"Радянська практика": у МОЗ пояснили, чому не варто застосовувати лікувальну фізкультуру

Міністерство охорони здоров’я не рекомендує пацієнтам застосовувати лікувальну фізкультуру, називаючи її "не надто ефективною радянською практикою". Натомість радять вдаватися до мультидисциплінарної активної реабілітації.

"На перший погляд активна реабілітація та ЛКФ – "брати-близнюки": схожі зовні, проте зовсім різні всередині. Перша прийшла з розвинених країн, друга дісталась у спадок від Радянського Союзу", – пояснюють відмінності у МОЗ.

ЛКФ має чітко описану систему зі своїми періодами та низкою режимів рухової активності: ліжковим, напівліжковим і вільним. В основі ЛКФ лежать фізичні вправи. Її різновидами є:

• ранкова та лікувальна гімнастики;
• теренкур (дозовані фізичні навантаження у вигляді пішохідних прогулянок);
• плавання.

Фото: annas.stills.gmail.com/Depositphotos

"ЛКФ схожа на сучасну реабілітацію. Втім, різниця є. Й вона настільки суттєва, що має неабиякий вплив на ефективність відновлення втрачених функцій організму пацієнта", – пишуть у МОЗ.

Відмінності полягають у підходах до надання послуг: ЛФК, на відміну від активної реабілітації, не враховує індивідуальних потреб і функціональних особливостей людини.

"Наведемо банальний приклад: обмеження руху розгинання коліна під час ходи може у трьох чи більше пацієнтів виглядати однаково. Втім, причини в усіх різні. В одному випадку мова йде про слабкість м’язів передньої поверхні стегна, в другому – про контрактуру м’язів задньої поверхні стегна, в третьому – про біль, набряк, м’язовий спазм тощо. В ЛФК на це не зважають", – наголошують у міністерстві.

Натомість в процесі активного, доказового відновлення, фахівці з реабілітації чітко визначають рухове порушення та його причини, кажуть там. Після цього розробляють індивідуальний реабілітаційний план, враховуючи всі особливості.

У МОЗ кажуть, що фахівці з лікувальної фізкультури зазвичай "сліпо" використовують дозовану ходьбу і не зважають на потреби в ортезуванні (застосуванні ортопедичних виробів, які призначені для коригування, підви­щення мобільності, зменшення болю, з метою профілактики виникнення або стабілізації деформацій опорно-рухового апарату) чи окремій роботі з певними групами мʼязів.

"Саме ці фактори, в поєднанні з відмінностями в підходах, й схиляють шальки терезів на бік мультидисциплінарної активної реабілітації. І хоча ЛФК складно назвати абсолютно недієвою, цей метод безнадійно застарів", – резюмують у МОЗ.

Програма медичних гарантій НСЗУ покриває витрати на реабілітацію

У МОЗ пояснюють, що для проходження безкоштовної амбулаторної реабілітації пацієнтові потрібне електронне направлення від сімейного або лікуючого лікаря.

Для проходження стаціонарного відновлення достатньо отримати електронне направлення від лікуючого лікаря. Також послуга доступна у разі переведення з одного медичного закладу чи клінічного підрозділу до іншого.

Стаціонарна реабілітаційна послуга за одним напрямом реабілітації має тривати мінімум 14 днів. На процедури відводять від трьох годин на день. За двома напрямами та більше – понад 21 день. Амбулаторна реабілітація передбачає понад 14 днів інтенсивних занять, що мають тривати понад годину на добу.

Ірина Батюк, "УП.Життя"

Читайте також: Міфи та факти про систему реабілітації, які варто знати кожному