"Мамо, дякую, що ти врятувала тата": історія сім’ї морпіха, яка тепер вірить у новорічне диво
Напередодні Нового року з полону повернувся захисник Маріуполя Максим Скутельник, якого понад три роки не бачив 4-річний син.
Матрос 501-го окремого батальйону, що діяв у складі 36-ї бригади морської піхоти, потрапив у полон 4 квітня 2022 року з заводу Ілліча у Маріуполі.
На військового чекала його дружина Ілона та син Даніл, який востаннє бачив батька у грудні 2021 року. Разом з мамою хлопчик відвідував щотижневі акції з плакатами "Коли мене обійме тато?" і "Поверніть тата з полону".
29 грудня 2024 року "Українська правда. Життя" провела з Ілоною інтерв’ю про третій рік розлуки й очікування.
"У минулу новорічну ніч я загадувала бажання, щоб мого чоловіка обміняли до кінця 2024 року. На жаль, це вже майже нереально", – казала нам Ілона тоді.
А 30 грудня – побачила свого чоловіка на волі та вперше за три роки змогла обійняти.
Тепер "УП. Життя" поспілкувалася з дружиною морпіха не про розлуку, а про довгоочікуване повернення, яке стало новорічним дивом для їхньої сім’ї.
Дитина сказала: "Мамо, дякую, що ти врятувала тата"
30 грудня Ілона побачила свого чоловіка, Максима Скутельника, вперше за майже три роки. Жінка каже, що хотіла заплакати, але не зронила жодної сльози – наче уже все виплакала.
Ілона каже, що мала передчуття повернення коханого, бо він снився її друзям напередодні обміну. Але повірити у своє щастя не могла до останнього.
"Я не знала, що Максим буде в цьому обміні, але мені почали на це натякати дівчата, які дотичні до обмінного процесу. Я була на минулому обміні від громадської організації 501 батальйону, щоб зустрічати хлопців з нашого підрозділу. Голова нашої громадської організації написала мені, що є можливість поїхати і на цей.
Я вирішила зустріти хлопців. Набагато легше пережити обмін, коли ти перебуваєш серед людей, яким цього разу пощастило", – каже Ілона.
Передчуття обміну, схоже, було і в 4-річного сина військового.
"Син ще за місяць до обміну підійшов до мене, обійняв і сказав: "Мамо, дякую, що ти врятувала тата". Я так заплакала, думаю, я ж нікого не врятувала…
А ми з сином постійні учасники акцій "FreeAzov", беремо активну участь в акціях на підтримку морської піхоти. Я йому казала: "Треба йти на акцію, щоб наш тато був вдома, щоб його повернули". Я думала, він собі щось наплутав. Але, видно, у дитини було якесь передчуття", – ділиться Ілона.
Зараз Максим проходить лікування. Після повернення з полону він почав писати дружині новини про полонених побратимів, а Ілона передала їхнім сім’ям, що вони живі.
"Чоловік в незадовільному стані, звичайно, є проблеми зі здоров'ям, але він добре розмовляє, ми вже говоримо на різні теми…
Я розумію, які це почуття, коли обмін пройшов, а твого [коханого] там немає. Хотілося підтримати родини й передати звісточки від хлопців з полону", – каже жінка.
Даніл, який не бачив тата понад три роки, вже поговорив з ним через телефон. Невдовзі вся сім’я має зустрітися.
"Син відразу каже: "Тату, я за тобою скучав, а коли ми до тебе поїдемо? Я хочу до тебе в гості", "Мамо, поїхали до тата, а коли він буде вдома?" Тобто він його так чекав, наче цих трьох років не було.
Ми плануємо їхати до чоловіка на вихідних, щоб він трішки адаптувався і прийшов до тями, тому що він ще не спав. Через таку кількість емоцій важко заснути", – ділиться жінка.
"Очікування – це моя ноша"
Ілона з Максимом познайомилися у Бердянську на День міста у 2016 році – завдяки спільним друзям. Ілона тоді працювала перукарем, а Максим саме підписав контракт із 36-ю окремою бригадою морської піхоти імені контрадмірала М. Білинського.
"Після знайомства ми сходили в кіно, але потім не бачились перші пів року, лише розмовляли телефоном. Він якраз заходив на першу ротацію в зону АТО, і ми провели її на телефоні. Напевно, з того часу очікування – це якась моя ноша", – казала Ілона в інтерв’ю "УП. Життя" за день до обміну.
Сім’я жила у Бердянську, але Ілона часто приїжджала до коханого у Маріуполь. 26 грудня 2020 року у закоханих народився син.
"Чоловік мріяв про сина. Ми планували вагітність, і він мені дуже допомагав на пологах. Напевно, з усього поверху в пологовому він був єдиним чоловіком, який був присутній на пологах.
