Шкарлет пішов, ректори – лишилися. Як деякі керівники вишів десятиліттями залишаються на посадах через "діру" в законі

Українське законодавство забороняє обирати або призначати одну і ту саму людину керівником університету більш ніж на два строки, кожен з яких становить 5 років. Відповідний закон діє з 2014-го.

Утім, деякі ректори продовжують висуватися на де-факто 3, 4 і навіть 5 термін поспіль, де-юре не порушуючи Закон. Адже останній – не без винятків.

У той же час у парламенті ще з минулого року лежить законопроєкт, який потенційно міг би закрити "діру" в ЗУ "Про вищу освіту" і позбавити "старі" кадри можливості переобиратися в ректори на н-ний термін.

"Українська правда. Життя" розбиралася, як керівникам окремих університетів, зокрема НПУ імені Драгоманова, вдається залишатися у ректорському кріслі десятиліттями, як цьому сприяє влада й чому все це підриває автономію вишів.

Як ректор педуніверситету імені Драгоманова переобрався на п'ятий термін

Вчений, професор і доктор філософських наук Віктор Андрущенко, відомий ліберальним ставленням до плагіату у науковій праці, у лютому 2023-го вкотре очолив київський Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова. Це стало можливим завдяки лазівці в законі про вищу освіту. Саме за його каденції виш не безпідставно набув репутації "розсадника плагіаторів".

Як Андрущенку вдалося очолювати виш уже 20 років? У серпні 2022-го уряд за пропозицією МОН ухвалив рішення про приєднання Державного інституту сімейної та молодіжної політики до НПУ ім. Драгоманова. В результаті утворили нову юрособу – "Український державний університеті імені Михайла Драгоманова" із в.о. ректора Андрущенком. З тим самим майном та професорсько-викладацьким складом. Це і дозволило ректору цілком легітимно висунутися на черговий термін.

Вже у лютому цього року Андрущенка переобрали ректором педуніверситету де-факто на п'ятий термін, який, зважаючи на реорганізацію, тепер вважається першим.

Віктор Андрущенко обіймає посаду ректора НПУ ім. Драгоманова з 2003 року. Фото: УДУ імені Михайла Драгоманова/Facebook

Примітка: ректорські вибори проводяться раз на п’ять років шляхом закритого голосування науковцями університету, відсотком студентів і технічних працівників.

Між іншим, Андрущенко був науковим керівником дисертації нового міністра освіти і науки Оксена Лісового, якого ще до офіційного призначення звинуватили у плагіаті. Він же був одним із керівників ЗВО, хто підтримав Сергія Шкарлета, який теж "прославився" академічним плагіатом, і підписав колективний лист за призначення його повноцінним міністром освіти і науки у 2020-му.

Події перед черговим переобранням Андрущенка свідчать про те, що ексочільник МОН переймався перебігом виборів у педуніверситеті Драгоманова. За тиждень до виборів, 16 лютого, Шкарлет завітав до вишу, щоб підтримати Адрущенка на форумі "Модернізація педагогічної освіти у глобальному вимірі безпеки соціально-турбулентного світу". У цей же день Шкарлет та Андрущенко разом перебували на форумі "Педагогічна еліта України: ціннісні орієнтири".

"Фіктивна реорганізація університетів з метою утворення нової юрособи могла відбутись тільки за умов активної участі МОН. Усі ректори, які за допомогою фіктивної реорганізації та формального утворення нової юридичної особи, пішли на новий термін, просто поглибили кризу цих університетів", – наголосив перший проректор Київської школи економіки та ексзаступник міністра освіти у 2019-2020 роках Єгор Стадний.

Тривале перебування одного і того самого ректора на посаді не пішло на користь університету, наголошує аналітикиня Ірина Когут. Лише за останні 5 з 20 років правління Андрущенка університет Драгоманова опустився з 21-ї на 82-гу сходинку навіть у локальному рейтингу від Центру міжнародних проектів "Євроосвіта".

