Кінопідсумки 2012 року: битва за бюджет

21
27 грудня 2012

Традиційно напередодні новорічних свят "Українська правда. Життя" підбиває підсумки українського кінороку.

Цьогоріч істотно пожвавився вітчизняний кінопроцес, насамперед завдяки програмі державного фінансування. Проте діяльність Держкіно не минала без скандалів та звинувачень у непрозорості конкурсних процедур. Спротив у низки українських кінематографістів викликала й нещодавня ініціатива міністра культури Михайла Кулиняка виділяти бюджетні гроші винятково державним кіностудіям.

Не дуже приємною стала також новина про зменшення державного фінансування українського кінематографа у 2013 році.

2012 відбулося щонайменше три гучні гучних кінопрем’єри: у січні в прокат вийшов історичний блокбастер Михайла Іллєнка "ТойХтоПройшовКрізьВогонь", в серпні - "Будинок з башточкою" Єви Нейман, у листопаді - збірка короткометражок "Україно, гудбай!". Картину Іллєнка було висунуто на "Оскар" від України, проте фільм не потрапив до короткого списку претендентів.

Зате короткометражка Мирослава Слабошпицього "Ядерні відходи", яка була створена у межах проекту "Україно, гудбай!" здобула Срібного леопарда на фестивалі у Локарно та перемогла на російському фестивалі Кіношок.

Найважливішими фестивальними майданчиками цього року традиційно були фестиваль документального кіно Докудейс, Одеський міжнародний кінофестиваль та МКФ "Молодість"

Українське кіно цього року спіткала й трагічна подія - смерть актора Богдана Ступки на сімдесятому році життя.

Держава для кіно і кіно для держави

2011 року Держкіно України оголосило перший відкритий конкурс на реалізацію кінопроектів. Творці короткого та повного метру, а також неігрового кіно могли розраховувати на покриття від 30 до 50% витрат на виробництво. Дебюти, анімація та дитяче кіно претендували на повне фінансування. 18 та 19 грудня 2012 року відбулися відкриті пітчинги вже четвертого конкурсного відбору.

Програма державного фінансування дала можливість реалізації групі українських режисерів, зокрема, були завершені та представлені публіці альманах "Україно, гудбай!" та документально-ігрова картина "Час життя об’єкта в кадрі" Олександра Балагури. Наразі продовжується робота над іншими фільмами, які отримали підтримку Держкіно: трилером "Зелена кофта" Володимира Тихого, альманахом короткометражок "Поза Євро", документальним фільмом "Красна Маланка" Дмитра Сухолиткого-Собчука, комедією Валентина Васяновича "Креденс". 7 лютого у прокат виходить повнометражний дебют Васяновича у повному метрі - трагікомедія "Звичайна справа", що вона також була знята за підтримки Держкіно.

14 грудня у кінотеатрі "Київ" відбулася прем’єра програми короткометражок, створених за сприяння або на замовлення Держкіно. У добірку, сміливо названу "Українською новою хвилею", увійшли сім фільмів: "Уроки української" Руслана Батицького, "Борода" Дмитра Сухолиткого-Собчука, "Гамбург" Володимира Тихого, "Діалог на самоті" Юлії Райнветер, "Між двадцятою та опівночі" Дениса Сполітака, а також "День незалежності" Антоніни Ноябрьової та "Дорога" Максима Ксєнди, якій й стали фаворитами публіки.

Ноябрьова продемонструвала неабияке почуття гумору, а також вміння роботи з акторами та другим планом. Стрічка Максима Ксєнди була складна технічно: багато локацій, діти-актори, трюки, тож викликала захоплення насамперед своїм професіоналізмом.

Голова Держкіно пані Катерина Копилова пообіцяла, що проект "Українська нова хвиля" триватиме й надалі, тож пересічні українські глядачі (на жаль, лише кияни), зможуть переглянути найновіші профінансовані державою короткометражки та дізнатися, на що пішли державні гроші. Наразі більшість фільмів із добірки викликало у публіки лише сум’яття. З цього можна зробити висновок, що не завжди все вирішує фінансування.

