"Можу піти за рік-два, тож спішу жити та допомагати людям". Історія жінки, яка вдруге бореться з раком

Олена Госнедель до війни працювала дієтологинею та менеджеркою з туризму, вела здоровий спосіб життя та активно займалася спортом.

Жінка ніколи не мала серйозних проблем зі здоров’ям. Але коли зрозуміла, що лікування від геморою не дає покращень, запідозрила, що щось з нею не так.

Лікарі скерували Олену на "профілактичну" колоноскопію, щоб впевнитися, що у неї немає онкології. Однак результати обстеження шокували – у жінки виявили рак прямої кишки ІІІ стадії.

Олена не відразу прийняла свій діагноз, сподівалася, що "не воно", але після того, як дослідження підтвердили злоякісну пухлину, розпочала лікування – спочатку в Україні, а згодом у Польщі.

Жінці вдалося приборкати рак і вийти в ремісію, але нещодавно підступна хвороба повернулася вдруге. Тепер Олена бореться з рецидивом IV стадії.

Які випробування доводиться долати Олені, лікуючись від раку в Україні та за кордоном, як прийняти діагноз та налаштуватися на боротьбу та чому шлях до ремісії – це не лише битва з хворобою, але й з медичною системою та суспільством? Про все це вона розповіла "Українській правді. Життя".

"Ти можеш повноцінно жити і не підозрювати, що у тобі вже розвивається злоякісна пухлина"

До встановлення діагнозу Олена вела активне життя, здорово харчувалася та тричі на тиждень відвідувала спортзал. Жінка слідкувала за собою та своїм станом, тож ніяк не сподівалася захворіти на колоректальний рак. Додає, що хвороба розвивалася безсимптомно, а лікарі змогли діагностувати її не відразу.

"Раніше розповідали, що симптоми раку – це постійна втома, слабкість, нудота, відсутність апетиту, втрата ваги. Але на перших стадіях цього немає. Ти можеш жити нормальним життям і навіть не підозрювати, що у тобі вже росте злоякісна пухлина.

У мене все було ідеально. Але потім я помітила краплі крові у калі. Це змусило мене звернутися до лікаря", – каже Олена.

Тоді Олена поїхала на Вінниччину до досвідченого лікаря-проктолога. Той запевнив пацієнтку, що раку немає.

"Лікар провів огляд прямої кишки і заспокоїв мене, що злоякісного утворення немає. А насправді пухлина тоді вже була, просто на 2 сантиметри вище.

Натомість професор порадив мені лікувати геморой. Я радісна "вилетіла" з кабінету, що це "не воно". Однак радіти було рано", – розповідає жінка.

Відтак Олена на рік забула про неприємності. Вона працювала в туристичному агентстві, здійснила кілька подорожей та відсвяткувала свій день народження. Однак коли лікування не дало бажаного результату, то звернулася по допомогу вже до іншого лікаря.

"Ця лікарка теж стверджувала, що варто продовжити лікування від геморою. Вона запропонувала пройти мені колоноскопію. Лише для мого спокою, щоб впевнитися, що немає раку.

Я собі подумала, це ж не терміново. Тоді ще не знала, що мені негайно потрібно бігти на неї. Але коли я помітила вже інші тривожні "дзвіночки" (зміни калу, дискомфорт в животі), то таки наважилася", – пояснює Олена Госнедель.

Жінці провели процедуру у вересні 2021 році. Відразу після цього Олені повідомили, що у неї рак прямої кишки ІІІ стадії.

"Такий діагноз руйнує навіть надстійких людей"

Олена пригадує, їй було надзвичайно важко прийняти діагноз. Після почутого життя поділилось на "до" та "після".

"У той момент мій світ згас і став темним. Навіть надстійким людям важко змиритися з цим. Я цілими днями ридала. Спочатку думала "ні, це не може бути зі мною", відкидала реальність. Зазвичай ця стадія затягується, але потрібно діяти негайно. Час – це великий ресурс для хвороби, особливо для раку", – зазначає Олена.

Відтоді Олена розпочала вивчати інформацію про колоректальний рак, чому він виникає та як його лікують. Попри те, що жінка почула невтішний діагноз, вона сподівалася, що його встановили помилково, тож вирушила на прийом до ще одного лікаря.

"Я з надією запитувала, може це "не воно". Натомість медик почав на мене верещати: "У тебе рак, рак! Розумієш?!". У нас "гарно" доносять діагноз до пацієнта. Я вийшла з кабінету мертвою.

Дуже важливо делікатно та обережно донести до пацієнта інформацію про важкий діагноз", – пригадує Олена.

Жінка у той час відчувала відчай та безнадію. Зізнається, мала намір вчинити самогубство. Але її врятувала підтримка чоловіка.

"Тоді мій чоловік запевнив, що кохає мене і ми пройдемо цей шлях разом. Я бажаю кожному почути такі слова, адже це дуже важливо для онкопацієнтів – не залишатися з недугою наодинці", – каже Олена Госнедель.

