Версаль Підляшшя

Резиденція великого коронного гетьмана Яна Клемента Браницького не поступалася за розкішшю королівському палацу у Вілянові.
Палац досі називають "Версалем Півночі", і він є окрасою Білостоку. Столиця Підляського воєводства ідеально поєднує в собі поезію творіння рук людських та природи.
І заради цього варто їхати на далекий північний схід Польщі...
До 15-річчя запуску віртуальних карт Гугл роздав нагороди – золоті позначки для туристичних місць із найвищим рейтингом за оцінками користувачів.
Польща отримала 16 золотих позначок, по одній у кожному воєводстві.
У Підляському воєводстві золоту відзнаку здобув Палац Браницьких у Білостоці.
"Ліси, пущі, болота і Версаль"
Якщо ви ще не були на Підляшші, не полінуйтеся знайти його на карті Польщі. Це чимала зелена площа у верхньому правому куті, біля Білорусі та Литви.
Зелена, бо ліси, пущі, болота, чотири національні та три ландшафтні парки – натуральна барва цієї частини краю.
Підляшшя – один з найменш заселених регіон Польщі, сюди не часто доїжджають і туристи. Але ті, хто приїдуть, у захоплені від екологічної свіжості регіону.
![]() |
Тут лежить мальовниче, утворене льодовиком, Сувальське поозер'я з найглибшим у Європі озером Ганьча, дика Августовська пуща з озером Віґри.
Річка Бєбжа тече-меандрує, мов заплітає косичку. Тут величезні підмоклі терени, червоні болота, найбільш дика і таємнича місцевість.
У цих місцях можете надовго випасти з інтернету, загубитися, зустріти зубра, рідкісних птахів, відчути кайф від миті, що зупинилася.
З більших міст Підляшшя, можливо, ви чули про Сувалки, бо тут народився Анджей Вайда, а ще місто часто згадують у прогнозах погоди – у Сувалках увесь рік найнижчі у Польщі температури.
Білосток, центр регіону, такий спокійний і затишний, що й слово "столиця" йому не дуже пасує. Запевняємо, тутешня атмосфера не має нічого спільного з атмосферою великого міста.
Понад третина території
Білостока – зелені насадження: парки, сквери, міські ліси, які доповнюють дику натуру та створюють особливий мікроклімат.
![]() |
Лани соняшників, поля червоних маків, матіолу та звіробій побачите просто в місті.
А за планами муніципалітету, площа квіткових клумб, які оточують головні вулиці та пам'ятки, ще збільшуватиметься. Транспортні зупинки у Білостоці теж зелені, оточені кущами й обвиті в’юнкими рослинами.
Так місто прикрашає й полегшує життя своїм жителям і туристам у жаркі дні.
![]() |
Тож не варто лякатися далекої дороги до цього регіону. Це інша Польща і ще інша історія, варта пізнання.
Історія Підляшшя, як кожного прикордонного регіону, дуже непроста.
Білосток належав Пруссії, Російській імперії, був окупований Німеччиною, перебував у складі Білоруської РСР, знову був під німецькою окупацією, у 1945-му Радянський Союз передав місто комуністичній Польщі; а зараз Білосток – адміністративний центр Підляського воєводства.
Один палац – багато історії
Палац Браницьких лежить у самому центрі міста. Велична світла будівля, оточена садами, примітна здалека. Варто переступити пороги маєтку з боку вулиці Палацової через Велику браму.
Вхід, як і належить палацовим стандартам, вражає.
![]() |
Ворота дещо нагадують тріумфальну арку, на яку через 200 років повернули герб Браницьких – Гриф.
На початку свого існування, у XVI столітті, палац був оборонним мурованим замком родини Веселовських – тодішніх власників Білостока.
Що цікаво, будувався за проєктом Йова Претвича, того самого військового інженера, який доклався до модернізації Старого Замку у Кам’янці-Подільському.
Але саме за часів Браницьких – великого гетьмана коронного Яна Клемента та його дружини Ізабелли – маєток у Білостоці прибрав пишних барокових форм, розквіт французькими садами, став окрасою міста, власне тим славним "Версалем Півночі".