Втім, із фінансуванням переможців пітчингів не все так просто. Особисто мені неодноразово доводилося чути нарікання на те, що гроші, виділені на кінопроекти, до творчих груп йдуть занадто довго, і через це знімальний процес доводиться припиняти. Зокрема, зйомки "Зеленої кофти" Володимира Тихого зупинилася саме з цих обставин. Проблема у бюрократичній тяганині, і кінематографістам доводиться розбиратися у всіх тонкощах заплутаної державної бухгалтерії, замість того, щоби провадити свою безпосередню роботу – створювати кіно.

Проте найгучніший скандал пов’язаний із конкурсом кінопроектів Держкіно трапився на початку 2012 року, і стосувався він діяльності експертної комісії. Один із експертів, кінокритик Ігор Грабович заявив, що його оцінки були сфальсифіковані. Ця заява прозвучала в травні, проте відповіді на ці звинувачення від Держкіно, або ж від його голови Катерини Копилової так і не прозвучало. Також у червні експертну комісію покинув її голова Олег Фіалко та його заступник Юрій Терщенко.

Проте зрозуміти зміни у складі комісії непросто, адже Держкіно перестало оприлюднювати списки її членів. Зрештою, діяльність експертної комісії не можна назвати прозорою та відкритою, адже суддівством часто-густо займаються люди, які вже отримували державне фінансування своїх фільмів, чи претендують на нього, тож підтримають лобіювання проектів, "політично вигідних" Держкіно.

Іншою прикрістю для кінематографістів стало зменшення фінансової підтримки вітчизняного кіно з 178,5 млн. гривень до 157,6 млн. Зокрема на програму "Створення та розповсюдження національних фільмів" в проекті бюджету на новий рік закладено 141,4 млн. гривень, тоді як 2012 року ця цифра була на 26 мільйонів більшою.

Голова Держкіно Катерина Копилова дивиться на зменшення фінансування із невиправним оптимізмом: на презентації "Української нової хвилі" вона заявила журналістам, що у цьому немає нічого поганого, адже українським кінематографістам навіть не потрібно стільки грошей – вони просто їх не опрацьовують.

Кіношники вочевидь із цим твердженням не згодні. У своєму листі до президента України Віктора Януковича вони навпаки говорять про недофінансування кіногалузі, адже замість обіцяних 163 мільйонів гривень знімальні групи змогли отримати лише 65 мільйонів. Також авторів листа занепокоїла ініціатива міністра культури Михайла Кулиняка, який запропонував надавати державну підтримку лише державним студіям. Кінематографісти вказали, що чимало сучасних українських картин не могли би з’явитися без підтримки приватних інвесторів.

Листа підписали 25 режисерів, кінокритиків та інших працівників кіносфери, зокрема режисери Володимир Тихий, Марина Врода, Мирослав Слабошпицький, директор МКФ "Молодість" Андрій Халпахчі та інші. Їхнє занепокоєння можна зрозуміти, адже перехід під крило державних кіностудій означає роботу із застарілим обладнанням і можливість втручання директорів студій у творчий процес.

Втім, дебати, які точилися всередині Спілки кінематографістів показали, що пропозиція Кулиняка мала й своїх прихильників. Скажімо, голова Спілки Сергій Тримбач у інтерв’ю "Телекритиці", заявив, що було б непогано зобов’язати усіх переможців пітчингу користуватися послугами державних студій на суму не меншу, ніж 10% від бюджету. У незалежному продюсуванні він, навпаки, вбачає небезпеку для свободи творчості, адже великі бюджети автоматично посилюють диктат продюсера. Вочевидь, що до діяльності Держкіно пан Тримбач ставиться з підозрою, вказуючи на неправомірно великі суми, виділені приватним компаніям та надто великий вплив на експертну комісію голови Держкіно.

Зрештою, найближчим часом кінематографістам немає чого сперечатися – розподіл посад у Кабміні після виборів триває і нового міністра культури ще не призначили. Доля конкурсу при Держкіно залишається непевною. Із теперішньою політикою непрозорості експертна комісія ризикує залишитися без принципових та компетентних людей, а у сухому залишку судити зостануться лише найбільш політично лояльні її представники. Принаймні про теперішній рівень деяких членів можна судити із їхніх порад учасникам нещодавнього пітчингу писати "позитивніші" історії.

