Не тільки для сови: навіщо потрібні дупла в деревах і хто там "гостює"? Пояснює вчений
Чи замислювалися ви колись, як у деревах з’являються дупла, навіщо вони потрібні та хто туди навідується?
Біолог Єгор Яцюк, який понад десять років працював науковим співробітником у Національному природному парку "Гомільшанські ліси", відповів на ці запитання у новому дослідженні.
Науковець з’ясував, що великі дупла дерев відвідують не лише сови й дятли, а й інші птахи, білки, куниці, соні, шершні та ще деякі види.
Також вчений нагадав, що всупереч поширеному міфу, дупла не можуть "передати" гниль іншим деревам, і їх не треба заливати бетоном.
Велике дослідження про дупла дерев та їхніх "гостей" опублікували у журналі Ecology and Evolution, а "Українська правда. Життя" розпитала автора про найцікавіші відкриття.
Не лише сова. Кого український вчений помітив у дуплах дерев
Єгор Яцюк досліджував екологічну роль великих дупел для тварин.
"Умовно, це дупла "для сови" та більше. Такі дупла не можуть зробити дятли, і їхня поява залежить від довготривалих процесів гниття деревини. Тобто потрібні старі дерева, активність грибів та багато часу", – каже вчений.
Виявилося, що маленькі види не обирають дупла для розмноження, але можуть вдаватися до епізодичного використання цих отворів.
Цілорічні спостереження з камер у 9 дуплах (протягом 0,7-3,5 року) виявили 34 види птахів і ссавців, що відвідували дупла.
Серед видів, яких помітили в дуплах, було найбільше птахів (різні види сов, дятлів, синиць і дроздів; повзик звичайний, мухоловка білошия, крутиголовка звичайна, сойка звичайна, зяблик звичайний, шпак звичайний, вільшанка, крук, щиглик, осоїд євразійський, горихвістка звичайна, вівчарик жовтобровий тощо).
Також зафіксували кажана і деяких гризунів (як-от нориця руда).
Найбільшим хижаком, що загрожував іншим "гостям" великих дупел, була куниця лісова (Martes martes), яка регулярно відвідувала кожне дупло цілий рік, в середньому кожні 0,7 місяця.
Сіра сова (Strix aluco) була єдиним видом, що успішно розмножувався в дуплах (ймовірно, завдяки своїй здатності захищати гнізда).
Інші види коротко відвідували дупла в середньому 1,5 раза на день, щоб дослідити щось, пошукати їжу або перевірити, чи є у дуплі сова.
"Я очікував, що на знімках будуть здебільшого сови, але виявилось багато інших тварин. Мабуть, найбільш активними та допитливими були білки. Вони багато часу проводили там, інколи кілька особин разом. Дошкуляли совам: схоже, що не дуже їх бояться", – розповідає Єгор Яцюк.
Коли у сов були пташенята, багато дрібних птахів зазирали у дупло, щоб подивитися на малечу. А дятлів особливо цікавили фотопастки: птахи двічі намагалися їх роздовбати.
Які висновки зробив науковець
За словами вченого, великі дупла (як і великі гнізда на деревах чи наземні нори) приваблюють багатьох тварин і збагачують їхнє середовище існування.
"Лісове господарство налаштоване на отримання якісної деревини, тому дерева з гниллю або дуплами часто вирубують. Біля житла людей такі дерева можуть бути небезпечними, тому їх також вирубують. Це зменшує кількість оселищ для диких тварин (птахів, ссавців, комах).
Щоб це компенсувати, виготовляють штучні гніздівлі або навіть інколи видовбують штучні дупла у деревах. Окрім того, що це витратно, такі штучні замінники не можуть повною мірою компенсувати природні оселища", – каже біолог.
Створення заповідних територій, де процеси йдуть природним чином, – це корисна практика, але не вирішення для всіх проблем, зауважує Яцюк.
Сучасний підхід передбачає, що варто не лише створювати заповідні території, а й залишати трохи природних елементів там, де ведеться звичайна господарська діяльність.
"Наприклад, якщо залишити кілька дуплястих старих дерев на ділянці лісу, це не завдасть суттєвих збитків для господарства, але надасть домівку багатьом видам. Тут є багато наукових питань: скільки та яких дерев залишати, як за цим спостерігати", – каже вчений.
