Як підготувати дітей до можливих воєнних дій і чи готові навчальні заклади?

Усім нам не хочеться думати про погане і, тим більше, говорити про це з дітьми, щоб зайвий раз не наганяти на них страху. Та раптом це одного разу може врятувати їм життя?

Влада запевняє, що ризик повномасштабного російського вторгнення зараз не набагато вищий, ніж у квітні, а загалом із різною інтенсивністю зберігається з 2014 року. Якщо це дійсно так, то часу на підготовку до негативних сценаріїв було достатньо – причому як у нинішньої влади, так і в попередньої.

Однак захисники прав дітей б’ють на сполох – виявляється, досі немає єдиних інструкцій на випадок можливого початку бойових дій для керівників шкіл та садочків, а також інтернатів та дитячих будинків, навіть на прифронтовій території.

"Українська правда. Життя" з’ясовувала, чи підготовані школи на випадок, якщо повномасштабне російське вторгнення все ж відбудеться, що робити батькам і як говорити з дітьми так, щоб не викликати паніку.

Розібратися у ситуації допомогли:

• освітній омбудсмен Сергій Горбачов,
• керівниця навчальної програми приватної київської школи "Спільношкола" Ганна Усова,
• голова "Української мережі за права дитини" Дар’я Касьянова,
• клінічна психологиня, психотерапевтка Олена Масик,
• а також директорка однієї з державних шкіл Дарницького району Києва.

Фото: opolja/Depositphotos

Що робити школам і садочкам?

Міністр оборони Олексій Резніков заявляв, що система оповіщення, яку в Україні могли б задіяти в разі нападу Росії, "технічно є" і була створена ще за часів СРСР. Припустимо, що вона дійсно збереглася в робочому стані.

Але якщо раптом зазвучить сирена – що мають робити більше тисячі дітей у школі?

Скажімо, у Києві багато батьків не встигне швидко дістатися з роботи у центрі міста, умовно, в кінець Троєщини, де вчиться їхня дитина. А якщо при цьому не працюватиме мобільний зв’язок?

Освітній омбудсмен Сергій Горбачов направив листа центральним органам влади з пропозицією невідкладно розробити порядок дій у закладах освіти на випадок воєнних дій, а також провести навчальні тренування.

"Наразі відсутній порядок дій педагогів, учнів, студентів та батьків у разі воєнних дій, зокрема – порядок дій щодо переміщення учасників освітнього процесу до укриттів", – констатує він у коментарі "УП. Життя".

За словами освітнього омбудсмена, батьки та вчителі або не обізнані про наявність та стан укриттів (бомбосховищ) у закладах освіти, або повідомляють про їхній дуже поганий стан, несправність вентиляції, відсутність запасів води, їжі тощо.

"Також педагоги та батьки мало обізнані з системами оповіщення про небезпеку і про те, де знайти та забрати дітей у разі евакуації, про переховування в укриттях, якщо мобільний зв'язок та інтернет не будуть працювати", – додає він.

18 січня на сайті освітнього омбудсмена було опубліковано рекомендації щодо дій учасників освітнього процесу в разі надзвичайних ситуацій.

Там йдеться, що у закладах освіти тренування щодо евакуації має бути не рідше одного разу на пів року.

Та на практиці з початком карантину такі заходи в багатьох школах проводяться рідко або не проводяться взагалі, каже Горбачов.

"Також необхідно розуміти, що евакуація з будівлі використовується під час пожежі, паводку, чи якщо будівля є небезпечною. В інших ситуаціях, зокрема під час воєнних дій, навпаки, необхідно терміново перейти в укриття чи бомбосховище", – пояснює він.

Сергій Горбачов зазначає, що дуже важливо оцінити вид надзвичайної ситуації й вибрати відповідні дії. Така робота з оцінки ситуації в закладах освіти не проводиться, її методика не розроблена.

Тренування щодо евакуації саме до укриття, а не просто надвір, у закладах освіти також не проводять, оскільки немає такої вимоги та порядку дій.

Освітній омбудсмен пропонує ініціювати проведення тренувальних навчань у всіх закладах освіти щодо евакуації з приміщення, укриття дітей та педагогів у безпечному місті, дій у разі різних видів надзвичайних ситуацій.

На його думку, перше таке тренування має проходити з попередженням, докладними поясненням кожного кроку, навчанням правил поведінки. Однак наступні тренування треба проводити без попереджень, адже "якщо завжди попереджати про навчання – вони будуть неефективними".

