"Громади, де керують жінки, відновлюються швидше – і це не випадковість": як жіноче лідерство змінює громади в Україні
"Усі головні зміни в країні мають починатися у синергії – згори і знизу. Тому нам необхідно говорити про роль жінки не лише на загальнодержавному рівні, а й на регіональному", – каже співзасновниця Українського Жіночого Конгресу, віцеспікерка Верховної Ради України Олена Кондратюк.
Вона переконана, що участь жінок уже сьогодні змінює ландшафт української політики, економіки та соціального життя на місцях. Адже йдеться не про символічну присутність, а про реальний вплив, відповідальність і довіру.
Про те, як жінки змінюють свої громади на місцях та впливають на культуру, економіку, відновлення регіонів, розповіли учасниці Українського Жіночого Конгресу у Черкасах. Розмову занотувала "УП. Життя".
Як жіноче лідерство змінює громади
Під час повномасштабної війни й у післявоєнному відновленні жінки часто виступають рушійною силою трансформацій у громадах.
Перша заступниця Міністра розвитку громад Альона Шкрум наголосила, що згідно зі статистикою, громади з більшою часткою депутаток-жінок подають більше проєктів на відновлення і частіше отримують фінансування.
"У нас на сьогодні є 3 області, де на рівні сільських і селищних громад понад 50% жінок. Це Івано-Франківська, Закарпатська і Запорізька області. І ті громади, де на місцевому рівні більше депутаток-жінок, подаються на допомогу, виграють і отримують понад 60-70% грошей на відновлення", – говорить Шкрум.
Софія Ходюк, заступниця голови Куяльницької громади, розповіла, як жінки в її громаді не чекали централізованих рішень, а самостійно ініціювали План відновлення, визначили пріоритети: розвиток малого бізнесу, енергоефективність, безпека. За сприяння програми ПРООН в її громаді розробили План відновлення і згодом потрапили в десятку пілотних громад, які отримали допомогу.
Не менш важливу роль відіграє створення середовищ підтримки для жінок, які втратили близьких або повернулися з війни. У Черкасах, за словами заступниці міського голови Марини Гаркавої, відкрито найбільший в Україні кризовий центр протидії гендерному насильству. Також у місті будується вже третій притулок для ВПО, діють різні гуманітарні програми, функціонують "Жіночі клуби".
"На запит дружин військовослужбовців планується відкриття клубної програми "Моя молитва – твоя броня", де жінки будуть знаходити підтримку. Я знаю точно – без єдності ми не зможемо говорити про відновлення, тільки це нас втримає", – впевнена заступниця Черкаського міського голови.
Підприємниці, фермерки, менеджерки змін: як економічна активність жінок впливає на громади
Економічна активність жінок – це не лише про виживання в умовах війни, а про системну зміну ролей, про лідерство і нові моделі взаємодії, переконані учасниці дискусії щодо економічної сили жінок під час Українського Жіночого Конгресу. Під час обговорення вони представили низку прикладів, як жінки-підприємиці, фермерки та фінансистки формують нову економіку країни.
Світлана Гаращенко, координаторка програми підтримки жінок-підприємиць "Зростай", акцентувала на важливості створення жіночих економічних спільнот.
"Крім бажання знати щось нове, у жінок-підприємиць був серйозний запит на колаборації, що стало для нас додатковим несподіваним результатом. Учасниці програми почали співпрацювати. Наприклад, дівчата, які займаються текстилем, із залишків тканин почали робити для інших підприємиць пакування для ювелірних прикрас", – сказала вона.
Про важливість доступу до фінансових ресурсів говорила Валентина Онищенко, начальниця Черкаської філії Ощадбанку. Вона зазначила, що частка жінок у бізнесі в Черкаській області – 26%. Галузі, де найбільше присутні жінки, – це оптова торгівля, операції з нерухомістю, освіта, переробна промисловість, заклади харчування.
"Жінки бояться брати кредити, бояться масштабуватися. А наша мета – показати: це можливо і доступно. Ми пропонуємо програми, де частину відсотків компенсує держава. Тому закликаю жінок не боятися брати кредити, користуватися грантами. Це реально те, що можна осилити", – наголосила вона.
Фермерка Маргарита Козаченко під час Конгресу розповіла, як розпочала власну справу під час війни: "У нас була продукція, а також купа труднощів з її доставкою. Я пішла на курси, отримала водійські права на вантажівку, а потім і на трактор. Зараз сама вожу замовлення, сама керую фермою".
Начальниця оперативно-диспетчерського центру розподільних електромереж АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» Світлана Кохан також підкреслила: галузі, що традиційно вважались "чоловічими", відкриті для тих, хто має знання і відповідальність.
"Енергетика – це така галузь, де не важливо, хто ти – чоловік чи жінка, тому що головне – це компетентність і відповідальність. В енергетиці жінки не просто працюють, вони формують майбутнє, керують процесами, ухвалюють важливі рішення", – сказала вона.
Зберегти мову, памʼять та сенси: як жінки змінюють уявлення про культуру в громадах
Національна ідентичність, мова і культура – це не лише про спадщину, а й про опір. Саме так вважають спікерки дискусійної панелі "Збереження національної ідентичності".
