"Мій особистий ворог – смерть": військова лікарка "Руда" розповіла про те, як воюють медики
"Руда" – лікарка 73-го центру Сил спеціальних операцій, яка разом з побратимами-медиками працює на найгарячіших ділянках фронту.
Вона ледь не щодня зустрічає побратимів, які повертаються з бойового завдання "контужені, з уламками й всі, хто тільки можна", йдеться у відео, яке опублікували в ССО.
"Руда" має вищу медичну освіту. Військова врятувала чимало життів й не лише воїнів ССО: часто їй доводиться рятувати військовослужбовців з інших підрозділів. Одного разу навіть довелося оглядати полоненого, каже жінка.
За її словами, на поранення кожен боєць реагує по-різному – були хлопці, в яких були ампутовані нижні кінцівки, але при цьому вони мовчали.
"Деякі бійці кажуть, що ми, медики, любимо робити боляче, мовляв "у мене і так воно болить, а ти ще гірше робиш".
А я питаю, чи хоч один з них ставав на моє місце, коли знаєш, що бійцю боляче, втім треба спеціально зробити йому ще гірше, аби допомогти і врятувати йому життя. От як мені з цим відчуттям?" – каже "Руда".
Взимку військова із побратимами працювала на Херсонському напрямку. До військових звернулися місцеві жителі й розповіли про чотиримісячне немовля, яке матір врятувала ціною власного життя.
За словами "Рудої", хлопчика разом із сестрою загиблої кілька разів намагалися евакуювати, однак окупаційна влада цього не дозволяла.
Після того, як окупанти поселили родину до місцевої лікарні, звісток від дитини та жінки не надходило.
"Наші хлопці поїхали серед ночі, забрали їх з тієї лікарні з іншого населеного пункту. Мій командир підійшов, запитав чи зможу я оглянути дитину. Кажу, звичайно", – пригадує лікарка.
Жінка оглянула малюка в одному з будинків. Каже, що "роздягнула, покрутила, повертіла". Зрештою, в дитини виявила рану на голові та на вказівному пальчику на нозі.
"Одягнула його. Походили з ним ще трохи на вулиці, він весь цей час мовчав. Я йому розповідала про те, що в нашій країні війна, що його мама загинула, однак його люблять, в нього є батько й тітка.
Пізніше до мене підійшла сестра загиблої й запитала, скільки років моїм дітям, хоча в мене їх немає. Вона сказала, що всі три доби, поки вони перебували в тій лікарні, малюк не спав, не їв, постійно вередував, а я якось знайшла до нього підхід", – розповідає "Руда".
За словами парамедикині, деякі цивільні люди думають, що медики не воюють.
"Коли мені вдається виїхати в цивільне місто я бачу, що подекуди люди забувають, що в нашій країні війна, що щодня ми платимо величезну ціну за це, бо є купа загиблих і купа поранених.
Так, я не стріляю, я надаю допомогу, але ми воюємо зі смертю, мій особистий ворог – це смерть. Я завжди хлопцям кажу, що їхня головна задача довести до мене живого бійця, а далі ми розберемося", – додала "Руда".
Раніше ми розповідали історію історія парамедикині, яка покинула роботу у найбільшому банку США та пішла захищати Україну.