Українські кіноновинки 2012

ТойХтоПройшовКрізьВогонь/реж. Михайло Іллєнко

19 січня 2012 року в прокат вийшов національний історичний блокбастер "ТойХтоПройшовКрізьВогонь" Михайла Іллєнка. Його сюжет базується на реальній історії українського льотчика, який після війни перебрався до Канади і став там вождем індіанського племені. Ще перед самою прем’єрою мало хто вірив, що фільм матиме успіх, навіть попри перемогу на Київському міжнародному фестивалі.

Проте на стрічку чекала доля Попелюшки – після прес-показу про неї заговорила преса і чимало патріотично налаштованих кіноглядачів вирушили у кінотеатри підтримати вітчизняного виробника. "ТойХтоПройшовКрізьВогонь" потрапив у кінотеатри найбільших міст України, а надрукованих десяти копій навіть виявилося замало. На довершення національного тріумфу Іллєнка, його стрічку було висунуто на "Оскар" від України.

Альманах "Закохані у Київ"

Продюсерський проект Володимира Хорунжого, знятий за лекалом знаменитого фільму "Париж, я тебе люблю", вийшов у прокат 9 лютого. На відміну від першоджерела, у стрічці "Закохані у Київ" немає ані помітних туристичних принад, ані імен знаменитих режисерів. Загалом, це уявні історії, мало прив’язані до часу та місця.

Серед восьми короткометражок єдиною реалістичною і водночас ліричною історією виявилася стрічка "Собачий вальс" Тараса Ткаченка, у якій йшлося про кохання двох самотніх пенсіонерів. За цю роботу режисер отримав нагороду на Одеському кінофестивалі у програмі "Українська лабораторія".

 

Сам Володимир Хорунжий наразі готовий представити наступний проект – містичний трилер "Синевир". Стрічка знята у форматі 3D, і у ній будуть різноманітні жахи – від зомбі до чупакабри.

Метелик/реж. Максим Буйніцький

Починалося все оптимістично – молодий режисер Максим Буйніцький взявся знімати екранізацію оповідання Тані Малярчук "Метелик". У оповіданні йдеться про дівчину, яка продає пиріжки на Миронівській залізничній станції. Кохання до чергового по станції та суперництво за його серце із найкращою подругою перевертає життя дівчини. Гроші на постановку фільму виділила держава, зйомки відбувалися на кіностудії Довженка під художнім керівництвом Романа Балаяна.

По закінченні знімального періоду Буйніцький заявив, що його усунуто від монтажу і постпродукції фільму. Натомість на кіностудії режисера звинуватили у профнепридатності, зауваживши, що цю картину не врятує будь-який монтаж. Врешті-решт, режисер виставив свій фільм на You Tube, де глядачі можуть самостійно скласти своє враження про фільм.

Будинок з башточкою/реж. Єва Нейман

16 серпня вийшов на екрани другий фільм Єви Нейман "Будинок з башточкою". Він отримав Гран-Прі фестивалю "Темні ночі" у Талліні та приз у Карлових Варах.

Стрічка знята за однойменним оповіданням Фрідріха Ґоренштейна, в якому письменник змалював епізод зі свого воєнного дитинства. Чорно-біла, майже позбавлена музики картина, практично дослівно переповідає літературне першоджерело.

 

Нейман додала "від себе" лише кілька епізодів, стилізованих під "одеський колорит", хоча в оповіданні точне місце дії не вказане. У цій меланхолійній та печальній картині знаходиться місце абсурдизму, гротеску та багатозначним художнім метафорам. Втім, інколи ця виразна багатозначність руйнує позірну простоту прози Ґоренштейна.

Істальгія/Дар’я Онищенко

Прем’єра стрічки "Істальгія" Дар’ї Онищенко відбулася на цьогорічному МКФ "Молодість". Що цілком логічно, бо фестиваль опосередковано причетний до створення цієї картини, адже саме на ньому режисерка під час пітчингу знайшла своїх продюсерів. Загалом, у фільм вкладено українські, німецькі та сербські гроші. Дія "Істальгії" відбувається одразу у трьох містах – Києві, Мюнхені та Белграді.