"Щоб вийти в ремісію, потрібно налаштуватися на довгу боротьбу, знайти "свого" лікаря та підібрати схему лікування"

Налаштувавшись на боротьбу з хворобою, жінка певний час намагалася знайти кваліфікованого досвідченого лікаря, який підбере їй правильне лікування згідно з міжнародними протоколами та принципами доказової медицини.

"На жаль, в Україні є багато лікарів, ласих до грошей. Тому потрібно шукати та вивчати велику кількість інформації про свій діагноз, аби не потрапити "на гачок" недобросовісного медика.

Я об’їздила багато клінік у Львові та Києві, почула різні думки щодо лікування і не могла зрозуміти, чому лікарі говорять кардинально різні речі. Два місяці пішло на те, аби підібрати методику, яка ідеально мені підходить", – пояснює Олена.

Відтак жінка розпочала з променевої терапії – це сучасний метод лікування раку за допомогою іонізуючого випромінювання. Внаслідок цього злоякісні клітини гинуть, розмножуватися їм стає складніше, а сама пухлина зменшується.

"Я пройшла курс опромінення у приватній клініці. Завдяки тому, що у закладі є сучасний апарат, побічних ефектів вдалося уникнути. На той момент курс променевої терапії коштував 120 тисяч гривень.

У мене таких грошей не було, тож я опублікувала допис у Facebook з проханням допомогти. Відгукнулися багато людей, суму вдалося зібрати за короткий час", – каже Олена.

ДОВІДКА Для українських онкопацієнтів хіміо- та променева терапія є безкоштовними у тих медичних закладах, які попередньо уклали договір з Національною службою здоров’я України.

Приватна клініка, до якої звернулася Олена, не укладала відповідний документ, тому опромінення було платним. З переліком лікарень, де НСЗУ покриває вартість послуг за Програмою медичних гарантій, можна ознайомитися за посиланням.

За словами Олени, опромінення дало хороші результати: пухлина значно зменшилася у розмірі та майже "пішла". Жінка розслабилася, але видихнути тоді було ще зарано.

"Мені сказали робити "хімію". Я пройшла два курси. А потім мені радили обстежитися та оперуватися. Операція мала відбутися на початку березня 2022 року", – пригадує Олена.

Але лютий 2022-го назавжди змінив життя всіх українців – розпочалася повномасштабна війна.

"24 лютого я мала домовитися про обстеження, але о 3-ій ранку в Голосіївському районі Києва був приліт. Ми думали, що це вибух газу, тому пішли спати. Потім зрозуміли, що вже не буде як раніше.

Тоді панувала паніка, хаос, але я була спокійною, підійшла до дзеркала і сказала сама собі, що вийшла на новий рівень. Бо коли українці намагаються перемогти одного ворога, то в онкопацієнтів їх двоє, і війни теж дві", – зазначає жінка.

"Сама, без знання мови я поїхала за кордон. Я благала, щоб мене врятували"

Олена евакуювалася до Львова, а звідти поїхала до Польщі.

"Я приїхала до Варшави. Небайдужі люди допомогли з житлом та перекладом документів польською мовою. Я прийшла в Інститут раку, описала свій шлях лікування і благала про те, щоб мені врятували життя.

У всіх було бажання допомогти. Мені поза чергою зробили безоплатну операцію. Вразило те, як злагоджено працюють лікарі", – пояснює жінка.

Медики пояснили їй, як відбуватиметься операція, що з нею будуть робити та які можливі наслідки. Олена радить всім, на кого чекає хірургічне втручання, розпитати про хід операції та до чого слід готуватися – коли пацієнт це знає, то почувається спокійніше.

Опісля операції у жінки наступила омріяна ремісія. Однак вона тривала недовго, хвороба повернулася. У жінки виявили рецидив в легенях.

"Завдяки моїй лікарці знайшли новоутворення ще тоді, коли вони були зовсім малими, декілька міліметрів. Коли обстеження підтвердило рецидив, я вже була спокійною. Я самотужки почала шукати медичний центр та лікарів, які допоможуть мені.

Моє здоров’я – моя відповідальність. Я маю право обрати спеціаліста і заклад, де мені лікуватися", – наголошує пацієнтка.

Олена знайшла сучасний польський центр радіології у місті Глівіце – там є апарат, який подає опромінення точково, де розташована пухлина. Процедура для української пацієнтки була безоплатною.

Українці, яким потрібна променева терапія, або ті, хто перервав лікування в Україні і потребує його, можуть звертатися до центру за додатковою інформацією. Також Олена радить звернутися до благодійного фонду Inspiration Family та громадської організації "Афіна. Жінки проти раку".

Окрім того, вона пройшла 10 курсів хіміотерапії. Зазначає, що лікування діє, а лікарі дають оптимістичні прогнози.

"Дві пухлини, розташовані у правій легені, зникли повністю. Залишилася ще одна у лівій. Утворення зупинилося у рості, що мене дуже тішить. Однак це ще не остаточна перемога над хворобою", – каже жінка.

Олена пояснює, почувши діагноз "рак", не варто впадати у відчай та закриватися у собі. Сучасна медицина здатна врятувати. Головне – шукати шляхи: якщо немає лікування в Україні, то його можна отримати за кордоном. Зокрема онкопацієнти можуть скористатися медичною евакуацією.