Читайте також: Мовний скандал у Драгоманова: виш відреагував на те, що викладачка назвала Україну "американською колонією"

Закон – (не) для всіх

Лазівкою у законі "Про вищу освіту" для Андрущенка виявилася фраза про неможливість переобрання ректором на третій термін у "відповідному" університеті.

"Одна і та сама особа не може бути керівником відповідного закладу вищої освіти більше ніж два строки", – констатує абзац перший ч.1 ст. 42 ЗУ "Про вищу освіту".

Утім, є одне "але": нова юридична особа – формально "новий" університет. Щоправда, на папері.

Схема, за допомогою якої керівники окремих вишів фактично анулюють свій термін перебування на посаді, полягає у реорганізації університетів шляхом перетворення, злиття, поділу, виділу або приєднання однієї юридичної особи до іншої.

Аналітикиня аналітичного центру CEDOS Ірина Когут підтвердила, що саме це уточнення в законі відкриває можливість переобрання перед керівникам ЗВО.

"Чому взагалі можна бавитися з цією реорганізацією? Тому що в законі про вищу освіту так сформульована норма про обмеження терміну перебування на посаді – не можна бути керівником відповідного закладу вищої освіти понад два терміни", – пояснює Когут.

Хто ще очолює університети десятиліттями?

Ректор НПУ ім. Драгоманова – не єдиний, хто перебуває на посаді вже понад 20, а то і всі 25 років.

Наприклад, НТУУ Київський політехнічний інститут, якому у 2016-му присвоїли ім'я Сікорського, ще з 1992 року очолює Михайло Згуровський. У 2018-му громадська ініціатива STUDWATCH UKRAINE викрила корупційні схеми ректора у власній альма-матер, оприлюднивши докази того, як фірми, близькі до Згуровського, отримали монополію на будівництво та ремонти в КПІ, коли ніхто ще навіть не мріяв про систему ProZorro. Згуровський також серед числа тих, чиєю підтримкою свого часу заручився Сергій Шкарлет, щоб очолити МОН.

Михайло Згуровський очолює КПІ ім. Сікорсього з 1992 року. Фото: КПІ ім. Ігоря Сікорського/Facebook

Київський національний торговельно-економічний університет ще з 1991 року очолює професор і доктор наук Анатолій Мазаракі. Реорганізація не оминула і цей виш – у жовтні 2021-го за поданням МОН уряд вивів зі складу університету Одеський торговельно-економічний фаховий коледж. Унаслідок КНТЕУ став "Державним торговельно-економічним університетом" з новою юрособою.

Вже у травні 2022-го Мазаракі знову призначили ректором.

Серед тих, хто фактично понад 25 років очолює найповажніші ЗВО країни, також ректор Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького Борис Зіменковський (з 1998 року) та ректор Національного університету "Острозька академія" Ігор Пасічник (з 1996 року).

Ми не стверджуємо, що діяльність усіх керівників ЗВО, чиї імена були озвучені, згубно вплинула на університетську діяльність. Наприклад, у випадку з Острозькою академією, яку вже 27 років очолює Ігор Пасічник, питання його переобрання не поставало. Принаймні офіційної інформації про висування альтернативних кандидатів у відкритих джерелах немає. Про це у коментарі "УП. Життя" розповів і завідувач кафедри журналістики Роман Шулик. Це підтверджують й останні результати університетських виборів, де опонентів для Пасічника не знайшлося.

"Острозька академія – маленький університет, в межах якого всі стратегічні рішення залежать безпосередньо від ректора. Наявність сильного харизматичного лідера, який довів свою відданість спільній справі, імпонує багатьом працівникам та студентам", – наголошує Шулик.

Водночас у 2020 році, після останнього переобрання Пасічника у 2019-му, в університеті за його ініціативою проводилося анонімне опитування щодо того, кого викладачі бачать його наступником.

