Як зрозуміти, що дитині потрібен психолог, та як підготувати її до консультації
Хто такий дитячий психолог, коли до нього звертатися та на яку поведінку дитини варто звернути увагу батькам?
Динамічна диджиталізація, велика кількість інформації, емоційна нестабільність дорослих, війна – все це впливає на психологічний стан дітей.
Іноді родині важко впоратися самостійно, в такому випадку варто звернутися до дитячого чи сімейного психолога.
"УП. Життя" поспілкувалася з дитячою та сімейною психологинею Анною Покровською та використала джерела American Psychological Association, Development of Self-Determination Through the Life-Course та Cleveland Clinic, щоб розповісти:
- чим займається дитячий психолог;
- коли звернутись до спеціаліста;
- як відбувається консультація дитячого психолога з батьками та дитиною;
- як підготувати дитину до зустрічі з фахівцем;
- на які "червоні прапорці" в поведінці підлітка чи маленької дитини варто звернути увагу батькам.
Як працює дитячий психолог
Дитячий психолог має професійну підготовку та клінічні навички для оцінки та лікування психічного, емоційного, соціального та поведінкового здоров'я малюків, дітей та підлітків.
До дитячого психолога зазвичай звертаються тоді, коли батьки, опікуни чи вчителі помічають якісь проблеми або зміни в психологічному здоров’ї дитини.
Фахівець працює з проблемами, що стосуються дитинства та впливають на розвиток. Крім того, робота психолога з дітьми та батьками включає налагодження контакту в родині, коли спеціаліст навчає сім’ю, як проживати труднощі та правильно реагувати на них.
"Дитячий психолог робить психологічний портрет дитини, може проконсультувати її, запропонувати терапію у вигляді кількох спланованих зустрічей", – розповідає дитяча психологиня Анна Покровська.
Експертка пояснює: дитячий психолог повинен бути відповідальним та розуміти, що входить у його компетенцію, а з чим потрібно направити дитину до іншого спеціаліста. Зважаючи на проблему, з якою стикнулась дитина, до психолога можуть приєднуватися такі фахівці:
- Дитячий психіатр – якщо дитячий психолог при діагностиці бачить, що у дитини є прояви, які потребують роботи саме з психіатром. У такому випадку спеціалісти можуть працювати в команді.
- Дефектолог – це людина, яка працює з дитячою інклюзією.
- Нейропсихолог – ці фахівці працюють зі стимуляцією мозку та психічних функцій (пам’ять, увага, сприйняття, мова, мислення) через заняття та курси вправ.
- Дитячий невропатолог.
- Дитячий логопед.
Якими проблемами дітей молодшого віку займається дитячий психолог
Анна Покровська зазначає, що дитячі психологи працюють з дітьми будь-якого віку, проте деякі спеціалісти можуть визначити певну вікову категорію, яку консультують.
Є фахівці, які працюють лише з дітьми від 7 років, а є ті, які беруть пацієнтів навіть дворічного віку.
"Кожна дитина – це всесвіт зі своєю програмою, правилами та поглядами. Тому потрібно розуміти, що запити бувають дуже різні", – розповідає дитяча психологиня Анна Покровська.
Як правило, батьки звертаються до спеціаліста з власною тривогою щодо дитини та її психіки. Сама дитина при цьому може не зважати на свою поведінку та прояв емоцій.
"До прикладу, дитина погано адаптується у садочку, або у початковій школі, а є складні емоції зранку перед початком дня. При цьому у неї немає запиту про адаптацію до садочка та школи.
У дитини є запит: як мені не втратити зв’язок з мамою та татом, мені страшно та тривожно, я боюся тощо.
Завданням дитячого психолога є з’єднати запити від батьків та дитини, допомогти прожити цей шлях і дати алгоритм дій та розуміння дитячих потреб для батьків", – консультує дитяча психологиня.
Експертка Анна Покровська розповідає про такі найчастіші запити до дитячого психолога:
- проблеми розвитку;
- проблеми поведінки;
- проблеми у спілкуванні;
- проблеми з вираженням емоцій чи сприйняттям світу;
- проблеми у навчанні;
- страх чи агресія дитини;
- психосоматичні прояви;
- адаптація дитини до дитячого садка;
- адаптація дитини до школи;
- адаптація до переїзду;
- поява в сім’ї нової дитини;
- кризова життєва ситуація у сім’ї (розлучення в родині, втрата близької людини тощо);
- сигнали від вчителів;
- власні відчуття батьків, що щось іде не так.
"Варто довіряти батьківській інтуїції. Навіть якщо батькам здалось, що з дитиною щось не так, то консультація з психологом дасть відповіді на багато питань", – наголошує Анна Покровська.
Іноді дитячий психолог консультує не дитину, а допомагає батькам впоратися з емоціями і найти розв'язання питань, що стосуються виховання. Це також корисно для психіки дитини, адже вона не залежатиме від емоційних перепадів батьків.
"Наприклад, у дитини багато конфліктів у школі, іноді навіть виникають бійки. Після діагностичної зустрічі з дитиною, батькам важливо почути, що відбувається та що з цим робити", – розповідає дитяча психологиня.
