Пантеон несвятих героїв на виставці "Святі". Фото Саші Маслова показують у The Naked Room
Кожному з нас на думку спадають свої люди, коли ми чуємо слово "герої". Вони набирають різних облич – військових, волонтерів, медиків, журналістів, громадських активістів. Згадувати про героїв допомагає навіть простір: у Києві на Майдані Незалежності – синьо-жовті прапори, у памʼять про загиблих військових і цивільних; одна зі станцій метро стала "Площею Українських Героїв"; у різних українських містах зʼявляються алеї та парки, названі на їх честь.
Київська галерея The Naked Room на певний час теж стане місцем, куди можна зайти й подумати про людей, що робили й досі роблять внесок у майбутню українську перемогу. Їх зафіксував Саша Маслов, щоб "вшанувати втрачені та відзначити врятовані життя".
УП. Культура розповідає про людей, яких можна побачити на портретах Саші Маслова.
Саша Маслов уже тривалий час працює між Нью-Йорком і Києвом. Його фотографії ілюстрували статті The Washington Post, Financial Times, Zeit, The New York Times і багато інших відомих у світі видань.
З початком повномасштабної війни Маслов працює з історіями людей, які перебувають в Україні, працюють тут, воюють і допомагають. З його нещодавніх робіт – зйомка для Financial Times про харківські бізнеси й те, як вони чинять опір російським обстрілам, репортаж з обміну військовополонених і фото очільника ГУР Кирила Буданова для французької газети Liberation.
Цього року у видавництві ist publishing вийшла фотокнига Саші Маслова "Saints" ("Святі"). У ній – понад 100 світлин людей, які долучаються до захисту держави під час повномасштабної війни в різних спосіб. Частина з цих фотографій зараз представлена в галереї The Naked Room.
Чимало фотографій на виставці будуть упізнаваними – люди, зображені на них, давно ввійшли до числа тих, ким ми пишаємося й завдяки яким можемо продовжувати звичну роботу. Наприклад, парамедикиня Юлія Паєвська з позивним "Тайра", яка пройшла російський полон, чи Аліна Михайлова, керівниця медичної служби "Ульф" у "Вовках да Вінчі".
При цьому Саша Маслов не має на меті абсолютної героїзації чи романтизації війни: "У цій книзі немає святих. Але кожна людина на цих сторінках для когось cвята". Насамперед він прагне "вшанувати людей, які поставили своє життя на карту, щоб дати шанс вижити іншим".
Світлини Маслова – також спосіб поміркувати, наскільки змінилися наші звичні ролі під впливом повномасштабного вторгнення. Одна з фотографій фіксує Євгена Спіріна – колишнього журналіста. У минулому він декілька років працював санітаром у луганському морзі, і ці досвід й знання знадобилися йому під час деокупації Київщини та роботи волонтером у бучанському морзі при ексгумації тіл.
Так само фотографія Андрія Хливнюка – як епізод поміж співанням "Червоної калини" та службою на Луганщині. Або ж військової Анастасії Шевченко, відомої як співачка з псевдонімом "СТАСІК".
Ярина Чорногуз, Денис Прокопенко, Євген Межевікін, Вʼячеслав Воробйов – їхні обличчя впевнені, але втомлені, ніби й справді як у святих.
У фотографії Маслова багато важить середовище, у якому перебувають його герої та героїні. Воно деталізоване, яскраве й завжди стає частиною тієї людини, яка на фото. Наприклад, Алла Лопата, що керує роботою залізничників на головному вокзалі Херсона. Позаду неї – мішки з піском, призначені захищати від уламків російських ракет, які летять на нещодавно деокуповане місто. 27-річна волонтерка Ганна Бутенко стоїть посеред численних коробок із чаєм та їжею, а в її руках синьо-жовтий прапор у підписах.
Серед зображених "святих" бачимо також фотожурналіста Євгена Малолєтку – одного з членів знімальної групи фільму "20 днів у Маріуполі" та Ольгу Руднєву – керівницю Superhumans Center, який реабілітує постраждалих унаслідок війни.
На виставці є і групові фотографії. Серед них – світлина з військовими 93 ОМБр "Холодний Яр" на Донеччині, зроблена в червні 2023; зображення нацгвардійців, які захищають південь. Остання також стала обкладинкою для фотокниги Маслова.
Окрім українців, у пантеоні Маслова є й іноземці. Бачимо німецького пожежника та волонтера з Нюрнберга Нільса Таля, що працює в Купʼянську, Бахмуті, Херсоні та Харкові. Японський волонтер Фумінорі Цутіко, який 2022 року переїхав до України та відкрив кафе в Харкові. Британець Ігнатіус Івлев-Йорк, що організовував евакуації зі східних областей України.
Серед зафіксованих Масловим людей є також загиблі герої або зниклі безвісти чи в полоні, як-от льотчик Андрій Пільщиков із позивним "Джус". Одна зі світлин схоплює морського піхотинця з 38-ї окремої бригади морської піхоти. "З того часу, як я сфотографував цю групу з 7 морських піхотинців, двоє з них загинули, один зник безвісти, а всі інші зазнали різних поранень, але продовжують служити", – пише Маслов. Навіть якщо цих людей більше немає, у галереї вони разом із тобою, хоч і тільки на фотографіях.
"Святі" – спосіб матеріально означити присутність людей, що віддають найдорожче в умовах повномасштабної війни. В їхньому оточенні почуваєшся в безпеці. Так багато людей мусять долучитися до безпосереднього захисту країни, щоби перемога ставала ближчою.
Так багато втрат, так багато любові.