Ігор Пасічник очолює НУ "Острозька академія" з 1996 року. Фото: Національний університет "Острозька академія"/Facebook

Попри те, що ректор "Острозької академії" переважно користується довірою серед педагогічного складу, у його біографії теж є скандальні сторінки. Наприклад, у жовтні 2019-го він озвучив думку, що студенти академії не повинні мати права доступу до публічної інформації вишу. Сталося це після того, як одна зі студенток академії та журналістка острозького видання поцікавилась у ректора вартістю встановлених на кампусі скульптур.

Чому не ухвалюють законопроєкт, який забороняє переобиратися на 3 термін?

Варто почати з того, чому ми здебільшого акцентуємо увагу на виборах саме у педуніверситеті Драгоманова. Законопроєкт №8050 щодо забезпечення демократичних засад управління вишами подали до Верховної Ради одразу після реорганізації цього університету (серпень) – у вересні, про що свідчать щонайменше офіційні дані. Важливість цієї передумови нам також підтвердив один із ініціаторів документа – народний депутат Роман Грищук.

Документ №8050 закриває "діру" у законі про вищу освіту, забороняючи одній і тій самій особі будь-де обиратися на третій термін.

Крім освітнього комітету Ради, керівником якого є головний ініціатор законопроєкту Сергій Бабак, ухвалення документа за основу підтримало навіть головне науково-експертне управління, додав у коментарі "УП. Життя" ще один ініціатор №8050 – нардеп Ярослав Юрчишин.

При цьому остаточне рішення залишається за Погоджувальною радою. Саме вона визначає, які законопроєкти потрапляють до зали пленарного засідання на голосування. Утім, документ не поспішають ухвалювати вже четвертий місяць.

Ярослав Юрчишин пояснює цю затримку "шаленим спротивом ректорів", який, зокрема, і полягає у реорганізаціях вишів, аби відкрити собі можливість переобратися знову.

"Найбільший спротив – це самі ректори, які діють через своїх випускників закладів освіти", – додає парламентарій.

Випускниками, за його словами, зокрема, є й деякі депутати ВР, "тому блокування законопроєкту йде на достатньо високому рівні".

Не остання роль у цьому процесі була відведена і Міністерству освіти і науки за головування Шкарлета.

Ескміністр освіти і науки Сергій Шкарлет. Фото з Telegram

"Робилося все, щоб заблокувати цей законопроєкт. Зрештою, ми пам'ятаємо його втручання у вибори у Могилянській академії та низці інших вишів. Він навпаки сприяв тому, щоб ректори довічно працювали, обходячи закон", – вважає Юрчишин.

Коментуючи особисту мотивацію неназваних колег, він зауважив, що депутати часто "випливають" на посадах при ректорах, адже статус законодавчо не забороняє їм займатися науковою діяльністю. Звідси і відповідь на питання, чому влада, декларуючи прогресивну політику, приносить в жертву ректорам "радянського гарту" сектор вищої освіти.

"Якщо прийде новий ректор, який запровадить перевірку на академічну доброчесність та відсутність плагіату (наприклад, у Могилянці, де всіх викладачів та студентів перевіряють), то частина людей може втратити свої варіанти "Б", куди повертатися після закінчення політичної кар'єри.

Для декого це навіть не варіант "Б", а "плюс", адже "наукова діяльність" не дорівнює "великі кошти", але приносить додаткові ресурси. Частина депутатів активно цим займається. Зрештою, при тому рівні забезпечення, який є зараз в Україні, для багатьох це достатньо вагома частина родинних бюджетів", – пояснює Юрчишин.

Зараз у Раді сподіваються, що політика нового міністра освіти і науки Оксена Лісового пришвидшить ухвалення законопроєкту.

"Дуже сподіваюся, що ми отримаємо новий поштовх з боку Міністерства освіти і науки. Не секрет, що найбільше противилися призначенню Оксена Лісового саме ректори. Навіть написали лист на підтримку Шкарлета з проханням не призначати міністром директора МАН", – резюмував нардеп.

