"За день використовуємо стільки кисню, скільки не брали за місяць" – директор найбільшої лікарні Буковини, охопленої коронавірусом

З Чернівецької області почалася історія епідемії коронавірусу в Україні.

Саме там 3 березня виявили першого інфікованого, і саме там від цього вірусу зараз страждають найбільше. У регіоні рекордних 1 341 інфікованих станом на вечір 26 квітня. Трохи більше 20 днів тому стільки хворих було на всю Україну.

За кількістю смертей від COVID-19 Буковина поступається лише Івано-Франківщині, де їх уже 47.

Найбільше пацієнтів надходить до Чернівецької обласної клінічної лікарні, де частина закладу перетворилася на велике інфекційне відділення. А частина лікарів – на хворих.

Де інфікуються лікарі, кому з хворих не виписують "Плаквеніл" та чи прийшли обіцяні міністром доплати – "Українська правда" запитала в Сергія Цинтара, виконувача обов’язків гендиректора Чернівецької обласної клінічної лікарні.

Він кілька разів за 40-хвилинну телефонну розмову казав: "Ми поки викручуємося", а наприкінці додав: "Сподіваюся, що наша інформація дійде туди, куди треба, і почнуть допомагати".

– Скільки у вас лежить пацієнтів з коронавірусом?

– У нас 145 хворих (станом на 26 квітня – УП), з них частина з підтвердженим коронавірусом, частина ще чекають результатів.

– Скільки з них у реанімації?

– 15 людей. Реанімація повністю забита цими хворими, у нас 15 ліжок. Вісім людей додалося за останніх три дні.

Сергій Цинтар, виконувач обов’язків гендиректора Чернівецької обласної клінічної лікарні. Фото facebook

– Для них усіх вистачило ліжок в інфекційному блоці?

– Ні, бо в інфекційному відділенні в нас лише 60 ліжок. Ми перепрофілювали пульмонологічне відділення, додали 45 ліжок, частину ЛОР-центру, 30, і відсьогодні ми перепрофілювали ще 30 ліжок урологічного відділення.

Може то не знадобиться, але ми робимо такі кроки, щоб забезпечити всіх, хто надходить, бо останнім часом надходить багато хворих і багато важких хворих.

– Чи пов’язуєте збільшення хворих з Вербною неділею, з Великоднем?

– Пов’язуємо з Вербною неділею. Також тиждень назад у нас була Пасха – кількість хворих уже виросла, пов’язуємо однозначно.

– А що буде з хворим, якого треба покласти в одне з відділень, перепрофільованих під людей з коронавірусом?

– Якщо до нас надходить, наприклад, пацієнт з урологічною патологією, на себе це бере лікарня швидкої медичної допомоги. А якщо є такі хворі, яких ми не можемо відправити, їх треба оперувати чи класти, то це буде на базі хірургічного відділення.

Там можуть бути і урологічні хворі, і травматологічні.

Ми давним-давно відмовилися від планових госпіталізацій, лікувань та операцій. Ми працюємо тільки на коронавірусних хворих, з підозрою на коронавірус, і плюс ургентна допомога (негайна – УП).

У нас в лікарні є таких два відділення – ЛОР і офтальмологічне – які єдині в Чернівцях, області, тому вони не можуть бути закриті, вони мають надавати допомогу хворим.

[BANNER1]

– Як до вас потрапляють пацієнти з коронавірусом, який механізм?

– Здебільшого пацієнти надходять каретою швидкої медичної допомоги: або за направленням сімейного лікаря, або вони переводяться з центральних районних лікарень за домовленістю, за дзвінками. Дуже невелика кількість – це ті, хто самі звертаються на прийом в інфекційне відділення.

Деяких хворих ми не кладемо, якщо це легка форма коронавірусу, без клініки, бо за наказом міністерства, легкі форми коронавірусу лікуються в амбулаторних умовах, за спостереженням сімейного лікаря.

Але здебільшого – це карета швидкої. Вони перед приїздом дзвонять, попереджують, їх уже чекають в інфекційному відділенні, медперсонал одягнений в засоби захисту. Усе, як має бути по маршруту, по протоколу МОЗ.

– На початок травня чекають пік хвороби. Чи готуєтеся до цього якось особливо?