Психолог може допомогти дитині переживати кризові процеси в сім’ї та напругу, страх та злість, які накопичуються через це.
З дорослими потрібно працювати окремо на їхньому рівні та допомагати їм залишатися в ролі батьків зі зрілою емоційною реакцією та стабільним, безпечним для дитини контактом.
З якими запитами звертаються до підліткового психолога
Окремо виділяють підліткових психологів, які працюють з дітьми від 13 років.
У старшому віці дорослі орієнтуються більше на те, що висловлює дитина при контакті з ними. У підлітка може бути власний запит, який він не хоче обговорювати з батьками, проте піде з цим до психолога.
"З підлітками можна більш точково працювати саме над запитом дитини. Вони можуть самі описувати свій стан та давати підказку психологу щодо потреби від зустрічей з фахівцем", – зазначає психологиня Анна Покровська.
Експертка пояснює, у підлітковому віці психіка нестабільна. Гормональний фон змінює настрій дуже непередбачувано, іноді сама дитина не розуміє, що з нею відбувається. В підлітків занижується самооцінка, виникає багато сумнівів щодо себе. При цьому домінує дія кортизолу – гормону, що відповідає за стрес.
"Природно підліток намагається сепаруватись від дорослих у сім’ї та зрозуміти – хто ж він насправді. До цього часу він все життя вивчав дорослих навколо, в цьому віці приходить час вивчати себе", – розповідає фахівчиня.
Таке самопізнання проявляється у різних формах: висока зацікавленість у музиці чи певній субкультурі, героях коміксів чи книг. Психологиня зазначає, що підлітків манить все незвичайне, крім того, у них часто постає питання: що таке життя і чому його варто жити? Усі ці зміни дуже потужні.
Психологиня Анна Покровська розповідає про червоні прапорці у поведінці підлітків для батьків:
- підліток знаходиться у життєвій небезпеці, в його житті з’явився негативний влив;
- дитина не опановує себе самостійно і страждає через це;
- батьки не можуть налагодити контакт з дитиною, а спроби ще більше відштовхують підлітка;
- дитина закривається від батьків;
- руйнується режим життя дитини, вона відмовляється від чогось звичного для неї (поганий сон, поганий апетит);
- аутоагресія та самопошкоджувальна поведінка (підліток знімає внутрішнє напруження шляхом власної фізичної болі).
Іноді батьки надмірно тривожаться та не знають, як поводитись з власною дитиною, коли та стає підлітком. І це також червоний прапорець, з яким варто звернутись до дитячого психолога.
"Не варто накопичувати напруження в родині та жити у конфліктах. Це виснажуватиме психіку і дорослих, і дитини. Треба розуміти, що вихід з конфліктів завжди є, а попросити допомоги спеціаліста – крок, який допоможе сім‘ї", – каже психологиня.
Як виглядає консультація психолога для батьків та дітей
Психологиня наголошує: треба відрізняти консультацію та терапію. Консультація – зустріч, яка складається з питань та відповідей. Після консультації дитячий психолог може запропонувати дитячу психотерапію – стратегічний план на 5-8 зустрічей. Після кожних 2-3 сенсів плануються консультації з батьками.
Фахівчиня Анна Покровська розповідає про таку послідовність роботи батьків та дитини зі спеціалістом:
- Перша зустріч дитячого психолога з батьками чи опікунами.
На першу консультацію до дитячого психолога батькам або опікунам варто приходити самостійно без дитини, щоб визначити проблему, яка їх турбує.
Це може відбуватися як консультаційна зустріч у вигляді запитань та відповідей. Фахівець обговорює з батьками їхні запити, чи можливо їх скоригувати та у який спосіб.
"Наприклад, неможливо перетворити інтроверта в екстраверта. Місія дитячого психолога – пояснити батькам потреби їхньої дитини", – зазначає експертка.
- Ознайомлювальна зустріч з дитиною.
Під час першої зустрічі психолога з дитиною відбувається встановлення контакту та діагностика.
"Якщо перший контакт тривожний для дитини, я дозволяю батькам сидіти в кабінеті. Щоб дитина відчувала безпечну атмосферу. Намагаюсь створити контакт з дитиною, бути для неї цікавою та безпечною", – розповідає психологиня.
- Терапія з дитиною.
Емоційні, психічні та поведінкові стани, які впливають на дітей, часто лікуються інакше, ніж у дорослих, через різницю у віці, когнітивному рівні та зрілості.
Через це дитячі психологи можуть використовувати кілька різних типів терапевтичних методик залежно від віку та кожної окремої ситуації.
Психологиня розповідає, що застосовуються такі методи дитячої психології:
- проективні методики (малювання);
Психолог бачить, як дитина малює емоції, та складає її психологічний портрет.
- тестові методики;
Фахівець застосовує різноманітні тести, щоб оцінити рівень психічного розвитку дитини.
- ігрові методики.
У деяких дітей до 3 років тільки починається вербальний розвиток – це не вважається затримкою мовлення. Дитина може багато рухатися та гратися, проте поки бути некомунікабельною.
