Синьо-жовті кольори незалежності. Як на світ з'явився український прапор і які труднощі здолав
Прапор – один із трьох головних державних символів України. Його історія тягнеться століттями: із синьо-жовтим стягом українці проходили періоди труднощів, здобували незалежність та раділи перемогам.
Під час повномасштабної війни його кольори набули додаткового значення. З прапором українці чинять спротив окупації, воїни щоденно складають присягу, а сині та жовті барви можна побачити на найважливіших міжнародних майданчиках.
23 серпня Україна відзначає День прапора. Разом із кандидаткою історичних наук та фахівчинею Українського інституту національної пам'яті Марією Тахтауловою "УП. Життя" розповідає про його минуле та сучасність.
Як синьо-жовтий прапор з'явився на теренах України?
Згадка про синьо-золотий стяг уперше з'являється в історичних документах XV століття часів Галицько-Волинського князівства. Саме під такими барвами у 1410 році лицарі Руського королівства йшли у Грюнвальдську битву з Тевтонським орденом. Герб Королівства тоді виглядав так – вишитий на блакитній тканині золотий лев, який спирається на скелю.
Згодом поєднання синього та жовтого для прапорів використовували козаки, втім на їхніх стягах часто з'являлися й інші кольори. Звичні для нас барви могли замінювати червоні, білі, чорні, малинові та зелені. Історикиня Марія Тахтаулова каже, що козаки любили зображати на прапорах зброю, щоб показати мілітаризм своєї держави. Кольори у таких випадках були менш важливими.
Повернутися до барв герба короля Данила вирішили аж під час "весни народів" – революції в Австрійській імперії. Влітку 1848 року Головна Руська Рада вивісила синьо-жовтий стяг на будівлю Львівської Ратуші. Однак на ньому вже не було золотого лева – а лише дві горизонтальні смуги.
"Після активного використання цих кольорів за часів Середньовіччя, одразу опиняємося у періоді Революції 1848 року. Тоді прапор вперше вивісили над державною установою. Було досить складним завданням швидко виготовити стяг із силуетом лева, який спирається на скелю. Особливо, коли прапорів потрібно було багато. Тому він зник з прапора, і концепцію спростили до двох смуг", – розповідає історикиня.
Згодом синьо-жовті барви поширюються на Наддніпрянську Україну, а в часи Української Революції біколор стає офіційним державним символом. Проєкт прапора Української Народної Республіки Центральна Рада під головуванням Михайла Грушевського затвердила 27 січня 1918 року.
У той період з ним приходили на мітинги, йшли на фронт, робили нашивки та значки для військового одягу. Такий стяг розгортали не лише в УНР, він ширився від Владивостоку до Карпат, на Далекому Сході і Кубані – всюди, де були осередки українства.
Існує думка, що після приходу до влади гетьмана Павла Скоропадського порядок кольорів на прапорі змінили, і з синьо-жовтого він став жовто-синім. Але це лише міф – перевертання стяга не було, говорить Марія Тахтаулова.
До того як Центральна Рада чітко встановила, як має виглядати прапор, його кольори малювали в різній послідовності. Утім, після затвердження, стяг офіційно почав існувати лише із синьою смужкою вгорі. За правління Скоропадського все залишилося як раніше, і саме синьо-жовтий прапор був на банкнотах та гербі, його використовували у проєктах Конституції.
Український прапор і Радянський Союз
Після того, як українські землі захопили більшовики, національний символ заборонили. Однак, у 1939-му стяг ще встиг побути державним прапором Карпатської України, яка здобула незалежність лише на 7 днів.
"У 1949 році затвердили прапор Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), з використанням блакитної стрічки. Дві третини полотна – це червоний прапор, і одна третина стяга – лазурова смуга.
Його поява пов'язана з тим, що після Другої світової війни Україна відновила можливість бути представленою на міжнародній арені – вона стала членом ООН. УРСР все ще не мала можливості здійснювати незалежну зовнішню політику, але принаймні мала окреме представництво. Прапори змінили для того, щоб певним чином відрізняти Радянські республіки", – розповідає експертка Інституту національної пам'яті.
Аж до періоду "гласності" в СРСР карали за використання українського прапора, тому він здебільшого з'являвся у підпіллі. 1 травня 1966 року двоє юнаків – Георгій Москаленко та Віктор Кукса вивісили синьо-жовтий прапор замість червоного над будинком Київського інституту народного господарства. Через дев’ять місяців КГБ вдалося знайти хлопців. Вони отримали 2 та 3 роки таборів суворого режиму.
Дисидент Володимир Мармус у 1972 створив групу, яка провела проукраїнську акцію в Чорткові. На річницю проголошення IV Універсалу Української Центральної Ради (нині – День Соборності) семеро хлопців розвішали по місту синьо-жовті стяги. Через кілька годин прапори змінили на радянські, а юнаків заарештували і відправили до таборів.
Наприкінці 80-х років український символ почав усе частіше з'являтися на публіці, хоч за це досі можна було заробити покарання. У 1989-му прихильники харківського футбольного клубу "Металіст" принесли український стяг на стадіон у Ленінграді, прапори також можна було побачити на фестивалі "Червона Рута" у Чернівцях.
