"Війна – це обов’язок": історія хориста, який добровільно пішов у військо та втратив на фронті ногу

Альона Павлюк — 3 січня, 15:51
Війна – це обов’язок: історія хориста, який добровільно пішов у військо та втратив на фронті ногу
Історія хориста, який долучився до війська і втратив на фронті ногу
UNBROKEN Ukraine/Facebook

25-річний хорист Ярослав Макар на псевдо "Дударик" між сценою і полем бою обрав останнє.

На фронті він втратив ногу, але після протезування прагне повернутися у стрій та помститися ворогу.

Історію Ярослава розповіли у реабілітаційному центрі UNBROKEN.

До армії чоловік співав у Львівській національній чоловічій хоровій капелі "Дударик". Однак напередодні повномасштабного вторгнення, у 2021 році, він вирішив піти на строкову службу.

Ярослав проходив її у 101-й окремій бригаді охорони Генерального штабу. Згодом став розвідником.

РЕКЛАМА:

Восени 2024 року бригаду залучили до боїв за місто Торецьк, що на Донеччині. Там колишній хорист отримав важке поранення.

"Ми одразу зрозуміли, що буде гаряче, бо нас помітив ворожий дрон, коли ми заходили на нашу позицію. Так і сталося. Буквально одразу в наш гараж, де ми перебували, прилетів снаряд. Мені пошкодило одразу дві ноги", – згадує Ярослав.

Хорист Ярослав Макар на реабілітації
Ярослав на реабілітації
UNBROKEN Ukraine/Facebook

Спершу захисника рятували у найближчому стабілізаційному пункті, потім – у Дніпрі та Черкасах. Медики боролися за збереження обидвох кінцівок, але одну ногу все-таки довелося ампутувати.

Наразі Ярослав проходить реабілітацію та готується до протезування.

"Ліва збережена кінцівка була сильно пошкоджена уламками та довгий час вона була в гіпсі. Тож при надходженні до нас пацієнт взагалі не міг ставати на ногу. І ось за два тижні занять він вже почав ходити – наразі за допомогою трапеції.

Зараз ми працюємо над відновленням мобільності стопи та збільшенням сили м'язів. Це потрібно для того, щоб пацієнт швидше став на милиці та перейшов до наступного етапу – протезування", – розповів фізичний терапевт Андрій Новосад.

Ярослав прагне настільки добре освоїти ходьбу на протезі, щоб мати змогу продовжити службу і на полі бою помститися ворогу.

"Війна – це не вибір. Війна – це обов'язок кожного свідомого українця", – зазначає боєць.

Раніше ми розповідали історію захисника Івана Романа, який захопився спортом та навчився стріляти з лука, попри ампутацію руки й ноги.

Реклама:

Головне сьогодні