Під час обговорення Галина Григоренко, перша заступниця Міністра культури та інформаційної політики, підкреслила, що культура – це ще одне поле для безпекової діяльності зі зміцнення нашої ідентичності. За її словами, держава вже ухвалила стратегію розвитку культури до 2030 року, і в її основі – переосмислення ролі культурних інституцій.
Григоренко також наголосила, що чимало пропозицій до цієї стратегії надходили саме від жінок – мисткинь, працівниць бібліотек, керівниць культурних центрів. Вони знають потреби громади й працюють на місцях, тому держава повинна підтримувати їх автономію та ініціативу.
Мовний омбудсмен Тарас Кремінь звернув увагу, що в реалізації мовної політики на місцях найактивнішими стали саме жінки.
"У кожному регіоні, у кожній громаді є мовні курси. Переважна більшість тих, хто взяли на себе волонтерство в організації безоплатних мовних курсів при бібліотеках, при закладах освіти, культури – це є жінки. До речі, здебільшого учасники цих клубів – це і місцеві мешканці, жінки, і внутрішньо переміщені особи, яким можливість побути на таких мовних курсах, поспілкуватися – це одна з можливостей практичного втілення своїх тих чи інших практичних знань, і вони надзвичайно важливі", – каже Кремінь.
Крім того, під час Конгресу прозвучали історії жінок, які створюють нові культурні формати в умовах війни. Юлія Капшученко розповіла про "Ше.Фест", який став місцем пам’яті, самоідентифікації та підтримки.
"Ще у 2022 році ми випустили футболку фестивалю, який не відбувся, із зображенням пам’ятника Шевченку у Бородянці з простреленою головою, але не скореного. Виручені кошти ми, звісно, відправили на перемогу. Після 2023 року фестиваль збирає кошти на ЗСУ", – зазначила Юлія Капшученко.
Марина Дяченко, засновниця артпростору Morris-Space, розповіла про понад 220 подій, проведених на Черкащині з 2023 року. За її словами, місія простору – впливати на зміну свідомості особистості, на формування національної свідомості, повернути повагу до людей мистецтва, культури, науки.
Чому жіноче лідерство в регіонах – стратегічна перевага України?
Підтримка жінок в Україні виходить далеко за межі національної повістки. Міжнародна спільнота визнає: жіноче лідерство – одна з ключових умов ефективної відбудови, стійкості громад і демократичного майбутнього країни.
"В Україні місцевий рівень є основою держави, тому жінкам у регіонах так важливо не боятися демонструвати свою стійкість і допомагати одна одній, показуючи приклади жіночого лідерства", – заявила Наталка Цмоць, пані посол Канади в Україні, під час свого виступу.
Вона також наголосила, що вкрай важливо формалізувати присутність жінок у мирних переговорах і повоєнній відбудові:
"Це дає Україні стратегічну перевагу. Відданість України правам людини, демократичним цінностям і міжнародному праву різко контрастує із задокументованою антигендерною позицією Росії".
Катаріна Матернова, Посол Європейського Союзу в Україні, підкреслила роль децентралізації у формуванні потужного жіночого лідерства на місцях.
"Незалежно від того, куди я їду, я чую, що причина, чому Україна змогла вистояти на самому початку – це завдяки активізму та лідерству, яке творили через реформу децентралізації у різних громадах", – розповіла Катаріна Матернова.
ЄС, за її словами, вже інвестував понад 150 мільйонів євро в підтримку громадянського суспільства, зокрема жіночих організацій. Крім того, 6 мільйонів євро передбачено саме на посилення ролі жінок, допомогу вразливим групам і реалізацію проєктів жіночого лідерства.
Сабін Фрейзер Гюнеш, представниця ООН Жінки в Україні, у своєму виступі акцентувала на ризиках для жіночих організацій через скорочення донорського фінансування.
"Зі ста опитаних жіночих організацій, п’ять уже припинили свою діяльність, ще 35 можуть припинити її протягом пів року, якщо не зможуть знайти інші джерела фінансування. Ми також перебуваємо в дуже складній політичній ситуації, і країни, які раніше підтримували гендерну рівність в ООН та на міжнародному рівні, більше не роблять цього і фактично створюють перешкоди", – заявила Сабін Фрейзер Гюнеш.
Але за словами пані Сабін, лише два тижні тому країни-члени ООН заявили про те, що вони будуть продовжувати підтримувати гендерну рівність через підписання політичної декларації.
"Тож усі ви повинні відчувати підтримку і натхнення продовжувати роботу, яку ви робите як спротив повномасштабній російській агресії, а також у підготовці до відновлення країни", – додала пані Сабін.
Вона також наголосила на важливості гендерно відповідального планування бюджету і закликала українські інституції не нехтувати цим інструментом.
"Ми переконані, що саме бюджетування зможе допомогти забезпечити жінкам доступ до їхніх прав та послуг. І, відповідно, у новому законі щодо бюджету для всієї країни, зазначено, що усі інституції повинні використовувати гендерно відповідальне бюджетування. Тож, незважаючи на те, що наразі формування бюджету є дуже складним і більшість коштів потрібно спрямувати на безпеку, все ж таки має бути проведений гендерно відповідальний аналіз бюджету", – вважає вона.