Крім того, освітній омбудсмен виступає за проведення масових курсів домедичної допомоги для працівників закладів освіти та учнів старших класів і закликає розробити поради для надання психологічної допомоги учням під час та після надзвичайної ситуації.

Директорка однієї з державних шкіл Дарницького району Києва у коментарі "УП. Життя" розповіла, що двічі на рік у школі проводяться тренування на випадок надзвичайних ситуацій, в тому числі з евакуацією дітей. Однак раніше план дій у випадку саме воєнної загрози не обговорювався і жодних навчань на цю тему не проводилося.

Але 26 січня районне управління освіти організувало нараду для директорів усіх шкіл Дарницького району, на якій розглядалося саме це питання.

"Був реальний тренінг, не "для галочки". Ми виробили певні алгоритми. Я вийшла з цієї зустрічі більш впевненою. Нам і літературу роздали, і номери телефонів, і створили групу в Viber для представників поліції, ДСНС і директорів шкіл", – розповідає директорка.

За словами директорки, у школі немає бомбосховища, підвальні приміщення невеликі за розміром.

"Та якщо треба буде перечекати годину-півтори, туди можна розмістити частину учнів початкової школи. А інших – на перший поверх. Школа розташована не дуже близько до метро, і бігти туди або ще кудись було б небезпечно", – зазначає вона.

Зараз у цій школі не планують залучати дітей до тренувань на випадок бойових дій, однак із учителями обговорюють відповідні алгоритми.

Слід зазначити, що Департамент освіти Києва, який координує роботу районних управлінь освіти, підпорядковується КМДА. Водночас, що робиться в інших регіонах для підготовки до можливих бойових дій – поки не відомо.

Очевидно, батьки можуть проявляти ініціативу й запитувати в керівництва своєї школи про наявність і стан укриття в закладі, а також про план дій на випадок різкого погіршення безпекової ситуації.

Керівниця навчальної програми приватної київської школи "Спільношкола" Ганна Усова у коментарі "УП. Життя" розповіла, що школа сама напрацьовує план дій на випадок надзвичайних ситуацій.

"Бомбосховища нових мікрорайонів – скоріше ілюзія. Наші архітектори проводять аналіз будівлі школи, щоб визначити найбільш безпечні зони при можливих надзвичайних ситуаціях.

Крім того, ми домовляємося з батьками щодо схеми дій на випадок недоступності зв'язку", – розповіла вона.

Також у школі планують проводити спеціальні навчання учнів і працівників. Ганна Усова наголошує, що обговорення з дітьми питань, пов’язаних із надзвичайними ситуаціями, має бути коректним, відповідним їхньому віку і системним, включати роботу з психологом, тренінги, зустрічі-розмови та інші формати.

А як же діти, які не мають батьків?

Але найбільш незахищеними є діти в тих закладах, із яких немає кому їх забрати – інтернатах і будинках дитини.

Громадська спілка "Українська мережа за права дитини", що об’єднує 27 громадських організацій, ще 24 грудня минулого року надіслала листа прем’єр-міністру Денису Шмигалю, а також омбудсмену, міністрам соцполітики, охорони здоров’я та освіти, голові ДСНС.

Вона просить створити координаційну раду для розробки плану ефективного інформування, підтримки, безпечної евакуації дітей та їхніх сімей, зокрема дітей, які перебувають в інтернатних закладах, на випадок воєнних дій, разом із переліком місць, куди можна розмістити дітей та сім’ї.

Як розповіла у коментарі "УП. Життя" голова "Української мережі за права дитини" Дар’я Касьянова, відповіді за більш ніж місяць так і не надійшло.

"Поки що ми жодної відповіді не отримали. Я не чула, що реально розробляються якісь плани. Але зараз не тільки ми почали про це говорити, і я маю надію, що якісь команди вниз підуть.

У грудні, коли ми ставили людям пряме запитання "Чи маєте ви план евакуації, чи був інструктаж?", то отримували інформацію, що немає нічого, навіть у Донецькій та Луганській областях", – зазначає вона.

Дар’я Касьянова підкреслює, що докладний план на всі випадки неможливий, оскільки ситуація може розвиватися непередбачувано. Але треба хоч приблизно розуміти, яка кількість дітей і вразливих груп на територіях, які перебувають у зоні ризику.

