Чому культурна дипломатія важлива? Деякі висновки з Сезону культури Велика Британія/Україна

Днями завершується Сезон культури Велика Британія/Україна, організований Українським інститутом та Британською Радою. Великий фестиваль, який тривав понад рік, задумувався у 2019 році на честь 30-річчя встановлення дипломатичних відносин між двома країнами. Але став, зрештою, виявом потужної солідарності Сполученого Королівства з Україною після повномасштабного вторгнення Росії.

Культурна співпраця між двома країнами відбувалась раніше переважно завдяки роботі Британської Ради в Україні та зосереджена була перш за все на предсталенні британської культури тут. У Сполученому Королівстві українська культура не була оприявлена системно та виразно, тому єдиною сталою асоціацією з Україною, згідно з дослідженням сприйняття 2021 року, була корупція. Серед культурних явищ британці тоді знали лише про наші успіхи на Євробаченні. Як виявилось, ця асоціація мала неочікувані підтвердження для співпраці і цього року.

Культурне поле в Британії надзвичайно активне та висококонкурентне. Культура для британців – в пріоритеті і це очевидно на всіх рівнях: розвинена інфраструктура, фінансове забезпечення, якісна мистецька освіта, десятки фестивалів.

Навіть маленьке британське містечко на кілька тисяч людей має театр та кінотеатр, хор, класний музей, галерею, об’єкти спадщини в активному використанні (від старовинних замків до прогулянкових паротягів "як в Гаррі Поттері"). Великі міста і особливо столиця перенасичені культурною програмою щодня. Тут за увагу глядача змагаються усі культури світу.

Загубитись в цьому полі комусь новому та маловідомому дуже легко. Такими були наші перестороги при плануванні Сезону, адже нам потрібно було конкурувати за увагу однієї з найвибагливіших аудиторій, для якої українська культура була суцільною сліпою плямою.

Тож зваживши власні ресурси та націлившись на встановлення довготривалих партнерств, Український інститут та Британська Рада спланували кілька десятків проектів та програм, що мали на меті інтегрувати українське мистецтво до наявних майданчиків – фестивалів та інституцій, що мали власну аудиторію та допомагали з продюсуванням та промоцією. Оголошення програми Сезону заплановане було на початок березня 2022 року.

Перформанс Let the Body Speak. Фото: British Council Ukraine

Російське вторгнення в Україну змусило перенести офіційний початок Сезону на червень, проте навіть головну тему не довелось змінювати: "Сценарії майбутнього/Future Reimagined" добре відповідало духу солідарності, який британці виявляли по відношенню до сміливого народу, про який вони так мало знали, але беззаперечно захоплювались.

Перша велика подія солідарності відбулась в Лондоні ще в березні, менш ніж за місяць після початку вторгнення в одній з центральних культурних локацій міста – Southbank Centre. І хоча квитки розкупили за лічені години, ні до, ні після цієї події українських програм тут більше не було. Хоча кілька українських композиторок та композиторів (зокрема, Алла Польова, Валентин Сильвестров), виконавців та Оксана Линів з’явились у програмі цього року.

Фактично усі українські програми на фестивалях в Британії, заплановані до лютого 2022 року, відбулись повністю або в більшому обсязі. Разом з тим з’явилось багато нових проєктів, які виникали спонтанно за ініціативи британських інституцій. Перед українцями відкривали будь-які двері і підтримували будь-які ініціативи.

Перші місяці після вторгнення фактично кожна культурна інституція прагнула зробити щось для України і запити неслись потоком. Не в останню чергу це також була можливість заповнити "вікна", що утворились внаслідок розірвання співпраці з росіянами.

На тлі доволі однозначної позиції британських інституцій негативно вирізнявся Музей Вікторії і Альберта, в якому ще до 8 травня 2022 експонувалась виставка "Фаберже у Лондоні: від романтики до революції".

На ній показували об’єкти, випозичені в Ермітажа, Кремля, кількох підсанкційних російських олігархів та з особистої колекції Путіна, про що свідчив підпис яйця. Через чисельні скарги відвідувачів етикетку замінили, прибравши згадку про російського диктатора, проте ніщо не змусило скасувати виставку раніше та не завадило повернути об’єкти після її закриття.

За рік десята частина негативних відкугів відвідувачів Музей Вікторії та Альберта стосувалась питань навколо української та російської спадщини. Це найбільша концентрація запитів стосовно певної країни. Що спонукало Музей погодитись на роботу в напрямку деколонізації російської та української спадщини у своїй колекції, а також почати змінювати підписи до об’єктів, прибираючи помилки в транслітерації, вказуванні країн та виправляючи імперську мову. Зазвичай такі процеси в музеї тривають роками.