– Кажу ж, що перепрофілювали ще одне відділення. Якщо зростатиме кількість хворих, то будемо перепрофільовувати ще відділення ортопедії та травматології, у нас там є 45 ліжок, торакальної хірургії.

– Лікарів у такому разі вистачить?

– Питання лікарів, кадрів зараз дуже гостро стоїть. У нас частина інфекціоністів захворіла, велика кількість персоналу середнього, молодшого віку і захворіли, і звільнилися.

До роботи в інфекційному ми долучаємо персонал з інших відділень, медсестри, санітарки, переводимо працювати туди. Так у нас буде і з лікарями.

У нас зможуть працювати лікарі токаральної хірургії, ми ще домовилися з колишнім державним медичним університетом, кафедра інфекційних хвороб за потреби долучиться до роботи, і потім, якщо треба, то терапевтична служба.

Поки що ми викручуємося.

Інфекціоністка лікарні Ольга Кобевко з продавленими слідами маски на обличчі. Фото facebook

– Скільки медпрацівників звільнилися?

– З лікарів звільнилося тільки двоє, вони не працювали з хворими на коронавірус. Найбільше звільняються медсестри та, особливо, санітарки. Це жінки старшого віку, які як дістаються з районів, так і бояться захворіти.

Якщо говорити про лікарів, які надають допомогу в інфекційному відділенні, інфекціоністи, пульмонологи, то вони, слава богу, працюють. Ніхто не звільнився і не боїться.

Є ті, хто захворіли. Але є інфекціоністи, які закінчують курси лікування, і за деякий час знову можуть почати працювати.

– Скільки працівників підхопили коронавірус?

– За весь період станом на сьогодні (26 квітня – УП) і медсестер, і санітарок, і лікарів – 44. Троє лікарів захворіли в пульмонологічному відділенні і четверо – в інфекційному.

Якщо взяти у відсотках від загальної кількості – 1 117 людей персоналу – ніби як і небагато, але це заважає працювати в нормальному режимі.

Ми викручуємося поки, як можемо. Якби не було стільки хворих, було б легше працювати, не довелося перепрофільовувати, перекидати спеціалістів з інших відділень.

– Що стало головним викликом для вашої лікарні під час роботи в пандемію?

– Хвороба медичного персоналу й забезпечення хворих киснем.

До початку надходження хворих під час цієї пандемії, в інфекційному відділенні в нас ніколи в житті не було кисню. Поки це все почалося, ми провели кисень в інфекційне відділення, зробили там палати інфекційної терапії, декілька точок доступу до надання кисню цим хворим.

Але ми далі не можемо проводити роботи, щоб забезпечити кисень по всіх боксах, враховуючи, що там є хворі. Ніхто не хоче, не може і не буде ні за які гроші займатися цими роботами.

Велика кількість хворих в інфекційному відділенні потребують дотації кисню. У нас є кисневі подушки, оксигенатори, але цього мало, оксигенатори неможливо десь закупити… нарешті сьогодні ми домовилися, що закупимо ще три, знайшли! Це найбільша проблема.

І проблема із засобами захисту, такої кількості не було, не передбачено, не чекали. На початку їх було дуже складно десь знайти, був дефіцит, ніхто не шив, ніхто не продавав. Але потім стало легше, ми зараз закуповуємо, працюємо, проблем із захистом нема.

Це три головні жирні крапки, які були проблематичними в роботі лікарні.

[BANNER2]

– 3 березня до вас госпіталізували першого хворого в Україні чоловіка, що повернувся з Італії. У яких костюмах його зустріли лікарі?

– У нас завжди були так звані протичумні костюми… але ще до надходження цього хворого, ми були готові, у нас були деякі засоби захисту, одноразові комбінезони, халати та окуляри.

Проблема в іншому – у медикаментозному забезпеченні. Є постанова Кабміну, де перераховані препарати, які ми можемо закупити за виділені гроші.

Але є багато медпрепаратів, які не входять у постанову, а вони потрібні цим хворим, особливо важким хворим, в інфекційному відділенні. І ми мусимо шукати інші механізми, щоб їх купити.