Якщо ж пацієнту не погодили виїзд за цією програмою, виїхати на лікування можна самостійно.

Як виїхати за кордон на лікування самостійно та що для цього потрібно?

Олена радить спочатку вибрати країну, де лікуватиметься пацієнт. Для цього потрібно спілкуватися з людьми у різних групах чи чатах – їхні відгуки та досвід допоможуть ухвалити правильне рішення.

Варто зв’язатися з клініками, які спеціалізуються на лікуванні онкозахворювань. Вони нададуть необхідну інформацію щодо процедури вступу, необхідних документів та умов лікування. Кожна країна має свої вимоги, яких потрібно дотримуватися.

Заздалегідь подбати про житло. Є країни, де його надають. Польща, наприклад, житла не надає, його треба оплачувати власним коштом.

Перекласти документи мовою тієї держави, куди прямуватиме пацієнт, взяти з собою всі обстеження, диски, опис лікування. Щодо Польщі, то тут не вимагають, щоб це було нотаріально завірено, але в інших країнах можуть бути такі вимоги. Це слід уточнювати до виїзду.

"Буває, що люди звертаються до клінік і їм відповідають, чи готові прийняти на лікування. Якщо немає відповіді, то варто приїжджати на місце і самому шукати заклад", – зазначає Олена.

Після приїзду треба легалізуватися, зробити ті кроки, які вимагають держави, що приймають біженців-українців, та вивчити умови перебування. Отримавши тимчасовий захист, варто оформити медичне страхування. Щодо Польщі, то у страхуванні передбачений пакет для лікування онкохвороб. Тож героїня нашої публікації не сплачує за процедури та потрібні їй медикаменти.

"Ніхто не відмовляє у порятунку, але лікарі не говорять українською. Треба або знати мову, або приходити на візити з перекладачем.

Зокрема зараз я займаюся тим, що ходжу на прийоми з людьми як перекладач. Пацієнт розгублений, а я вже знаю, що сказати і запитати. Google-перекладач у цій ситуації не врятує. На візит є 15-20 хвилин: у цей час треба вкластися і розказати лікарю все, що турбує", – зауважує героїня.

"Я спішу жити і донести іншим, що колоректальний рак можна попередити"

Коли Олена дізналася про свій діагноз, то почала активно про нього розповідати. Жінка тоді жила у місті Броди, що на Львівщині, та на місцевій радіостанції створила та вела програму "Відвоювати право на життя", у якій інформувала про колоректальний рак та як його можна попередити.

"Я стикнулася з тим, що пацієнти приховують свій діагноз. Чим менше містечко, тим більш соромно про це розповідати. Люди сприймають негативно. Це те, з чим я боролася у своїх передачах.

Я публічно говорю на цю тему, щоб інші були насторожені і зрозуміли, що будь-хто може захворіти, всі ми – "мішені для раку". Мені дуже важко сприймати що маю таку хворобу, але я хочу, щоб читачі зрозуміли, що їхнє здоров’я у винятково у їхніх руках", – наголошує Олена Госнедель.

Наразі жінка призупинила випуск програм, але планує їх відновити і продовжувати інформувати про важливість обстежень – рання діагностика раку підвищує шанси вберегти життя.

"Люди нехтують тим, що від 40 років не роблять колоноскопії. Адже можна видалити доброякісну пухлину чи поліпи і не допустити їхнє переродження у злоякісне захворювання.

Колоноскопія зовсім не шкідлива і це набагато легше, ніж до стоматолога сходити (жартує – ред.). Головний "меседж" моїх передач – від раку кишківника можна вберегтися", – наголошує Олена.

Героїня каже – безвихідних ситуацій не буває. Важливо налаштуватись на боротьбу та повірити, що все буде добре. За потреби можна звернутися до психолога.

"Необхідно йти до лікарів, серед них шукати "свого". Не застосовувати ніяких народних методів, не ходити до екстрасенсів чи ворожок. Лише доказова медицина здатна врятувати. Головне не гаяти часу, не закриватися від світу.

Це звичайна хвороба і ні за які гріхи вона не дається. Причини бувають різні, і у них слід розібратися", – підкреслює Олена Госнедель.

Героїня розповідає, що онкодіагноз змінив її життя. Вона має багато планів – вести блог, написати книгу, вивчити польську мову та опанувати нову професію. Зараз жінка допомагає українцям, які приїхали до Польщі у пошуках порятунку від хвороби.

"Мені добре від того, коли я допомагаю людям. На жаль, я проходжу такий шлях, але буду рада, якщо мені вдасться когось уберегти від нього.

Не знаю, як повернеться життя. Я можу піти за рік-два, тому спішу жити і донести, що колоректальний рак можна попередити. Це все для того, щоб ви залишилися живими і змогли зробити те, що я, можливо, вже не зможу. Сприймаю це як свою місію", – наголошує вінничанка Олена Госнедель.

Віра Шурмакевич, "Українська правда. Життя"