Від чого найчастіше помирають діти у дитбудинках: статистика смертності

За останні чотири роки в українських закладах інституційного догляду та виховання померли 166 дітей.

Основними причинами їхніх смертей були набряк головного мозку чи легень, легенева, мозкова, серцева, дихальна, церебральна чи поліорганна недостатності, а також вроджені вади органів.

Про це йдеться у відповіді Державної служби у справах дітей на інформаційний запит "Української правди. Життя".

Зокрема, у будинках дитини, дитячих будинках, школах-інтернатах різних типів, будинках-інтернатах, навчально-реабілітаційних центрах і навчально-виховних комплексах у 2021 році помер 41 вихованець, а у 2022-му – 51.

У наступних роках показник дещо зменшився: у 2023 році померли 38 дітей, у 2024-му – 36.

Найбільшу кількість смертей підопічних зафіксували у таких регіонах:

• Дніпропетровська область – 25 випадків;
• Черкаська – 15;
• Київська – 12;
• Закарпатська – 11;
• Чернігівська – 10;
• Кіровоградська та Полтавська – 9.

Випадки дитячої смертності у закладах інституційного догляду також виявили у Запорізькій та Івано-Франківській областях (по 8), Донецькій, Миколаївській та Хмельницькій (по 7), Одеській і Харківській (по 6), Києві (5) та на Сумщині і Тернопільщині (по 4).

Водночас найменший показник у:

• Херсонській, Житомирській і Вінницькій областях – там за 4 роки зареєстрували по 3 випадки смерті вихованців закладів інституційного догляду;
• Рівненській і Чернівецькій – по 2 смерті протягом 2021-2024 років.

За статистикою Державної служби у справах дітей, на Львівщині, Луганщині та Волині не було зафіксовано жодного випадку смерті серед дітей, які перебували у закладах інституційного догляду.

Причини смертності

Найбільше випадків смерті були спричинені:

• набряком головного мозку чи легень;
• легеневою, мозковою, серцевою, дихальною, церебральною чи поліорганною недостатностями;
• вродженими вадами різних органів (головного мозку, серцево-судинної системи, серцевої перегородки, щитоподібної залози, центральної нервової системи, трахеобронхіального дерева).

Серед причин дитячої смертності також були двостороння пневмонія, дитячий церебральний параліч (ДЦП), гідроцефалія та інші тяжкі вади здоров’я, несумісні з життям.

До смерті підопічних також призводила раптова серцева смерть. Зокрема, зафіксована раптова смерть немовляти, якому було 3 місяці.

Окрім того, одна 7-місячна дитина померла внаслідок синдрому раптової смерті немовляти.

Згідно з даними, найстаршим дітям на момент смерті було 17 років, а наймолодшій дитині – лише місяць (вона померла через вроджені вади розвитку серцевих камер та сполучень).

У Державній службі у справах дітей зазначили, що впродовж 2021-2024 років не зафіксували смертей внаслідок травм, отриманих при пологах.

Скандали довкола дитячих закладів в Україні

Нагадаємо, у вересні 2024 року стало відомо, що працівники Великолюбінського багатопрофільного навчально-реабілітаційного центру на Львівщині, ймовірно, регулярно вчиняли насилля над вихованцями.

Зокрема діти та випускники закладу, що директор закладу вчиняв дії сексуального характеру щодо вихованок, публічно принижував, погрожував побиттям та поміщенням до психіатричної лікарні за "погану поведінку" чи порушення розпорядку дня.

Також підопічні не отримували достатньо їжі та не надали засобів гігієни. Дітей залякували та били палицею, їм вводили препарати, які спричиняють втрату здатності рухатися. Поліція відкрила кримінальне провадження.

У листопаді того ж року представники Уповноваженого Верховної Ради з прав людини оголосили результати моніторингової перевірки у Новосільській спеціальній школі Тернопільської обласної ради. Там також виявили факти психологічного й фізичного насильства щодо дітей.

Дітей у спецшколі називали "скотами", "інвалідами", "неповносправними" та іншими принизливими словами, особливо якщо ті не погоджувалися з адміністрацією.

Окрім того, до дітей застосовували фізичне насильство: били, штовхали, давали ляпаси та навіть використовували сторонні предмети для покарання.

Було виявлене й сексуальне насильство між вихованцями, про які керівництво знало, але не вжило заходів. Цю інформацію передали правоохоронним органам, за фактом розпочато кримінальне провадження.

Згодом Тернопільська обласна рада звільнила Дар’ю Коменду з посади директорки Новосільської спеціальної школи, а ситуація довкола скандального освітнього закладу поступово покращується.

Порушення прав дітей виявили й у притулку Служби у справах дітей Львівської ОВА. У закладі використовували ізолятор як один з методів покарання. Дітей залишали там без належного нагляду, замкненими на пʼять днів.

Нещодавно суспільство сколихнули умови перебування дітей в освітніх закладах на Миколаївщині.

Зокрема у Центрі медичної реабілітації та паліативної допомоги підопічних "зв’язували" ременями, фіксували у стільцях для годування та дитячих візочках, аби ті не вимагали багато уваги.

У Лисогірській спецшколі ділять дітей на "своїх" та "чужих" (тобто евакуйованих) та обмежують їм доступ до послуг. Крім того, вихованці користуються вбиральнями без унітазів.

Вихованці мають спільні рушники та алюмінієвий посуд і використовують один стакан "на всю школу", що стоїть поруч із посудиною з водою.

Адвокатка Інна Мірошниченко стверджує, що працівники спецшколи списують психотропні препарати без призначення.

"Сморід, пліснява, несправна каналізація – це бонус від Лисогірської спецшколи. Діти гостро відчувають себе небажаними гостями. Не в чужій країні, а у власній області. Позбавлені елементарного. Далеко від рідних, які тепер не можуть забирати їх хоча б на вихідні, бо їздити дуже далеко", – підсумувала членкиня моніторингової групи.

Підопічні Миколаївського центру соціально-психологічної реабілітації дітей приймають душ у спільній ванній кімнаті, яка не замикається на ключ і не має перегородок.

Водночас учні Широколанівської спецшколи 2 роки користувалися вуличним туалетом. Вбиральня у корпусі була для них зачинена. Згодом дітям дозволили нею користуватися, але там несправна каналізація, сморід і пліснява.

Крім того, адміністрація зачинила укриття через побоювання, що "діти там палитимуть". Учні не мають вільного доступу до укриття – це критично важливо для регіону, наближеного до зони бойових дій.