Фільм поєднує три любовні історії. Йдеться про немолоду українську заробітчанку, яка у Німеччині знайомиться із сербським емігрантом, а бічними лініями виступають долі їхніх вже дорослих дітей, які залишилися на батьківщині. "Істальгія" потрапила до конкурсної програми "Молодості", але залишилася без жодної нагороди. Зрештою, вона була найслабшою через свій не до кінця продуманий сюжет та незрозумілу мотивацію героїв.

Альманах "Україно, гудбай!"

Альманах короткометражок "Україно, гудбай" вийшов у прокат 1 лютого. Частину бюджету фільму виділила Держава, проте решту грошей продюсери шукали самостійно. Автори проекту "Україно, гудбай" - продюсери Денис Іванов та Ігор Савиченко, а також режисер Володимир Тихий, назвали його "творчою майстернею". Замість дванадцяти картин, як було заплановано спочатку, у проект увійшло аж двадцять п’ять короткометражок молодих українських режисерів. Усі ці фільми можна було обговорити на відкритих показах у вересні, в у жовтні творці "Україно, гудбай!" влаштували дискусію на кінофестивалі "Молодість".

Кадр з фільму "Ядерні відходи"

Для низки режисерів цей проект став декларацією нових вимог до українського кіно, серед яких - вкорінення у нашу дійсність. Сам альманах мав на меті відповісти на запитання - що штовхає наших співвітчизників на еміграцію. Найбільш промовистими, на думку продюсерів, виявилося шість картин, які й потрапили у прокат: "Побачення" і "Як козаки у космос полетіли" Євгена Матівєнка, "Пиріг" Юрія Ковальова, "Борода" Дмитра Сухолиткого-Собчука, "Янгол смерті" Володимира Тихого та "Ядерні відходи" Мирослава Слабошпицього.

Час життя об’єкта в кадрі/реж. Олександр Балагура

Документально-ігрова картина Олександра Балагури також отримала часткове фінансування від держави. У цьому мистецькому проекті режисер, а він же й Оповідач, рефлексує щодо минущості моменту, який може зберегтися хіба що на плівці фотокамери.

 

Поштовхом до створення фільму стало усвідомлення того, що 15-20 років із життя несподівано проминули і тільки фотографії можуть передати відчуття того часу. Режисер візуалізує метафору "лабіринту спогадів" та вирушає ним разом із своїми героями. Зрештою, "Життя об’єкта в кадрі" стає маніфестом цілого покоління пострадянської інтелігенції, яка пережила кінець власного маленького світу після розпаду СРСР.

Останнє покоління/реж. Марія Морозова

Молода режисерка й сценаристка Марія Морозова увірвалася в українське кіно із фільмом про готів "Останнє покоління". Її відеоінтерв’ю зачаровують своєю безпосередністю, а також чудернацьким умінням Марії починати речення українською мовою, а закінчувати його російською.

Випускниця сценарної майстерні університету Карпенка-Карого, вона зняла свій повнометражний дебют без бюджету і силами своїх друзів. Також у картині, як твердить режисер, знялися справжні представники субкультури готів.

У центрі сюжету – проста дівчина, яка покохала хлопця-гота. Прем’єра для друзів та родичів відбулася лише кілька днів тому. І хоча відгуки небагатьох глядачів фільму були дуже неоднозначні, приємно думати, що у нас ще живуть кіноентузіасти, готові знімати правдиво партизанське кіно.

Кіноскандали 2012

У лютому Інтернет-спільнота України була схвильована закриттям файлообмінника ЕХ.UA, відомого серед любителів серіалів та кіно. Навчені гірким досвідом Infostore, юзери активно виступили на захист улюбленого ресурсу. Їхній протест вилився не лише у вуличні акції, але й у DOS-атаку на сайт МВС. Зрештою, шанувальники безкоштовного кіно перемогли - ЕХ.UA відновив роботу, щоправда втрачені файли відновлювалися майже цілий рік.

На початку квітня в українських ЗМІ з’явилася інша неприємна новина - офіси компаній "B&H" та "Le Doyen", які належать Богдану Батруху, обшукала податкова міліція, вилучивши документи та обладнання. Бізнесмена звинувачували у несплаті податків на 18 мільйонів гривень. Через обшук на кілька днів зупинилася робота студії звукозапису "Le Doyen", яка наразі здійснює 60% дубляжу іноземних фільмів в Україні.