У 2014 році, коли на Сході України почалися бойові дії, Дар’я Касьянова була директоркою програми "Сирітству ні" і разом із партнерами програми, батьками-усиновителями й волонтерами займалася евакуацією дітей із інтернатних закладів, а також дитячих будинків сімейного типу з нинішньої території ОРДЛО.

За її словами, тоді влада не змогла організувати допомогу найбільш вразливим верствам населення, і волонтери й громадські організації загалом евакуювали з небезпечних районів понад 40 тисяч сімей, зокрема 12 тисяч дітей.

"Транспортні компанії відмовлялися відправляти автобуси, ми шукали, в кого є машини, допомагали з пальним. Часто люди не знали, куди ми їх повеземо.

Щовечора у нас була "планірка", ми дивилися, де є безпечні місця. Якщо люди мали куди їхати, їх довозили до якоїсь точки безпеки, де вони могли, наприклад, сісти на поїзд.

Але було багато людей, яким не було куди їхати. Ми підключали всі можливі бази відпочинку, які були вільні, та розміщували людей там", – згадує Касьянова.

На її думку, в нинішній ситуації вивезти дітей із інтернатних закладів і вразливі групи населення з районів особливого ризику можна було б навіть превентивно, "на оздоровлення".

"Я сподіваюся, що це можна спланувати. Ми свого часу багато родин та установ вивезли превентивно.

У червні 2014 року ми евакуювали з Донецька більшу частину дитячих закладів, а 5 липня до Донецька увійшли (окупаційні війська – ред.), і далі вже було вкрай складно когось вивозити", – згадує вона.

Дар’я Касьянова переконана, що дітей потрібно вчити поведінці в надзвичайних ситуаціях, зокрема воєнного характеру, оскільки війна в Україні триває 8-й рік, і це частина нашої реальності.

"Треба знати, як тебе звуть, де ти живеш, як звуть твоїх батьків, номери телефонів напам'ять, як знайти безпечне місце у квартирі, куди ховатися у випадку сирени.

Дітей у Донецькій та Луганській області весь цей час навчали, навіть у притулках з 4-х років, що таке міни та як не підірватися на міні. Є методики, які дозволяють дуже дбайливо й обережно для дитячої психіки це зробити", – зазначає вона.

Фото: Jim_Filim/Depositphotos

Як говорити з дітьми, щоб не налякати?

Україна могла б подивитися на досвід країн, які постійно живуть із ризиком і в умовах бойових дій. Скажімо, на сайті міністерства освіти Ізраїлю опубліковано докладні інструкції щодо роботи системи освіти в надзвичайних ситуаціях, зокрема воєнного характеру.

Також ізраїльське міністерство публікує поради для батьків, як визначити ознаки дистресу (надмірного, деструктивного стресу) та тривоги у дитини, пов’язані з надзвичайною ситуацією, та як заспокоїти дитину.

Ці симптоми можуть навіть бути фізичними, якщо медики не знаходять інших причин таких явищ. Зокрема:

• біль у животі та головний біль,
• утруднене дихання,
• тремтіння,
• блювота та діарея.

Надмірний плач або спалахи гніву, порушення сну, розлади харчової поведінки, повернення дитини до попередніх стадій розвитку – наприклад, відсутність контролю над сечовипусканням, смоктання пальця, нечітка мова, а також різка зміна характеру також говорять про те, що дитині потрібна допомога.

Щоб мінімізувати негативний вплив надзвичайних ситуацій, рекомендується підтримувати вдома звичний розпорядок дня та невимушену атмосферу, обмежити вплив ЗМІ на дитину, організувати їй заняття спортом і можливість виражати емоції різними способами – за допомогою гри, малювання, письма чи інших видів мистецтва.

Також наголошується на тому, що батьки мають подбати про свій власний емоційний стан, оскільки діти "віддзеркалюють" саме його.

"Дуже важливо поговорити з дитиною про ситуацію, пояснити їй, що відбувається, відповідно до її віку, і поділитися своїми почуттями. Поясніть їй, що відчувати страх – природно, і що їй не треба соромитися цього", – йдеться в рекомендаціях.

Щоб заспокоїти дитину, можна попросити її заплющити очі й уявити місце, яке викликає заспокійливі та приємні відчуття або спогади, попросити дитину розповісти докладніше про це місце і про те, з ким і що вона б хотіла там робити.

Українська дитяча та сімейна психологиня Світлана Ройз із використанням рекомендацій Ізраїльської служби тилу розробила методичку "Супергерої безпеки. Як підготувати дітей до можливих надзвичайних ситуацій".

