Розлучені війною: історія двох закоханих дівчат з Маріуполя, які опинилися по різні боки фронту

Альона Павлюк — 2 жовтня, 19:06
Розлучені війною: історія двох закоханих дівчат з Маріуполя, які опинилися по різні боки фронту
Поліна Мужичкова та Софія Маліна в Одесі
Brendan Hoffman/The New York Times

Історія кохання Софії Маліної та Поліни Мужичкової з Маріуполя почалася за місяць до початку повномасштабної війни. Однак незабаром їх розлучила облога міста росіянами – одній дівчині вдалося виїхати до Німеччини, а інша опинилася в окупованому Криму зі своїми проросійськими родичами.

Закохані возз’єдналися на півострові, однак протягом року планували свою втечу звідти. Щоб здійснити її, дівчата пройшли через фізичне насильство та допити від російських прикордонників.

Історію Софії та Поліни розповіли у The New York Times.

Вперше Софія побачила Поліну біля драматичного театру влітку 2021 року, коли та святкувала закінчення школи. Однак тоді вони ще не познайомилися. Але Софія знайшла Поліну у соцмережах та слідкувала за її діяльністю.

У січні 2022 року дівчата зустрілися і з того часу стали нерозлучними. Обидві боролися з проблемами психічного здоров'я, що дуже допомогло їм зблизитися.

РЕКЛАМА:

Коли почалася повномасштабна війна, Софії було 19 років, а Поліні – 17. Минув лише місяць відтоді, як вони почали зустрічатися. Незабаром дівчата опинилися по різні лінії фронту.

Софія втекла з матір'ю та дідусем до котеджу на околиці Маріуполя. Однак скоро туди прийшли російські військові. Протягом чотирьох днів вони утримували дівчину разом із матір'ю та десятками інших жінок і дівчат у підвалі. А потім без пояснення причини всіх відпустили. Через десятки російських блокпостів Софії вдалося втекти на підконтрольну Україні територію, а згодом виїхати до Німеччини.

Поліна залишалася в Маріуполі протягом двох місяців. Разом із батьками вона переховувалася у підвалі їхнього будинку – без опалення та електрики, з обмеженими запасами їжі та води.

3 березня у будинку стався потужний вибух – у нього вистрілив російський танк. Уламки, які впали у підвалі, поранили голову Поліни. А її батьки опинилися у пастці у ванній кімнаті нагорі через обвалення верхніх поверхів.

Сусіди допомогли родині вибратися і вони вирішили тікати звідти. Поліна з батьками йшли повз складені на тротуарах трупи та імпровізовані могили. Коли вони прямували в інший район міста до будинку друга, їм довелося відтягнути вбік чотири тіла, що лежали перед воротами.

У квітні, коли бойові дії стали не такими інтенсивними, Поліна разом із матір'ю втекли до Севастополя, де жила хрещена дівчини. За її словами, Маріуполь тоді був "попелом, мертвим місцем".

Сім'я Поліни завжди була проросійськи налаштована, і сама вона частково поділяла ці погляди. Однак, за словами дівчини, руйнування рідного міста налаштувало її радикально проти Росії.

За її словами, в Криму вона почувалася безпечніше, але незабаром життя там стало морально важким – на окупованому РФ півострові були й ті люди, які ворожо ставилися до України.

Вночі Поліна спостерігала, як з російської військової бази запускали ракети по українських містах, а зранку із жахом шукала в інтернеті, куди вони прилетіли.

Весь цей час Софія та Поліна підтримували зв’язок в інтернеті. Софія переконувала кохану виїхати, але та вагалася. Тож дівчина вирішила діяти.

У квітні 2023 року вона сіла в автобус і поїхала до Росії – нібито відвідати свого батька. Однак потім поїхала до Криму.

Там дівчина знайшла роботу в кафе та винайняла дешеву квартиру. Поліна переїхала до неї. Обидві приховували свої проукраїнські погляди навіть від сім'ї. Дівчата хотіли заощадити гроші та разом втекти. Вони отримали російські паспорти, які були необхідні для роботи та навчання в Криму.

У липні 2023 року дівчата відвідали Маріуполь, щоб отримати документи, які посвідчують особу, та право на власність. Вони зупинилися у батька Поліни, який пробував відновити свій бізнес із постачання товарів до ресторанів.

"Мій батько намагався сказати, що місто відбудовується і люди повертаються", – говорить дівчина.

Батьки Поліни не знали ані про їхні стосунки із Софією, ані про її намір виїхати. Коли вони прибули до Ростова, Поліна надіслала родині повідомлення про те, що вона поїхала.

"Було надзвичайно страшно і боляче їхати через моїх батьків. Неважливо, хто вони, вони багато для мене зробили. Але не могла змиритися з їхньої підтримкою Росії, тому я вирішила поїхати", – розповіла дівчина.

Коли Софія та Поліна зі своїм котом Оззі дісталися українського поліцейського поста в Сумах, вони були знервованими й виснаженими. Дівчата поскаржилися на те, що російські прикордонники застосували до них фізичне насильство.

Софію допитували 1,5 години четверо росіян. Вони з’ясовували, що дівчина думає про Росію і Володимира Путіна, а також – чому вона їде в Україну і чи підтримує права ЛГБТ-спільноти. Під час допиту росіяни схопили Софію за волосся і вдарили в обличчя після заперечень того, що вона лесбійка.

Після цього дівчата чітко усвідомили, що хочуть жити разом у свободі. Все літо вони провели в Одесі, де працювали баристами. Пара планує невдовзі переїхати до Німеччини.

Реклама:

Головне сьогодні