Невелику кількість ліків доводиться закуповувати самим хворим. Кожен хворий індивідуальний, особливо в інфекційному відділенні.

Слава богу, у нас немає проблем з препаратом "Плаквеніл", закупленим державою. Ми роздаємо його хворим безкоштовно.

Єдине, до цього препарату в деяких людей є протипоказання. Тоді застосовуємо противірусні, які були на початку.

Зараз переглянули протокол надання допомоги хворим коронавірусом, спочатку було одне, зараз трохи інше. Слава богу, що деякі противірусні препарати діють.

– Як на "Плаквеніл" реагують хворі? Це ж протималярійний засіб з недоведеною ефективністю під час лікування інфікованих коронавірусом.

– Так, я розумію, але є наказ МОЗ, є протокол, у якому він записаний.

Так, препарат важкий, бо він має багато побічних ефектів, протипоказань, будемо говорити, що 30% хворих з коронавірусом ми не можемо виписати цей препарат. Бо є серцева, є ниркова патологія, їм не можна.

Враховуючи, що в нас велика кількість хворих з важкими пневмоніями, здебільшого це хворі з цукровим діабетом, які мають ускладнення на нирки, то його не дуже можна призначити.

Є багато нюансів, лікар індивідуально підходить до кожного хворого: де можемо призначити, де не можемо.

Чернівецька обласна клінічна лікарня отримує обладнання від “Приватбанку”. Фото facebook

– Ті, кому даєте "Плаквеніл", поки на нього нормально реагують?

– Так, на сьогодні (26 квітня – УП) не було проблем, ускладнень. Усе дуже індивідуально, там, де ми можемо очікувати на ускладнення, ми не призначаємо.

Є такі хворі, яким давали – скасовували, були побічні дії від цього "Плаквенілу", бо він їх має багато.

– Повернуся до першого хворого. Люди під його під’їздом влаштували цілий пікет: вимагали госпіталізувати дружину. А як відреагували лікарі? Були ті, хто злякалися?

– Не було в нас у лікарні так, як у сусідів цього хворого, повірте мені. Але деякі люди були налякані, не знали, що це, як воно, як це може закінчитися.

Але потім, коли надходження почалося методично, ми вже знали, що це за інфекція, були протоколи, знали, як поводитись, істерика закінчилася.

– Як лікували, поки не було єдиного протоколу?

– З початку симптоматично: жарознижувальні, противірусні, інфузійна терапія, антибіотики для попередження ускладнень. Зараз усе змінилося – є протоколи, ми надаємо допомогу згідно з ними.

– Останнє запитання щодо першого хворого, що ви відчували, коли виписували його 20 березня?

– (Сміється) Мабуть, більше відчував медичний персонал інфекційного відділення. Слава богу, вони розібралися, як він надійшов, бо ж ніхто не знав, яка клініка, як воно виглядає.

Враховуючи професіоналізм завідувача нашого відділення, лікарів, вони одразу запідозрили цей діагноз. Звісно, коли його виписували, усі були задоволені.

Ми раді, що перший хворий у нас, і перший хворий, уже здоровий пішов додому своїми ногами.

[BANNER3]

– Ми говорили з українкою, яка працює лікаркою у Великій Британії, то вона каже, що там така система: один пацієнт – один медичний халат.

Я так розумію, що Україні поки що до цього далеко, але спитаю – скільки часу в Україні лікар проводить в одному медичному халаті?

– Коли вони йдуть до хворих, у яких підтверджений коронавірус, це одне, а коли вони йдуть до хворих з підозрою, це інше…

Але, у принципі, у нас поки в Україні немає такої можливості, щоб на кожного хворого лікар одягав халат.

Так, це по стандартах, це так в Європі, але в нас він працює 3-4 години і потім змінює цей халат на інший.

– Зрозуміло. А лікарі, які працюють з людьми, інфікованими коронавірусом, вони після зміни просто йдуть додому?

– Так.

– Наскільки високий в такому разі ризик заразити своїх дітей, дружин, чоловіків, батьків?

– Наші співробітники, знаючи це все, відмежовуються, живуть окремо від батьків, намагаються, щоб діти були з батьками.

У нас немає можливості, щоб ці всі лікарі знаходилися в лікувальному закладі.