Я в перші дні навіть дитину на руках майже не тримала, все робив Максим. Він дуже добрий, турботливий тато", – ділилася жінка.
Сім’я жила біля моря. Ілона щовечора гуляла з дитиною біля набережної, а коли приїжджав Максим, всі разом їздили на риболовлю, відпочивали з наметами, проводили час на природі.
У грудні 2021 року Максим вирушив на ротацію, яка виявилася останньою. На перший день народження сина, 26 грудня 2021 року, чоловіка відпустили додому. Це був останній раз, коли хлопчик бачив тата.
19 лютого 2022 року морпіх ненадовго заїхав додому, але побачився тільки з коханою, бо син спав. А за кілька днів почалася повномасштабна війна.
"У Максима було щось таке в очах…Я відчула, що проводжаю його не так, як завжди", – згадує Ілона.
Максим просив рідних виїхати у безпечніше місце. Ілона з сином поїхала до бабусі в село, що неподалік від Бердянська, але воно потрапило в окупацію ще швидше, ніж місто.
Ілона не могла зняти кошти з картки, а запаси підгузків та їжі швидко закінчилися. Щоб вижити, перші кілька тижнів жінка почала працювати. На диво, попри окупацію та війну в селі був попит на стрижку.
"Коли я приїхала в село, де вже давно не жила, у мене не було нічого. Мені потрібні були памперси й суміш, тому, коли трошки почало зʼявлятися світло, я залишала дитину на свою подругу і йшла працювати.
Можливо, це мене якось рятувало, бо день проходив швидше, але було важко, бо я бачила, як горить Маріуполь, чула віддалені вибухи. Я продовжувала стригти людей, але мені було це якось дико. Може, тому я досі не можу налаштувати себе на роботу. Мені просто хочеться весь час приділити дитині", – ділиться жінка.
Вечорами Ілона виходила в поле, щоб зловити звʼязок і поспілкуватися з коханим. Максим питав про дружину і сина, а деталей про оборону Маріуполя не розповідав – лише згадував, що на заводі закінчилися боєкомплекти.
У квітні звʼязок обірвався, а згодом у мережі зʼявилося відео – бійців 501-го батальйону схопили росіяни (як згодом зʼясує ДБР – через зраду начальника речової служби Костянтина Безсмертного, який вмовив командира вивести бійців у полон).
"Парфуми пахли на всю камеру"
Коли Максим потрапив у полон, Ілона виїхала з окупації. Спочатку жила з сином у Запоріжжі, та коли в місті почастішали ракетні удари, переїхала до Києва.
За 5 місяців після виходу Максима в полон Ілона отримала від нього лист, а за рік статус військовополоненого підтвердив Міжнародний Комітет Червоного Хреста.
Весь час, поки Максим був у неволі, Ілона писала йому листи. Деяку інформацію вона також отримала від Максимового побратима, який повернувся з неволі в рамках обміну 13 вересня 2024 року.
Жінка дізналася, що її коханого утримували в колонії у Старому Осколі Бєлгородської області. Внаслідок побиттів у Максима були травмовані коліна, а також – запалення легенів та інфекційне захворювання.
Військовий, який повернувся з полону, також розповів Ілоні, що перед сном хлопці завжди молилися, щоб їм наснився рідний дім і сім’я.
"Хлопець, який був з Максимом в одній камері, розповідав, що листи довгий час не приходили, але потім Максиму віддали одразу 11 моїх листів.
Говорив, що мої парфуми пахли на всю камеру – я кожен лист намагалася якомога сильніше набризкати парфумами, щоб хлопці відчули хоч трохи приємного запаху. Ці листи Максим завжди носив біля себе", – каже жінка.
Щоб впоратися з розлукою, весь вільний час Ілона присвячувала участі в акціях, зустрічам у Координаційному штабі та, звісно, сину Данілу.
Хлопчик обожнює машинки, тому Ілона купила йому дитячий електрокар. А Максим тепер має навчити сина кататися на велосипеді.
"Мене тримає тільки мій син і моє оточення. Моя найкраща подруга також очікує чоловіка з полону, я спілкуюся з рідними, які також виходять під Верховну Раду, щонеділі відвідують акції.
Я вже нікого не засуджую, але багато родин втратили надію, опустили руки. Можливо, все дійсно залежить не від нас. Але коли я стояла з мамами на акції, а потім дізнавалася, що їм повернули закатоване тіло їхніх дітей, я розуміла, що не можна втрачати час. Нам потрібно повертати наших захисників!" – наголошувала жінка.
Новорічне бажання Ілони здійснилося – її коханий на волі. Але понад 1300 морпіхів, які брали участь в обороні Маріуполі, досі перебувають в полоні. Ілона просить відвідувати щонедільні акції, щоб нагадувати про них.