У розпорядженні "Української правди" опинився той самий лист на підтримку вже ексочільника МОН, у якому керівники деяких закладів вищої освіти зверталися до президента Володимира Зеленського, керівника його Офісу, парламенту та уряду з проханням залишити Шкарлета на посаді.

Аргументували своє звернення тим, що відставка ексміністра освіти є "недоречною" і нібито дестабілізує відомство в умовах війни. Не оминули згадкою і так званий "політичний булінг" Шкарлета у медіа.

Загалом, за даними джерел УП серед депутатів "Слуги народу", таких заяв з ідентичним змістом було п’ять.

Утім, закон, коли його ухвалять, не матиме зворотної дії – ректорів не зможуть звільнити "заднім числом". Також нардеп Юрчишин визнає, що і ці зміни до закону про вищу освіту можуть бути не остаточними, але закриють проблеми з переназиванням, реорганізацією, зміною юридичної адреси та інших схем, опрацьованих ректорами.

Член колегії МОН Микита Андрєєв не розділяє надії депутатів щодо документа. На його думку, запропонований законопроєкт вже має неточності. Адже навіть за умов його ухвалення ректори зможуть продовжувати своє перебування на посаді – наприклад достроковим перериванням контракту, що створить підстави не вважати строк повноцінним у розумінні Закону.

"Креативності нашим ректорам та їхнім юристам вистачить, я в цьому не сумніваюсь", – вважає член колегії МОН.

При цьому вирішити проблему н-ного переобрання, на думку Андрєєва, може політична воля уряду.

Ще одна "діра" в законі

Попри те, що вишам за законом дозволено об’єднуватися, випадки фіктивної реорганізації університетів довести складно. Утім, на думку Юрчишина, можливо прописати чіткі передумови до реорганізації та вимоги надавати аргументацію щодо необхідності цього процесу.

"Навіть якщо не буде доведена доцільність цієї реорганізації, то яка стаття у цьому випадку може стати підставою для оскарження реорганізації чи обнулення терміну ректора? Це – дірка в законі, яка не регламентується чинним законодавством", – каже Юрчишин.

При цьому довести, що реорганізація була фіктивною, можливо. Однак для цього необхідно, щоб свідчення правоохоронним органам надавали працівники вищого навчального закладу. А знайти мотивацію, щоб вони почали говорити, достатньо складно, додає нардеп.

Довести, що реорганізація університету була фіктивною, можливо, вважає нардеп Ярослав Юрчишин. Фото: SomeMeans/Depositphotos

KPI як інструмент "розпізнавання" ефективного управлінця, але є "але"

Цільові показники (або KPI) можуть бути ефективним інструментом управління державними вишами. В ЗУ "Про вищу освіту" зафіксовано, що контракт, який МОН підписує з ректором, має містити перелік цих KPI зі строками їх досягнення. У січні минулого року Верховна Рада ухвалила закон, який зобов'язує ЗВО ці показники оприлюднювати.

За словами члена колегії МОН Микити Андрєєва, така необхідність з'явилася тому, що деякі виші відмовлялися надавати відповідну інформацію на публічні запити. Утім, попри зміни, законодавством не передбачено жодних юридичних наслідків за недосягнення ректорами цільових показників у терміни, визначені законом. Це ще одна прогалина, яку необхідно ліквідувати, наголошує Андрєєв.

"Напевно, за наївною думкою авторів цих норм, передбачалося, що при виборах на наступний термін, виборці (студенти, викладачі, працівники) побачать, що KPI не досягнуто – і не проголосують вдруге. Звичайно, в українських реаліях з вертикальним управлінням та адміністративним тиском такі інструменти демократії не працюють", – визнає він.