Вона радить пояснювати дітям: ми говоримо про безпеку не тому, що щось небезпечне має статися, а для того, щоб "натренувати м'яз безпеки", щоб відчувати свою силу в будь-якій ситуації.

Підготовка дитини має відбуватися у три етапи: пояснення теорії, гра і закріплення у тренувальній дії.

Можна пограти з дітьми в супергероїв безпеки, моделюючи дії на випадок різноманітних надзвичайних ситуацій: застрягання в ліфті, пожежа, землетрус, повінь, воєнні дії.

Варто виписати телефони батьків, екстрених служб та знайомих, яким дитина може зателефонувати в екстреній ситуації. Також вона має знати своє ім’я і прізвище, адресу, імена батьків.

Із дитиною треба поговорити про "валізку безпеки" (так психолог радить називати "тривожну валізу") та разом її зібрати. Кожен член сім'ї має знати, які предмети у валізці.

"Можна пограти з дітьми в поїздку до невідомої планети. Що б вони з собою взяли найважливіше?", – радить психологиня.

Дитина має знати, що в разі будь-якої надзвичайної ситуації необхідно якнайшвидше повідомити про це дорослого члена сім'ї або іншого відповідального дорослого.

Якщо дитина чує сигнал сирени, треба взяти "валізку безпеки", домашніх улюбленців, телефон, іти до бомбосховища або лягти на підлогу біля внутрішньої стіни. Заборонено перебувати біля важких речей, вікон та скляних речей, у ліфті.

Крім того, треба переконатися, що діти знають безпечні місця у школі та в інших місцях, де вони часто бувають.

Разом з дитиною треба перевірити, наскільки захищений простір у будинку: які предмети можуть впасти – полиці, стелажі, скляні речі, побутова техніка на колесах. Старшій дитині треба показати, як перекрити газ та воду.

За кожним членом сім’ї важливо закріпити те, що він робить як "супергерой безпеки" у надзвичайній ситуації. При цьому важливо, щоб під час тренувальних ігор з дітьми будь-яка дія закріплювалася у відчутті безпеки.

"Після того, як усі "врятувалися", важливо сказати: "Ми у безпеці! Ми разом. Ми всі супергерої"", – радить Світлана Ройз.

Уривки методички "Супергерої безпеки. Як підготувати дітей до можливих надзвичайних ситуацій":

Клінічна психологиня, психотерапевтка, членкиня правління ГО "Українська асоціація фахівців з подолання наслідків психотравмуючих подій" Олена Масик у коментарі "УП. Життя" радить батькам мати якийсь план на випадок загострення ситуації і здійснювати такі підготовчі дії, які дадуть їм самим відчуття безпеки.

Скажімо, якщо люди живуть зовсім близько до лінії розмежування – облаштувати безпечне місце у підвалі приватного будинку або перевірити стан бомбосховища в багатоквартирному.

"Коли ви зайняті чимось корисним, ви менше хвилюєтеся. Якщо ж дитина хвилюється, вона може ліпити з пластиліну, кінетичного піску або глини, малювати захисників, тощо", – радить вона.

Щодо того, чи можна обговорювати при дітях політичну ситуацію або свої можливі дії, Олена Масик зазначає – залежить, у якому емоційному стані перебувають батьки і яка тональність цього обговорення.

"Якщо жінка кричить чоловікові: "Що ж з нами буде, ми всі загинемо!", тоді паніка передасться і дитині. А якщо батьки спокійно обговорюють, до кого з родичів вони можуть поїхати, що мають робити всі члени сім’ї у випадку відсутності мобільного зв’язку тощо – це цілком можна робити і при дитині", – говорить вона.

Найголовніше, за словами психолога – батькам самим зберігати спокій і транслювати впевненість у тому, що "ми обов’язково впораємося, і все буде добре".

Катерина Тищенко, УП

Вас також може зацікавити:

Як зібрати "тривожну валізу": якщо ви самі, з дітьми, на машині чи пішки

Зібрали "тривожну валізку", що далі? Куди евакуюватися, що робити з тваринами і зброєю

Як говорити з дітьми про смерть. 5 книг на допомогу батькам

Вбивства, порнографія, ворожнеча: як говорити з дітьми на важкі теми

Хочете дізнатися більше здоров'я та здоровий спосіб життя? Долучайтеся до групи Мамо, я у шапці! у Telegram та Facebook.