Психолог в такому випадку застосовує ігрову терапію та багато вправ на дрібну і велику моторику.
- Зустріч з батьками чи опікунами після терапії з дитиною.
На батьківській зустрічі психолог розповідає опис психологічного стану дитини дорослим. Йому важливо бути у контакті з батьками та працювати в команді з ними.
"Через дитину до дитячого психолога надходить вся інформація про сімейну систему: емоції, дорослі та дитячі проблеми та кризи.
Психолог працює не лише точково з дитячою проблемою, а іноді з корегуванням всієї системи: як допомогти підтримувати особисті кордони, як мамі уникати гіперопіки, як допомогти дитині проживати розлучення чи втрату когось з батьків", – ділиться дитяча та сімейна психологиня.
Як переконати підлітка чи маленьку дитину піти до психолога
- Як підготувати підлітка до консультації психолога?
Психологиня Анна Покровська зазначає, що здебільшого підлітки дуже свідомі, у них інша культура сприйняття психології. Вони самостійно цікавляться, дивляться багато серіалів, де показано, що психолог допомагає. Тому мають позитивне сприйняття психолога. Іноді підлітки самі просять батьків знайти їм спеціаліста, проте бувають протилежні випадки, застерігає експертка.
"Є й такі діти, які думають, що їх ведуть до психолога, для того, аби поскаржитися, або вважають, що потреба у психологу може свідчити про наявну в них психічну хворобу.
Тут дорослим важливо дати зрозуміти дитині, що до психолога ходять абсолютно психічно здорові люди, часто це хтось успішний, можна наводити позитивні приклади: кіноакторів, співаків, власників бізнесу", – консультує експертка.
Фахівчиня додає, можна надати приклади фільмів, де розповідається, що психолог справді допомагає змінити життя на краще. Гарною ідеєю буде показати підлітку відео медійних психологів, щоб дитина розуміла, як справжній спеціаліст виглядає в реальності, а не створювала власні фантазії, які її лякають.
"Іноді батьки складають негативну асоціацію з психологом.
Наприклад, під час конфліктної ситуації у пориві емоцій хтось з дорослих може сказати: "Що з тобою відбувається, запишу тебе до психолога, бо з тобою щось не так".
Це створює у дитини негативне враження і про психолога, і про саму дитину", – застерігає Анна Покровська.
Найкраще спочатку вислухати підлітків: що вони знають про психолога. А потім спокійно аргументовано надати свою інформацію. Потрібно домовитись, що зустріч потрібна для того, щоб знайти спільну мову.
- Як підготувати маленьку дитину до консультації психолога?
Дитяча психологиня Анна Покровська розповідає, що маленьку дитину можна підготувати так: "Ми підемо на зустріч з людиною, професія якої – дитячий психолог. Ця людина не вчитель та не лікар, вона спілкується та грається з дітками, робить щось цікаве. Ми підемо до неї познайомитися".
"Деколи батьки роблять помилку та кажуть: "Ми підемо до моєї знайомої та вип’ємо чаю". Тоді дитина іде до психолога, але її очікування не збігається з реаліями. Варто сказати адаптовану на дитячий вік правду", – наголошує експертка.
Як зрозуміти, чи підходять дитині формат консультацій та психолог
Експертка Анна Поровська пояснює, що для батьків консультація з дитячим психологом – це можливість краще зрозуміти психологічні вікові потреби їхньої дитини.
Батьки з дитиною мають право самостійно обирати підходить їм психолог чи ні, адже це також залежить від людського фактора, чи подобається спілкуватись з людиною загалом.
Розуміння того, чи підходить формат консультації дитині, приходить до батьків, коли вони бачать, з яким настроєм малеча іде на наступні зустрічі.
Розмови на консультації у психолога можуть бути неприємними для батьків чи дитини.
Коли таке трапляється, батькам, варто наголосити про свої переживання фахівцю. Дорослим краще обговорювати проблему безпосередньо на консультації.
У випадку, якщо дискомфортно дитині, батькам варто зустрітися з психологом наодинці та проговорити дії чи слова, які під час терапії завдали неприємних емоцій. Можливо це просто комунікативний бар'єр, який потрібно подолати.
Це нормально сказати: "Я відчуваю себе незручно (моя дитина відчуває себе незручно), коли ви сказали…", або: "Мені не сподобалося, як ви відреагували, коли …".
Якщо після спроб розв'язувати проблему батьки вирішили, що незадоволені комунікацією з фахівцем, можна звернутися за думкою іншого спеціаліста щодо терапії.
За словами психологині, спеціалісти знаються на тому, як встановити контакт і створити умови для того, щоб дитина почувалась цікаво та безпечно. Якщо якась з умов не виконується – може іти в супротив.
"Справжній фахівець знає, що навіть діти одного віку з однаковим запитом не проведуть однаково час з дитячим психологом під час консультації. Формат кожної зустрічі підбирається індивідуально під окрему дитину", – наголошує дитяча психологиня Анна Покровська.