– Де, на вашу думку, найчастіше інфікуються лікарі?

– Якби лікарі, як в Італії, працювали в лікарні, нікуди не виходили, до родин не їздили, то можна було б говорити, що вони інфікувалися в лікарні і від пацієнтів.

А враховуючи, що люди їздять додому, виходять з міста, катаються на автотранспорті, на тролейбусі, автобусі, то зараз важко сказати, де це можна було підхопити цю інфекцію.

За останніми даними, вірус важкий, він осідає на підлозі, переноситься, тому треба розуміти, що сама лікарня однозначно може бути осередком.

Персонал йде і на консультації, є такі хворі в реанімації, до якого приходять і хірург, судинний хірург, бронхоскопіст. Є дуже багато нюансів…

Хоча всі вони заходять у засобах захисту, неможливо так зробити, щоб все було ідеально, і нічого не розповсюджувалось.

– То проблеми таки не в тому, що в лікарів погані засоби захисту, на вашу думку?

– Засоби захисту є.

Інше питання, як засіб захисту, наприклад, знімається медперсоналом. Ми ж не можемо прослідкувати. Всім провели навчання щодо того, як вони мають одягатися, роздягатися і де це мають робити.

Але бувають різні випадки. От не встиг зняти, почухав носа чи взявся за лице, потер. Це дуже важко прослідкувати, проконтролювати, щоб там десь було ідеально.

Наприклад, якщо брати халат: його легше зняти з себе так, щоб не доторкнутися, взяти його, загорнути всередину й одразу утилізувати.

А комбінезон, коли з себе знімаєш, це трошки важче. Вони на замку, є такі, що замок ззаду, є збоку. І цей вірус може осідати на полах в комбінезон.

До лікарні завозять нові ліжка, 13 березня. Фото facebook

– Комбінезони у вас прорезинені чи тканинні?

– Прорезинені – це багаторазові комбінезони, які потім дезінфікують, миють, їх можна використовувати декілька разів.

Одноразові – з тканини, але тканина є різна, є дорожчі, є дешевші, пори різні і сам матеріал.

У нас, в основному, одноразові.

Є невелика кількість багаторазових, але, будемо так говорити, з ними більше мороки, бо їх треба стерилізувати, дезінфікувати.

Нинішній медичний персонал, все-таки, любить все одноразове – зняв із себе, утилізував і все.

– Зрозуміло. Скажіть, а епідрозслідування, під час якого встановлюють, з ким говорила, контактувала людина, це не завдання лікарні?

– Процедура така: наш лікар збирає, звісно, епіданамнез, коли вже цей хворий госпіталізується і є підтвердження, що в нього коронавірус.

Вся інформація є в лабораторному центрі та епідслужби, які потім, знаючи, де він живе, яке його прізвище, з ким він жив і контактував, вже проводять це розслідування. Це вже не наша компетенція.

– Ви раніше згадали, що до початку пандемії у вас не було кисню. А апарати ШВЛ?

– Апарати в нас були, у нас же потужна лікарня, багато відділень, багато операційників.

У принципі, за весь період (пандемії – УП) у нас максимально одночасно було 4 хворих на ШВЛ, а в нас є 32 апарати, і ми ще маємо отримати, розумієте? Тобто ми не можемо сказати, що в нас була велика кількість хворих на апараті, й нам їх не вистачило.

З 26 квітня у нас немає жодного хворого на апараті ШВЛ, бо вчора померло двоє хворих у реанімації. Вони двоє були на апаратах і обоє померли.

Інші хворі просто на дотації кисню, маски і всього іншого.

Апарат потрібен, коли є уже сатурація дуже низька, хворий не може сам дихати, тоді його переводять на цей апарат, який за нього, будем так по-простому, щоб ви розуміли, дихає. Усі інші хворі забезпечені просто дотацією кисню, якого їм було достатньо.

Таку кількість кисню, яка проходить за добу, ми, мабуть, раніше за місяць не застосовували. У нас просто машина цілими днями їздить і привозить ці балони з киснем.

Ці хворі потребують такої кількості кисню, що наш співробітник, який цим займається, ще такого не пам’ятає.

– Міністр охорони здоров’я Максим Степанов уже давно підписав наказ, за яким лікарі, що працюють з Covid-пацієнтами, мають отримувати три оклади за березень.