Сам Батрух є відомим лобістом українського дубляжу, а його прокатна компанія вже кілька років впевнено лідирує на вітчизняному кіноринку, тож візит міліції одразу ж був по трактований громадськістю як зведення політичних рахунків та наступ на український дубляж. Пан Богдан також активно поширював цю версію у ЗМІ. Втім, він таки знайшов можливість залагодити справу із податковою і конфлікт потрохи вщух.

У травні палкі дискусії викликав російський фільм "Матч" Андрєя Малюкова, який планувалося показати в Україні до 9 травня. Проти виступили українські націоналістичні організації. Сценарій картини певний час висів на одному із російських сайтів і встиг запам’ятатися образами підлих українців-поліцаїв та караваєм у громадському туалеті. Росіяни, звісно, відігравали у тексті, винятково позитивну роль. Ще до початку зйомок "Матчу", текст сценарію з Інтернету прибрали, проте пам’ять про нього не щезла.

Найбільше патріотично налаштованих кінолюбів вразила "колаборація" українських кінематографістів із цим відверто шовіністичним проектом. Зокрема оператором-постановником картини був Сергій Михальчук, а другим режисером – Олесь Санін. Показ "Матчу" в Україні викликав обурення у частини інтелігенції, проте долю картини "Ми з майбутнього 2" він не повторив і таки отримав прокатне посвідчення. Сцени з поліцаями та караваєм залишилися без змін, проте фільм був настільки слабким, що цікавість до нього швидко минула.

На щастя, цього року нас оминули цензурні скандали, які традиційно виникали кілька років поспіль. Втім, Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі нікуди не щезла. На своєму сайті вона гордо відзвітувала, що станом на 16 грудня 2012 року Експертна комісія з питань розповсюдження та демонстрування фільмів заборонила 34 кінокартини, виконуючи закон "Про захист суспільної моралі", але щоправда, не уточнила, про які фільми йдеться.

Наступ на свободу слова в Україні ведеться ще й з боку "захисників дітей" від "пропаганди гомосексуалізму. У новій Верховній Раді був зареєстровані законопроекти №0945 та №1155, так само спрямовані проти ЛГБТ спільнот. Згідно цих документів зображення гомосексуальності у позитивному та нейтральному світлі буде каратися законом.

І крім загального порушення прав українських громадян, ці законопроекти обмежують свободу творчості. У разі їхнього прийняття кожен режисер, який наважиться знімати фільм про ЛГБТ, кожен прокатник чи кінотеатр, який демонструватиме кінострічки на цю тему, ризикуватиме потрапити на лаву підсудних лише за власні мистецькі переконання.

Прокат 2012

Традиційно – п’ятірка лідерів прокату цього року. За даними сайту boxofficemojo найбільшу касу зібрав мультик "Мадагаскар 3" - 4,861 мільйонів доларів, на другому місці теж анімація – "Льодовиковий період: Континентальний дрейф" - 4,513 мільйонів доларів. Третє місце посідають "Люди в чорному 3" - 3,811 мільйонів доларів. Остання частина сутінкової саги "Світанок. Частина Друга" зібрала 3,344 мільйони доларів, а замикає п’ятірку "Джон Картер" із 2,826 мільйонами доларів.

 Кадр з мультика "Мадагаскар -3"

Натомість єдина українська стрічка у рейтингу boxofficemojo – "ТойХтоПройшовКрізьВогонь" заробила 174, 289 тисяч доларів.

Згідно сайту multiplex.ua, найбільше прибутків цього року в компанії B&H – 30, 802 мільйони доларів (51,87% від загального ринку), вона незмінно лідирує вже кілька років поспіль, при цьому її частка в загальному ринку постійно зростає.

Компанія UFD, яка посіла друге місце серед прокатників, зібрала 14, 495 мільйонів доларів (24,41%). На третьому місці Кіноманія із 4, 658 мільйонами доларів (7,84%). Минулого року касовий рекорд взяв фільм "Пірати Карибського моря: На дивних берегах" із 5,268 мільйонами доларів. 

powered by lun.ua