Звідки беруться дупла у деревах і чим вони корисні
У стовбурі дерева під корою є шари живих клітин, які проводять воду та поживні речовини (соки), а є мертві клітини, які підтримують дерево. У старому дереві основна частина клітин – мертві (наприклад, темна серцевина у дуба).
Поступово у таку мертву деревину потрапляють гриби-трутовики, що повільно починають розкладати відмерлі клітини, але не зачіпають живі.
Інші гриби, як-от опеньки чи гливи, навпаки вражають живі клітини, де багато соків. Тоді порожнина у дереві не утворюється, але дерево може загинути.
Завдяки трутовикам у деревах часом утворюється порожнина: вона довгий час не шкодить дереву, поки не стає настільки великою, що дерево може зламатись.
Дятли шукають дерева, у серцевині яких є гниль, що не вбиває дерево, адже коли деревина "пом'якшена", там легше створити дупло.
"Трутові гриби важливі для утворення дупел. Спори трутових грибів потрапляють у деревину через подряпини або зламані гілки. Дупла поступово збільшуються у розмірі, бо гриби всередині повільно розкладають мертві клітини. Це не шкідливо для дерева, вони добре пристосовані до наявності порожнин у стовбурах.
Деякі старі дуби можуть жити з дуплами багато років. Наприклад, у Швеції відомий випадок, коли дуб з великим дуплом нормально ріс ще сто років. Тільки коли дупло всередині стає надто великим, дерево може зламатись", – пояснює Єгор Яцюк.
Один з міфів про дупла – що гниль з дуплистого дерева може перекинутись до здорового.
Дослідник пояснює: насправді ті види грибів, що залучені у створення дупел, зовсім не вбивають дерева. Їм взагалі важко переселятися з одного дерева на інше. А види гнилі (грибів), які вбивають дерева, не створюють дупел.
Також науковець наголошує, що шкідливим є бетонування дупел, яке інколи практикують. Воно послаблює дерево та робить дупло непридатним для тварин.
Як біолог почав вивчати дупла дерев
Єгор Яцюк працював науковим співробітником у Національному природному парку "Гомільшанські ліси" (першому нацпарку, створеному в Харківській області), а 4 роки тому вступив до аспірантури університету Тарту.
В Естонії науковець почав досліджувати, як гармонізувати господарську діяльність зі збереженням природи. Тут вченому стали в пригоді багаторічні дані з України.
"Моя перша наукова тема була пов'язана зі спостереженнями за місцевою популяцією сірої сови. Це досить поширений вид сов в Україні, що живе у лісах та використовує дупла дерев для розмноження.
Ми встановили для них штучні гніздівлі (як шпаківні, тільки більшого розміру) та спостерігали за їхнім життям. Але поступово виявилось, що на цій ділянці лісу достатньо природних дупел та сови воліють оселятися там", – пригадує Єгор.
Дослідник почав шукати природні дупла та спостерігати за ними, і згодом виявив, що їх використовують не тільки сови, а багато інших видів: білки, соні, куниці, деякі птахи та шершні.
Науковця цікавило, чи є між цими видами конкуренція та які типи дупел найцінніші для тварин. Паралельно він читав наукову літературу та виявив, що вивчення дупел – досить актуальна тема.
Як проводилися дослідження
Щоб провести дослідження, потрібно було регулярно їздити до лісу, лазити на дерева та перевіряти фотопастки. Спочатку Єгор робив це самостійно, а потім просив друзів та колег.
"Не кожен зможе залізти на дерево, навіть за допомогою альпіністського спорядження. Зараз частина з цих людей навчаються в Україні або за кордоном, а частина служить у війську. Це біологи", – каже вчений.
У 2022 році територія Гомільшанських лісів опинилась у 30 км від лінії фронту. На деякий час доступ до лісу був перекритий, але щойно з'явилася можливість, друзі Яцюка поїхали до лісу. За цей час на кадрах з фотопасток не було видно нічого особливого, що було б пов'язане з війною: ліс жив своїм життям.
"Було складно зібрати достатньо матеріалу, бо великі дупла досить рідкісні. Але працювати на природі та спостерігати завжди цікаво.
Доводиться багато лазити по деревах. Цікаво спостерігати за тваринами за допомогою фотопасток: це як вікно у їхнє життя, яке зазвичай приховане від нас", – ділиться дослідник.