До творення палацу Браницьких долучилося кілька кращих архітекторів Європи, серед яких – Тильман ван Ґамерен.
При палаці діяла Військова інженерна школа, був театр, балет, звіринець, стайня, каретний двір, арсенал, оранжерея, чимало криниць і літніх будиночків.
Росли лимони, лаври, фініки, імбир, алое, гранати, персики та розмаїті квітучі кущі, завезені із самої Франції. Тут любили перебувати артисти, митці, люди науки та королі.
![]() |
На Підляшші намішані різні культури, традиції та мови. Тут досі є чимало білорусів і православних поляків, діє Союз українців Підляшшя.
Кількасот років на Підляшші компактно живуть і зберігають свої традиції польські татари.
Цікаво, що саме у Білостоці народився Людвік Заменгоф, який вигадав спільну мову – есперанто.
Ступивши за Велику браму, потрапите на перший з дитинців, дуже просторий Вхідний двір. Пройшовши два Геракли, один з яких бореться з драконом, а другий – з гідрою, увійдете на Парадний дитинець.
І опинитесь наче у маленькій підкові.
Тут маєте вибір стежок, мов у казці. Наліво підете – потрапите у Велику залу, прямо шлях триматимете – увійдете до Палацу, праворуч звернете – матимете несподіванку: Музей історії медицини та фармації.
![]() |
Так, це досить неочікувано – зараз у Палаці Браницьких міститься Медичний університет. Університет і міська влада Білостока дбають про палац і докладаються до його відновлення.
Попри красу і часи слави, палац мав складну долю. Після смерті Яна Клемента Браницького палац перейшов до прусського короля. А потім став власністю російського царя Александра І. Тоді маєток було безжально пограбовано.
Скульптури із саду, навіть дерева та кущі вивезли до Петербургу. Знищили орнаменти фасаду будівлі, скинули барокові шоломи з даху.
Палац втратив житловий характер – тут розмістили школу шляхетних панянок для російських дівиць. І щоб панянки не поринали у гріховні думки, у французькому саду знесли понад сто фігур оголеної натури.
Тоді ж засипали садові ставки і до решти знищили палацовий театр.
![]() |
Після Другої світової війни палац намагалися перебудувати і повернути до життя, на жаль, не дуже історично достовірно.
З 1995 року до ревіталізації палацу докладається міська влада Білостоку. І палац оживає. Газон із самшиту у верхньому саду замінили карликовим самшитом, висотою близько 25 см, як це було тут 200 років тому.
На місці квіткових клумб знову створили газони. Усі скульптури, які були відремонтовані у другій половині 1990-х років, повернулися до саду.
![]() |
Зараз частину інтер’єрів палацу можна побачити безкоштовно.
Безкоштовний вхід до 17-ї години. Але щоб усе ґрунтовно обдивитися, варто купити квиток і пройтися туристичними маршрутами. Їх тут два.
Один, під назвою "Прогулянка в минуле", веде з дитинця, через представницькі зали палацу до його підземель, а також включає екскурсію Музеєм історії медицини та фармації.
Час такого огляду – приблизно півтори години. Другий маршрут трохи коротший, без підземель.
У самому палаці гарно відновлені Велика зала із сходами, апартаменти Ізабелли Браницької, Золоті кімнати, їдальня, Велика зала та каплиця.
![]() |
У правому куті палацового комплексу є прохід між колонами. Звідти стежка провадить до прекрасного саду. Сад має два рівні – Верхній та Нижній.
На Нижньому побачите романтичний невеликий ставок, затишні алеї, альтанки та павільйони. На Верхньому є власне Палац та французький сад у формі правильного чотирикутника.
Це виглядає надзвичайно! Обіцяє милу прогулянку. Не відмовте собі у цій приємності!
Палацово-садовий комплекс Браницьких є найцікавішою визначною пам'яткою Білостока. Навесні тут дуже ніжно, улітку – розквіт краси.
![]() |
Автор: Олена Бондаренко
Фото надані Музеєм історії медицини та фармації Медичного університету в Білостоці
Читайте також:
Музей у Козлувці – розкіш і соцреалізм
Копальня Гвідо – на пиво і у лазню!
Замок хрестоносців у Мальборку