"Крим, 5 ранку". Фото: British Council Ukraine

Події Сезону розтягнулись на понад рік та охопили усі країни Сполученого Королівства – Англію, Уельс, Шотландію, Північну Ірландію. Були представлені усі жанри – кіно, театр, музика, література, візуальне мистецтво. За форматами переважали публічні події (кінопокази, концерти, читання, дискусії, вистави, мистецтво в публічному просторі), проте були також воркшопи, резиденції, мережування та літня школа для перекладачів. Усі зусилля були спрямовані на те, що налагодити якомога більше партнерств та зв’язків між культурними спільнотами обох країн, а також на уможливлення довготривалої та сталої співпраці.

Найбільш спектакулярний проект Сезону – представлення мультимедійної проекції "Discover Ukraine: Bits Destoryed", що відбулось на фестивалі у Грінвічі в серпні 2022 року. Проект був створений на замовлення Українського інституту в 2019 році та представлений вперше у Відні в межах Року культури Україна-Австрія.

В його основі – фотографії українських мозаїк радянського часу Євгена Нікіфорова, оживлені студією Таіс Пода Rock’n’Light з музичним супроводом дуету Ptakh Jung. До лондонського показу спеціально створили коротке відео, в якому глядачам пояснювали, що чверть використаних у проекції мозаїк зруйнована через російську війну в Україні і це лише частина наших втрат культурної спадщини.

Проект зібрав рекордну кількість глядачів та світової преси (понад 150 публікацій у 20 країнах). Цей успіх підштовхнув організаторів до нової ідеї і вже за кілька місяців відбудеться британська прем’єра нової масштабної мультимедійної проекції на матеріалі української культури.

Discover Ukraine: Bits Destroyed. Фото: British Council Ukraine

Відбудеться ця прем’єра у Ліверпулі і буде частиною осіннього фестивалю української культури, що народився із ЄвроФестивалю навколо Євробачення. Ліверпуль не лише приймав цьогоріч пісенний конкурс від імені України, але й присвятив українській культурі велику програму подій.

Попри стислі терміни та обмежені ресурси, Міська рада Ліверпуля у партнерстві з Британською Радою та Українським інститутом відібрали з понад 600 заявок 24 проекти. Масштабна виставка української фотографії HOME, нова мультимедійна інсталяція Катерини Бучацької "Від Ізюма до Ліверпуля", робота та перформанс Алевтини Кахідзе, світова прем’єра нового альбому "Qirim" Джамали, прем’єри театральних вистав, парад жовто-блакитного підводного човна, низка інтервенцій в міському просторі від муралу до закладеного мішками з піском пам’ятника – лише кілька прикладів.

Що важливо, частина партнерств була наслідком попередніх резиденцій українських митців та кураторів до Ліверпуля, що відбулись кілька років до того. Завдяки цим напрацьованим партнерствам можна було створити нові проекти швидко та якісно.

Читайте також: Уявіть, що ви в Одесі. Як Ліверпуль приймає Євробачення від імені України

Цікавих ідей було настільки більше ніж ресурсів, а зацікавлення в українській культурі настільки щире, що задовольнити його за один місяць виявилось неможливо. Тому в результаті ефекту переповненої чаші з одного фестивалю виріс другий, запланований на осінь, програма якого за масштабами наближається до першого.

Українське мистецтво повертатиметься до Ліверпуля, Шеффілда, Гаддерсфілда, Белфаста, Манчестера, Единбурга, Брайтона та Лондона знову. Вже зараз українські куратори починають працювати у місцевих галереях, українські дизайнери успішно продаються на локальному ринку, а українських авторів видають все частіше.

Вистава "Кассандра". Фото: British Council Ukraine

Культурна дипломатія – це гра в довгу. Лише під час Євробачення можна охопити за кілька годин мільйонні аудиторії, решта жанрів потребують часу на створення, промоцію та досягнення глядачів. Якщо ми хочемо, щоб українська культура стала впізнаваною і оціненою світом, маємо запастись терпінням та бути готовими інвестувати.

Наведу ще один приклад проекту Сезону. Навесні відбулись покази вистави "Кассандра" за п’єсою Лесі Українки. Новий переклад драми англійською Ніни Мюррей поставила британська режисерка Гелен Істман. Один з показів в Оксфорді супроводжувала дискусія за участю професорки Едіт Голл, яка є однією з найбільших у світі дослідниць античної драми та її переосмислення в світовій культурі.

Професорка зізналась, що доволі нещодавно дізналась про те, що сто років тому маловідома авторка зі Східної Європи глибоко переосмислила класичний театр і написала блискучі твори з феміністичної, антиімперської, антиколоніальної (абсолютно сучасної) точки зору. "Це має увійти в світовий театральний канон", – резюмувала безапеляційно і на цьому не спинилась. У свою нову книгу про образ Трої у світовій культурі Голл вирішила додати розділ про Лесю Українку. Шкода лише, що бракує актуальних перекладів творів Лесі Українки англійською.

Читайте також: "Електронна музика – це музика опору": київські рейви запалили Ліверпуль

Тетяна Філевська, креативна директорка Українського інституту спеціально для УП.Життя.