Працівники вашої лікарні отримали?

– Ні. Але в останні дні в нас є розмови з департаментом адміністрації, вони з цим працюють, бо це, наскільки я знаю, на рівні Кабміну проводиться.

Учора в мене була остання розмова, сказали, що в принципі процес іде, гроші вже виділили, десь буде на днях поки виплата за березень всім.

Це дуже болюче питання, бо ви знаєте, яка зарплата в наших медиків.

– Скільки отримує інфекціоніст у вашій лікарні, який зараз працює з Covid-пацієнтом?

– Я не можу вам сказати, це у нас є бухгалтерія, яка чітко знає, вона записує.

– Це до 5 тисяч?

– У середньому, якщо я не помиляюся, зарплата лікаря-інфекціоніста вищої категорії близько 5 тисяч гривень.

[BANNER4]

– Ми як суспільство часто критикуємо лікарів і лікарні за радянські підходи в лікуванні, несучасні меблі, корупцію.

Як лікаря я хочу вас попросити покритикувати пацієнтів.

– Пацієнти є різні.

Є дуже вдячні, які розуміють лікарів.

Є грубіяни, як от у нас був у реанімації такий хворий – просто грубіянив як лікарям, так і медичним сестрам, і санітаркам, нецензурщина, усе інше, постійно незадоволений.

Різні є люди як серед пацієнтів, так і серед нас, серед лікарів, розумієте?

Одна частина хворих все-таки привезла це з-за кордону... Вони вважають, що за кордоном це так, а чому тут такого немає?

Розумієте, умови в інфекційному відділенні – вибачте, я недавно на цій посаді – років 30 там не проводилося ніяких серйозних капітальних ремонтів, там не було обладнання.

Враховуючи оце все, ми нарешті хоч змогли провести кисень, купити матраци, концентратори кисневі. Багато що почалось робити, враховуючи, що повернулися до медиків, розуміють, що треба щось робити, змінювати, бо так далі не може бути…

Повірте мені, якщо лікарям дадуть достойну зарплату і зроблять такі умови, які мають бути, як у Європі, то буде все прекрасно і чудово.

– Тижні 2 тому наткнулася на думку, що, можливо, зараз, у 2020 році нам вдасться відродити та забезпечити медицину так само, як армію українську у 2014 році.

Вдасться?

– Я надіюсь на це.

Бо, зазвичай, у нас як? Як є проблема – ми зараз вирішуємо, потім проблеми немає – ми забуваємо.

Сподіваюся, що зараз не буде так, що із закінченням епопеї коронавірусу ніхто не буде поступати, і забудеться за інфекційні відділення, за лікарні та лікарів.

Наскільки я спілкуюся з департаментом, адміністрацією, губернатор особисто зацікавлений, сказав, що доведе це до кінця, спробує відновити, зробити реконструкцію, ремонт в інфекційному відділенні, щоб це виглядало достойно і гарно. Як має бути.

Виконувач обов’язків директора Чернівецької обласної клінічної лікарні Сергій Цинтар (у сірому пальті). Фото shpalta.media

– Як би ви хотіли, щоб змінилася українська медицина після цієї епідемії?

– Я би хотів би, щоб все-таки повернулися обличчям до медиків. Багато зараз потрапляють у лікарні, починають цінувати медиків, бо тільки в медиків зараз можна рятуватися.

Зараз не втечеш за кордон, як раніше було – сів на літак і поїхав у Європу лікуватися чи оперуватися.

Зараз не дуже поїдеш, бо ніхто не виїжджає і не вилітає. Тому вони мусять бути тут, спілкуватися і бачити, що твориться, і, можливо, щось зміниться.

Ольга Кириленко, УП

Титульне фото facebook

Вас також може зацікавити:

Як пацієнти рятують лікарів від коронавірусу, або Де знайти 5 000 доларів на кожну лікарню

Як виявляють та лікують коронавірус. Розповідь української лікарки з Великої Британії

Працівники одеської лікарні розповіли, що не готові лікувати хворих на коронавірус

Як правильно допомагати лікарням, або Чи треба в кожну районну апарати ШВЛ

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.