Опція KPI могла би бути життєздатною, якби невиконання цільових показників передбачало наслідки. Зокрема, недопуск кандидата до наступних виборів або ухвалення рішення про дострокове звільнення, наприклад, наглядовою радою закладу або Міністерством освіти і науки, з яким ректори укладають контракти, де і прописані KPI.

Читайте також: Слабкий зв'язок з реальністю. Що чекає на освіту та зарплати вчителів у рамках проєкту бюджету-2023

Проблема не лише у строках

Тривале перебування ректорів на посадах та втручання у вибори МОН, як це було, наприклад, у випадку з Києво-Могилянською академією, підриває автономію вишів та спроможність академічної спільноти, яка втрачає здатність до саморегулювання, впроваджувати прогресивні зміни.

Щоб зрозуміти поняття "автономія ЗВО", варто звернутися до нормативно-правових актів. У законі "Про вищу освіту" зазначено, що "автономія вищого навчального закладу – це самостійність, незалежність і відповідальність вищого навчального закладу у прийнятті рішень стосовно розвитку академічних свобод, організації наукових досліджень, освітнього процесу, внутрішнього управління, економічної та іншої діяльності, самостійного добору і розстановки кадрів у межах, передбачених цим Законом".

Автономія ЗВО є одним із ключових принципів Болонського процесу.

Коментуючи вибори в педуніверситеті Драгоманова, аналітикиня Ірина Когут зауважила: якщо не працює демократичний механізм виборів, прописаний у законі "Про вищу освіту", то латання "дірок" не врятує. Її позиція зумовлена тим, що врешті-решт саме академічна спільнота дозволила не лише вп'яте висунути Андрущенку свою кандидатуру, але і проголосувала за нього на виборах.

"Викладачі, студенти з певних причин голосують за цю людину. І це найбільша проблема. Відсутність альтернативних кандидатів це теж проблема, коли університет не має управлінців, які можуть скласти конкуренцію таким ректорам.

Але є ще серйозні системні проблеми – спроможність освітянської спільноти та демократичність врядування. На превеликий жаль, усі "дірки" не закрити. Якщо є бажання зберегти контроль над закладом вищої освіти, можна поставити свого кума/свата/брата на цю посаду", – визнає аналітикиня.

Когут наголошує, що академічна спільнота у всьому світі – одна зі спільнот, якими не можна керувати зовні.

"Історія з Драгомановим має ще раз нам нагадати, що один зі стовпів реформи вищої освіти – це розбудова спроможної академічної спільноти. Спроможної – це не лише такої, що здатна викладати, досліджувати і навчатися, а і такої, яка здатна до самокерування", – додала вона.

Що втрачає університет, коли ним десятки років керує одна людина?

Як зауважив перший проректор КШЕ Єгор Стадний, складно уявити здорову управлінську модель з амбітними управлінцями, цікавими проєктами, якщо все зводиться до того, аби забезпечити перебування конкретного ректора на посаді понад 20-30 років.

"Ці університети перетворені у приватні вотчини", – наголошує він.

На думку аналітикині Ірини Когут, навіть якщо ректор – професійна людина, яка допомагає втілювати реформу освіти та гарантує її хорошу якість, але довго перебуває на своїй посаді, університет втрачає імпульс до розвитку, нагоду спробувати нові підходи в управлінні. В результаті потенційні нові лідери не мають змоги проявити себе.

"Якщо ти знаєш, що ніколи не зможеш втілити своє бачення розвитку університету на керівній посаді, то і мотивації стати лідером в освітній спільноті немає.

Якщо ж ректор не дуже хороший, то це означає стагнацію, подекуди – призначення на керівні адміністративні посади не за якість роботи, а через особисті контакти. Університет з живого організму перетворюється на застигле болото без руху і розвитку. Для академічної спільноти це особливо страшно, тому що освіта і наука мають бути динамічними", – вважає аналітикиня.

Діана Кречетова, "Українська правда. Життя"

Фото обкладинки: Serezniy/Depositphotos