі з впровадженням реформи?

- Ми багато разів пропонували чиновником сісти за один круглий стіл разом з лікарями, громадськими організаціями, але вони лише казали: "Механізм вже запущено, нема чого сідати".

Але у нас з колегами є ідея провести телеміст, підключивши лікарів-практиків, пацієнтів, юристів, громадські організації з різних міст. У Верховній Раді слід також створити комісію з контролю ситуації з впровадження реформи.

Всі фото надані Максимом Іоновим