Натомість у 90-му році під час акції "Живий ланцюг", присвяченій до Дня Соборності, влада вже не чіпала людей із синьо-жовтими символами. Марія Тахтаулова додає, що тоді біколор здебільшого робили самостійно – вдома.
Як ми почали святкувати День Державного прапора?
У 1990 році український стяг вперше з'явився на офіційній установі – його вивісили поруч із червоно-синім прапором УРСР на міській раді у Стрию Львівської області.
Вже після розпаду Радянського Союзу 4 вересня 1991-го його підняли над будівлею Верховної Ради. А в січні 1992 року парламент оголосив постанову "Про Державний прапор України", де символ затвердили офіційно.
"У час затвердження прапора продовжувала діяти радянська Конституція, там досі були прописані символи Української Радянської Республіки. І вже у 1996-му році державні символи з'явилися у Конституції України.
Це відбулося не безпроблемно, була складна дискусія щодо затвердження не тільки прапора, але й герба і гімну. Але, зрештою, у Конституції зафіксовані саме ці давні українські барви, які сягають ще доби Середньовіччя", – зазначає експертка.
Святкування Дня Державного прапора затвердив указ президента Леоніда Кучми від 23 серпня 2004 року. Саме 23 серпня 1991-го стяг внесли до сесійної зали Верховної Ради після "путчу" в Москві. Тож цьогоріч ми відзначаємо свято вдвадцяте.
Марія Тахтаулова каже, що ця дата провокує дискусії, й низка істориків пропонує приурочити свято до інших подій минулого. До прикладу, відзначати День прапора 27 січня, коли Верховна Рада ухвалила постанову про символ. Або ж 4 вересня, бо саме тоді український стяг вперше замайорів над Верховною Радою.
Як дозволяють використовувати прапор
В Україні досі немає окремого закону про державний прапор. Усі спроби ухвалити його дотепер закінчувалися невдачею. Однак правила, як виготовляти прапор, поводитися з ним та використовувати, встановлюють інші юридичні норми.
До прикладу, у наказі Міністерства освіти йдеться, що на публічних заходах не можна виставляти пошкоджений прапор, а також заборонено опускати його перед будь-якою людиною. На службових робочих місцях або під час виступів стяг має завжди стояти праворуч від людини. А ще зображення прапора не можна використовувати в рекламах і комерційних оголошеннях.
Які кольори прапора – правильні?
Фахівці досі не можуть зійтися на тому, чи був перший офіційний український прапор блакитно-жовтим, чи мав зверху синю смугу. Причина в джерелах, які лишили замало доказів. Нині ж конкретні кольори стяга затверджені Державним стандартом (ДСТУ).
"Існує плутанина щодо кольоропередачі – чи синій, чи блакитний колір був у прапора. У документах Центральної Ради йдеться саме про "синьо-жовтий стяг". Але оскільки на початку ХХ століття ще не було кольорового фотоапарата, то за чорно-білими фотографіями, які до нас дійшли, дуже складно щось стверджувати. Зараз державним стандартом чітко визначені відтінки кольорів, а тоді використовували ту фарбу, яка була під рукою", – пояснює Марія Тахтаулова.
За ДСТУ, синій колір сучасного стяга повинен мати відтінок 2935 С (за міжнародним стандартизатором кольорів Pantone) та відтінок 0:87:184 (якщо дивитися у палітрі RGB). Його назва – "Sapphire", що у перекладі "Сапфіровий".
Жовтий колір на стязі – це відтінок 012С Yellow (за Pantone), а в палітрі RGB його можна знайти за номером 255:215:0. Ця барва має назву "Golden", що означає "Золотий".
Після початку повномасштабного вторгнення інститут Pantone присвятив ці кольори Україні і назвав їх "Freedom blue" та "Energizing yellow". Назви можна перекласти як "Вільний блакитний" та "Енергійний жовтий".
Країни з прапорами, схожими на український
Крім нашої держави, ще 5 країн обрали синьо-жовті або блакитно-жовті кольори для своїх прапорів. Серед них – Швеція, Казахстан, Боснія і Герцеговина та Барбадос.
На блакитному тлі швецького стягу розмістили скандинавський хрест, на казахському прапорі зображений жовтий орел і сонце з 32 промінцями, на символі Барбадосу – вертикальні смуги і герб, схожий на український. Синє тло прапора Боснії і Герцеговини прикрашають золотий трикутник і білі зірки, а Палау – країна в Океанії, на блакитному прапорі має велике жовте коло.
Міські рекорди українського прапора
У 2014 році на стадіоні в центрі Бахмута (тодішнього Артемівська) з'явився найбільший український прапор – 300-кілограмовий шмат тканини площею 2400 квадратних метрів.
У Тернополі ж розгорнули найдовший стяг протяжністю 9,5 км, а в Києві досі височіє прапор з найвищим майже 90-метровим флагштоком.
Крім того, жителі столиці у 2014-му створили найбільший намальований прапор і прикрасили ним бетонну поверхню Оболонської набережної.
Прапор у Дніпрі встановив рекорд, як найбільший за розміром прапор над містом.
У минулому році сум’яни розгорнули найгабаритніший прапор над водою. Його довжина була 156 метрів, а ширина – 95, 3.
